Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №203/3221/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/3221/26

Провадження № 2/0203/2094/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Єдаменко С.В.,

при секретарі – Пилипенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, –

встановив:

31 березня 2026 року до Центрального районного суду міста Дніпра звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 серпня 2016 року. Від шлюбу мають малолітню дитину – доньку ОСОБА_3 . Дитина проживає разом з матір`ю у м. Лодзь (Польща) та перебуває на повному утриманні позивачки. За домовленістю з відповідачем він мав брати участь в утриманні дитини, проте від виконання свого обов`язку ухиляється, грошової допомоги на дитину не надає. У зв`язку з викладеним, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утриманні дитини в розмірі від усіх видів доходів (заробітку) але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, судові витрати покласти на відповідача (а.с. а.с. 1 – 2).

Після надходження з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 2554837 від 02 квітня 2026 року щодо зареєстрованого місця проживання відповідача фізичної особи ОСОБА_2 (а.с. 18) ухвалою судді від 03 квітня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі, призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судовому засіданні на 21 квітня 2026 року(а.с. 19).

Справа розглянута Центральним районним судом міста Дніпра згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України за загальною підсудність за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

В судове засідання 21 квітня 2026 року учасники справи не з`явились, про причини неявки не повідомили, повідомлялись про час і місце розгляду справи належним чином. У зв`язку з неявкою відповідача розгляд цивільної справи було відкладено на 15 травня 2026 року(а.с. 23).

28 квітня 2026 року через підсистему Електронний суд від позивачки надійшла заява про розгляд цивільної справи за її відсутності (а.с. 27).

В судове засідання 15 травня 2026 року учасники справи не з`явились, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання, повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив, а від позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, судом було розглянути цивільну справу без участі сторін на підставі наявних документів. За підсумками судового засідання 15 травня 2026 року суд перейшов на стадію ухвалення рішення до 25 травня 2026 року (а.с. 29 дія № 7).

Відповідач в жодне судове засідання не з`явився, відзив на позов до суду не надходив. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом через підсистему Електронний суд, в якій він зареєстрований як користувач, та поштою (а.с. а.с. 16, 20, 26, 28). Клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не надав, про причини неявки не повідомив. У зв`язку з цим, на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12 грудня 2016 року, виданого Красногвардійським районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1566, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 (батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 ) (а.с. 7)

Позивачка стверджує, що дитина проживає разом з нею в м. Лодзь (Польща) на підтвердження чого надала засвідчений переклад договору оренди житла у вказаному місті (а.а а.с. 10 – 14). Будь-яких доказів на спростування цієї обставини суду не надано.

Вирішуючи питання стягнення аліментів, суд виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків що до своїх дітей, передбаченогост.141 СК України, а також приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дітей, у відповідності до ст.3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 р., ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991 р.

Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батька та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.

Згідно із ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст.182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частинами 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, проголошено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пленумом Верховного Суду України в абз.3 п.17 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року надано роз`яснення, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Отже метою законодавчого закріплення права матері на отримання аліментів на дитину є, перш за все, захист інтересів дитини, забезпечення її грошовими коштами, необхідними для її життєдіяльності.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зазначено, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З`ясовуючи обставини справи, судом встановлено, що дитина проживає разом з позивачкою, яка самостійно займається вихованням дитини і її утриманням.

Оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини доходів відповідача але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ст.430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі задоволення позовних вимог судовий збір покладається на відповідача. Враховуючи, що позивачка при подачі позову була звільнена від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення аліментів, судові витрати у вигляді зниженої ставки (за подання позову через Електронний суд) судового збору в розмірі 1 064,96 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 81, 141, 258, 259, 263-268, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП – НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 31 березня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП – НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду щодо стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня підписання його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня підписання повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 01 червня 2026 року.

Суддя С.В. Єдаменко