Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №300/4847/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокуСправа №300/4847/25 пров. №А/857/13073/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2026 року (суддя Главач І.А., м. Івано-Франківськ), -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - МОУ), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність МОУ, яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 та невиплаті їй одноразової грошової допомоги як дочці загиблого 14.12.2023 військовослужбовця ОСОБА_5 , що оформлена пунктом 17 протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія) від 21.03.2025 № 27/д, про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_5 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 21.12.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 04.07.2024 року № 321/КЦ/6956;

- зобов`язати МОУ призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_5 , смерть якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини, передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) та здійснити виплату належної їй частини одноразової грошової допомоги.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила позивачка, яка із покликанням на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В доводах апеляційної скарги вказує, що необґрунтованим є твердження суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати редакцію Закону № 2011-ХІІ, яка була чинна станом на день загибелі батька позивача. За новою редакцією статті 16-1 Закону № 2011-XII, дітей, незалежно від умови досягнення чи не досягнення ними повноліття, включено до складу членів сімей загиблих (померлих) осіб, які (члени сім`ї) мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Зазначає, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що нова редакція статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) набрала чинності вже після дати загибелі військовослужбовця - ОСОБА_5 , станом на яку визначається право осіб на отримання одноразової грошової допомоги, а тому що рішення Комісії від 21.03.2025 (Протокол засідання № 27/д від 21.03.2025, пункт 17) (далі - Рішення) прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством, обґрунтовано, з урахуванням обставин, які мали значення для його прийняття.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 14.12.2023 ОСОБА_5 , відданий присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок в бою за Україні, її свободу і незалежність, загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу, отримавши поранення, несумісні з життям біля населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області, що підтверджується копією сповіщення сім`ї № 57 від 15.12.2023, надісланого ІНФОРМАЦІЯ_2 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2024 № 59.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Долинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 14.12.2023 ОСОБА_5 помер в селищі Хромове, Бахмутський район, Донецька область.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_4 , батьком позивачки є ОСОБА_5 .

22.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її батька - ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_5 направив директору Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України лист від 24.01.2025 № 11/1/1077 до якого долучив заяву позивачки та додані до неї документи. Відповідно до змісту даного листа, відомості про позивачку викладені в розділі ІІ - встановлених осіб, які звернулися за отриманням одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), та які не надали в повному обсязі документи, що підтверджують їх право на виплату, в якому зазначено прізвище, ім`я, по батькові позивачки. До даного листа долучено доповідь про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД, в якій щодо позивачки зазначено «право не визначене».

21.03.2025 Комісія прийняла Рішення, яким повернуто подану позивачкою заяву на доопрацювання, оскільки ОСОБА_1 не є неповнолітньою дитиною загиблого військовослужбовця та із доданих до заяви документів неможливо встановити чи є позивачка непрацездатною особою, або такою, що перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця.

Вважаючи дії відповідача щодо повернення поданої нею заяви протиправними, з метою зобов`язання здійснити повторний розгляд заяви та прийняти рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом № 2011-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ, його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Статтею 16-1 Закону № 2011-XII встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Водночас зміст цього переліку не є сталим і зазнавав змін у різні періоди часу, у зв`язку з чим коло осіб, які мають право на таку виплату, змінювалося.

Так, стаття 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29.07.2022 № 2489-IX, чинній на момент смерті ОСОБА_5 ) передбачала, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Надалі, 09.12.2023 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 3515-IX (далі - Закон № 3515-IX) , який набрав чинності 29.03.2024, було оновлено редакцію вказаної статті і викладено її у наступній редакції:

« 1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Наведене свідчить про те, що законодавче регулювання спірних правовідносин зазнало змін, у тому числі в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим, для правильного вирішення спору необхідним є визначення, яка саме редакція зазначеної норми підлягає застосуванню у цьому випадку, що, у свою чергу, зумовлює необхідність з`ясування моменту виникнення права на відповідну виплату.

Відповідно до пунктів 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3515-IX цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 3 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. Цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.

Отже, прикінцеві та перехідні положення Закону № 3515-IX містять вказівку щодо зворотної дії в часі та, відповідно, подальшого права на виплату одноразової грошової допомоги лише в частині зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті дітей і лише при тій умові, якщо грошова допомога не призначалась жодній з інших осіб. Будь-яких інших застережень щодо дії в часі та щодо кола осіб, згаданий закон не містить.

Згідно з частиною дев`ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

25.12.2013 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 975, якою затвердив «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який врегульовує питання, пов`язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку № 975 визначено випадки, коли призначається одноразова грошова допомога.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть). Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктом 10 Порядку № 975 встановлено перелік документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168.

Абзацами 1-4, 6 пункту 2 Постанови № 168 (в редакції, чинній на день загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 14.12.2023) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168 Міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки, серед іншого, визначають порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги.

На виконання Закону № 2011-XII, пункту 2-1 Постанови № 168 Міністерством оборони України затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану від 25 січня 2023 року № 45 (надалі - Порядок № 45).

Згідно з пунктом 1.4. розділу І Порядку № 45 особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення.

Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 Постанови № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

З урахуванням наведеного нормативного регулювання та встановлених у справі обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону № 2011-XII, так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 168 та Порядками № 975 та № 45, що випливає із системного зв`язку статей 16, 16-1, 16-3 Закону № 2011-XII та конкретизовано пунктом 2 Постанови № 168 і пунктом 3 Порядку № 975.

При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, уповноважених на його реалізацію. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.

З огляду на це подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб`єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, якщо таке право виникло до набрання чинності відповідними змінами. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.

Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування положень Закону № 2011-XII, Постанови № 168 та Порядку № 975 у правовідносинах, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 280/9248/23 зазначено, що за пунктом 2 Постанови № 168 одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, передбаченими статтею 16-1 Закону № 2011-XII, а днем виникнення права на її отримання є дата загибелі особи, зазначена у свідоцтві про смерть.

Крім того, сформульований вище підхід щодо визначення дати смерті військовослужбовця як моменту виникнення права на одноразову грошову допомогу узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі № 420/11608/23, від 28 липня 2026 року у справі № 240/4561/25, у яких при вирішенні спорів цієї категорії застосовуються положення пункту 3 Порядку № 975, якими визначено, що днем виникнення права на отримання такої допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Аналогічний підхід викладений у висновку Верховного Суду, сформульованому у постанові від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25, згідно з яким коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначається за законодавством, чинним на дату загибелі військовослужбовця, а подальше звернення із заявою є лише способом реалізації вже набутого права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначена правова позиція також узгоджується зі статтею 58 Конституції України та усталеною практикою Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012), відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; до події, факту або правовідносин застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Оскільки Закон № 3515-IX не містить положень про його зворотну дію, він не може змінювати коло осіб, які мали право на одноразову грошову допомогу станом на дату смерті військовослужбовця.

Таким чином, вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця.

Інше тлумачення призвело б до порушення справедливого балансу між правами осіб, які вже набули право на отримання допомоги станом на дату смерті військовослужбовця, та публічним інтересом у забезпеченні стабільності правового регулювання. Включення до кола отримувачів нових осіб після виникнення права неминуче зумовлює зменшення часток тих осіб, які на цей момент уже були визначені законом як отримувачі, що фактично звужує обсяг їхніх майнових прав. При цьому такий підхід є несумісним із принципом рівності перед законом, оскільки ставить осіб, які набули право раніше, у гірше становище порівняно з тими, хто такого права на момент його виникнення не мав, а також суперечить вимогам правової визначеності як складової верховенства права.

Принцип верховенства права та вимога справедливості не наділяють суд повноваженнями поширювати передбачене законом право на осіб, яких законодавство, чинне на момент виникнення відповідних правовідносин, не відносило до кола отримувачів одноразової грошової допомоги. Справедливість у таких правовідносинах передбачає не лише врахування індивідуальних життєвих обставин заявника, а й однакове та передбачуване застосування закону до всіх осіб, права яких пов`язуються з однією і тією самою юридично значущою подією - загибеллю (смертю) військовослужбовця.

Розширення судом кола отримувачів одноразової грошової допомоги всупереч положенням закону, чинного на день загибелі військовослужбовця, суперечило б принципам правової визначеності, рівності перед законом та передбачуваності бюджетних зобов`язань держави.

Крім того, з огляду на встановлений законодавством порядок розподілу допомоги у рівних частках, включення до кола отримувачів додаткової особи могло б безпосередньо вплинути на розмір часток інших осіб, які набули право на відповідну виплату станом на дату загибелі військовослужбовця.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно повинно мати більш конкретний характер, ніж проста надія, і ґрунтуватися на законодавчому положенні або правовому акті, такому як судове рішення, що стосується відповідного майнового інтересу (рішення у справах «Копецький проти Словаччини» [GC] (заява № 44912/98, пп. 49-52), «Белане Надь проти Угорщини» [GC] (заява № 53080/13, п. 75).

З матеріалів справи встановлено, що батько позивачки - військовослужбовець ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання обов`язків військової служби та захисту Батьківщини. На день смерті батька позивачці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) виповнилося 22 роки, тобто була повнолітньою на дату загибелі батька.

Оскільки станом на дату смерті військовослужбовця стаття 16-1 Закону № 2011-XII не відносила дітей, які досягли повноліття, до самостійного кола отримувачів одноразової грошової допомоги, позивачка не є непрацездатною особою, або такою, що перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця, відсутні достатня правова основа для виникнення легітимного очікування на отримання цієї виплати саме з такої підстави.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані позивачем документи не підтверджували її належності до жодної з категорій отримувачів, прямо визначених статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця. За відсутності таких доказів, відповідач обґрунтовано повернув документи на доопрацювання з метою надання документів, які могли б підтвердити статус утриманця у розумінні спеціального законодавства.

Отже, підстави для визнання оскаржуваного Рішення протиправним відсутні.

Покликання позивачки на порушення відповідачем встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву саме по собі не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

В частині доводів позивачки щодо порушення відповідачем встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зауважує, що процесуальні строки, встановлені судом відповідно до вимог КАС, є обов`язковими для учасників справи, а їх недотримання не може розглядатися як належна процесуальна поведінка. Водночас наслідки пропуску такого строку мають визначатися з урахуванням конкретних обставин справи та характеру допущених порушень.

У цій справі суд першої інстанції встановив факт подання відповідачем відзиву після спливу визначеного в ухвалі про відкриття провадження строку, однак дійшов висновку, що таке порушення не призвело до обмеження процесуальних прав позивачки, оскільки відзив було подано до початку розгляду справи по суті, а позивачка мала можливість ознайомитися з його змістом та подати відповідь на відзив. Позивачкою також не наведено обставин, які б свідчили про те, що прийняття судом зазначеного відзиву позбавило її можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права або вплинуло на правильність вирішення справи.

Отже, хоча відповідач пропустив встановлені судом процесуальні строки, таке порушення не є істотним у розумінні статті 317 КАС та не належить до визначених частиною третьою цієї статті безумовних підстав для скасування судового рішення.

Аналогічно, відповідачем було пропущено встановлений судом строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Разом з тим, позивачкою не обґрунтовано, що вказана обставина призвела до істотного порушення її процесуальних прав чи перешкодило належній реалізації права на апеляційне оскарження. Відтак наведені обставини не впливають на правильність вирішення спору та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич