Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №590/713/26 — Ямпільський районний суд Сумської області

Справа №590/713/26

Провадження №1-кп/590/100/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року с-ще Ямпіль

Ямпільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження :

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Ямпіль Сумської області кримінальне провадження №62026170040004790 від 21.05.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігів, Чернігівської області, громадянина України, одруженого, має одну неповнолітню дитину, військовослужбовця ЗСУ, місце проходження служби військова частина НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.413 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, сапером розмінування відділення розмінування взводу розмінування інженерно-саперної роти батальйону забезпечення військової частини НОМЕР_1 , в умовах воєнного стану в порушення вимог статей 11,13,16,127,128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, пункту 2 розділу Х та пункту 14 розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у ЗСУ, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.06.2005 №359, а також пункту 13 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у ЗСУ, затвердженого постановою КМУ від 04.08.2000 №1225, 16.04.2026 приблизно о 06:00 годині перебуваючи при виконанні обов`язків військової служби, отримавши у службове користування закріплену за ним напівавтоматичну гладкоствольну рушницю-дробовик Safari HG-105M, калібру 12/76 мм, № НОМЕР_2 , будучи належним чином ознайомлений із правилами обліку, зберігання, видачі та використання зброї, усвідомлюючи покладені на нього обов`язки щодо забезпечення її схоронності, розмістив її кузові автомобіля «Mitsubishi L200», військовий номер НОМЕР_3 , тим самим не забезпечив належний контроль за її збереженням. В подальшому, рухаючись у складі підрозділу автомобілем «Mitsubishi L200», військовий номер НОМЕР_3 , з пункту тимчасової дислокації в н.п. Землянка Шосткинського району Сумської області до н.п. Шостка Шосткинського району Сумської області, для виконання спеціального завдання, проявивкримінально протиправну недбалість, тобто не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у вигляді втрати ввіреної йому зброї, хоча повинен був і міг їх передбачити, зокрема, маючи обовязок постійно тримати ввірену стрілецьку зброю при собі, не залишати її без нагляду та забезпечувати постійний контроль за її місцезнаходженням і схоронністю, ОСОБА_4 розмістив зазначену рушницю у кузові автомобіля та під час руху не здійснював належного контролю за її збереженням, унаслідок чого близько 07:00 години 16.04.2026, поблизу н.п. Олине, Шосткинського району Сумської області, після зупинки транспортного засобу, виявив відсутність ввіреної йому зброї, яку було втрачено.

Унаслідок порушення встановлених правил зберігання та поводження зі зброєю, невиконання обов`язку щодо постійного контролю за ввіреною йому зброєю та залишення її без належного нагляду, ОСОБА_4 допустив втрату напівавтоматичної гладкоствольної рушниці-дробовика Safari HG-105M, калібру 12/76 мм, № НОМЕР_2 . Згідно довідки, наданої військовою частиною НОМЕР_1 балансова вартість напівавтоматичної гладкоствольної рушниці-дробовика Safari HG-105M, калібру 12/76 мм, №ХК37-Н25УВ-008337 складає 12883,86 грн, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 3 ст. 413 Кримінального кодексу України, а саме втрата ввіреної для службового користування зброї, внаслідок порушення правил її зберігання, вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Своїми показання підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, на даний час продовжує військову службу, збитки завдані втратою ввіреної йому зброї на даний час відшкодовані в повному обсязі.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, з`ясувавши думку учасників судового провадження, за згодою обвинуваченого суд відповідно до ч.3 ст.26 та ч.3 ст.349 КПК України визнав за недоцільне досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів та судових витрат.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доведеною повністю та кваліфікація його дій за ч.3 ст. 413 КК України правильна, оскільки обвинувачений, будучи військовослужбовцем, внаслідок порушення правил зберігання, в умовах воєнного стану, допустив втрату ввіреної йому для службового користування зброї.

Згідно зі ст.337 КПК України суд діє в межах висунутого обвинувачення.

Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 у відповідності до положень ст.12 КК України вчинив нетяжкий злочин, у вчиненому розкаявся, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, за місцем служби характеризується позитивно.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України, є повне визнання вини та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення і це об`єктивно встановлено під час судового розгляду, виходячи з поведінки особи протягом судового провадження, його відвертого визнання вини, сорому з приводу вчинку, а також добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням всіх цих обставин у сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, суд прийшов до висновку, що з метою захисту інтересів суспільства, запобігання вчиненню нових правопорушень, обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах мінімальної санкції статті 413 ч.3 КК України у виді 2 років позбавлення волі, оскільки обвинувачений не становить небезпеки для суспільства, дає критичну оцінку своїм діям, що вказує на свідоме бажання стати на шлях виправлення.

Крім того, суд враховує, що кримінальне правопорушення вчинене військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, особу обвинуваченого, який добровільно відшкодував завдану шкоду, наявність у нього позитивної характеристики за місцем проходження служби, подяк, що підтверджено службовою карткою військовослужбовця. З урахуванням особи обвинуваченого, який до вчинення кримінального правопорушення раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його особисті якості, наявність неповнолітньої дитини на утриманні, продовження проходження служби в лавах ЗСУ, критичне відношення обвинуваченого до скоєного, запевнило суд в готовності ОСОБА_4 до виправлення та самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві.

Відповідно до ст.58 КК України, покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

У даному випадку, приймаючи до уваги обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме щире каяття, визнання винуватості, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повне відшкодування матеріальної шкоди, що, на переконання суду, істотно знижують тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, який є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітню дитину, а також беручи до уваги продовження ним військової служби в умовах воєнного стану, враховуючи позицію сторони обвинувачення, суд вважає, що в даному випадку існують всі передбачені законом підстави обвинуваченому замість покарання у виді позбавлення волі на строк два роки призначити на підставі ст.58 КК України службове обмеження для військовослужбовців із відрахуванням в дохід держави з суми грошового забезпечення 10 відсотків, що є необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченого з метою захисту суспільства, а також відповідає інтересам держави у підтриманні оборонного захисту.

Речові докази по даному провадженню, виходячи із змісту обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, до справи не долучені.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати відсутні.

До обвинуваченого запобіжний захід не обирався.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.413 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.58 КК України, ОСОБА_4 призначене покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі замінити на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовця терміном 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 10% із суми грошового забезпечення .

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дати приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Ямпільський районнийсуд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.

Суддя: ОСОБА_1