Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №750/5773/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5773/26

Провадження № 2/750/3064/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Крапивного Б.В.,

за участю секретаря Буглака А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У травні 2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 89039678 від 01.09.2021 в розмірі 13490 грн та понесених судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 01.09.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 89039678. Вказаний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до умов цього договору відповідач отримала кредит у сумі 3800 грн і мала сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 13490 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 3800 грн; сума заборгованості за процентами – 9690 грн. 01.09.2025 між первісним кредитором та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого позивач отримав від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» право вимоги, у тому числі, за кредитним договором № 89039678 від 01.09.2021, укладеним з відповідачем. Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених витрат, в які включено витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 20.07.2026.

20.07.2026 розгляд справи відкладено на 03.08.2026 у зв`язку з неявкою відповідача; у позовній заяві представник позивача просила розгляд справи проводити без її участі та зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

03.08.2026 сторони повторно не з`явилися; відповідач про час і місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку, про причини неявки не повідомила, відзив на позов не подала.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За таких обставин, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

За згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

01.09.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 89039678 (далі – Договір).

Згідно з п. 3.1 Договору товариство надає кредит клієнту у розмірі 3800 грн, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта.

Водночас, пунктом 3.2 Договору передбачено можливість використання клієнтом пільгової денної процентної ставки (пільговий період) у розмірі 2,5% протягом 30 календарних днів (з 01.09.2021 по 01.10.2021).

Видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки (п. 4.1 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 30.11.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим Договором (п. 11.1 Договору).

Договір про надання фінансового кредиту № 89039678 від 01.09.2021 та додатки до нього підписано відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора «365158».

Згідно з довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» про ідентифікацію клієнта від 16.02.2026, ОСОБА_1 ідентифіковано в інформаційно-комунікаційній системі Товариства; останній видано унікальний ідентифікатор (код підпису) – «365158».

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже, договір про надання фінансового кредиту № 89039678 від 01.09.2021 укладено ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» з ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. При цьому в укладеному договорі сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Таким чином, сторонами дотримано вимоги щодо форми таких договорів, досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.

З огляду на викладене, 01.09.2021 внаслідок укладення вказаного кредитного договору між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» зобов`язалося надати кредит ОСОБА_1 , а остання зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти на визначених у договорі умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до інформації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025 № 3152_251023163802 Товариство 01.09.2021 о 12 год. 29 хв. здійснило перерахування коштів в сумі 3800 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 106028854.

Таким чином, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС», здійснивши переказ на зазначений картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 3800 грн, виконало своє зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Згідно з позовною заявою та за результатами дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором про надання фінансового кредиту № 89039678 від 01.09.2021 судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів своєчасно й у повному обсязі не виконала, допустивши прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Щодо відступлення права вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 89039678 від 01.09.2021 на користь позивача суд звертає увагу на таке.

01.09.2025 між первісним кредитором та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором (п. 2.1 Договору).

На підтвердження переходу прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 89039678 від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» позивачем надано копію витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, в якому зазначено кредитний договір № 89039678 від 01.09.2021, суму заборгованості (13490 грн) та анкетні дані відповідача; копію акта приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 та копію платіжної інструкції № 6054383 від 02.09.2025, згідно з якою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» здійснило платіж на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» на виконання умов договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025, про що зазначено в графі платіжної інструкції «призначення платежу».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

З огляду на викладене, заміна осіб в окремих зобов`язаннях, у тому числі в таких, які виникли внаслідок укладення кредитного договору, через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором – банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

Таким чином, на підставі зазначеного вище договору факторингу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 89039678 від 01.09.2021.

Щодо вимоги про відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на такі правові норми й фактичні обставини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором кредиту, останній нараховано заборгованість у сумі 13490 грн. Так, із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 89039678 від 01.09.2021 вбачається, що заборгованість за вказаним кредитним договором нараховувалася відповідачу до 30.11.2021 і становить 13490 грн, з яких: 3800 грн – сума заборгованості за основною сумою (тілом) кредиту; 9690 грн – сума заборгованості за процентами за користування кредитом. Вказана заборгованість є предметом позову.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору про надання кредиту № 89039678 від 01.09.2021 відповідачу надано позику на строк з 01.09.2021 по 30.11.2021 зі сплатою процентів за користування кредитом, при чому зі змісту договору вбачається, що сторони погодили застосування розміру денної процентної ставки на рівні 2,5% (95 грн на день) у період з 01.09.2021 по 01.10.2021, а в період з 02.10.2021 по 30.11.2021 – 3% (114 грн на день).

Зі змісту розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 89039678 вбачається, що первісний кредитор коректно здійснював нарахування заборгованості ОСОБА_1 , з урахуванням погоджених сторонами Договору умов, застосувавши у період з 01.09.2021 по 01.10.2021 денну проценту ставку на рівні 2,5%, а в період з 02.10.2021 по 30.11.2021 – 3%.

Отже, нарахована ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 89039678 від 01.09.2021 за тілом кредиту в сумі 3800 грн та за процентами, нарахованими протягом строку дії договору кредиту у розмірі 9690 грн, відповідають умовам договору кредиту, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Розподіл судових витрат між сторонами судом здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, покладаються на відповідача.

Правничу допомогу позивачу надавав ФОП « ОСОБА_2 » на підставі договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 та додаткової угоди № 89039678 від 08.05.2026 до вказаного договору про надання правової допомоги.

На підтвердження надання правничої допомоги позивачем надано акт надання послуг від 08.05.2026, згідно з яким складено опис наданих адвокатом послуг, вартістю 5500 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі № 520/4012/19, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16).

Ураховуючи норми цивільного процесуального законодавства щодо сплати, дослідження та розподілу судових витрат між сторонами судового процесу, зважаючи на характер та обсяг виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення з відповідача сума витрат за надану правничу допомогу є завищеною, а тому підлягає зменшенню.

Так, проаналізувавши опис наданих адвокатом позивача послуг, перевіривши відповідність заявлених до стягнення сум наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи незначну складність справи, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на ціну позову, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, надану позивачу, до 3000 грн.

Зважаючи на задоволення позову, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» слід стягнути судові витрати, а саме у відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 279-282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 89039678 від 01.09.2021 в сумі 13490 грн (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» 3000 грн (три тисячі гривень) у відшкодування витрат на правничу допомогу та 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київської області; код ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Б.В. Крапивний