Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №596/592/23 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/592/23Головуючий у 1-й інстанції Митражик Е.М.

Провадження № 22-ц/817/799/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Гичко К.С.

розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу №596/592/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2025 року (ухвалене суддею Митражик Е.М., повний текст якого складено 28 квітня 2025 року) в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, апелянт) про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позов обґрунтовано тим, що 03 лютого 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №2688022474/372196, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов кредитного договору товариство надає клієнту кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, вказаними відповідачем. 08 грудня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №08122021, у відповідності до умов якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ГОУФІНГОУ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до даного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16650.00 грн, з яких: 4500.00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 12150.00 грн - заборгованість за відсотками.

28 січня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_3 укладено договір позики №1527394, який підписано електронним підписом позичальника. Згідно цього договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строку, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до даного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 40656.00 грн, з яких: 12000.00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 28656.00 грн - заборгованість за відсотками.

29 січня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №17312-01/2021, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов кредитного договору, товариство надає клієнту кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, вказаними відповідачем. 11 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №11082021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до даного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32000.00 грн, з яких: 8000.00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 24000.00 грн - заборгованість за відсотками.

15 лютого 2021 року між ТОВ «IНФІНАНС» та ОСОБА_3 укладено договір позики №0674558352, який підписано електронним підписом позичальника. Згідно цього договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строку, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. 22 червня 2021 року між ТОВ «IНФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №22/06-22, у відповідності до якого ТОВ «IНФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «IНФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до даного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 137575.00 грн, з яких: 10000.00 грн - заборгованість та основною сумою боргу; 127575.00 грн - заборгованість за відсотками.

12 січня 2021 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №00-2357678, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов кредитного договору, товариство надає клієнту кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, вказаними відповідачем. 27 липня 2021 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27072021, у відповідності до умов якого ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до даного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20858.60 грн, з яких: 7000.00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 13858.60 грн - заборгованість за відсотками.

Позивач вказує, що всупереч умов вищевказаних кредитних договорів відповідач не виконав свої зобов`язання та не повернув заборгованість.

У зв`язку з наведеним просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за:

1) кредитним договором № 2688022474/372196 в розмірі 16650.00 грн, з яких: 4500.00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 12150.00 грн - заборгованість за відсотками;

2) кредитним договором №1527394 в розмірі 40656.00 грн, з яких: 12000.00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 28656.00 грн - заборгованість за відсотками;

3) договором позики №17312-01/2021 в розмірі 32000.00 грн, з яких: 8000.00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 24000.00 грн - заборгованість за відсотками;

4) договором позики №0674558352 в розмірі 137575.00 грн, з яких: 10000.00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 127575.00 грн - заборгованість за відсотками;

5) кредитним договором № 00-2357678 в розмірі 20858.60 грн, з яких: 7000.00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 13858.60 грн - заборгованість за відсотками.

Всього стягнути заборгованість за договорами у загальному розмірі 247739.60 грн та вирішити питання судових витрат.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2025 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ», задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість:

- за кредитним договором №2688022474/372196 від 03 лютого 2021 року в розмірі 16650.00 грн;

- за договором позики №1527394 від 28 січня 2021 року в розмірі 40656.00 грн;

- за кредитним договором №17312-01/2021 від 29 січня 2021 року в розмірі 32000.00 грн;

- за договором позики №0674558352 від 15 лютого 2021 року в розмірі 137575.00 грн;

- за кредитним договором №00-2357678 від 12 cічня 2021 року в розмірі 20858.60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судовий збір у розмірі 3716.09 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що надані позивачем суду в якості доказів копії документів не є належним та допустимим доказами на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів згідно спірних договорів, тому відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

У зв`язку з викладеним, відповідач просить Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

19 червня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2025 року законне та обґрунтоване, в процесі розгляду цивільної справи суд першої інстанції не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, тому апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою в її задоволенні слід відмовити.

В судове засідання сторони не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

1. 03 лютого 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2688022474/372196 (далі - Договір 1), відповідно до якого останній отримав грошові кошти на банківський картковий рахунок в загальній сумі 4500.00 грн строком на 24 дні зі сплатою процентної ставки - фіксована 1.5% від суми кредиту за кожну добу користування кредитом (п.1.1-1.3 Договору 1).

