Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №645/2154/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 645/2154/26

провадження № 22-ц/818/4149/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача – ОСОБА_3 про скасування рішення міської ради, державної реєстрації земельної ділянки, права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні майном за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката Жукової Валентини Михайлівни на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 27 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Шарка О.П., -

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача – ОСОБА_3 про скасування рішення міської ради, державної реєстрації земельної ділянки, права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні майном.

25 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам, що здійснюють функції державного реєстратора, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0478 га, кадастровий номер 6310138500:03:035:0005, зареєстровану на праві приватної власності за ОСОБА_2 , до набрання рішенням суду законної сили. Заборонити ОСОБА_2 , а також будь-яким іншим фізичним та юридичним особам, які діють за її дорученням або від її імені, до набрання рішенням суду законної сили, проводити будь-які земельні, підготовчі, будівельні або інші роботи на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310138500:03:035:0005), на відстані одного метра від лінії фактичного паркану, встановленого на земельній ділянці ОСОБА_1 , включаючи (але не обмежуючись): демонтаж огорожі, навісу, системи водовідведення, надвірних будівель, видалення зелених насаджень, риття траншей, закладення фундаменту чи зведення будь-яких споруд.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 27 березня 2026 року заяву задоволено частково. Заборонено відповідачу ОСОБА_2 до набрання рішення суду законої сили по даній справі проводити земельні, підготовчі, будівельні або інші роботи на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310138500:03:035:0005), на відстані одного метра від лінії фактичного паркану, встановленого на земельній ділянці ОСОБА_1 (м. Харків, Салтівське шосе, 172).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 27 березня 2026 року. Стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; Зазначає, що ані позовною заявою, ані заявою про забезпечення позову позивачем не надано будь-яких доказів формування земельної ділянки домоволодіння позивача АДРЕСА_2 (виносу меж в натуру), та доказів наявності у позивача права володіння/користування зазначеною земельною ділянкою, зареєстрованого у встановленому законом порядку. Також не надано будь-яких прав володіння/користування навісом (будматеріалами навісу), розташованого на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 . Таким чином, позивачем не доведено ані порушення його права, ані нагальної необхідності в забезпеченні позовних вимог шляхом, передбаченим ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 27 березня 2026 року. Крім того, позивачем не доведено та не надано доказів щодо перешкод у користуванні відповідачем земельною ділянкою позивача. Крім того, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що аби гарантувати виконання можливого рішення суду, забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, у разі, якщо таке буде прийняте на користь майбутнього позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача – ОСОБА_3 , в якому просив визнати незаконним та скасувати пункт 3 Додатку 1 до Рішення 50 сесії Харківської міської ради 8 скликання № 1005/25 від 19.12.2025 року «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» в частині затвердження документації із землеустрою щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138500:03:035:0005 площею 0,0478 га та передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 . Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138500:03:035:0005 площею 0,0478 га, здійснену на підставі Рішення 50 сесії Харківської міської ради 8 скликання № 1005/25 від 19.12.2025 року «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок», з одночасним припиненням права власності на цю ділянку. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138500:03:035:0005 площею 0,0478 гавід 22.07.2024 року, здійснену Відділом № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області. Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0459 га шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати частину огорожі № 5 та частину огорожі № 11 згідно Технічної документації на будинок за адресою: АДРЕСА_1 від 29.10.2024 року. Звільнити частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0459 га згідно висновку судової земельно-технічної експертизи.

Як на підставу заявлених вимог про вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що як вбачається з технічного паспорту на будинок за адресою: АДРЕСА_1 від 14.05.2019 року та Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0000220532026 від 13.02.2026 року, площа належної Відповідачу-2 земельної ділянки перевищує розміри, зазначені в первинних документах, на 30 м. Це свідчить, на думку позивача, про самовільне зайняття частини суміжної території та підтверджує наявність реального спору щодо проходження межі між ділянками. Відповідач 2 вже вчиняє активні дії на спірній частині земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка безпосередньо межує із моєю земельною ділянкою, чим грубо порушує існуючий фактичний стан. Зокрема, Відповідач 2, її батько ОСОБА_2 та чоловік ОСОБА_5 :з травня 2023 року вимагають від неї і ОСОБА_3 (третя особа у справі) демонтувати паркан, який встановлений батьками ще у 1959 році і частково реконструйований ОСОБА_3 у 1997 році; в листопаді 2023 року значно порушили цілісність залізобетонних опор навісу і паркану, що створює небезпеку падіння всієї конструкції і може спричинити завдання мені майнової і фізичної шкоди; 31.05.2024 року розбили блок паркану, 27.05.2025 року знищили багаторічні зелені насадження, розташовані біля паркану на її території шляхом незаконного проникнення.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Враховуючи предмет спору, а також те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, - колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб.

Вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам.

Посилання апелянта на те, що позивачем не доведено будь-яких доказів формування земельної ділянки домоволодіння позивача АДРЕСА_2 (виносу меж в натуру), та доказів наявності у позивача права володіння/користування зазначеною земельною ділянкою, зареєстрованого у встановленому законом порядку, не впливають на висновок суду про наявність підстав для забезпечення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Підстав вважати, що обраний спосіб забезпечення позову є неспівмірним та порушує права відповідача та інших осіб, не вбачається.

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Жукової Валентини Михайлівни – залишити без задоволення.

Ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 27 березня 2026 року в частині задоволення заяви – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова