Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №609/21/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 609/21/26Головуючий у 1-й інстанції Катерняк О.М.

Провадження № 22-ц/817/800/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Хоміцька С.О.

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу №609/21/26 за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 24 березня 2026 року (ухвалене суддею Катерняк О.М., повний текст якого складено 31 березня 2026 року) в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_3 (далі - позивачка 1), ОСОБА_4 (далі - позивач 2), в інтересах яких діє адвокат Чабан І.В., звернулися до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СК «ТАС», відповідач, апелянт), про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Позов обґрунтовано тим, що 06 липня 2024 року, близько 16 год 30 хв, водій ОСОБА_5 , керуючи вантажним сідловим тягачем «DAF XF 105/410», р.н. НОМЕР_1 , із напівпричепом «KLAESER HERTEN TSA», р.н. НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою Городище-Рівне-Старокостянтинів, зі сторони м.Острог у напрямку м.Здолбунів, поблизу с.Шлях Рівненського р-ну Рівненської області, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди обидва водії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також дванадцять пасажирів автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», серед яких ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинули на місці події.

За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області 06 липня 2024 року внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024180000000549.

Станом на день подання позову триває досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024180000000549, проводяться необхідні експертизи. При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Також внаслідок вищевказаної ДТП завдано моральної та матеріальної шкоди близьким родичам загиблих, зокрема ОСОБА_4 , батьку загиблої ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , матері загиблої ОСОБА_7 , а також ОСОБА_3 понесла витрати на поховання загиблих ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .

В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, батьки загиблої зазнали шкоду, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача, оскільки станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «DAF XF 105/410», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача ПрАТ «СГ «ТАС», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AТ5026961 чинного на дату ДТП.

22 липня 2024 року представник позивачів повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся із заявами на виплату страхового відшкодування. Вказані заяви відповідачем отримано 30 липня 2024 року. Серед заявлених позивачами до відшкодування вимог, містились: 96000.00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди; 49350.00 грн в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної з понесеними витратами на поховання. Проте, відповідач так і не здійснив виплату страхового відшкодування, що стало підставою для звернення позивачів в суд за захистом свого порушеного права на страхове відшкодування.

Крім того, сторона позивача вказує, що матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілим було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності. Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, страховиком особи, яка завдала шкоду.

Разом з тим, як зазначає представник позивачів, правила регулювання деліктних зобов`язань передбачають відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «DAF XF 105/410», р.н. НОМЕР_1 застрахована у відповідача ПрАТ «СК «ТАС», то обов`язок відшкодувати шкоду покладається на відповідача, як на страховика. Отже, з вищевикладеного випливає, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду, завдану ними в розумінні ст.ст.1166, 1187 ЦК України, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи.

Стосовно моральної шкоди сторона позивача зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 грн, з 1 квітня - 8000 грн. З урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 96000.00 грн, відповідно частка, яка припадає на кожного, становить 48000.00 грн. Стосовно витрат на поховання зазначає, що загальний розмір відшкодування витрат позивача на поховання становить 49350.00 грн, що не перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

У зв`язку із викладеним, позивачі просили суд стягнути з відповідача 96000.00 грн відшкодування моральної шкоди, 49350.00 грн відшкодування шкоди, пов`язаної з витратами на поховання та судові витрати, пов`язані з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 24 березня 2026 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «СК «ТАС» на користь ОСОБА_3 48000 грн відшкодування моральної шкоди, 49350 грн відшкодування шкоди, пов`язаної з витратами на поховання, 8000 грн судових витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Стягнуто з ПрАТ «СК «ТАС» на користь ОСОБА_4 48000 грн відшкодування моральної шкоди, 7000 грн судових витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Стягнуто з ПрАТ «СК «ТАС» в дохід держави 2129.92 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ПрАТ «СК «ТАС», в інтересах якого діє ОСОБА_10 , подано на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що цивільно-правова відповідальність водія вантажного сідлового тягача «DAF XF 105/410» ОСОБА_5 була забезпечена АТ «СГ «ТАС» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/5026961 від 15 травня 2024 року. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» ОСОБА_6 була забезпечена ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №СА/1895113. Виходячи з вищенаведеного, відбулась взаємодія двох джерел підвищеної небезпеки, а отже дані правовідносини регулюють ст.1188 ЦК України, а не ст.1187 ЦК України, як стверджує позивач. Так, в силу ст.1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини, та в силу п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування ділиться на кількість учасників ДТП, а отже кожний із страховиків здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі 50% після завершення кримінального провадження.

Зазначає, що відповідно до п.32.3 ст.32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну життю та здоров`ю пасажирів, які знаходились у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про страхування». Виходячи з наведеного, страховиком по обов`язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТЗ) не відшкодовується шкода, завдана пасажирам, які застраховані відповідно до п.6 ст.7 Закону України «Про страхування».

Також зауважує, що по факту вищевказаної ДТП розпочато кримінальне провадження №12024180000000549 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, яке розглядається Рівненським міським судом Рівненської області у справі №569/12640/24. Виходячи з вищенаведеного, дорожньо-транспортна пригода розглядається в кримінальній справі та судове рішення по даній справі не прийнято, що унеможливлює встановлення обставин ДТП, чи була завдана шкода майну, здоров`ю чи життю внаслідок ДТП, кому була нанесена шкода, ким була нанесена шкода, чи саме внаслідок ДТП настала смерть потерпілого, хто був за кермом автомобіля, чи на законних підставах керував автомобілем, чи були навмисні дії водія, чи не вибув автомобіль із законного володіння власника, чи не було умислу потерпілого, чи не було непереборної сили, або інших підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених спеціальним законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Сторона відповідача заперечує, що смерть потерпілого є прямим наслідком ДТП та вказує, що звернення позивачів до суду є передчасним, оскільки відповідач не відмовляв у виплаті страхового відшкодування, а лише зупинив її до отримання рішення за результатами кримінального провадження. Тому, на думку відповідача, відсутні підстави стягнення з відповідача страхового відшкодування на користь позивача згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з відсутністю вироку суду у кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та вказували, що смерть потерпілого є прямим наслідком ДТП. Виходячи з вищенаведеного, оскільки рішення у кримінальному провадженні не прийняте, що унеможливлює встановлення факту настання цивільно-правової відповідальності внаслідок ДТП, відтак зупиняється строк на прийняття страховиком рішення щодо виплати страхового відшкодування, а отже з боку АТ «СГ «ТАС» відсутній факт порушення, невизнання, оспорення прав, свобод чи законних інтересів позивача та звернення позивачів до суду є передчасним.

Крім того, для визначення розміру моральної шкоди, необхідно визначити повне коло осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю потерпілого, оскільки моральна шкода виплачується рівними частинами в розмірі 12 мінімальних заробітних плат. Позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів, що смерть потерпілого настала саме внаслідок ДТП та щодо кола осіб, які мають право на отримання відшкодування моральної шкоди, а безпідставно вимагають стягнути на їх користь 100% моральної шкоди, передбаченої законодавством. Відтак вимога позивачів є необґрунтованою, оскільки згідно чинного законодавства загальний розмір страхового відшкодування стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим), для чого необхідно встановити коло осіб з підтверджуючими документами, які мають право на отримання страхового відшкодування після звернення із заявою про страхове відшкодування та після ухвалення вироку у кримінальному провадженні щодо встановлення факту смерті потерпілого внаслідок ДТП.

Стосовно виплат на поховання зазначає, що згідно законодавства страховик здійснює відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть після звернення із заявою про страхове відшкодування та після ухвалення вироку по кримінальному провадженню щодо встановлення факту смерті потерпілого внаслідок ДТП.

Крім того, представник відповідача вважає, що справу прийнято до розгляду з порушенням правил підсудності, відтак існує необхідність передачі справи до іншого суду, мотивуючи це тим, що в даній справі має місце про спір про здійснення страхової виплати на користь потерпілої особи, а не відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого внаслідок ДТП, а отже ч.3 ст.28 ЦПК України не може бути застосована, оскільки АТ «СГ «ТАС» не є завдавачем шкоди, а виконує виключно договірне зобов`язання перед страхувальником.

Також вважає, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат.

У зв`язку з наведеним просить скасувати рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 24 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Разом з апеляційною скаргою ПрАТ «СК «ТАС» подало до суду клопотання про зупинення провадження у справі.

Клопотання обґрунтовано тим, що по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06 липня 2024 року, розпочато кримінальне провадження №12024180000000549 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, яке розглядається Рівненським міським судом Рівненської області у справі №569/12640/24. Разом з тим, вирок по вищевказаному кримінальному провадженню відсутній. Вважає, що встановлені факти у вищевказаній цивільній справі будуть мати преюдиційне значення при розгляді кримінального провадження №12024180000000549.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив зупинити провадження у справі до набрання законної сили вироку по кримінальному провадженню №12024180000000549 у справі №569/12640/24.

07 травня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника позивачів - адвоката Чабан І.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що обставини ДТП від 06 липня 2024 року, які зазначені в матеріалах кримінального провадження, поведінка водія ОСОБА_5 в даній дорожньо-транспортній пригоді є неправомірною. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Тобто, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

Також, відповідач заперечує, що смерть потерпілих є прямим наслідком спірної ДТП, однак таке твердження відповідача спростовується наявними в матеріалах справи висновками судово-медичних експертиз загиблих, які були належним чином досліджені судом першої інстанції.

Крім того, станом на дату подання позовної заяви, своє право на виплату страхового відшкодування реалізували батьки загиблої. Більше того, по тексту позовної заяви, зазначено: малолітній син загиблої ОСОБА_9 та чоловік ОСОБА_8 загинули в цій же ДТП, тому безпідставними є посилання відповідача щодо визначення кола осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано клопотання про передання справи на розгляд до Святошинського районного суду м.Києва не відповідають дійсності, адже судом винесено ухвалу про відмову у задоволенні даного клопотання, відповідно порушення процесуального законодавства з цієї обставини не допущено.

У зв`язку із викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та стягнути з відповідача на користь позивачів судові витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - по 3000.00 грн на кожного.

З приводу заявленого клопотання про зупинення провадження в справі апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі, тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Апеляційний суд вважає, що в даному випадку відсутність вироку у кримінальному провадженні №12024180000000549 не може бути перешкодою для розгляду вищевказаної цивільної справи, оскільки матеріали справи дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім того, наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 208/4598/21.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили вироку у кримінальному провадженні №12024180000000549, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Учасники в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Враховуючи викладене та з метою недопущення порушень процесуальних строків, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

06 липня 2024 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , керуючи вантажним сідловин тягачем «DAF XF 105/410», р.н. НОМЕР_1 , із напівпричепом «KLAESER HERTEN TSA», р.н. НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою Городище-Рівне-Старокостянтинів, зі сторони м.Острог у напрямку м.Здолбунів, поблизу с.Шлях Рівненського р-ну Рівненської області, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із рейсовим автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди обидва водії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також дванадцять пасажирів автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», серед яких ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинули на місці події.

За даним фактом 06 липня 2024 року зареєстроване кримінальне провадження, кваліфіковане за ч.3 ст.286 КК України, яке занесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024180000000549.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підтверджується, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Шлях Рівненського району Рівненської області.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підтверджується, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Шлях Рівненського району Рівненської області.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підтверджується, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Шлях Рівненського району Рівненської області.

Висновком експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/118-24/8064-ІТ від 19 липня 2024 року встановлено наступне:

1. Первинне контактування транспортних засобів відбулося між передньою лівою (кутовою) частиною сідлового тягача «DAF XF 105/410» (номерний знак НОМЕР_1 ) та передньою лівою (кутовою) частиною автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» (номерний знак НОМЕР_3 ) під кутом близько 160°±10°. В подальшому відбулося розвертання автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» та контактування передньої частини сідлового тягача з лівою боковою частиною автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI».

2. Зіткнення сідлового тягача «DAF XF 105/410» (номерний знак НОМЕР_1 ) з автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» (номерний знак НОМЕР_3 ) відбулося на смузі руху в напрямку м.Острог проїзної частини автодороги сполученням «Городище-Рівне-Старокостянтинів», в поперечному напрямку на відстані близько 1.1 - 1.7 м до правого краю проїзної частини в напрямку м.Острог перед початком (зі сторони м.Острог в напрямку м.Рівне) зафіксованої в наданій на експертизу копії протоколу огляду місця ДТП від 06 липня 2024 року та схемі до нього сліду тертя з нашаруванням лакофарбового покриття червоного кольору.

3. В момент первинного контактування транспортних засобів під час зіткнення автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» (номерний знак НОМЕР_3 ) розташовувався таким чином, що відстані від осей переднього і заднього лівих коліс до правого краю смуги руху в напрямку м.Рівне орієнтовно становили відповідно 5.5 та 4.4 м, при цьому передня ліва габаритна точка автомобіля перебувала перед початком сліду тертя з нашаруванням лакофарбового покриття червоного кольору.

4. Сідловий тягач «DAF XF 105/410» (номерний знак НОМЕР_1 ) в момент первинного контактування транспортних засобів розташовувався таким чином, що відстані від осей переднього і заднього правих коліс до правого краю смуги руху в напрямку м.Рівне орієнтовно становили відповідно 3.2 м та 2.6 м, при цьому передня ліва габаритна точка сідлового тягача перебувала перед початком сліду тертя з нашаруванням лакофарбового покриття червоного кольору.

Висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2808-Е від 26 липня 2024 року за результатами проведеної судової інженерно-транспортної експертизи у кримінальному провадженні №12024180000000549 від 06 липня 2024 року встановлено, що виходячи із наданих на дослідження роздруківок цифрового тахографа «Continental Automotive GmbH D-78052 VS-Villingen № НОМЕР_7 » безпосередньо перед моментом гальмування у момент, що відповідає часу ДТП 15 год. 41 хв 38 сек (по часовому поясу реєстрації тахографа), швидкість руху автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» (номерний знак НОМЕР_3 ) становила 78 км/год.

Висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2807-Е від 26 липня 2024 року за результатами проведеної судової інженерно-транспортної експертизи у кримінальному провадженні №12024180000000549 від 06 липня 2024 року встановлено, що виходячи із наданих на дослідження роздруківок цифрового тахографа «Siemens AG D-78052 VS-Villingen № НОМЕР_8 » безпосередньо перед моментом гальмування у момент, що відповідає часу ДТП 15 год. 43 хв 45 сек (по часовому поясу реєстрації тахографа), швидкість руху сідлового тягача «DAF XF 105/410» (номерний знак НОМЕР_1 ) становила 110 км/год.

Висновком експерта Державної спеціалізованої установи «Рівненське обласне бюро судово-медичної експертизи» №102 підсумовано:

1. На підставі судово-медичної експертизи трупа малолітнього гр-на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , даних судово-токсикологічної та судово-гістологічної експертиз, враховуючи повідомлені обставини справи та згідно запропонованих запитань експерт прийшов до наступного висновку: «…Всі вищевказані у висновку тілесні ушкодження спричинені прижиттєво, незадовго до настання смерті малолітнього гр-на ОСОБА_9 , що підтверджується станом ушкоджень на час проведення розтину трупа (морфологічними властивостями саден, відсутністю ознак епітелізації (загоєння) рани, відсутністю ознак консолідації (зрощення) в краях переломів кісток тощо) та наявністю крововиливів навколо ушкоджень і їх темно-червоним забарвленням, також даними мікроскопічної експертизи шматочків внутрішніх органів (мінімальні реактивні зміни)». Дані тілесні ушкодження у малолітнього потерпілого гр-на ОСОБА_9 виникли від дії тупих предметів (без відображення індивідуальних особливостей травмуючої поверхні), якими могли бути частини салону транспортного засобу під час перебування потерпілого малолітнього гр-на ОСОБА_9 в якості пасажира транспортного засобу (мікроавтобуса) при ДТП, перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням його смерті, стосовно живих осіб та згідно із п.2.1.3 а), б), г), л) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент їх заподіяння.

2. Смерть малолітнього гр-на ОСОБА_9 настала від розтрощення черепа з руйнуванням головного мозку, що підтверджується виявленням при розтині трупа зазначених вище ушкоджень, а також даними мікроскопічної експертизи шматочків внутрішніх органів (одинокі ділянки деструкції тканини кори головного мозку з одинокими дрібно вогнищевими внутрішньо мозковими крововиливами). Таким чином, між отриманими потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями і настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

3. Вираженість трупних явищ (труп рівномірно охолоджений на всьому протязі, трупне заклякання добре виражене в усіх групах м`язів, які звичайно підлягають дослідженню, трупні плями при натисканні на них об 10:02 год - бліднуть відновлюють своє забарвлення протягом 16 хвилин, відсутність ознак гниття) свідчить про те, що смерть малолітнього гр-на ОСОБА_9 настала приблизно за 16-18 годин до проведення розтину його трупа. (Експертиза розпочата 07 липня 2024 року).

Висновком експерта Державної спеціалізованої установи «Рівненське обласне бюро судово-медичної експертизи» №506 підсумовано:

1. На підставі судово-медичної експертизи трупа гр-ки ОСОБА_7 , 1997 року народження, даних судово-токсикологічної та судово-гістологічної експертиз, враховуючи повідомлені обставини справи та згідно запропонованих запитань експерт прийшов до наступного висновку: «…Всі вищевказані у висновку тілесні ушкодження спричинені прижиттєво, незадовго до настання смерті ОСОБА_7 , що підтверджується встановленими при проведенні експертизи трупа морфологічними властивостями зовнішніх ушкоджень, темно-червоним забарвленням крововиливів в місцях травмування, наявністю значної кількості крові в грудній та черевній порожнинах (як прояв прижиттєвої кровотечі), відсутність консолідації переломів тощо». Види ушкоджень (садна, крововиливи, переломи тощо) свідчать про спричинення їх значною за силою дією тупих предметів. Встановлений у ОСОБА_7 комплекс ушкодження голови, грудей, живота та кінцівок був небезпечним для життя в момент спричинення і за цією ознакою відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, згідно п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».

2. Масивність, різноманітна локалізація та характер ушкоджень, наявність ознак різкого загального струсу тіла у вигляді крововиливів у фіксуючо-підвищуючий апарат внутрішніх органів, в сукупності, свідчать про те, що в даному випадку мала місце транспортна травма і такі ушкодження цілком могли утворитись 06 липня 2024 року за наведених обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме - зіткнення автобуса, в салоні якого перебувала в якості пасажира ОСОБА_7 , з вантажним сідловин тягачем, що в подальшому супроводжувалось травмуванням потерпілої до частин салону автобуса внаслідок деформації його кузова та інерційного зміщення тіла в салоні.

3. Смерть ОСОБА_7 настала від поєднаної травми голови, грудей і живота з відкритим переломом кісток склепіння черепа, руйнуванням головного мозку, розривом серця, чисельними двобічними переломами ребер та ушкодженням легень, печінки і селезінки, що супроводжувалась вираженою внутрішньою та зовнішньою кровотечами.

3. Таким чином, між отриманими ОСОБА_7 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 06 липня 2024 року тілесними ушкодженнями та настанням її смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Висновком експерта Державної спеціалізованої установи «Рівненське обласне бюро судово-медичної експертизи» №501 підсумовано:

1. На підставі судово-медичної експертизи трупа гр-на ОСОБА_8 , 1992 року народження, даних судово-токсикологічної та судово-гістологічної експертиз, враховуючи повідомлені обставини справи та згідно запропонованих запитань експерт прийшов до наступного висновку: «…Всі вищевказані у висновку тілесні ушкодження спричинені прижиттєво, незадовго до настання смерті, цілком можливо у зазначений термін (06 липня 2024 року близько 16:30 год), що підтверджується встановленими при проведенні експертизи трупа морфологічними властивостями ушкоджень та даними судово-гістологічної експертизи вилучених з трупа шматочків внутрішніх органів, де встановлено ознаки при життєвості. Вид ушкоджень (переломи, розриви, садна, крововиливи тощо) та встановлені морфологічні властивості ран свідчать про спричинення їх значною за силою дією тупих предметів.

2. Чисельність та масивність тілесних ушкоджень, наявність ознак різкого струсу тіла в сукупності дають підстави стверджувати, що в даному випадку мала місце транспортна травма, цілком можливо за обставин при зіткненні транспортних засобів, з наступним травмуванням ОСОБА_8 , що був пасажиром одного з них, шляхом ударів різними ділянками тіла, обумовленого інерційним зміщенням останнього, до частин салону мікроавтобуса. Отримані ОСОБА_8 тілесні ушкодження в даному випадку розглядаються в єдиному механізмі спричинення, а тому в сукупності згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпек для життя в момент заподіяння.

3. Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок масивної травми тіла з чисельними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, що підтверджується виявленням при експертизі трупа зазначених вище чисельних ушкоджень тіла, а також даними мікроскопічного дослідження шматочків внутрішніх органів. Таким чином, між спричиненими гр-ну ОСОБА_8 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тілесними ушкодженнями і настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

На підтвердження родинних відносин позивачами долучено наступні документи:

- копію повторного свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_9 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Шумського районного управління юстиції Тернопільської області, згідно із яким вбачається, що 06 квітня 2006 року було розірвано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Після реєстрації розірвання шлюбу жінці присвоєно прізвище « ОСОБА_13 »;

- копію повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 , виданого Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременецького району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, згідно із яким слідує, що ОСОБА_14 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 в с.Червоний Цвіт Шепетівського району Хмельницької області, її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_12 ;

- копію Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00045907319 від 09 липня 2024 року, відповідно до якого слідує, що 02 червня 2016 року Шумським районним відділом ДРАЦС Головного управління юстиції у Тернопільської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_15 .

Цивільно-правова відповідальність вантажного сідлового тягача «DAF XF 105/410» р.н. НОМЕР_1 була забезпечена АТ «СГ «ТАС» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/5026961. Поліс станом на 06 липня 2024 року діючий.

Цивільно-правова відповідальність автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» р.н. НОМЕР_3 була забезпечена ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №СА/1895113, який станом на 06 липня 2024 року діючий.

22 липня 2024 року Адвокатське об`єднання «Автопоміч» надіслало АТ «СГ «ТАС» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 06 липня 2024 року, внаслідок якої загинули пасажири мікроавтобуса, серед яких ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .

Також, 22 липня 2024 року Адвокатське об`єднання «Автопоміч» від імені клієнта ОСОБА_4 звернулось до АТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування, яким просить виплатити страхове відшкодування, пов`язане із моральною шкодою, в розмірі 48000 грн (1/2 частки, що належить батькові загиблої).

22 липня 2024 року Адвокатське об`єднання «Автопоміч» від імені клієнта ОСОБА_3 звернулось до АТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування, яким просить виплатити страхове відшкодування, пов`язане із моральною шкодою, в розмірі 48000 грн (1/2 частки, що належить матері загиблої).

22 липня 2024 року Адвокатське об`єднання «Автопоміч» від імені клієнта ОСОБА_3 звернулось до АТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування, яким просить виплатити страхове відшкодування, пов`язане із витратами на поховання ОСОБА_9 , в розмірі 16450 грн.

22 липня 2024 року Адвокатське об`єднання «Автопоміч» від імені клієнта ОСОБА_3 звернулось до АТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування, яким просить виплатити страхове відшкодування, пов`язане із витратами на поховання ОСОБА_7 , в розмірі 16450 грн.

22 липня 2024 року Адвокатське об`єднання «Автопоміч» від імені клієнта ОСОБА_3 звернулось до АТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування, яким просить виплатити страхове відшкодування пов`язане із витратами на поховання ОСОБА_8 , в розмірі 16450 грн.

На підтвердження понесених витрат на поховання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , представником позивачів надано копії товарних чеків №5006, №5007, №5008 від 07 липня 2024 року ФОП ОСОБА_16 , згідно із яким вбачається, що на поховання ОСОБА_3 витрачено по 16450 грн за кожного померлого, в загальному розмірі 49350 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, законами України «Про страхування», «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон 1961-IV), іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Згідно із статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частина 1 статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Отже, у деліктних правовідносинах за участю джерела підвищеної небезпеки з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 жовтня 2019 року у справі №447/2438/16-ц ; від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно з п.1.7 статті 1 Закону 1961-IV, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно з п.1.4 статті 1 Закону 1961-IV, особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону №1961-IV).

Відповідно до статті 23 Закону №1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, визначено у статті 27 Закону №1961-IV.

Страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (пункт 27.1 Закону № 1961-IV).

За пунктом 27.3 статті 27 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.4 статті 27 Закону №1961-IV).

Відповідно до пункту 27.5 статті 27 Закону №1961-IV загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19.

Згідно Постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року № 109 «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 320 000 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на день настання страхового випадку розмір мінімальної заробітної плати становив 8000.00 грн.

Отже, гарантований загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди у даному випадку становить 96000.00 грн, який розподіляється рівними частинами між особами, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з п.36.3 статті 36 Закону №1961-IV, у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкода може бути завдана як власникам (володільцям), наприклад, транспортних засобів, так і третім особам, зокрема пасажирам. Особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені у частині першій статті 1188 ЦК України, а особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки третім особам, - частиною другою цієї статті.

Приписи статті 1188 ЦК України та пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застосовні у тому разі, якщо декілька осіб є саме відповідальними за завдану шкоду, тобто якщо вони спільними неправомірними діями чи бездіяльністю її завдали. За таких умов не має значення вина кожного з них у завданні шкоди. Останню вони зобов`язані відшкодувати у відповідній пропорції незалежно від вини.

Згідно з частиною 16 статті 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (частина 2 статті 8 Закону України «Про страхування»).

Так, законодавством передбачено взаємопов`язаність цих понять, зокрема страхове відшкодування відбувається внаслідок події, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок з виплати страхової суми, а місце події є саме місцем завдання шкоди (ДТП).

Тобто в страхових правовідносинах між страховиком та особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, в даному випадку прямі договірні правовідносини відсутні, оскільки позивачі не є стороною договору страхування та звертаються з вимогою до відповідача про отримання страхового відшкодування за наслідком деліктних правовідносин, посилаючись на заподіяння їм шкоди іншою стороною договору страхування. В такому випадку деліктні правовідносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що не виключає застосування частини 3 статті 28 ЦПК України для визначення підсудності за вибором позивача.

Відповідно до частини першої статті 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 визначено, що у разі смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості.

За правилами статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Звертаючись до суду із даним позовом позивачі посилалися на те, що потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та малолітній ОСОБА_9 загинули внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06 липня 2024 року, отже, шкода була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, зокрема водій ОСОБА_5 , керуючи вантажним сідловим тягачем «DAF XF 105/410», р.н. НОМЕР_1 виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», р.н. НОМЕР_3 в якому знаходилися потерпілі.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «DAF XF 105/410», р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_5 , була застрахована у відповідача, тому має місце страховий випадок, та незалежно від вини особи, яка завдала шкоди, обов`язок відшкодувати заподіяну позивачу шкоду, відповідно до Закону України №1961-IV, покладається на відповідача, як на страховика в межах суми страхового відшкодування.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 208/4598/21.

У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_7 , що загинула в наслідок ДТП 06 липня 2024 року.

Пред`явлення позову до страховика у цій справі зумовлене наявністю полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «DAF XF 105/410», р.н. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, у ПрАТ «СК «ТАС».

Обов`язок щодо звернення до страховика про виплату страхового відшкодування встановлений законом для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Факт настання страхового випадку ніким у справі не оспорюється та зафіксований правоохоронними органами

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року в справі № 500/2095/15.

Суд зазначає, що сам факт загибелі дочки позивачів є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань останніх, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Внаслідок смерті дочки позивачі позбавлені можливості отримувати допомогу та підтримку від неї та втратили можливість тривалого життєвого зв`язку з нею протягом всього майбутнього життя.

Також, позивачка ОСОБА_3 понесла витрати на поховання своєї доньки ОСОБА_7 , онука - малолітнього ОСОБА_9 та зятя ОСОБА_8 у загальному розмірі 49350 грн, що підтверджується товарними чеками №5006, №5007, №5008 від 07 липня 2024 року, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців.

Отже, загальна сума страхового відшкодування, належна позивачці ОСОБА_3 становить 97350 грн, позивачу ОСОБА_4 становить 48000 грн, що не перевищує ліміт відповідальності страховика (320000 грн).

Судом встановлено, що відповідач ПрАТ «СК «ТАС» не відшкодував позивачам завдані збитки, що стало підставою звернення останніх до суду за захистом свого порушеного права.

Доказів протилежного стороною відповідача суду не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення з АТ «СК «ТАС» (приватне) моральної шкоди в розмірі 48000 грн та 49350 грн витрат на поховання потерпілих є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також, позовні вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення з АТ «СК «ТАС» (приватне) моральної шкоди в розмірі 48000 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що ДТП відбулась внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, а отже дані правовідносини регулюють ст.1188 ЦК України, а не ст.1187 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки водій автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_6 , який загинув, - хоч і став учасником ДТП, однак докази, що його поведінка була протиправною чи в його діях встановлено порушення Правил дорожнього руху, в матеріалах справи відсутні. Натомість встановлено, що ОСОБА_5 , керуючи вантажним сідловин тягачем «DAF XF 105/410», р.н. НОМЕР_1 , виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», р.н. НОМЕР_3 .

Твердження апелянта про те, що по факту вищевказаної ДТП розпочато кримінальне провадження №12024180000000549 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, однак судове рішення не прийнято, що унеможливлює встановлення за яких обставин відбулась ДТП, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки у кримінальній справі вирішується питання про кримінальну відповідальність винуватця ДТП, а не про наявність підстав для страхового відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок ДТП.

Посилання апелянта на те, що сторона відповідача заперечує, що смерть потерпілого є прямим наслідком ДТП, апеляційний суд оцінює критично, оскільки таке твердження відповідача спростовується наявними в матеріалах справи висновками судово-медичних експертиз загиблих.

Доводи апелянта про те, що необхідно встановити коло осіб, які мають право на отримання відшкодування моральної шкоди, колегія суддів відхиляє, оскільки станом на дату подання позовної заяви своє правом на виплату страхового відшкодування реалізували позивачі, як батьки загиблої. Більше того, малолітній син загиблої ОСОБА_9 та чоловік ОСОБА_8 загинули в цій же ДТП.

Твердження апелянта про те, що справу прийнято до розгляду з порушенням правил підсудності, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки позивачі звернулись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого внаслідок ДТП, зазначивши про підсудність справи за їх вибором, відповідно до ч.3 ст.28 ЦПК України, а саме за місцем заподіяння шкоди.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат, апеляційний суд не приймає, оскільки вказане клопотання не є безумовною обставиною для зменшення таких витрат. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, складність даної категорії справ, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, та прийшов до правильного висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню в загальній сумі 15000 грн, а саме: за надання правничої допомоги ОСОБА_3 в розмірі 8000 грн, за надання правничої допомоги ОСОБА_4 в розмірі 7000 грн.

Вказана сума не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару, є співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Щодо вирішення питання судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

07 травня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника позивачів, в інтересах яких діє адвокат Чабан І.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 24 березня 2026 року.

У відзиві зазначено, що сторона позивачів очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у Тернопільському апеляційному суді у розмірі 6000.00 грн та просить стягнути такі витрати.

У справі, яка переглядається апеляційний судом, представником позивачів - адвокатом Чабан І.В. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених за апеляційний розгляд, надано детальний розрахунок робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої допомоги від 07 травня 2026 року.

Представником позивачів до матеріалів справи долучено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № №Ж53/У321147 від 09 липня 2024 року, укладений між адвокатським об`єднанням «Автопоміч» та ОСОБА_3 та договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № №Ж74/У321147 від 09 липня 2024 року, укладений між адвокатським об`єднанням «Автопоміч» та ОСОБА_4 .

Відповідно до п.1.1 даних Договорів клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати Клієнту професійну правничу допомогу щодо захисту інтересів клієнта або осіб в інтересах яких клієнтом було укладено цей Договір за подією, що мала місце 06 липня 2024 року - дорожньо-транспортна пригода.

Як вбачається із акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 07 травня 2026 року, в якому детально описано обсяг виконаних робіт, адвокатом у зв`язку із наданням правової допомоги відповідачці у суді апеляційної інстанції в справі №609/21/26 виконано наступні роботи:

- консультація клієнта - 1 год, 1000 грн;

- подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 год, 5000 грн,

а всього на суму 6000 грн.

Таким чином витрати позивачів на професійну правничу (правову) допомогу у суді апеляційної інстанції підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з цим, проаналізувавши наведений у розрахунку витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачам адвокатом Чабан І.В. послуг, а також подані документи, апеляційний суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивачів роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Колегія суддів зазначає, що детальний розрахунок наданих послуг (виконаних робіт) від 07 травня 2026 року не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Апеляційний суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На думку апеляційного суду, наведені розрахунку наданих послуг (виконаних робіт) щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу (5000 грн) не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини третьої статті 141 ЦПК України та не є співмірними зі складністю справи.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи № 609/21/26, предмет позову та виконані роботи (надані послуги), апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені представником позивачів - адвокатом Чабан І.В. про відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн до відшкодування у повному обсязі не підлягають, оскільки, на думку суду, є надмірно завищеними.

Колегія суддів вважає, що існують правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачів витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний розгляд даної справи 3000 грн, тобто по 1500 грн на кожного, оскільки такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - залишити без задоволення.

Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 24 березня 2026 року - залишити без змін.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені за апеляційний розгляд даної справи у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копiйок.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені за апеляційний розгляд даної справи у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копiйок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови - 10 серпня 2026 року.

Реквізити учасників:

Позивачі: ОСОБА_3 , адвркса: с. Мала Іловиця, Кременецького району Тернопільської області, РНОКПП - НОМЕР_11 ;

ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_12 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» адреса: проспект Берестейський, 65, м. Київ, код ЄДРПОУ - 30115243.

Головуючий О.З. Костів

Судді: М.В. Хома

Н.М. Храпак