Згідно графіку платежів слідує, що кредит № 2688022474/372196 наданий на період 24 дні, сума кредиту - 4500.00 грн, проценти за користування кредитом - 1620.00 грн, загальна вартість кредиту - 6120.00 грн.

В той же час відповідно до пункту 4.3 Договору 1 сторони погодили, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 цього договору та/або в додатку (ах) до цього договору, проценти, передбачені в п.1.3 цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладення договору.

Згідно умов вказаного кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

У розділі 7 «Реквізити та підписи сторін» згаданого кредитного договору відповідачем вказано номер карти НОМЕР_1 .

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (R21547), який надісланий на номер телефону ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), про що свідчить п.7 Договору 1, адреса, реквізити та підпис сторін.

На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» №58/06 від 09 червня 2023 року, згідно якої слідує, що 03 лютого 2021 року успішно перераховано кошти на суму 4500 грн, зарахування на картку НОМЕР_1 , банк емітента АТ КБ «ПриватБанк» (т.1 а.с.184).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ГОУФІНГОУ» за кредитним договором № 2688022474/372196 від 03 лютого 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 не здійснював погашення заборгованості за вказаним кредитним договором (т.1 а.с.185-189).

08 грудня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 08122021.

Згідно п.1.1 договору факторингу, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 08122021 від 08 грудня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 2688022474/372196 в загальну суму 16650.00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 2688022474/372196 від 03 лютого 2021 року, за період з 08 грудня 2021 року по 28 лютого 2023 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість на суму 16650.00 грн, з яких: 4500.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12150.00 грн - сума заборгованості за відсотками.

2. 28 січня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики №1527394 (далі - Договір 2), відповідно до якого останній отримав грошові кошти на банківський картковий рахунок в загальній сумі 12000.00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентної ставки - фіксована 1.99% від суми кредиту за кожну добу користування кредитом (п.2 Договору 2).

Згідно графіку платежів слідує, що позика №1527394 надана на період з 28 січня 2021 року по 27 лютого 2021 року, загальна вартість кредиту - 14124.00 грн.

В той же час відповідно до пункту 4.2 Договору 2 сторони погодили, що позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.

Згідно умов вказаного кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

У розділі 11 «Реквізити та підписи сторін» згаданого кредитного договору відповідачем вказано номер карти НОМЕР_1 .

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (сUxLW6c3XQ), який надісланий на номер телефону ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), про що свідчить п.11 Договору 2, адреса, реквізити та підпис сторін.

На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано лише розрахунки заборгованості за кредитом №1527394, без будь-яких банківських чи інших документів, які можуть підтверджувати надання фінансової послуги (видачу кредитних коштів).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за кредитним договором №1527394 від 28 січня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 здійснював погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, зокрема, 27 лютого 2021 року - 1132.80 грн та 14 березня 2021 року - 141.60 грн, а всього на суму1274.40 грн (т.1 а.с.191-194).

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21.

Згідно п.1.1 договору факторингу, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно витягу з Реєстру боржників №26 від 24 червня 2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором позики №1527394 в загальній сумі заборгованості 40656.00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №1527394 від 28 січня 2021 року, за період з 16 серпня 2021 року по 28 лютого 2023 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість на суму 40656.00 грн, з яких: 12000.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28656.00 грн - сума заборгованості за відсотками.

3. 29 січня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 17312-01/2021 (далі - Договір 3), відповідно до якого останній отримав грошові кошти на банківський картковий рахунок в загальній сумі 8000.00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентної ставки - фіксована 1.2% від суми кредиту за кожну добу користування кредитом (п.1.1-1.3 Договору 3).

Згідно графіку платежів слідує, що кредит № 17312-01/2021 наданий на період 30 днів, сума кредиту - 8000.00 грн, проценти за користування кредитом - 2800.00 грн, загальна вартість кредиту - 10880.00 грн.

В той же час відповідно до пункту 4.3 Договору 3 сторони погодили, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 цього договору та/або в додатку (ах) до цього договору, проценти, передбачені в п.1.3 цього договору, продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладення договору.

Згідно умов вказаного кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

У розділі 7 «Реквізити та підписи сторін» згаданого кредитного договору відповідачем вказано номер карти НОМЕР_1 .

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (W81291), який надісланий на номер телефону ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), про що свідчить п.7 Договору 1, адреса, реквізити та підпис сторін.

На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» №10/06 від 02 червня 2023 року, згідно якої слідує, що 29 січня 2021 року успішно перераховано кошти на суму 8000.00 грн, зарахування на картку НОМЕР_1 , банк емітента АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» за кредитним договором № 17312-01/2021 від 29 січня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 не здійснював погашення заборгованості за вказаним кредитним договором (т.1 а.с.196-199).

11 серпня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №11082021.

Згідно п.1.1 договору факторингу, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно витягу з Реєстру боржників №2 від 11 серпня 2021 року до договору факторингу № 11082021 від 11 серпня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором кредиту № 17312-01/2021 в загальній сумі заборгованості 32000.00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 17312-01/2021 від 29 січня 2021 року, за період з 11 серпня 2021 року по 28 лютого 2023 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість на суму 32000.00 грн, з яких: 8000.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24000.00 грн - сума заборгованості за відсотками.

4. 15 лютого 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_2 укладено договір позики №0674558352/5 (далі - Договір 4), відповідно до якого останній отримав грошові кошти на банківський картковий рахунок в загальній сумі 10000.00 грн, строк користування кредитом 18 днів, строк дії договору 3 роки зі сплатою процентної ставки - фіксована 1.75% від суми кредиту за кожну добу користування кредитом та за відсутності пролонгації (п.2 Договору 2).

Водночас в договорі зазначено, що всі інші умови, викладені в правилах, з якими ознайомився позичальник, в тому числі, пролонгація договору, які до матеріалів справи стороною позивача не долучено.

Графік платежів до вказаного кредитного договору, в тому числі інформацію про загальну вартість кредиту, матеріали справи не містять.

Згідно умов вказаного кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (4r2z8s), який надісланий на номер телефону ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), про що свідчить заявка-анкета, адреса, реквізити та підпис сторін.

На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано квитанцію ТОВ «Універсальні платіжні системи» №80479475 від 15 лютого 2021 року згідно якої слідує, що 15 лютого 2021 року успішно перераховано кошти на суму 10000.00 грн, зарахування на картку НОМЕР_1 (т.1 а.с.116).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» за кредитним договором №0674558352/5 від 15 лютого 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 не здійснював погашення заборгованості за вказаним кредитним договором (т.1 а.с.117-124).

22 червня 2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №22/06-22.

Згідно п.1.1 договору факторингу, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно витягу з Реєстру боржників №б/н від 22 червня 2022 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором позики № 0674558352/5 в загальній сумі заборгованості 137575.00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 0674558352/5 від 15 лютого 2021 року, за період з 22 червня 2022 року по 28 лютого 2023 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість на суму 137575.00 грн, з яких: 10000.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 127575.00 грн - сума заборгованості за відсотками.

5. 12 січня 2021 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 00-2357678 (далі - Договір 5), відповідно до якого останній отримав грошові кошти на банківський картковий рахунок в загальній сумі 7000.00 грн строком на 21 день зі сплатою процентної ставки - фіксована 1.81% від суми кредиту за кожну добу користування кредитом (п.1.1-1.4 Договору 5).

Згідно графіку платежів слідує, що кредит № 00-2357678 наданий на період 21 день, сума кредиту - 7000.00 грн, проценти за користування кредитом - 2653.35 грн, загальна вартість кредиту - 9653.35 грн.

В той же час відповідно до умов Договору 5 сторони погодили, що у випадку здійснення пролонгацій строку дії кредиту, відповідно до п.п.1.3.1-1.3.2 Договору, новий Графік платежів з урахуванням відповідної пролонгації розміщуються Кредитодавцем в Особистому кабінеті на письмову вимогу Позичальника. Згідно п.1.3.1 строк дії кредиту автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в п.1.3 цього Договору, у випадку, якщо по День повернення кредиту (включно) Позичальник здійснив оплату заборгованості по Договору на суму не менше суми процентів, що розраховані виходячи з кількості днів, що встановлені в п.1.3 Договору та передували (поспіль) Дню поверненню кредиту (включно). Згідно п.1.3.2, у випадку, якщо строк дії кредиту закінчився та не відбулася його чергова пролонгація, строк дії кредиту автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в п.1.3 цього Договору в дату здійснення Позичальником оплати в повному обсязі заборгованості за процентами, що передбачені цим Договором та сплати неустойки (пені та штрафу) в залежності від кількості днів прострочення сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитом. Згідно п.1.3.3 загальна кількість пролонгацій, що передбачені п.п.1.3.1-1.3.2 Договору, протягом всього строку дії Договору не може перевищувати 10 разів.

Згідно умов вказаного кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

У розділі 2 «Порядок надання кредиту» згаданого кредитного договору відповідачем вказано номер карти НОМЕР_1 .

Разом з тим, кредитний договір не підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (не зазначення комбінації), який надісланий на номер телефону ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), про що свідчить п.8 Договору 5, адреса, реквізити та підпис сторін.

На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано повідомлення ТОВ «Бестпей» №б/н від 11 квітня 2023 року, згідно якого слідує, що 12 січня 2021 року успішно перераховано кошти на суму 7000.00 грн, зарахування на картку НОМЕР_1 , власник картки ОСОБА_2 , призначення платежу: видача коштів за кредитним договором № 00-2357678 (т.1 а.с.112).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» за кредитним договором № 00-2357678 від 12 січня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 здійснював погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, зокрема, 02 лютого 2021 року - 2653.35 грн та 24 лютого 2021 року - 2394.00 грн, а всього на суму 5047.35 грн (т.1 а.с.113-115).

27 липня 2021 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27072021.

Згідно п.2.1 договору факторингу в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 27072021 від 27 липня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 00-2357678 в загальну суму 20858.60.00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 00-2357678 від 12 січня 2021 року, за період з 27 липня 2021 року по 28 лютого 2023 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість на суму 20858.60.00 грн, з яких: 7000.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 138580.60 грн - сума заборгованості за відсотками.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Щодо факту укладення кредитних договорів.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань в останнього існує заборгованість за:

1) кредитним договором № 2688022474/372196 в розмірі 16650.00 грн, з яких: 4500.00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 12150.00 грн - заборгованість за відсотками;

2) договором позики №1527394 в розмірі 40656.00 грн, з яких: 12000.00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 28656.00 грн - заборгованість за відсотками;

3) кредитним договором № 17312-01/2021 в розмірі 32000.00 грн, з яких: 8000.00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 24000.00 грн - заборгованість за відсотками;

4) договором позики № 0674558352 в розмірі 137575.00 грн, з яких: 10000.00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 127575.00 грн - заборгованість за відсотками;

5) кредитним договором № 00-2357678 в розмірі 20858.60 грн, з яких: 7000.00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 13858.60 грн - заборгованість за відсотками.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що кредитні договори:

- № 2688022474/372196 від 03 лютого 2021 року;

- № 1527394 від 28 січня 2021 року;

- № 17312-01/2021 від 29 січня 2021 року;

- № 0674558352 від 15 лютого 2021 року,

із зазначенням усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, ідентифікаційного коду, місця реєстрації та проживання, так і додатки до договору про надання кредиту, а також інформація щодо умов кредитування підписані електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачу на номер мобільного телефону ( НОМЕР_2 ), який зазначено у договорах, надходив одноразовий ідентифікатор для підписання договору.

Отже встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитні договори між сторонами не були би укладені, апеляційний суд приходить до висновку, що укладення договорів:

№ 2688022474/372196 від 03 лютого 2021 року;

№ 1527394 від 28 січня 2021 року;

№ 17312-01/2021 від 29 січня 2021 року;

№ 0674558352 від 15 лютого 2021 року,

в запропонованій формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи відповідають Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В той же час, згідно умов кредитного договору № 00-2357678 від 12 січня 2021 року, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» у позовній заяві зазначає, що позичальника ОСОБА_2 ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання ідентифікаційних даних позичальника.

Апеляційним судом встановлено, що кредитний договір № 00-2357678 від 12 січня 2021 року не містить відомостей (кобмінації літер та цифр) про його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який би відповідав вимогам закону «Про електронну комерцію» та закону «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто в договорі відсутня відмітка про скріплення електронним підписом і його укладення дистанційно.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що кредитний договір № 00-2357678 від 12 січня 2021 року не підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, оскільки такий не відображається при друкуванні документа, тобто, позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення з ОСОБА_2 вказаного договору.

Щодо факту надання кредитних коштів.

На підтвердження факту видачі кредиту № 2688022474/372196 від 03 лютого 2021 року позивачем надано інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» №58/06 від 09 червня 2023 року згідно якої слідує, що 03 лютого 2021 року успішно перераховано кошти на суму 4500.00 грн, зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 , банк емітента АТ КБ «ПриватБанк».

На підтвердження факту видачі кредиту № 17312-01/2021 від 29 січня 2021 року позивачем надано інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» №10/06 від 02 червня 2023 року згідно якої слідує, що 29 січня 2021 року успішно перераховано кошти на суму 8000.00 грн, зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 , банк емітента АТ КБ «ПриватБанк».

На підтвердження факту видачі коштів за договором позики №0674558352/5 від 15 лютого 2021 року позивачем надано квитанцію ТОВ «Універсальні платіжні системи» №80479475 від 15 лютого 2021 року згідно якої слідує, що 15 лютого 2021 року успішно перераховано кошти на суму 10000.00 грн, зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

На підтвердження факту видачі кредиту № 00-2357678 від 12 січня 2021 року позивачем надано повідомлення ТОВ «Бестпей» №б/н від 11 квітня 2023 року згідно якого слідує, що 12 січня 2021 року успішно перераховано кошти на суму 7000.00 грн, зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 , власник картки ОСОБА_2 , призначення платежу: видача коштів за кредитним договором № 00-2357678.

Отже, матеріали справи містять належні докази щодо отримання відповідечем кредитних коштів. Крім того, вказані доказ не суперечить іншим доказам у справі, зокрема кредитним договорам та розрахункам заборгованості.

Колегія суддів наголошує, що у повідомленні ТОВ «Бестпей» №б/н від 11 квітня 2023 року вказано, що власником маски картки НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , призначення платежу: видача коштів за кредитним договором № 00-2357678.

При цьому, сторона відповідача в ході розгляду даної справи не заперечувала ту обставину, що емітована АТ КБ «ПриватБанк» картка НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 ..

Аналіз поданих позивачем розрахунків заборгованості за договорами №2688022474/372196 від 03 лютого 2021 року, №17312-01/2021 від 29 січня 2021 року, №0674558352 від 15 лютого 2021 року, №00-2357678 від 12 січня 2021 року у сукупності з інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» №58/06 від 09 червня 2023 року, інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» №10/06 від 02 червня 2023 року, квитанцією ТОВ «Універсальні платіжні системи» №80479475 від 15 лютого 2021 року, повідомленням ТОВ «Бестпей» №б/н від 11 квітня 2023 року, свідчить про те, що первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти у розмірі, визначеному договорами: № 2688022474/372196 від 03 лютого 2021 року, № 17312-01/2021 від 29 січня 2021 року, №0674558352/5 від 15 лютого 2021 року, № 00-2357678 від 12 січня 2021 року.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що кредитор свої зобов`язання за вказаними договорами виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі, встановленому кредитним договором, який останній не повернув.

З огляду на викладене та оцінюючи докази як кожен окремо так і в їх сукупності, враховуючи принцип змагальності, апеляційний суд приходить до висновку, що первісний кредитор свої зобов`язання за договорами: № 2688022474/372196 від 03 лютого 2021 року, № 17312-01/2021 від 29 січня 2021 року, №0674558352/5 від 15 лютого 2021 року, № 00-2357678 від 12 січня 2021 року виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти у розмірі, встановленому кредитними договорами, які позичальником не повернуті, а тому існують правові підстави для стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів, яку просить позивач, а саме:

- за договором № 2688022474/372196 від 03 лютого 2021 року - 4500.00 грн;

- за договором № 17312-01/2021 від 29 січня 2021 року - 8000.00 грн;

- за договором № 0674558352/5 від 15 лютого 2021 року - 10000.00 грн;

- за договором № 00-2357678 від 12 січня 2021 року - 7000.00 грн.

В той же час на підтвердження факту видачі коштів за договором позики №1527394 від 28 січня 2021 року позивачем надано лише розрахунки заборгованості за договором позики, однак матеріли справи не містять будь-яких банківських чи інших документів, які можуть підтверджувати надання фінансової послуги (видачу кредитних коштів).

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що розрахунок заборгованості не є первинним обліковим в розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а тому інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 759/10277/20.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів належними та достатніми доказами, що зазначена позивачем заборгованість за договором позики №1527394 від 28 січня 2021 року дійсно має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов договору кредиту.

Посилання сторони позивача на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не є банківською установою, тому не може надати первинні банківські документи, апеляційний суд не приймає, оскільки у своїй заявах представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» просив розглянути справу у їх відсутності, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18.

Більше того, колегія суддів враховує процесуальну поведінку позивача, який є фінансовою установою, яка уклала договір факторингу з первісним кредитором та в якого, відповідно, повинні зберігатися первинні документи щодо видачі кредитних коштів (меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні інструкції, касові документи) із зазначенням обов`язкових реквізитів платника, отримувача та призначення платежу, однак вказані докази до договору №1527394 від 28 січня 2021 року стороною позивача не долучено.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16 сформувала правовий висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (стаття 1048 ЦК України) припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах (після спливу строку виконання зобов`язання) забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а не ст.1048 ЦК України.

Визначаючи розмір стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором № 2688022474/372196 від 03 лютого 2021 року в розмірі 12150.00 грн позивач обґрунтовував вказаний розрахунок посиланням саме на погоджений між сторонами строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, з урахування автопролонгацій, становить 144 дні (з 03 лютого 2021 року по 26 лютого 2021 року, з 27 лютого 2021 року по 26 червня 2021 року) та пункт 4.3 кредитного договору, за яким, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 цього договору та/або в додатку(ах) до цього договору, проценти передбачені в п.1.3 цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладення договору.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що заявлений ОСОБА_2 строк користування кредитом (4500.00 грн) складає 24 календарних дні з дня надання кредиту, що підтверджується договором.

Водночас, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, помилково виходив з того, що нарахування процентів після 26 лютого 2021 року здійснено правомірно відповідно до умов договору, а відповідач своїми діями (неповерненням коштів) фактично продовжив строк кредитування.

Такий висновок не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом беззаперечно встановлено, що згідно з пункту 1.2 договору строк кредитування становив 24 дні - з 03 лютого 2021 року по 26 лютого 2021 року включно. Процентна ставка у цей період становила 1.5% на день (67.50 грн) - фіксована ставка (п.1.3 Договору).

Доводи позивача про те, що відбулася автоматична пролонгація договору на 90 днів виключно через факт неповернення коштів, суперечать природі договору споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної згоди споживача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про волевиявлення позичальника (апелянта) на продовження строку дії договору після 26 лютого 2021 року на нових умовах. Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.

Колегія суддів вважає твердження позивача щодо періоду нарахування відсотків після 24 денного користування кредитом безпідставними, адже в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження активації ОСОБА_2 функції продовження строку кредитування (пролонгація).

Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст.1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст.625 ЦК України), нарахування 12150.00 грн процентів за період після 26 лютого 2021 року є безпідставним. Суд першої інстанції помилково ототожнив факт неповернення коштів із волевиявленням сторін на продовження строку кредитування, застосувавши умови щодо процентної ставки, яка за своєю правовою природою у позадоговірний період є заходом відповідальності, вимога про застосування якого не заявлялася.

Водночас позивач нарахував відсотки після спливу цього строку, посилаючись на умови договору щодо автоматичного продовження строку кредитування. Однак, колегія суддів виходить з того, що невиконання позичальником зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту саме по собі не може розглядатися як відкладальна обставина у розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до зміни погоджених сторонами істотних умов договору - строку кредитування та розміру процентної ставки.

З огляду на викладене існують правові підстави для стягнення процентів, які нараховані в межах погодженого строку (24 дні) за ставкою 1.5%, що становить 1620.00 грн.

Отже загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача за кредитним договором № 2688022474/372196 від 03 лютого 2021 року становить 6120.00 грн (4500 грн + 1620.00 грн).

Визначаючи розмір стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором №17312-01/2021 від 29 січня 2021 року в розмірі 24000.00 грн позивач обґрунтовував вказаний розрахунок посиланням саме на погоджений між сторонами строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, з урахування автопролонгацій, становить 120 днів (29 січня 2021 року по 27 лютого 2021 року, з 28 лютого 2021 року по 28 травня 2021 року) та пункт 4.3 кредитного договору, за яким, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 цього договору та/або в додатку(ах) до цього договору, проценти передбачені в п.1.3 цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладення договору.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що заявлений ОСОБА_2 строк користування кредитом (8000.00 грн) складає 30 календарних днів з дня надання кредиту, що підтверджується договором.

Водночас, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, помилково виходив з того, що нарахування процентів після 27 лютого 2021 року здійснено правомірно відповідно до умов договору, а відповідач своїми діями (неповерненням коштів) фактично продовжив строк кредитування.

Такий висновок не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом беззаперечно встановлено, що згідно з пункту 1.2 договору строк кредитування становив 30 днів - з 29 січня 2021 року по 27 лютого 2021 року включно. Процентна ставка у цей період становила 1.20% на день (96 грн) - фіксована ставка (п.1.3 Договору).

Доводи позивача про те, що відбулася автоматична пролонгація договору на 90 днів виключно через факт неповернення коштів, суперечать природі договору споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної згоди споживача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про волевиявлення позичальника (апелянта) на продовження строку дії договору після 27 лютого 2021 року на нових умовах. Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.

Колегія суддів вважає твердження позивача щодо періоду нарахування відсотків після 30 денного користування кредитом безпідставними, адже в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження активації ОСОБА_2 функції продовження строку кредитування (пролонгація).

Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст.1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст.625 ЦК України), нарахування 24000.00 грн процентів за період після 27 лютого 2021 року є безпідставним. Суд першої інстанції помилково ототожнив факт неповернення коштів із волевиявленням сторін на продовження строку кредитування, застосувавши умови щодо процентної ставки, яка за своєю правовою природою у позадоговірний період є заходом відповідальності, вимога про застосування якого не заявлялася.

Водночас позивач нарахував відсотки після спливу цього строку, посилаючись на умови договору щодо автоматичного продовження строку кредитування. Однак, колегія суддів виходить з того, що невиконання позичальником зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту саме по собі не може розглядатися як відкладальна обставина у розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до зміни погоджених сторонами істотних умов договору - строку кредитування та розміру процентної ставки.

З огляду на викладене існують правові підстави для стягнення процентів, які нараховані в межах погодженого строку (30 днів) за ставкою 1.20%, що становить 2880.00 грн.

Отже загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача за кредитним договором №17312-01/2021 від 29 січня 2021 року становить 10880.00 грн (8000 грн + 2880 грн).

Визначаючи розмір стягнення з відповідача відсотків за договором позики №0674558352 від 15 лютого 2021 року в розмірі 127575.00 грн позивач обґрунтовував вказаний розрахунок посиланням саме на погоджений між сторонами строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, з урахування автопролонгацій, становить 374 дні (з 15 лютого 2021 року по 05 березня 2021 року, з 06 березня 2021 року по 23 лютого 2022 року) та умови договору, які викладені в правилах, з якими ознайомився позичальник, в тому числі, пролонгація договору, однак такі до матеріалів справи стороною позивача не долучено.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що заявлений ОСОБА_2 строк користування кредитом (10000.00 грн) складає 18 календарних днів з дня надання кредиту, що підтверджується договором.

Водночас, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, помилково виходив з того, що нарахування процентів після 05 березня 2021 року здійснено правомірно відповідно до умов договору, а відповідач своїми діями (неповерненням коштів) фактично продовжив строк кредитування.

Такий висновок не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом беззаперечно встановлено, що згідно умов договору строк кредитування становив 18 днів - з 15 лютого 2021 року по 18 березня 2021 року включно. Процентна ставка у цей період становила 1.75% на день (175 грн) - фіксована ставка.

Доводи позивача про те, що відбулася автоматична пролонгація договору на 374 дні за підвищеною ставкою 3.50% виключно через факт неповернення коштів, суперечать природі договору споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної згоди споживача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про волевиявлення позичальника (апелянта) на продовження строку дії договору після 19 березня 2021 року на нових, значно гірших умовах. Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.

Колегія суддів вважає твердження позивача щодо періоду нарахування відсотків після 18 денного користування кредитом безпідставними, адже в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження активації ОСОБА_2 функції продовження строку кредитування (пролонгація). Більше того зі змісту умов договору не вбачається механізму, як саме відбувається пролонгація договору. Посилання позивача на ознайомлення позичальника з правилами, які не містяться в матеріалах цивільної справи є безпідставними.

Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст.1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст.625 ЦК України), нарахування 127575.00 грн процентів за період після 19 березня 2021 року є безпідставним. Суд першої інстанції помилково ототожнив факт неповернення коштів із волевиявленням сторін на продовження строку кредитування, застосувавши умови щодо надвисокої процентної ставки, яка за своєю правовою природою у позадоговірний період є заходом відповідальності, вимога про застосування якого не заявлялася.

Водночас позивач нарахував відсотки після спливу цього строку, посилаючись на умови договору щодо автоматичного продовження строку кредитування. Однак, колегія суддів виходить з того, що невиконання позичальником зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту саме по собі не може розглядатися як відкладальна обставина у розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до зміни погоджених сторонами істотних умов договору - строку кредитування та розміру процентної ставки.

З огляду на викладене існують правові підстави для стягнення процентів, які нараховані в межах погодженого строку (18 днів) за ставкою 1.75%, що становить 3150.00 грн.

Отже загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача за договором позики №0674558352 від 15 лютого 2021 року становить 13150.00 грн (10000 грн + 3150 грн).

Визначаючи розмір стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором №00-2357678 від 12 січня 2021 року в розмірі 13858.60 грн позивач обґрунтовував вказаний розрахунок посиланням саме на погоджений між сторонами строк кредитування та визначені проценти за користування коштами, однак апеляційним судом встановлено, вказаний кредитний договір не містить відомостей (кобмінації літер та цифр) про його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який би відповідав вимогам закону «Про електронну комерцію» та закону «Про електронні документи та електронний документообіг», тому відсутні правові підстави для стягнення відсотків за користування за вказаним договором.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду та ухваленням нового, яким слід стягнути відповідача на користь позивача заборгованість за:

- кредитним договором № 2688022474/372196 від 03 лютого 2021 року в розмірі 6120.00 грн, з яких: 4500.00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1620.00 грн - заборгованість за відсотками.

- за кредитним договором №17312-01/2021 від 29 січня 2021 року в розмірі 10 880.00 грн, з яких: 8000.00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2880.00 грн - заборгованість за відсотками.

- за договором позики №0674558352 від 15 лютого 2021 року в розмірі 13 150.00 грн, з яких: 10000.00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3150.00 грн - заборгованість за відсотками.

- за кредитним договором №00-2357678 від 12 січня 2021 року в розмірі 7 000.00 грн, з яких: 7000.00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 0.00 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо вирішення питання судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ціна позову у даній справі становила 247739.60 грн. Судом апеляційної інстанції частково задоволено скаргу відповідача, задоволено позовні вимоги на суму 37150.00 грн, що становить 14.99% ціни позову.

Ставки, що підлягали сплаті при поданні позовної заяви та апеляційної скарги, становили 3716.09 грн (платіжна інструкція №35767 від 24 березня 2023 року), та відповідно 5574.13 грн (банківські квитанції №4 від 29 квітня 2026 року та №1 від 28 травня 2026 року).

Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 557.04 грн (3716.09/100*14.99%).

Також зважаючи на те, що апеляційним судом скаргу задоволено частково, в силу статті 141 ЦПК України, слід стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги, пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено (85.01% від 5574.13 грн), що в сумі становить 4738.56 грн.

Отже різниця між понесеним судовим збором позивача та відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам становить 4184.52 грн (4738.56 грн - 557.04 грн).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що різницю судових витрат, які пов`язані зі сплатою судового збору за розгляд даної справи, слід стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість:

- за кредитним договором № 2688022474/372196 від 03 лютого 2021 року в розмірі 6120.00 грн, з яких: 4500.00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1620.00 грн - заборгованість за відсотками.

- за кредитним договором №17312-01/2021 від 29 січня 2021 року в розмірі 10 880.00 грн, з яких: 8000.00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2880.00 грн - заборгованість за відсотками.

- за договором позики №0674558352 від 15 лютого 2021 року в розмірі 13 150.00 грн, з яких: 10000.00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3150.00 грн - заборгованість за відсотками.

- за кредитним договором №00-2357678 від 12 січня 2021 року в розмірі 7 000.00 грн, з яких: 7000.00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 0.00 грн - заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 4184.52 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови - 10 серпня 2026 року.

Реквізити учасників:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, код ЄДРПОУ - 35625014.

Відповідачка: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 )

Головуючий О.З. Костів

Судді: М.В. Хома

Н.М. Храпак