Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №460/4083/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/4083/25 пров. № А/857/23834/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року, головуючий суддя – Поліщук О.В., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до МОУ, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому просила визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 27.12.2024 року № 48/в, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї військовослужбовця, сержанта ОСОБА_2 , у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби; зобов`язати Міністерства оборони України призначити матері ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовця, сержанта ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, на підставі частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 20.12.1991 року № 2011-XII.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що вона є матір`ю померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого настала під час проходження військової служби. Вказує, що з метою реалізації права на виплату одноразової грошової допомоги вона звернулась до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відповідною заявою і необхідними документами. Проте, за результатами розгляду заяви, відповідач відмовив у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги. Таке рішення позивач вважає протиправними, оскільки сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, а висновки про самовільне залишення військової частини є сумнівними та не можуть вважатися належними доказами вчинення адміністративного правопорушення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 27.12.2024 року № 48/в, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї військовослужбовця, сержанта ОСОБА_2 , у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби; зобов`язано Міністерство оборони України призначити матері ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовця, сержанта ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, на підставі частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 20.12.1991 року № 2011-XII.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, МОУ оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до акту службового розслідування смерть ОСОБА_3 настала під час самовільного залишення військової частини. Крім того, під час проведення судово-токсикологічного дослідження крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,40 %, причиною смерті став гострий панкреатит. Відтак, виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо смерть є наслідком є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Таким чином, відповідач стверджує, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Велькожолудською сільською радою Володимирецького району відділу реєстрації актів цивільного стану 15.10.1977 року.

ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.05.2022 року № 123.

Відповідно до сповіщення сім`ї від 10.05.2023 року № 1472, 09.05.2023 року надійшло повідомлення згідно рапорту старшого слідчого Яворівського РВП Корабель А.М. про факт смерті сержанта ОСОБА_2 . Зі слів слідчого встановлено, що тіло сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було виявлено приблизно о 11.20 год. 05.05.2023 року прибиральницею готельного комплекту « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за адресою: АДРЕСА_1 . Попередня причина смерті – серцева недостатність.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 78/2023 від 05.05.2023, причиною смерті ОСОБА_2 є панкреонекроз, гострий пакреатит.

Висновком експерта № 78/2023 від 02.06.2023 року встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 є захворювання – гострий гнійний панкреатит з панкреонекрозом, що призвело до покреатигенної інтоксикації організму з наступним розвитком шокового стану та поліорганної дисфункції. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_2 виявлено два садна і ділянці лиця і садна в ділянці ліктьових суглобів, які виникли незадовго до смерті від контакту з тупим предметом, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, у будь-якому причинному зв`язку з фактом смерті, що настала, не перебувають.

Також вказано, що при судово-токсикологічній експертизі крові з трупа виявлено етиловий спирт в кількості 0,40 % (проміле).

Актом проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) від 25.05.2023 року встановлено, що випадок смерті сержанта ОСОБА_2 стався в готельному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_6 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Подія сталася під час перебування сержанта ОСОБА_2 в самовільному залишені частини. Причина смерті: основна – психофізіологічна, незадовільний стан здоров`я (згідно лікарського свідоцтва про смерть – «Гострий панкреатит». Смерть настала внаслідок захворювання. Хвороба (патологічний стан), що призвела до смерті – « ОСОБА_4 . Гострий панкреатит»).

Комісією із спеціального розслідування випадок смерті одноголосно визнано таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, та не підлягає обліку та на нього не складається акт за формою НВ-3.

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 2827 від 21.08.2024 року, захворювання сержанта ОСОБА_2 , яке послужило причиною смерті – ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Позивач, яка є матір`ю померлого військовослужбовця, подала до територіального органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця.

За результатами розгляду заяви та поданих документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії від 27.12.2024 року № 48/в, яким відмовлено у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з посиланням на статтю 172-11 КУпАП та статтю 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позивач, не погоджуючись з рішенням про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання та не пов`язана із вчиненням ним дій у стані сп`яніння чи вчиненням адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що відмовляючи у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, відповідач діяв протиправно.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Закон № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1);

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2);

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (підпункт 3).

Підпунктом «а» пункту 1 статті 162 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Пунктом третім статті 162 Закону № 2011-XII визначено, що розмір та порядок призначення і виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975, якою затвердив Порядок № 975.

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У пунктах 4 та 5 Порядку № 975 визначено аналогічні пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII положення щодо категорій осіб, члени сімей яких набувають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті (загибелі) та аналогічні пункту 1 статті 162 Закону № 2011-XII положення щодо розміру одноразової грошової допомоги, яка виплачується членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо смерть військовослужбовця є наслідком: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (стаття 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункт 19 Порядку №975 у відповідній редакції).

Положеннями абзацу 6 пункту 20 Порядку №975 визначено, що обов`язковим додатком є документ, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.

Також, згідно пункту 29 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: військовослужбовця, вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Стосовно застосування підпункту «б» пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, апеляційний суд зазначає, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Отже, Закон № 2011-XII та Порядок №975 є нормативно-правовими актами, що регулюють призначення і виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

З огляду на вищевказані положення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у встановлених законом випадках.

Так, згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 78/2023 від 05.05.2023 року, причиною смерті ОСОБА_2 є панкреонекроз, гострий пакреатит.

Висновком експерта № 78/2023 від 02.06.2023 року встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 є захворювання – гострий гнійний панкреатит з панкреонекрозом, що призвело до покреатигенної інтоксикації організму з наступним розвитком шокового стану та поліорганної дисфункції. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_2 виявлено два садна і ділянці лиця і садна в ділянці ліктьових суглобів, які виникли незадовго до смерті від контакту з тупим предметом, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, у будь-якому причинному зв`язку з фактом смерті, що настала, не перебувають.

Також вказано, що при судово-токсикологічній експертизі крові з трупа виявлено етиловий спирт в кількості 0,40 % (проміле).

Причиною смерті причиною смерті ОСОБА_2 був панкреонекроз, гострий пакреатит, а згідно з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 2827 захворювання та причина смерті пов`язані з проходженням військової служби.

Колегія суддів враховує, що комісією із спеціального розслідування випадок смерті визнано таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, та не підлягає обліку та на нього не складається акт за формою НВ-3.

Крім того, відповідно до постанови про закриття кримінального провадження Головного управління Національної поліції в Львівській області, Яворівського районного відділу поліції від 17.05.2023 №12023141350000526 ОСОБА_2 прийшов в гості до ОСОБА_5 де вони спільно вживали спиртні напої. Тіло померлого ОСОБА_3 було виявлено в номері мотелю, який винаймав ОСОБА_5 .

Аналізуючи наведене, суд апеляційної інстанції виходить із того, що смерть військовослужбовця настала внаслідок безпосереднього патологічного впливу алкоголю на організм, що підтверджується медичними документами та іншими доказами, які у сукупності встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між вживанням алкоголю та смертю військовослужбовця.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №2232-XII, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з Актом проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) від 25.05.2023 року випадок смерті сержанта ОСОБА_2 стався в готельному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_6 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів звертає увагу, що згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №116 від 04 травня 2023 року, сержанта ОСОБА_6 , призваного по мобілізації, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, що не прибув з відпустки та самовільно залишив військову частину.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця службі дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

З огляду на те, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок безпосереднього патологічного впливу алкоголю на організм та військовослужбовець самовільно залишив військову частину, відтак оскаржуване рішення відповідача прийнято в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом № 2011-ХІІ і Порядком № 975.

Отже, з урахуванням вимог статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», колегія суддів дійшла висновку, що відповідач правомірно відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі №460/4083/25 – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич