Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №489/6549/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/6549/26

Провадження № 3/489/1168/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Постанова

іменем України

11 серпня 2026 року місто Миколаїв

Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Гриненко М.В., розглянувши матеріали справи, що надійшла з Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно з протоколом зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП,

встановив:

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 723295 від 25.06.2026 ОСОБА_1 інкримінується, що 25.06.2026 о 10:32 год в магазині "VAPE SPACE" по проспекту Центральному, 256, вона здійснювала роздрібну торгівлю електронними пристроями, що містять рідину, яка використовується в електронних сигаретах, без марок акцизного податку, а саме: продала одну електронну сигарету «ELFBAR», 1500, ОСОБА_2 за ціною 330 грн, чим порушила ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та п. 226.5 ст. 226 ПК України.

ОСОБА_1 до суду не з`явилася, причини неявки не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала, про час та місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином. Її неявка не є перешкодою для розгляду справи. Під час складання протоколу не заперечувала продаж електронної сигарети за вказаних у протоколі обставин.

Дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; рапорти; фотозображення; пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; заяву ОСОБА_4 ; квитанцію № 315), суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Із змісту ст. 245 КУпАП слідує, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 254, 256 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою. У протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначаються: дата і місце його складення, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що у випадку вчинення особою адміністративного правопорушення складається протокол про адміністративне правопорушення, в якому в обов`язковому порядку зазначаються відомості про таку особу, дата і місце його складення, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, з метою забезпечення права особи знати суть пред`явленого обвинувачення, щоб мати змогу захищатися від нього.

Виходячи із положень зазначених норм права, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки містить формулювання висунутого їй обвинувачення.

Відповідно до вимог пункту «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти неї.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, що має бути встановлено судом після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Частина 1 статті 156 КУпАП передбачає відповідальність за роздрібну або оптову торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

За такого, адміністративна відповідальність за даною нормою настає виключно за вчинення одного з вищевказаних передбачених диспозицією статті альтернативних діянь, кожне з яких утворює склад вказаного адміністративного правопорушення.

Вказана норма є бланкетною і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно керуватися спеціальними Законами.

Предметом даного адміністративного правопорушення є, зокрема тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, торгівля якими здійснюється без марок акцизного податку.

При цьому, об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.

Натомість об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, полягає у здійсненні роздрібної або оптової торгівлі саме алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку. Тобто, предметом вказаного адміністративного правопорушення є безпосередньо алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, продаж кожного з яких як окремого предмету торгівлі утворює склад зазначеного правопорушення.

Проте згідно з протоколом, суть інкримінованого особі адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 156 КУпАП полягає в тому, що остання здійснювала роздрібну торгівлю не рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, що є обов`язковою необхідною умовою для наявності складу вказаного адміністративного правопорушення при здійсненні продажу такого предмету торгівлі, а зазначено, що вона здійснила продаж саме електронної сигарети з рідиною.

Згідно з п. 85 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон), тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтра, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників, інші відмінні від рідин, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісні продукти, їх замінники для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання;

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону, термін "електронна сигарета" вживається в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення". Термін "рідини, що використовуються в електронних сигаретах" вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Податковому кодексі України.

Натомість згідно зі статтею 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», електронна сигарета - виріб, який може бути використаний для споживання (вдихання) парів, що утворюються внаслідок нагрівання компонентами такого виробу рідин, що містять або не містять нікотин. Електронні сигарети можуть бути одноразовими або багаторазовими; рідини, що використовуються в електронних сигаретах, - рідкі суміші хімічних речовин, що містять або не містять нікотин, використовуються для створення пари в електронних сигаретах та містяться, зокрема, в картриджах, заправних контейнерах та інших ємностях.

У свою чергу, згідно з пунктом 14.1.56-4 Податкового кодексу України, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, - рідкі суміші хімічних речовин, що містять або не містять нікотин, використовуються для створення пари в електронних сигаретах та містяться, зокрема, в картриджах, заправних контейнерах та інших ємностях.

Також положеннями п. 226.5 ст. 226 Податкового кодексу України, порушення вимог якого інкримінується особі, визначено, що маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, діючим законодавством України визначено чіткі розмежування між тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, які пов`язані із процесом їх використання з метою вживання тютюну та нікотину.

При цьому, обов`язковою необхідною умовою для віднесення рідин, що використовуються в електронних сигаретах, для предметів правопорушення за ч. 1 ст. 156 КУпАП має бути те, що під час здійснення торгівлі останні містяться, зокрема, в картриджах, заправних контейнерах та інших ємностях, а не власне в електронній сигареті, складовою частиною якої вона є, про що і зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.

Натомість, виходячи з диспозиції ч. 1 ст. 156 КУпАП, відповідальність за даною нормою настає лише у разі, коли предметом торгівлі були, зокрема саме тютюнові вироби або рідини, що використовуються в електронних сигаретах, та власне торгівля лише електронними сигаретами, в тому числі з рідинами, не передбачає настання адміністративної відповідальності за даною статтею, оскільки електронна сигарета не є предметом вказаного правопорушення.

За такого, особі інкримінується вчинення діяння, не передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 156 КУпАП, яка, як зазначено вище, передбачає настання адміністративної відповідальності виключно за торгівлю без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку, зокрема рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, а не електронними сигаретами з такими рідинами, що і ставиться в провину особі складеним щодо неї протоколом.

У свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення не містить викладу інших обставин щодо здійснення роздрібної або оптової торгівлі особою, щодо якої він складений, іншими предметами, які належить до предметів адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 156 КУпАП, що мало б наслідком притягнення її до адміністративної відповідальності за даною статтею.

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Натомість дія ч. 1 ст. 156 КУпАП, за якою складений протокол відносно особи, поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення, серед іншого, у виді штрафу з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі, що дозволяє дійти висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням/обвинуваченням. При цьому, кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією, у тому числі обов`язок довести вину особи поза розумним сумнівом, що передбачено ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії»(Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

За такого, керуючись принципом диспозитивності, суддя не може на власний розсуд змінювати фабулу викладеної у протоколі суті інкримінованого особі правопорушення з метою можливості притягнення її до адміністративної відповідальності за діяння, суть якого полягає в інших діях, аніж ті, які зазначені у протоколі, оскільки це становитиме порушення права на захист такої особи і суд, таким чином, перебере на себе функції державного обвинувача, що прямо суперечить практиці ЄСПЛ.

Таким чином, встановлені в судовому засіданні обставини вказують на те, що складений відносно особи протокол про адміністративне правопорушення не може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення інкримінованого правопорушення, у зв`язку з тим, що містить виклад обставин вчинення діяння, яке не передбачене диспозицією статті, за якою складений протокол, що вказує на недоведеність винуватості такої особи в інкримінованому їй правопорушенні поза розумним сумнівом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.

Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Суддя зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою необхідно керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: "ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого адміністративного правопорушення, викладеного у протоколі.

Зазначене є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з недоведеністю належними доказами складу такого адміністративного правопорушення, що не дає змоги встановити її винуватість в інкримінованому діянні, у зв`язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий носить суб`єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.

Вирішуючи питання щодо долі вилученого під час складення протоколу предмету торгівлі, суддя доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 КУпАП, вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.

Оскільки суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, тому вилучений під час складення протоколу предмет, який не вилучений з обігу, підлягає поверненню особі, у якої він вилучений.

Керуючись статтями 247,252,265,280,283,291,294 КУпАП, суддя

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 156 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.

Вилучену під час складення протоколу електронну сигарету «ELFBAR» 1500 - повернути ОСОБА_1 .

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя М.В. Гриненко