Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №337/2303/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/2303/26

Номер провадження 2/337/1976/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Котляр А.М.

за участі секретаря Кожевник С.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

10.04.2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Хортицького районного суду м. Запоріжжя із позовом про стягнення аліментів, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх доходів відповідача, але не менше одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня реєстрації позову і до повноліття дитини.

В обґрунтування позовної заяви зазначила, що перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого має неповнолітню дитину ОСОБА_3 2013 року народження, який проживає разом з матір`ю – позивачем по справі та знаходиться на її утриманні. Відповідач матеріальну допомогу в добровільному порядку на утримання сина не надає, участі у її вихованні не приймає, у зв`язку з чим позивач була вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.

21.04.2026 суддя відкрив спрощене провадження у справі.

24.06.2026 року представник відповідача подала до суду відзив на позов. Посилається на те, що ОСОБА_2 не ухиляється від утримання сина, добровільно та регулярно сплачує грошові кошти позивачу. На теперішній час відповідач має скрутне матеріальне становище, його дохід складає 14 000 грн на місяць, у разі стягнення аліментів у розмірі частини у нього не залишиться коштів на своє існування. ОСОБА_2 проходить лікування від різних хвороб, витрачає гроші на лікування. Також відповідач має на утриманні хвору матір ОСОБА_4 , яка має другу групу інвалідності. Згоден сплачувати аліменти в розмірі 1/6 частини від доходів.

25.06.2026 року позивач подала відповідь на відзив, у якій звертає увагу на те, що видатки відповідача не відповідають його доходу у 14000 грн. Відповідач не сам утримує свою матір, оскільки у нього є сестра, яка є ФОП, має стабільний дохід від бізнесу. Відповідач не довів, що він здійснює витрати на утримання своєї матері.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила суд його задовольнити.

Відповідач та його представник до суду не з`явились, просили суд розглядати справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні правовідносини, прийшовши до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 вересня 2010 року до 15.11.2018 року.

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дитина проживає та зареєстрована разом з матір`ю ОСОБА_1 , чого сторони не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 надав суду виписки з історії хвороб, за якими у нього діагностований остеохондроз хребта, нейросенсорна втрата слуху.

Матір відповідача ОСОБА_4 має другу групу інвалідності з 2003 року.

ОСОБА_2 має постійне місце роботи, в 2026 році його місячна заробітна плата складала 14000 гривень.

ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Проаналізувавши доводи сторін, суд прийшов до висновку про визначення розміру аліментів у розмірі 1/4 від усіх видів доходів відповідача, оскільки відповідач не давав суду таких доказів, які б давали підставу визначити аліменти у меншому розмірі ніж просить позивач.

Так, відомості про стан здоров`я ОСОБА_2 свідчать про те, що він має певні захворювання, які не є тяжкими, не заважають йому працювати та отримувати регулярний дохід. Не потребують значних витрат на їх лікування. Тому суд не приймає до уваги ці обставини та вважає, що стан здоров`я ОСОБА_2 не потребує особливих видатків, які б впливали на визначення розміру аліментів.

Щодо інвалідності матері відповідача. Так, дійсно матір ОСОБА_2 має другу групу інвалідності, проте вона була встановлена ще у 2003 році, за 10 років до народження дитини у сторін по справі. Крім того, відповідач не надав суду доказів тих витрат, які він несе на утримання непрацездатної матері. Тому суд також відхиляє ці аргументи.

Суд вважає, що оскільки відповідач є особою працездатного віку, доказів неможливості надавати матеріальну допомогу суду надано не було, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ст. 191, 201 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, в даному випадку – з 10.04.2026 року.

Оскільки позивач за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору при подачі позову, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України ці витрати підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, у відповідності до ст.430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 7, 79, 180-182 Сімейного кодексу України, ст.ст. 141, 142, 200, 206, 258, 263- 265, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімум на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 гривень 20 копійок на користь держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування або ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: А.М. Котляр