Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №214/9197/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9197/25

2/214/1079/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 серпня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Фролової Н.М., за участю секретаря судового засідання Сліпенької Л.В., представника позивача за первісним позовом (представника відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , представника відповідача за первісним позовом (представника позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривий Ріг в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення частини витрат з оплати житлово-комунальних послуг та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації за користування часткою житла, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 в інтересах якого діє адвокат Голівер Павло Володимирович звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення частини витрат з оплати житлово-комунальних послуг, в якому просить суд: стягнути з відповідача ОСОБА_4 на свою користь 1/6 частину від понесених позивачем в період з 01.01.2023 року по 31.07.2025 року витрат з оплати наданих нам як власникам квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житлово-комунальних послуг в розмірі 4713,27 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн.; та судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони є співвласниками трикімнатної квартири загальною площею 63,1 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачу належить 5/6 частин вказаної квартири, а відповідачу — 1/6 частина.

У період з 01 січня 2023 року по 31 липня 2025 року позивач одноособово та в повному обсязі оплачував надані житлово-комунальні послуги, сплативши загалом 28 279,66 грн. Оскільки відповідач як співвласник майна ухиляється від виконання обов`язку щодо його утримання та відмовилась відшкодувати свою частку витрат (1/6), позивач просить стягнути з неї в порядку регресу 4 713,27 грн., а також судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.09.2025 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.11.2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 , надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, посилаючись на те, що раніше за рішенням Саксаганського районного суду від 07.02.2024 (справа № 214/3370/20) з відповідача ОСОБА_4 вже було стягнуто 1/6 частину нарахованих комунальних послуг, і це рішення вона виконала. Представник відповідача зазначає, що відповідач неодноразово зверталася до позивача з проханням надати їй частковий особовий рахунок/код для самостійної сплати своєї 1/6 частки комунальних послуг, а також передати ключі від квартири, однак позивач це ігнорує і не дає їй можливості сплачувати послуги напряму.Позивач одноособово користується всією квартирою та відмовився від пропозиції відповідача сплачувати їй компенсацію за користування її часткою (при вартості оренди квартири 7 500 грн/міс частка відповідача становить 1 250 грн/міс). ОСОБА_4 вважає, що з урахуванням суми компенсації за користування житлом вона нічого позивачу не винна. На рахунок стягнення витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 , зазначає, що заявлена позивачем сума витрат на адвоката у розмірі 10 000 грн. є значно завищеною, неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду (постанови від 30.09.2020 № 201/14495/16-ц, від 19.02.2020 № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 № 904/4507/18), просить суд оцінити реальність, розумність та необхідність цих витрат і зменшити їх розмір або відмовити у їх стягненні.

11.11.2025 року від позивача ОСОБА_3 , до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити його вимоги в повному обсязі посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_4 , ніколи не зверталася до нього з проханнями надати ключі від квартири чи «комунальний номер» для самостійної сплати 1/6 частини послуг. Доводи представника відповідача про це є голослівними та не підтверджені жодними належними чи допустимими доказами. Щодо спростування заперечень щодо компенсації за оренду позивачем зазначено, що жодного договору оренди 1/6 частини квартири з відповідачем він не укладав. Розрахунки відповідача про вартість оренди квартири (7 500 грн/міс) та її частки (1 250 грн/міс) є безпідставними та не підтвердженими жодними доказами чи оцінкою. Спроба відповідача зарахувати надуману «компенсацію за оренду» в рахунок оплати комунальних послуг є необґрунтованою.

03.11.2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4 в інтересах якої діє адвокат Висоцький Олександр Олександрович до ОСОБА_3 про стягнення компенсації за користування часткою житла, в якому просить: зобов`язати відповідача ОСОБА_3 здійснювати щомісячну сплату компенсації в сумі 1250,00 грн., за користування 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності; стягнути з відповідача ОСОБА_3 компенсацію за користування 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності за останні 3 роки з жовтня 2022 року по жовтень 2025 року в сумі 45000,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов`язані з наданням правничої допомоги в сумі 15000,00 грн., витрати на проведення оцінюючого звіту по орендній платі у сумі 2500,00 грн., та судовий збір у сумі 1121,20 грн.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що позивач є власницею 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.02.2020 року. Зазначає що відповідач ОСОБА_3 , який є власником 5/6 часток, чинить їй перешкоди у користуванні житлом. Зокрема, він змінив вхідні двері на металеві та замки, ключі їй не надав, а також відмовився надати «комунальний номер»/код для самостійної сплати її частини комунальних послуг.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 , одноособово користується всією квартирою (у тому числі її 1/6 часткою) безкоштовно з 2020 року (після смерті батька), позбавивши її можливості користуватися майном або виділити частку в натурі.

Стверджує, що неодноразово зверталася до ОСОБА_3 , з проханням надати ключі, пропонувала сплачувати компенсацію за оренду або надавати комунальний код, однак відповідач її пропозиції ігнорував. Також зверталася до поліції та районного суду з іншими позовами щодо спадкового майна. Позивач посилається на норми Цивільного кодексу України (ЦК України): ст. 317, 319 ЦК України — право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Ст. 356 ЦК України — поняття та сутність права спільної часткової власності. Ч. 1, 3 ст. 358 ЦК України — здійснення права спільної часткової власності за згодою співвласників; право співвласника на надання йому у володіння та користування частини майна в натурі, а в разі неможливості цього — право вимагати від інших співвласників матеріальної компенсації. Ст. 15, 16 ЦК України — захист цивільних прав та інтересів судом у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Також на рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» щодо захисту права на мирне володіння своїм майном. Посилання на правову позицію Верховного Суду у справі № 638/5001/17 від 15.04.2021 року щодо права на матеріальну компенсацію за відсутності можливості користуватися часткою майна. Позивач посилається на висновок/звіт суб`єкта оціночної діяльності, згідно з яким ринкова вартість оренди аналогічної квартири становить 7 500,00 грн/місяць. Відповідно, вартість оренди її 1/6 частки становить 1 250,00 грн/місяць. Тому за три роки відповідач повинен сплатити гроші позивачу, компенсацію в сумі 45000,00 грн.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.11.2025 року прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації за користування часткою житла, зобов`язання вчинити певні дії. Об`єднано в одне провадження цивільну справу № 214/9197/25 провадження № 2/214/5277/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення частини витрат з оплати житлово-комунальних послуг з цивільною справою № 214/9197/25 провадження № 214/6157/25 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації за користування часткою житла, зобов`язання вчинити певні дії. Об`єднаній справі присвоєно єдиний унікальний номер № 214/9197/25 провадження № 2/214/5277/25. Справу призначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження у справі.

10.12.2025 року від відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 , надійшов відзив на зустрічний позов у якому останній просить: відмовити ОСОБА_4 в задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, посилаючись на те, що у ОСОБА_4 , відсутні правові підстави для стягнення компенсації та фактів чинення перешкод: Норма ст. 358 ЦК України: зазначає, що згідно з ст. 358 ЦК України матеріальна компенсація може вимагатися лише у разі неможливості виділення частки майна в натурі.

ОСОБА_3 , наголошує, що не заперечує проти виділення ОСОБА_4 , 1/6 частки в натурі чи встановлення порядку користування, однак вона до суду з позовом про виділ частки в натурі не зверталася. ОСОБА_4 , фактично вимагає надати їй у користування окрему кімнату, площа якої є значно більшою за належну їй 1/6 частку квартири. Твердження про те, що ОСОБА_3 , нібито чинить їй перешкоди у користуванні житлом та позбавляє можливості володіти ним, є неправдивими та не підтвердженими жодними доказами.

ОСОБА_3 , зазначає, що ОСОБА_4 , посилається на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07.02.2024 року у справі № 214/3370/20. Зазначає, що він сам звертався до суду з позовом про визнання за ним права власності на 1/6 частку ОСОБА_4 з виплатою їй грошової компенсації. Однак ОСОБА_4 відмовилася від отримання компенсації, вважаючи її заниженою. Стверджує, що ОСОБА_4 , діє недобросовісно, зловживає своїми правами та намагається примусити його сплатити суму, яка значно перевищує реальну вартість належної їй частки. ОСОБА_3 , називає абсурдними твердження про те, що він не надає ОСОБА_4 , «комунальний номер» для самостійної сплати послуг. Наголошує, що вона як співвласник квартири має право без будь-яких перешкод та без його участі особисто отримати свій комунальний код в Криворізькій об`єднаній системі «НоваКОМ». Зазначає, що жодного договору оренди між сторонами не укладалося.Звіт про оцінку майна від 28.10.2025 року, складений оцінювачем ОСОБА_5 , виконано без будь-якого обстеження самої квартири. Оцінювач ОСОБА_5 не є судовим експертом та не був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. У зв`язку з цим ОСОБА_3 подав клопотання про виклик оцінювача до суду для допиту в якості свідка. Щодо розподілу судових витрат: ОСОБА_3 , вказує, що вимоги ОСОБА_4 про стягнення витрат на оціночний звіт (2 500 грн.), правничу допомогу (15 000 грн.) та судовий збір (1 121,20 грн.) є похідними та підлягають відмові у зв`язку з повною безпідставністю основного зустрічного позову.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.01.2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.02.2026 року постановлено викликати та допитати в судовому засіданні свідка: ОСОБА_5 , який склав звіт про оцінку майна 28.09.2025 трикімнатної квартири загальною площею 63.1 кв.м, житловою площею 43.4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_4 .

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача за первісним позовом (представник відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги первісного позову підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином.

Представник відповідача за первісним позовом (представник позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 , в судовому засіданні зустрічний позов підтримав просив його задовольнити.

Суд, заслухавши представника позивача за первісним позовом (представника відповідача за зустрічним позовом), представника відповідача за первісним позовом (представника позивача за зустрічним позовом), дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що згідно зі свідоцтва № С- 1168 від 15.04.1999 року про право власності на житло ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є власниками квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної сумісної власності (а.с.12).

Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.02.2020 року спадкоємцями на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_6 , є донька ОСОБА_4 на 1/3 частку, та син ОСОБА_3 на 2/3 частки, у тому числі з урахуванням 1/3 частки спадщини від якої відмовилася донька померлого ОСОБА_7 , свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_3 (спадкова справа №48/2019 зареєстровано в реєстрі за №371) (а.с.13).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу: 199641769, ОСОБА_3 належить 1/3 частка квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , 1/6 частка цієї ж квартири належить ОСОБА_4 (а.с.14-15).

Згідно виписок з інформації про сплату комунальних послуг, вбачається, що ОСОБА_3 регулярно сплачує комунальні послуги по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16-31).

Відповідно до розрахунку витрат з оплати житлово-комунальних послуг, наданих власником 5/6 частин квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_3 в період з 01.01.2023 року по 31.07.2025 року сплатив за надані комунальні послуги 28279,66 грн., 1/6 частина ОСОБА_4 як власника цієї ж квартири становить 4713,27 грн. (а.с.32-33).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі №214/3370/20 від 07.02.2024 року позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування співвласником вартості сплачених житлово-комунальних послуг та ремонту житлового приміщення – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1/6 частину вартості сплачених комунальних платежів за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 15.02.2019 по 10.01.2023 у сумі 7 119 (сім тисяч сто дев`ятнадцять) гривень 18 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. та витрат на правничу допомогу у сумі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 коп. Відмовлено у задоволенні іншої частини вимог. Повернуто ОСОБА_3 кошти у загальному розмірі 47 858 (сорок сім тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 00 коп., внесені ОСОБА_3 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області 18 серпня 2020 року дублікат квитанції № 0.0.18054006964.1 (код квитанції 2056-3769-4352-4768) на підставі ст. 365 ЦК України, відповідно до ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2020 року.

Згідно зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.02.2020 року спадкоємцями на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_6 , є донька ОСОБА_4 на 1/3 частку, та син ОСОБА_3 на 2/3 частки, у тому числі з урахуванням 1/3 частки спадщини від якої відмовилася донька померлого ОСОБА_7 , свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_4 (спадкова справа №48/2019 зареєстровано в реєстрі за №370) (а.с.106).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу: 199641639, ОСОБА_4 належить 1/6 частка квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.107).

ОСОБА_4 звернулася до ТОВ «Метртех Інвест» з метою визначення ринкової вартості об`єкта оцінки, а саме: квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за висновком якого ринкова вартість оренди даної квартири становить: 7500,00 грн., без урахування ПДВ, 1/6 частка вартості оренди становить 1250,00 грн., послуга оцінки майна становить 2500,00 грн., що підтверджується звітом про оцінку майна трикімнатної квартири загальною площею 63,1 кв.м., житловою площею 43,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.110-136).

28.10.2025 року ОСОБА_4 звернулася до ОСОБА_3 з вимогою сплатити компенсацію за користування 1/6 частки квартири АДРЕСА_2 , яка їй належить на праві спільної часткової власності, в сумі 45000,00 грн. (а.с.137).

Згідно з висновку ТОВ «Макспроект» щодо технічної можливості (неможливості) поділу об`єкту нерухомого майна №2155/11-2025 від 24.11.2025 року виданого ОСОБА_4 , технічна характеристика об`єкту: квартира АДРЕСА_2 , (загальна площа квартири 63,1 м2, житлова площа квартири 43,4 м2), вбачається, що за технічними показниками і враховуючи те, що об`єкт не має різних функціональних призначень окремих приміщень, не має окремі входи/виходи, 1/6 виділена частка об`єкту буде складати площу, що менша за мінімальну площу однокімнатної квартири, об`єкт нерухомості не може бути поділений або з нього виділена 1/6 частка в окремий об`єкт нерухомості (а.с.151).

Відповідно до статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно із частиною першою статті 162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 162 ЖК України, строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Зобов`язання з оплати витрат за житлово-комунальні послуги, наданих за адресою спільної квартири сторін є солідарними, що передбачається статтею 541 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті544 ЦК України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право па зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони у цих правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з частинами другою, третьою, четвертою статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України Про житлово-комунальні послуги регулювання у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі стандартів, нормативів, норм і правил, які встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів.

Згідно частини першої статті 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги , до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає в себе: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із положеннями статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Стаття 360 ЦК України передбачає зобов`язання співвласника, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном, тобто нести витрати, які є об`єктивно необхідними для підтримання спільного майна у належному стані. Якщо хтось із співвласників відмовиться брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Так, кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник або співвласники, які виконали солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, мають право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування у рівній частці (право зворотної вимоги - регрес).

Відповідно до частини першої статті 316, частин першої, другої статті 317 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц, від 15 квітня 2021 року № 638/5001/17.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками спірної квартири і відповідно до закону зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Окрім того представником відповідача за первісним позовом та представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , в судових засіданнях неодноразово було зазначено, що суму 4713,27 за оплату 1/6 частки житлово-комунальних послуг вони визнають.

Так, позивачем в підтвердження зазначених вимог надано копії квитанцій про сплату комунальних послуг за період з 01.01.2023 року по 31.07.2025 року на суму 28279,66 грн. За винятком послуг ТОВ «Екоспецтранс» з вивезення твердих побутових відходів, 1/6 частина яких складає 4713,27 грн.

Указана сума понесених витрат на сплату комунальних послуг стороною відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом не спростована та визнана. Отже позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 1/6 частини від понесених витрат в період з 01.01.2023 року по 31.07.2025 року з оплати наданих сторонам як власникам квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житлово-комунальних послуг в розмірі 4713,27 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрат, з надання правничої допомоги у сумі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).

Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження заявлених вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, позивачем ОСОБА_3 , надано копію договору про надання правничої допомоги, укладеного 20 серпня 2025 року між адвокатом Голівером П.В. та ОСОБА_3 з додатком до нього, розрахунку вартості правничої допомоги, квитанцію №456631 від 20.08.2025 про сплату гонорару адвокату за надання правничої допомоги у сумі 10 000,00 грн.

Представником відповідача за первісним позовом Висоцьким О.О., у відзиві на первісний позов зазначено про зменшення витрат на оплату правничу допомогу, в обґрунтування якого зазначено про неспівмірність та завищеність указаної суми із категорією та об`ємом справи.

Суд погоджується з доводами сторони відповідача, які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні при вивченні письмових доказів у справі.

Таким чином, з урахуванням фактичного обсягу наданих адвокатом Голівером П.В. юридичних послуг, співмірності суми витрат із складністю справи та відповідності суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, ураховуючи суму заявлених вимог – відшкодування витрат на комунальні послуги у розмірі 4713,27 грн., суд вважає, що позивачу ОСОБА_3 підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 3 000,00 грн. що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та розміру задоволених вимог (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23).

На підставі ч.1 ст.142 Цивільного процесуального кодексу України, ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» з наступними змінами, у зв`язку з визнанням позову відповідачем позивачеві слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Що стосується зустрічного позову про зобов`язання щомісячно сплачувати компенсацію та стягнення компенсації за користування часткою житла суд зазначає наступне.

Вимога щодо зобов`язання щомісячно сплачувати компенсацію фактично спрямована на встановлення на майбутнє постійного грошового зобов`язання відповідача перед співвласником, однак позивачем не доведено правової підстави виникнення такого зобов`язання.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 посилається на ч.3 ст.358 Цивільного Кодексу України, згідно з якої кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі не можливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Однак право на таку компенсацію виникає лише тоді, коли співвласник виявив бажання реалізувати право на користування майном, але йому в цьому було відмовлено іншим співвласником або таке користування є технічно неможливим (що підтверджується відповідним зверненням чи судовим рішенням про порядок користування/усунення перешкод).

ОСОБА_4 не надала суду належних і допустимих доказів звернення до ОСОБА_3 , із вимогами про вселення чи визначення порядку користування квартирою, а також доказів вчинення нею реальних дій щодо недопуску її до житла.

Сам по собі факт проживання одного зі співвласників у спільному майні за відсутності вимог іншого співвласника про вселення або користування не є автоматичною підставою для виплати орендної плати чи матеріальної компенсації. Доказів на підтвердження вжиття ОСОБА_4 дій щодо усунення перешкод у праві користування належною їй часткою, у тому числі шляхом подання відповідного позову до суду, не надано.

Наданий звіт про оцінку визначає лише вартісний показник оренди майна та не підтверджує факту позбавлення позивача можливості користуватися належною їй часткою, наявності перешкод у користуванні з боку відповідача чи виникнення у останнього обов`язку сплачувати відповідну компенсацію. Отже, зазначений звіт сам по собі не підтверджує ані правової підстави, ані розміру заявленої компенсації.

Водночас суд не приймає висновок ТОВ «Макспроект» як належний та достатній доказ на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог про стягнення компенсації, оскільки його предметом є виключно визначення технічної можливості поділу квартири та виділення 1/6 частки в окремий об`єкт нерухомості. Висновок не містить відомостей щодо фактичного порядку користування квартирою співвласниками, наявності чи відсутності перешкод ОСОБА_4 у користуванні належною їй часткою, а також не визначає розміру компенсації за неможливість такого користування. Зазначений висновок підтверджує лише неможливість технічного виділу 1/6 частки в натурі, однак сам по собі не доводить наявності правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 заявленої компенсації.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, оскільки позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 не надано належних та допустимих доказів для задоволення позову.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на ОСОБА_4 у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення частини витрат з оплати житлово-комунальних послуг – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 1/6 частину від понесених в період з 01.01.2023 року по 31.07.2025 року витрат з оплати наданих житлово-комунальних послуг наданих як власникам квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 4713,27 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , витрати з наданням правничої допомоги в сумі 3000,00 грн., та судовий збір у сумі 605,60 грн.

Повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з державного бюджету 605,60 грн., судового збору, сплаченого при поданні позову (квитанція № 5413-3026-4577-5605, дата проведення 13.09.2025 року).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації за користування часткою житла, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити в повному обсязі.

Повний текст рішення суду виготовлено 07 серпня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя