Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №202/7400/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4979/26 Справа № 202/7400/24 Головуючий у першій інстанції: Бєсєда Г. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра у складі судді Бєсєди Г.В. від 09 січня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 про стягнення частини страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди,–

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_4 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 17 листопада 2023 року о 20 год. 15 хв. в м. Дніпрі по пр. Слобожанському в районі е/о 498 трапилось ДТП за участю транспортного засобу Volkswagen Golf з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу Chevrolet Malibu з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 . Позивачці, як власниці транспортного засобу Chevrolet Malibu завдано матеріальних збитків. На момент ДТП водій транспортного засобу Volkswagen Golf був забезпечений в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №216855046 з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну - 160000,00 грн. Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22.02.2024 року у справі №202/81/24 ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУПАП. ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплатила частково страхове відшкодування у загальному розмірі 128551,75 грн. Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку №19/01-24 від 05 січня 2024 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Chevrolet Malibu, реєстраційний номер НОМЕР_3 на дату події 17 листопада 2023 року, становить 396720,00 грн.; вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на момент проведення дослідження - 500780,20 грн, ринкова вартість автомобіля без урахування аварійних пошкоджень на дату події 17 листопада 2023 року - 396720,00 грн, вартість в пошкодженому стані після ДТП - 103849,96 грн. Таким чином, автомобіль Chevrolet Malibu, реєстраційний номер НОМЕР_3 вважається фізично знищеним, адже вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість до ДТП. Враховуючи наведене з страхової компанії на користь позивача підлягає стягненню недоплачене страхове відшкодування в сумі 31448,25 грн (160000,00 грн - 128551,75 грн), а з винуватця підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 132870,04 грн (396720,00 грн (ринкова вартість авто до ДТП) - 103849,96 грн (вартість в пошкодженому стані після ДТП) - 160000,00 грн (ліміт відповідальності страховика)) та моральна шкода в сумі 10000,00 грн. Наголошував, що моральна шкода, завдана не лише у зв`язку з пошкодженням майна позивача, яке було єдиним сімейним засобом пересування та спричинило сильні душевні хвилювання через порушення звичайного порядку життя та обмеження у переміщенні, але й через протиправні дії ОСОБА_1 , а саме порушення правил дорожнього руху, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб позивача. Тому позивач просив стягнути на свою користь з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» недоплачене страхове відшкодування в сумі 31448,25 грн, а з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 132870, 04 грн та моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 09 січня 2026 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 31448,25 грн та судовий збір в сумі 314,51 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 132870, 04 грн, моральну шкоду в сумі 4000,00 грн та судовий збір в сумі 1813,15 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення щодо стягнення коштів з апелянта та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 17 листопада 2023 року о 20 год. 15 хв. в м. Дніпрі по пр. Слобожанському в районі е/о 498 сталося дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volkswagen Golf з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , та транспортного засобу Chevrolet Malibu з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 (а.с. 15-16).

ОСОБА_3 , як власниці транспортного засобу Chevrolet Malibu з номерним знаком НОМЕР_4 завдано матеріальних збитків (а.с. 14).

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2024 року у справі №202/81/24 ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 15-16). Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 05.03.2024.

На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Volkswagen Golf з номерним знаком НОМЕР_5 , була забезпечена в ПрАТ СК «ПЗУ УКРАЇНА» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №216855046 з лімітом відповідальності за шкду, заподіяну майну, - 160000,00 грн, франшиза - 0,00 грн, що визнано також ПрАТ СК «ПЗУ УКРАЇНА» (а.с. 72).

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» розпорядженням до страхового акту №34823/2 прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 128551,75 грн (вартість ремонту з урахуванням зносу, а саме 12.12.2023 виплачено 121483,62 грн, а 18.12.2023 - 7068,13 грн, що підтверджується виписками з особового рахунку позивачки, відкритого в АТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 56, 57).

Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №19/01-24 від 05 січня 2024 року, складеного ФОП ОСОБА_6 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Chevrolet Malibu, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2018 року випуску, на дату події 17 листопада 2023 р., становить 396720,00 грн, вартість відновлювального ремонту, без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить 500780,20 грн, ринкова вартість без урахування аварійних пошкоджень на дату події становить 396720,00 грн, вартість в пошкодженому стані після ДТП КТЗ марки Chevrolet Malibu, реєстраційний номер НОМЕР_6 становить 103849,96 грн (а.с. 18-55).

Статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі №1961-IV від 1 липня 2004 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №752/16797/14-ц (провадження №14-80цс19)).

Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі страхувальник.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону №1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (абзац 2 пункту 15 вказаної вище постанови).

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди (абзац 3 пункту 15 Постанови Пленуму №4 від 01.03.2013 року).

Статтею 30.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно статті 30.2 вказаного вище Закону, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Chevrolet Malibu, реєстраційний номер НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, становить 500780,20 грн, що перевищує ринкову вартість цього транспортного засобу на дату ДТП без урахування аварійних пошкоджень, яка складає 396720,00грн.

За таких обставин, відповідно до статті 30.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб Chevrolet Malibu, реєстраційний номер НОМЕР_3 ,вважається фізично знищеним.

Таким чином, у даному випадку підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 вказаного вище Закону).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши вину у ДТП, яка мала місце 17 листопада 2023 року, водія ОСОБА_1 цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну - 160000,00 грн, франшизою - 0,00 грн; приймаючи до уваги, що ремонт транспортного засобу Chevrolet Malibu, реєстраційний номер НОМЕР_3 є економічно необґрунтованим, а різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди становить 292870,04 грн (396720,00 грн "ринкова вартість авто до ДТП" - 103849,96 грн "вартість в пошкодженому стані після ДТП"); встановивши сплату ПрАТ СК «ПЗУ Україна»на користь позивачки страхового відшкодування в сумі 128551,75 грн (121483,62 грн + 7068,13 грн), - місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» недоплаченого страхового відшкодування у межах ліміту страховика в розмірі 31448,25 грн (160000,00 грн "ліміт страховика" - 128551,75 грн "сплачена страховиком сума").

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, з винуватця ДТП ОСОБА_1 на користь позивачки, як власниці автомобіля Chevrolet Malibu, реєстраційний номер НОМЕР_3 , підлягає стягненню матеріальна шкода, що не покривається лімітом відповідальності страховика, у розмірі 132870,04 грн (різниця між вартістю транспортного засобу Chevrolet Malibu до та після дорожньо-транспортної пригоди 292870,04 грн - ліміт відповідальності ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за шкоду, заподіяну майну 160000,00 грн).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно поклав в основу рішення звіт про оцінку вартості матеріального збитку №19/01-24 від 05 січня 2024 року, складений ФОП ОСОБА_6 , колегія суддів відхиляє.

Вказаний звіт є належним письмовим доказом у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, містить визначення ринкової вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, вартості його відновлювального ремонту, вартості транспортного засобу після ДТП та розміру матеріального збитку. Саме на підставі цього звіту місцевим судом встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість до ДТП, а тому транспортний засіб є фізично знищеним у розумінні статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Посилання апелянта на недоліки зазначеного звіту (щодо дати оцінки, джерел визначення вартості запасних частин, відсутності окремих реквізитів, незгоди із визначеними розрахунками тощо) не свідчать про його недопустимість або недостовірність, оскільки такі доводи апелянта не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

При цьому колегія суддів враховує, що ухвалою місцевого суду від 28 жовтня 2024 року за клопотанням ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у справі була призначена судова автотоварознавча експертиза для перевірки обставин щодо розміру матеріальної шкоди. Проте експертиза не була проведена у зв`язку з несплатою її вартості ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», що підтверджується листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14 листопада 2025 року про залишення ухвали без виконання (а.с. 168).

Інших клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи ні у місцевому, ні у апеляційному судах не заявлено; інші висновки експертів або звіти про оцінку, які б спростовували наведені позивачкою розрахунки, матеріали справи не містять.

У суді апеляційної інстанції апелянтом клопотання про надання відповідних доказів, про призначення судової експертизи - не заявлені, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання, матеріалами цивільної справи.

За таких обставин доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із змістом звіту про оцінку та власної оцінки його висновків, однак не спростовують визначеного звітом розміру матеріальної шкоди.

Факт здійснення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» страхової виплати у сумі 128551,75 грн не свідчить про повне відшкодування завданої шкоди, оскільки відповідно до статей 29, 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі фізичного знищення транспортного засобу відшкодуванню підлягає різниця між його вартістю до та після дорожньо-транспортної пригоди, а відповідальність страховика обмежується встановленим договором лімітом страхової суми. Саме виходячи із цих положень місцевий суд визначив розмір належного до стягнення страхового відшкодування та різницю, яка відповідно до статті 1194 ЦК України підлягає відшкодуванню безпосередньо винуватцем ДТП.

Інші доводи апеляційної скарги грунтуються на припущеннях і незгоді апелянта з вартістю заподіяної шкоди та не підтверджуються будь-якими належними доказами. При цьому відповідачі, заперечуючи правильність визначеного позивачкою розміру збитків, не скористалися процесуальними правами для їх спростування, не забезпечили проведення призначеної судом експертизи, не надали альтернативного експертного дослідження чи інших доказів, які б свідчили про інший розмір матеріальної шкоди. За таких обставин підстав для неврахування наданого позивачкою звіту або повторної переоцінки доказів не вбачається.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власної ініціативи чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Враховуючи, що внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 , які призвели до вимушених змін у життєвих стосунках, зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, глибину фізичних і душевних страждань місцевий суд, виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 у розмірі 4000,00 грн. на користь ОСОБА_3 .

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія зауважує, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів про непогодження з розміром присудженої на користь позивачки моральної шкоди в сумі 4000,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1 не наділений повноваженнями на представлення інтересів іншого відповідача у даній справі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», яке не оскаржує рішення суду першої інстанції. Більше того, у письмових поясненнях ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» проінформувало апеляційний суд, що після отримання судового рішення місцевого суду страхова компанія виплатила ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 31448,25 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19 лютого 2026 року №1027.

Тому суд апеляційної інстанції справу в частині задоволених позовних вимог до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та стягнення з нього на користь ОСОБА_3 страхового відшкодування в сумі 31448,25 грн не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого суду в оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 09 січня 2026 року в оскаржуваній частині – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк