Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №260/4141/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокуСправа №260/4141/25 пров. №А/857/43866/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року (суддя Скраль Т.В., м.Ужгород) , -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі – в/ч-1), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення до наказу для виплати додаткової винагороди, не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168) за травень 2022 року;

зобов`язати в/ч-1 встановити, шляхом включення до відповідного наказу для виплати додаткової винагороди, нарахувати та виплатити позивачу, за травень 2022 року додаткову винагороду, передбачену Постановою №168.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року замінено відповідача у справі, а саме – в/ч-1 на її правонаступника – Військову частину НОМЕР_1 (далі – в/ч).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність в/ч щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за травень 2022 року. Зобов`язано в/ч нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену Постановою №168 в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України за період з 01.05.2022 по 20.05.2022 та з 21.05.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30000 грн пропорційно із розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду. Зазначає, що позивач знав про ймовірно порушені свої права ще у 2023 році, коли отримав лист Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 30.06.2023 №13-01-12351/23 (далі – Лист, Управління відповідно), але лише у квітні 2025 році він звернувся до в/ч-1 із запитом стосовно виплати додаткової винагороди.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання щомісячної додаткової винагороди за травень 2022 року в розмірі 100000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України з 01.05.2022 по 20.05.2022 та з 21.05.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30000 грн пропорційно із розрахунку на місяць.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 15.07.2022 відповідно до наказу командира в/ч-1 №247 «Про результати службового розслідування» (далі – Наказ) 15.05.2022 на підставі рапорту начальника штабу – першого заступника командира в/ч-1 призначено службове розслідування за фактом залишення військовослужбовцями 1 стрілецької роти, в тому числі позивачем, бойової позиції в районі населеного пункту Трипілля Донецької області без відповідного дозволу або наказу. За результатами службового розслідування зазначений факт не підтвердився.

Відповідно до Листа у провадженні Першого слідчого відділу Управління перебувало кримінальне провадження від 18.05.2022 №42022052100000307 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України (далі – КК), проте 25.05.2023, за результатами досудового розслідування, провадження у такому закрито, на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КК.

22.04.2025 позивач звернувся до командира в/ч-1 із заявою (рапортом) щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення, та додаткової винагороди за травень 2022 року, відповідно до Постанови №168.

25.05.2025 в/ч-1 листом №1471/1756 (далі – Лист-1) повідомила, що додаткову винагороду, яку встановлено Постановою №168, не виплачено, оскільки 18.05.2022 Управлінням до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо вчинення військовослужбовцями 1 стрілецької роти в/ч-1 кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 4 статті 402 КК.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, що полягає у не нарахуванні та невиплаті йому додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за травень 2022 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Пунктом 8 «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), встановлено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується:

- щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

- одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Пунктом 14 Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Воєнний стан на усій території України введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженого Законом №2102-IX від 24.02.2022).

Цим Указом воєнний стан введено із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, однак в подальшому цей строк продовжувався з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента №133/2022 від 14.03.2022, з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб - Указом Президента №259/2022 від 18.04.2022, з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб - Указом Президента №341/2022 від 17.05.2022, з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента №573/2022 від 12.08.2022, з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента №757/2020 від 07.11.2022, та діє по теперішній час.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 та №254/2023 від 01.05.2023 строк дії воєнного часу продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.

Згідно абзацу першого пункту 1 Постанови №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до пункту 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Телеграмою-рішенням Міністерства оборони України від 25.03.2022 №248/1298, що адресоване, Першому заступнику, заступникам Міністра оборони України, Державному секретарю Міністерства оборони України, Головнокомандувачу Збройних Сил України, начальнику Генерального штабу Збройних Сил України, командиру військової частини НОМЕР_3 , голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачам видів (родів військ, сил) Збройних Сил України, керівникам структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України, командирам (начальникам) військових частин, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 визначено термін «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів».

Вимогами пунктів 1 - 6 рішення-телеграми Міністерства оборони України від 25.03.2022 №248/1298 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

- 100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

- 30000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

Райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі бойових наказів (бойове розпорядження), журналів бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналів ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапортів (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми.

Виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №2 до цієї телеграми).

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно з пунктом 10 рішення-телеграми Міністерства оборони України від 25.03.2022 №248/1298 до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати військовослужбовців, які:

- самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира;

- відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, якому здійснено таке порушення;

- у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення;

Крім цього, як вірно зазначено судом першої інстанції, окреме доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/в/29 також надане з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 та адресоване, в тому числі командуванню Збройних Сил України.

Воно містить і аналогічні положення тим, що викладені в рішенні-телеграмі Міністерства оборони України від 25.03.2022 №248/1298, однак і деякі більш деталізовані вимоги щодо здійснення такої виплати.

Відповідно до пунктів 3 - 6 окремого доручення райони ведення бойових дій слід визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави-відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у тому числі повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ Затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ(сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку до цього доручення.

Керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони - держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління,- військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку до цього доручення.

У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній термінів безпосередньої участі у бойових діях кожного військовослужбовця за формою наведеною в додатку 2 до цього доручення.

У підставах про надання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацом 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Надати право керівникам органів військового управління штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24.02.2022.

Виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі- військових частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління- командиром (начальником) військових частин.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов`язково зазначити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно пункту 9 окремого доручення МОУ від 23.06.2022 №912/в/29 наведено такі положення:

- до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати, в тому числі військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника) (підпункт 9.4); які вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією - за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини (підпункт 9.10).

Відповідно до пунктами 13-15 окремого доручення МОУ від 23.06.2022 №912/в/29:

- вважати такими, що не застосовуються з 01.06.2022 телеграми Міністра оборони України від 02.03.2022 №248/1196 (крім пункту 5), від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529;

- це доручення застосовувати з 01.06.2022 (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовувати з 24.02.2022);

- окреме доручення довести до кожної окремої військової частини (установи), встановити контроль за її виконанням.

Відповідно, пунктом 9 окремого доручення, яким унормовано порядок і підстави виплати додаткової винагороди, умови виплати якої передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що факт залишення військовослужбовцями 1 стрілецької роти, зокрема позивачем, бойової позиції в районі населеного пункту Трипілля Донецької області без відповідного дозволу або наказу не підтвердився, що зазначено в Наказі.

Таким чином, участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Костянтинівка. н.п. Трипілля, н.п. Часів Яр Донецької області в період з 28.04.2022 по 20.05.2022 підтверджено довідкою в/ч-1 від 12.11.2022 №2421А та не заперечується відповідачем.

Щодо доводів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 122 КАС, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов`язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення статті 122 КАС не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці.

В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 7 травня 2002 року №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП, у якому визначені основні трудові права працівника.

Норми статті 233 КЗпП є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Тобто Верховний Суд вчергове підтвердив висновок про те, що положення статті 233 КЗпП в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС.

Частинами першою та другою статті 233 КЗпП (в редакції, чинній до 19.07.2022) передбачалося, що «працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».

Разом із тим, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).».

Отже, до 19.07.2022 КЗпП не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що предметом спору у цій справі є невиплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за травень 2022 року, апеляційний суд зазначає, що спірний період регулюється положеннями статті 233 КЗпП, у редакції до внесення змін Законом №2352-IX, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

Відтак, позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич