Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №460/8313/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокуСправа №460/8313/25 пров. №А/857/46734/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року (суддя Борискін С.А., м.Рівне), -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – ГУПФ-1, ГУПФ-2 відповідно), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ-1 від 23.01.2025 №172350004202 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (далі – Рішення), відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII);

- зобов`язати ГУПФ-1 призначити позивачу з 08.11.2024 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII;

- зобов`язати ГУПФ-2 виплачувати позивачу з 08.11.2024 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення. Зобов`язано ГУПФ-1 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, починаючи 08.11.2024. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржило ГУПФ-1, яке з покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі вказує, що відсутні підстави для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку позивачу відповідно до статті 55 Закону № 796-XII у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. Тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 02 роки 04 місяці 06 днів.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подала.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач досягнув віку, визначеного Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) з урахуванням зменшення, проживала необхідну кількість років в зоні гарантованого добровільного відселення та має достатню кількість страхового стажу для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.06.1996, виданим Рівненською облдержадміністрацією.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 16.03.2025 №257 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня народження по 10.09.1988, з 06.02.1991 по даний час зареєстрована та проживає в селі Селець Сарненського (Дубровицького) району Рівненської області.

Село Селець Сарненського (раніше - Дубровицького) району Рівненської області відповідно до «Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 (далі - Постанова № 106), віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

03.01.2025 позивач звернулася через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

З урахуванням принципу екстериторіальності вказану заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУПФ-1, яким 23.01.2025 прийнято Рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком за нормами статті 55 Закону № 796-ХІІ у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. Зазначено, що за наданими документами підтверджено факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 2 роки 04 місяці 6 днів, а загальний період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення становить 33 роки 05 місяців 08 днів. Страховий стаж становить 34 роки 11 місяців 19 днів.

Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 26 Закону № 1058-IV, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років та при наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31.12.2025 року – не менше 32 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон № 796-XII.

Відповідно до статті 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІ передбачено, що особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Системний аналіз наведених правових норм надає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу (для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».), та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону № 796-XII).

Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17, від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 11 листопада 2024 року у справі № 460/19947/23.

Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Крім того, недостатньо лише наявності посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, обов`язковим є підтвердження фактичного постійного проживання або роботи у відповідній зоні протягом мінімально необхідного трирічного періоду станом на 01.01.1993.

Ключовим питанням у цій справі є встановлення наявності у позивачки права на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону № 796-XII.

Згідно з зазначеною нормою, право на зниження пенсійного віку мають особи, які станом на 01.01.1993 постійно проживали або працювали у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Таким чином, для застосування пільги необхідним є встановлення факту фізичного перебування особи у межах відповідної зони внаслідок постійного проживання чи роботи, що підтверджується належними документами.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 16.03.2025 №257 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня народження по 10.09.1988, з 06.02.1991 по даний час зареєстрована та проживає в селі Селець Сарненського (Дубровицького) району Рівненської області.

Село Селець Сарненського (раніше - Дубровицького) району Рівненської області відповідно до Постанови № 106 віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

Таким чином, з урахуванням посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 18.06.1996, довідки Виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 16.03.2025 № 257, яка підтверджує факт проживання позивача на території гарантованого добровільного відселення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на 01.01.1993 загальна тривалість її проживання на території зони гарантованого добровільного відселення становила не менше трьох років, що відповідає вимогам частини першої статті 55 Закону № 796-XII.

Крім того, оскільки позивачка у період, що дає право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку (з 26.04.1986 по 31.07.1986), проживала в зоні гарантованого добровільного відселення, вона має право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на три роки.

Отже, позивачка набула право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

З матеріалів справи встановлено, що страховий стаж позивача становить 34 роки 11 місяців 19 днів.

З урахуванням зменшення пенсійного віку на 6 років, пенсійний вік позивача становить 54 роки. На момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач досягла зазначеного віку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-XII зі зменшенням пенсійного віку на 6 років, як особа, яка станом на 01.01.1993 прожила на території зони гарантованого добровільного відселення не менше 3 років та має необхідний страховий стаж.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що належним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування Рішення ГУПФ-1, яким відмовлено в призначенні пенсії позивачу із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, та зобов`язання ГУПФ-1 призначити пенсію.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич