Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №728/1738/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/1738/26

Номер провадження 3/728/690/26

П О С Т А Н О В А

10 серпня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді – Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Кирути Л.І.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, фактично проживаючого в АДРЕСА_1 ,

за частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також – КУпАП),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.

І. Опис питання, що вирішується.

1. До Бахмацького районного суду (далі також – Суд) на розгляд надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 11.07.2026 серії ЕПР1 № 716551,зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 , 11 липня 2026 року о 12 год 45 хв, керував вантажним автомобілем AS440S46, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Батуринська (Леніна), буд. 16, будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 11.04.2019 у виконавчому провадженні № 40720261, чим порушив частину 10 статті 15 Закону України “Про дорожній рух”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України “Про Правила дорожнього руху” від 10.10.2001 № 1306.

Вказані дії кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, за частиною третьою статті 126 КУпАП.

ІІ. Оцінка Суду.

2. Аналізуючи вищевикладені обставини, не оцінюючи наперед докази та не вдаючись до вирішення питання про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 і його винності, а лише виконуючи процедурний обов`язок при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачений пунктом 2 частини першої статті 278 КУпАП, зокрема чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи усунуті недоліки адміністративних матеріалів та протоколу, Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, який надійшов до суду, не відповідає вимогам статті 256 КУпАП.

3. Так, відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

4. У згаданому контексті Суд відмічає, що пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також – Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 № 475/97-ВР передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

5. Також слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення” має “автономне” значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії” (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії” (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального” характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення”.

6. Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини” Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.

7. Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні у справі “Енгель та інші проти Нідерландів” (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.

8. Підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти “обвинувачення” зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції” (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії” (Kamasinski v. Austria), § 79).

9. Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про “причину” обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про “характер” обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії” (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії” (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).

10. З урахуванням розміру санкції за інкриміноване адміністративне правопорушення, яка є цілком співмірною за розміром з відповідними кримінальними покараннями у виді штрафу, Суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції в її кримінально-правовому аспекті, є цілком застосовними у цій справі.

11. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи Суд наголошує, що відповідно до частини десятої статті 15 Закону України “Про дорожній рух”, забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

12. Частиною третьою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

13. Аналіз диспозиції частини третьої статті 126 КУпАП вказує на те, що це формальний склад правопорушення, тобто для його наявності не є обов`язковою ознакою настання шкідливих наслідків. Цей склад правопорушення характеризується умисною формою вини. Тобто, особа повинна усвідомлювати, що відносно неї встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, і свідомо порушує це обмеження.

14. Для вирішення питання про наявність складу вказаного правопорушення слід встановити факт того, чи була особа, що притягується до відповідальності, повідомлена про те, що відносно неї встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, а також чи існувало в особи спеціальне право, яке було обмежене держаним виконавцем.

15. В матеріалах протоколу про адміністративне правопорушення наявна копія постанови Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 11.04.2019 у виконавчому провадженні № 40720261 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, однак відсутні відомості про отримання даної постанови ОСОБА_1 .

16. Суд нагадує, що обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку статті 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

17. Протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення і повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення відповідно до вимог КУпАП. При цьому Суд не має права брати на себе функцію обвинувачення та у будь-який спосіб конктретизувати зміст обвинувачення, вказаного у протоколі, або ж відшукувати докази винуватості виходячи з загальних засад судочинства, визначених у статті 129 Конституції України.

18. За змістом статті 278 КУпАП при виявленні недоліків у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному всупереч вимогам статті 256 КУпАП, або в інших матеріалах, що перешкоджають або унеможливлюють об`єктивний розгляд справи, особа, що проводить підготовку до розгляду справи, повертає матеріали справи відповідному правоохоронному органу для до оформлення.

19. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 256, 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративні матеріали разом з протоколом про адміністративне правопорушення від 11.07.2026 серії ЕПР1 № 716551, складеними стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повернути на доопрацювання до відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області на доопрацювання.

Постанова оскарженню не підлягає

Суддя Є.М. Сороколіт