Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №211/1564/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1564/26

Провадження № 2/211/3207/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сарат Н.О.,

при секретарі Зоріній С.М.,

за участю представника позивача – адвоката Чумак Т.А ( в режимі відеоконференції), розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на навчання, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2026 року до суду звернулась представник: адвокат Чумак Т.А. в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. В позові послалась на те, що сторони з 07.07.2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 26.07.2013 року. В період шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку зі збройною агресією російської федерації відносно України, позивач з доньками виїхала за кордон, і на теперішній час вони проживають в Республіці Польща, де діти відвідують навчальні заклади. На підставі виконавчого листа № 2/211/1878/13, виданого Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу, з відповідача стягувалися аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку ( доходу ), але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 05.06.2013 року. Крім того, рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26.09.2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку ( доходу ) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.06.2016 року, до досягнення дитиною повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_3 донька ОСОБА_5 , досягла повноліття, однак продовжує навчання у Технікумі № 4 в Комплексі економічних шкіл в м. Тчев ім. св. Януша ст. Пасєрба в м. Тчев, термін закінчення навчання – 2028 рік. Донька не має самостійного заробітку, без допомоги батька, мати утримувати доньку у повному обсязі не може. Відповідач матеріальної допомоги позивачу на утримання повнолітньої доньки не надає, тому вона бажає, щоб аліменти на утримання доньки були стягнуті за рішенням у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, починаючи з дня подачі позову і до закінчення донькою навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.

Ухвалою суду від 24.02.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач ОСОБА_2 до суду скерував заперечення на позов, в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що він не має змоги сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, оскільки хворіє, отримує невелику заробітну плату, вдруге одружився, та забезпечує двох неповнолітніх дітей своєї дружини, орендує квартиру та має кредитні зобов`язання.

27.03.2026 року представником позивача адвокатом Чумак Т.А. до суду скеровано відповідь на відзив, вважаючи заперечення відповідача необґрунтованими, навівши свої спростування.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача адвокат Чумак Т.А. позов підтримала, надавши пояснення по змісту позовних вимог.

В судове засідання ні представник відповідача, ні сам відповідач не з`явилися, про день та час розгляду справи буди повідомлені у встановленому законом порядку, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи, від них не надходило.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26.09.2016 року стягнуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.06.2016 року, до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.09.2013 року стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_1 , працюючого: Криворізька виправна колонія № 80, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менш, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до повноліття дитини, починаючи стягнення з 05 червня 2013 року.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.04.2018 року зменшено розмір аліментів, які стягуються за рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 05 вересня 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 1/4 частки до 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та стягувати аліменти у зменшеному розмірі від дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 досягла повноліття, однак є ученицею 3еб класу Технікуму № 4 в Комплексі економічних шкіл в м. Тчев, ім. св.. Януша ст. Пасєрба в м. Тчев. Прийнята до школи 01.09.2023, закінчить навчання в 2028 році.

Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного:

Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно ст.201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього кодексу.

Відповідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Згідно ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2018 року у справі № 701/699/16-ц.

Крім того, Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при чому обов`язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.

Такі ж висновки наведені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.08.2018 року у справі № 539/2580/16-ц.

Таким чином, правовідносини з обов`язку батьків утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання, не є продовженням безумовного обов`язку батьків з утримання неповнолітніх дітей, більш того, вони регулюються самостійними нормами матеріального права, якими цей обов`язок установлений щодо обох батьків і залежить від умови можливості надавати матеріальну допомогу.

Так, судом встановлено наявність обставин, за яких виникає обов`язок батьків утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання після досягнення повноліття.

Позивач посилається на те, що відповідач матеріальної допомоги на утримання повнолітньої доньки не надає, відповідач працездатний, має можливість надавати допомогу з утримання повнолітньої дитини, обставин, які б перешкоджали відповідачу виконувати свій обов`язок з утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, немає.

Відповідач заперечував щодо стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої доньки, посилаючись на те, що не має можливості сплачувати аліменти та як має невелику заробітку плату, вдруге одружився та утримає ще неповнолітніх дітей дружини, має ряд захворювань, орендує житло, та має кредитні зобов`язання. До вказаних заперечень суд відносить критично, оскільки вони спростовуються наданими представником позивача доказами.

На підставі викладеного, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, виходячи із законодавчо закріпленого обов`язку обох батьків утримувати повнолітню доньку, яка навчається і потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, при цьому позивач вже несе витрати на утримання доньки, яка продовжує навчання, та з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки у зв`язку з продовженням нею навчання підлягають задоволенню частково в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу).

При цьому, суд бере до уваги можливість надання відповідачем утримання повнолітньої доньки в такому розмірі, оскільки останній є працездатним.

Суд зазначає, що аліменти стягнуто саме на час навчання, тривалість якого може змінюватися (зокрема у випадку відрахування з навчального закладу чи інших підстав) та буде контролюватися в межах процедури виконавчого провадження, тому встановлений судом період стягнення аліментів до закінчення навчання є преклюзивним та має на меті захист прав відповідача.

Аналогічну позицію виклав Верховний суд у Постанові від 08.08.2018 року у справі № 643/14115/16-ц.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Таким чином, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що позивач була звільнена від сплати судового збору в сумі 1331,20 грн. на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому судових витрат не понесла, то судовий збір в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Крім того, пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-83, 141, 211, 247, 258-259, 264-265, 268, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 182, 199, 200, 201 СК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на навчання, – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_1 , працюючого: Криворізька виправна колонія № 80, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти у розмірі 1/6 частини від всіх видів його заробітку (доходу), на користь на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , на утримання повнолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, починаючи стягнення з 20.02.2026, на період її навчання в Комплексі економічних шкіл ім. св. Януша ст. Пасєрба в м. Тчев до його закінчення в 2028 році, але не більше, ніж до досягнення донькою 23 років.

Стягнути з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну ) гривню 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 1900 ( одну тисячу дев`ятсот ) гривень 00 коп.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя: Н. О. Сарат