Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №295/9547/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/9547/26 головуючий суддя у І інстанції Луньова Д. Ю.

Номер провадження №33/4805/1212/26

Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Доповідач Волкова Н. Я.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м.Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі судді палати з розгляду кримінальних справ Волкової Н.Я., з секретарем Вербич Т.А., за участю захисника Богданович М.В., у відкритому судовому засіданні по провадженню за апеляційною скаргою захисника Богданович Марії Валентинівни на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 01 липня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення №295/9547/26 відносно ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Житомирського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга захисника Богданович Марії Валентинівни на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 01 липня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення №295/9547/26 відносно ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за результатами перевірки якої було відкрито апеляційне провадження.

Повноваження суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення визначено положеннями статті 294 ч.7-9 КУпАП, відповідно якої апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено наступне:

Постановою судді Богунського районного суду м.Житомира від 01 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665, 60 грн. судового збору.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №199554 від 29.05.2026, ОСОБА_1 29.05.2026 року о 08 год. 34 хв. в м.Житомирі по пров. 1-й Винокурний, 36 керував транспортним засобом марки ВАЗ-21011, номерний знак НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Від права керування транспортним засобом відсторонений.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, захисник ОСОБА_1 . Богданович М.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі ст.247 ч.1 п.1 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, вважає постанову незаконною, необгрунтованою, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, невірно застосовано норми ст.130 ч.1, 251, 256, 266 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом у порядку, встановленому законом, не викликали евакуатор та не передали керування транспортним засобом іншій особі, яка мала право на його керування. Натомість, за твердженням захисника, ОСОБА_1 самостійно сів за кермо та поїхав до місця свого проживання, що, на її думку, свідчить про відсутність у нього ознак алкогольного сп`яніння. Вважає, що дозвіл працівників поліції безперешкодно продовжити рух транспортним засобом підтверджує відсутність загрози безпеці дорожнього руху та спростовує висновок про перебування водія у стані алкогольного сп`яніння, а тому обвинувачення є безпідставним, а дії працівників поліції суперечливими. Крім того, захисник стверджує, що законні підстави для зупинки транспортного засобу були відсутні, оскільки ОСОБА_1 не порушував Правил дорожнього руху. Зазначає, що з відеозапису вбачається рух патрульного автомобіля позаду транспортного засобу, а тому працівники поліції не могли бачити, чи був водій пристебнутий ременем безпеки. На думку захисника, зазначена поліцейськими причина зупинки транспортного засобу є лише формальним приводом. Також захисник вважає, що відеозапис не є належним та допустимим доказом, оскільки не є безперервним. Звертає увагу на наявність розриву в записі тривалістю близько 25 хвилин, що, на його думку, могло створити умови для здійснення працівниками поліції психологічного тиску на водія, маніпулювання обставинами справи або пропонування «вирішити питання» іншим способом. Окрім цього, свідки повинні бути присутніми під час пропонування водієві пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я та безпосередньо чути його відповідь, а не бути залученими лише для підписання документів після відмови. У зв`язку з цим вважає, що працівниками поліції порушено процедуру проведення огляду, а його результати є недійсними. Крім того, відеозапис розпочинається о 09 год. 00 хв., коли вже зафіксовано спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 у присутності свідків, із відеозапису вбачається, що поліцейський ставив водієві навідні та маніпулятивні запитання. Також стверджує, що працівниками поліції порушено послідовність проведення огляду, визначеного ст.266 КУпАП, оскільки огляд на стан алкогольного сп`яніння спочатку повинен проводитися на місці зупинки транспортного засобу, а лише у разі відмови або незгоди водія у закладі охорони здоров`я. На її думку, працівник поліції фактично змішав зазначені процедури, чим ввів ОСОБА_1 в оману. Захисник зазначає, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, зокрема право на правову допомогу, чим порушили його право на захист. Також вказує, що у ОСОБА_1 були відсутні видимі ознаки алкогольного сп`яніння, що, на її думку, ставить під сумнів законність вимоги працівників поліції про проходження огляду. Зазначає, що наведені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки сп`яніння, а саме тремтіння пальців рук та почервоніння обличчя, спростовуються відеозаписом та свідчить про упередженість працівників поліції, штучне створення матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 .

У судовому засіданні захисник Богданович М.В. апеляційну скаргу підтримала. Просила врахувати, що зупинка була безпідставною, відеозапис переривався, поліцейські ставили маніпулятивні та навідні запитання, водій не мав явних ознак сп`яніння, є інвалідом 3 групи по зору, тому має певні вади очей, у діях відсутній склад правопорушення.

ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів, суд дійшов наступних висновків:

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Як на докази вчинення особою правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №199554 від 29.05.2026 року, рапорт працівника поліції, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №644060 від 29.05.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.121 ч.5, 126 ч.1 КУпАП, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозапис, який міститься на диску та приєднаний до матеріалів справи.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

На наявному в матеріалах справи відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .

Даний відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки фіксує обставини, які відносяться до зазначеної у протоколі події та не містить ознак фальсифікації. Відеоматеріал наявний у достатньому об`ємі для з`ясування дійсних обставин справи. Тому, доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не є належним доказом у справі, є безпідставними.

Розрив у відеозаписі не свідчить про його недопустимість як доказу та не підтверджує доводи про психологічний тиск на водія чи будь-яке маніпулювання обставинами справи. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених припущень стороною захисту не надано.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів, так і у закладі охорони здоров`я, відмовилася, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.

Слід зазначити, що за змістом п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, визначених п.п.3, 4 Розділу І цієї Інструкції. Із відеозапису вбачається, що у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, зважаючи на виявлені у нього ознаки, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, вимога поліцейського про проходження відповідного огляду була законною, а доводи захисту у частині відсутності у ОСОБА_1 видимих ознак алкогольного сп`яніння та відсутності підстав для проведення відповідного огляду є помилковими.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції відповідно до вимог ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з виявленим порушенням Правил дорожнього руху (керування транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки), про що був проінформований працівниками поліції (відеозапис 08:34:56 - пане водій, потрібно пристебнутися ременем безпеки, 08:34:56- я зрозумів, пристебнуся). Постановою серії ББА №644060 від 29.05.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.121 ч.5, 126 ч.1 КУпАП. Зазначена постанова підписана водієм, а відомості про її скасування у матеріалах справи відсутні. Окрім того, в графі копію постанови отримав ОСОБА_1 зазначив, що «посвідчення забув вдома», «був непристебнутим» (а.с.3). Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п.2.5 ПДР України.

З протоколу про адміністративне правопорушення, який підписаний ОСОБА_1 вбачається, що його було відсторонено від керування транспортним засобом. При цьому чинним законодавством не передбачено обов`язкового складення акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у кожному випадку відсторонення особи від керування транспортним засобом. Факт того, що після оформлення адміністративних матеріалів не викликали евакуатор чи не передали транспортний засіб іншій особі, не спростовує наявності у працівників поліції підстав для проведення огляду на стан сп`яніння та не свідчить про відсутність у водія ознак алкогольного сп`яніння. Крім того, зазначені обставини жодним чином не впливають на правильність висновку суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.

Дії працівників поліції відповідали вимогам ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735.

Протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення права на захист та не роз`яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, є безпідставними. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про обмеження права ОСОБА_1 на захист або про те, що нероз`яснення прав призвело до неможливості реалізації ним процесуальних прав чи вплинуло на правильність вирішення справи.

Також, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду справи у відсутність особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його захисника. Матеріалами справи підтверджено, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення дотримання прав учасників судового процесу, передбачених ст.268 КУпАП. Положення даної норми не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення і присутність такої особи у вказаній категорії справ не є обов`язковою. При цьому, апеляційний суд зауважує, що особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, та її захисник не були позбавлені права апеляційного оскарження судового рішення, яке реалізували. Під час апеляційного розгляду були вислухані та оцінені усі доводи захисника та особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, які вони не змогли висловити у місцевому суді, дана оцінка доказам у справі.

Безпідставними є посилання на порушення процедури проведення огляду через відсутність свідків під час пропонування пройти огляд. Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та нормативних актів, що регулюють порядок проведення огляду на стан сп`яніння, у разі застосування технічних засобів відеозапису залучення свідків не є обов`язковим. Отже, наведені захисником обставини не свідчать про недійсність проведеної процедури.

Доводи про те, що відеозапис розпочинається вже після початку спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 , а поліцейський ставив навідні чи маніпулятивні запитання, не спростовують зафіксованих на відеозаписі обставин та не свідчать про порушення порядку оформлення адміністративних матеріалів. При цьому будь-яких доказів того, що волевиявлення ОСОБА_1 було сформоване під примусом чи внаслідок незаконного впливу працівників поліції, матеріали справи не містять. Доказів звернення до відповідних органів щодо неправомірності дій, упередженості працівників поліції, їх оскарження ОСОБА_1 , його захисником суду не надано.

Не знайшли свого підтвердження і доводи про порушення послідовності проведення огляду у відповідності ст.266 КУпАП. З відеозапису вбачається, що працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку із роз`ясненням можливості пройти такий огляд на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, на що водій відмовився та додатково зазначив про це у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1 «в лікарню і продувати Драгер не буду») . Тому твердження про змішування двох процедур є надуманим та не підтверджується матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

При розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Доводами апеляційної скарги висновків суду не спростовано.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Богданович Марії Валентинівни на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 01 липня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення №295/9547/26 відносно ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без задоволення.

Постанову Богунського районного суду м.Житомира від 01 липня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення №295/9547/26 відносно ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волкова Н.Я.