Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №460/8883/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/8883/25 пров. № А/857/23727/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О. П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року, головуючий суддя – Максимчук О.О., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД С" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ТзОВ "ГОЛД С" звернулося в суд з позовом до Рівненської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204000/2025/000006/2 від 19.02.2025 року і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2025/000099.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що з метою митного оформлення ввезених товарів позивачем подано до митного органу митну декларацію, в якій визначено митну вартість товарів за основним методом - ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у статті 53 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України). Позивач зазначає, що надані митному органу документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. У подальшому митним органом було сформовано Рішення про коригування митної вартості, відповідно до якого скориговано митну вартість товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано виніс Рішення про коригування митної вартості, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною та скасовано картку відмови Рівненської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2025/000099; визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.02.2025 року №UA204000/2025/000006/2; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД С" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати в загальній сумі 12456,00 грн, у тому числі: судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6056,00 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи (перекладом документів) в сумі 6400,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Рівненська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у п.3.1. Договору зазначено умови поставки DAP Рівне (Україна), ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення. Разом з тим зауважує, що зазначені умови суперечать інформації, наявній в копії митної декларації країни відправлення від 06.02.2025 №25DE860252704328B7, в якій зазначені умови поставки EXW Untersteinach, DE. Вважає, що такі розбіжності можуть свідчити про не включення всіх необхідних транспортних витрат згідно з ч.10 ст.58 МКУ. Також зауважує на таких виявлених розбіжностях, які свідчать про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості, зокрема: інвойс від 03.02.2025 №R3163 надано не в повному обсязі, долучено тільки першу з трьох сторінок та не містить інформації про реквізити зовнішньоекономічного договору; подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 30.01.2017 № НОМЕР_1 містить відомості про особу, на яку зареєстрований транспортний засіб та які не кореспондуються із відомостями про покупця та продавця, заявленими декларантом; платіжна інструкція в іноземній валюті від 29.01.2025 №3 розглянута, але не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металів, визначених Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2008 року №216.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Голд С» (Україна) як покупцем та Оmnibushandel Mario Rottgen CmbH (резидент Deutschland) як продавцем укладений договір №230125 від 23.01.2025 (далі – договір), предметом якого є поставка автотранспорту марки VDL Bus Ambassador номер vin-кода НОМЕР_2 (далі - товар) (п.1.1. договору). Відповідно до пункту 3.1 договору, поставка проводиться продавцем на умовах DAP Рівне (Інкотермс 2010). Пунктом 3.2. договору визначено, що товар доставляється своїм ходом або іншим засобом пересування до місця призначення представником продавця не пізніше 50-ти днів після підбору. Пунктами 4.1 та 4.2. встановлено ціну та загальну вартість товару, зокрема ціна за одиницю товару визначається в кожному окремому випадку за взаємною згодою між продавцем та представником покупця, яка зазначається в інвойсі, а загальна вартість договору складає 2000,00 Euro (Дві тисячі євро 00 центів).

Пунктами 5.1. – 5.5. договору передбачено, що поставка товару здійснюється за рахунок продавця. Витрати на поставку товару включаються до загальної вартості товару, який постачається згідно умов даного Договору. Витрати, пов`язані з митним оформленням товару, його реалізацією та інші виграти несе покупець і вони входять в вартість товару. Передоплата за товар у розмірі 2000,00 євро має бути здійснена протягом 30 днів з дня укладання цього договору. Оплата вважається здійсненою в момент зарахування коштів на поточний рахунок продавця. Покупець конвертує гривні в євро і банківським переказом відправляє продавцю в обумовлені терміни.

03.02.2025 року продавець оформив і направив покупцю рахунок (інвойс) №R3163 про продаж останньому транспортного засобу марки VDL Ambassador номер vin- НОМЕР_3 , за ціною 2000,00 євро.

29.01.2025 року ТОВ «ГОЛД С» звернулося до АТ «Перший Український міжнародний банк» з заявою №4 на купівлю іноземної валюти за курсом банку в розмірі 2000,00 євро для придбання транспортного засобу згідно договору №230125 від 23.01.2025 року, код товару 8702101990, в іноземного контрагента.

ТОВ «ГОЛД С» сплатило Оmnibushandel Mario Rottgen CmbH (резидент Deutschland) вартість автобуса марки VDL Ambassador номер vin-кода НОМЕР_2 в розмірі 2000,00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №3 від 29.01.2025, де в графі 70 «Призначення платежу» вказано передоплату за транспортний засіб марки VDL, згідно договору №230125 від 23.01.2025 року.

Позивачем з метою митного оформлення товару подано Рівненській митниці митну декларацію №24UA204020003869U8 від 18.02.2025 у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: автобус пасажирський, міський, бувший у використанні, марки «VLD BUS», модель «AMBASSADOR VBHO20», обладнаний пандусом, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_2 , загальна кількість сидячих місць - 43, стоячих місць - 40, місце для сидіння інвалідів в колясці - 1.

Митну вартість товару заявлено за основним (1) методом визначення митної вартості – за ціною договору, на рівні 2000,00 євро (106616,16 грн).

Для митного оформлення відповідачу було подано такі документи (графа 44 МД): рахунок – фактура (інвойс) №R3163 від 03.02.2025 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 30.01.2017 року та Технічний паспорт для транспортного засобу з транзитним номером НОМЕР_4 від 10.02.2025; платіжна інструкція в іноземній валюті №3 від 29.01.2025 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару №230125 від 23 січня 2025 року; довідка про надання послуг митного брокера №14/05 від 14.05.2020 року; довідка щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам №130225027 від 13.02.2025 року; експертна довідка №09/02-02 від 13 лютого 2025 року; митна декларація країни відправлення №25DE86025270433887 від 06.02.2025 року; митна декларація №24UA204020003869U8 від 18.02.2025 року, за якою було відмовлено у випуску товарів.

18.02.2025 року митний орган надіслав декларанту повідомлення із зазначенням, що вартість товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані для митного оформлення документи містять неточності. Повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларант листом від 19.02.2025 року №19-02/-1 повідомив, що додаткові документи надаватися не будуть та просив прийняти рішення без врахування термінів, визначених частиною 3 статті 53 МКУ.

Митним органом сформовано Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204020/2025/000099, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Причини відмови: митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994р., а подані до митного оформлення та на вимогу митниці документи містять неточності та розбіжності.

Відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів від 19.02.2025 року №UА204000/2025/000006/2, митну вартість товару скориговано за другорядним резервним методом.

Графа 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості»:

І. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

Подані до митного оформлення документи містять неточності та розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості:

- у п.3.1. Договору зазначено умови поставки DAP Рівне (Україна). Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення. Разом з тим, зазначені умови суперечать інформації, наявній в копії митної декларації країни відправлення від 06.02.2025 №25DE860252704328B7, в якій зазначені умови поставки EXW Untersteinach, DE. Дане може свідчити про не включення всіх необхідних транспортних витрат згідно з ч. 10 ст. 58 МКУ;

- інвойс від 03.02.2025 року №R3163 надано не в повному обсязі, долучено тільки першу з трьох сторінок та не містить інформації про реквізити зовнішньоекономічного договору;

- копія митної декларації країни відправлення від 06.02.2025 року №25DE860252704328B7 надана не в повному обсязі, а також встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій (www.ec.europa.eu);

- подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 30.01.2017 року № НОМЕР_1 містить відомості про особу, на яку зареєстрований транспортний засіб та які не кореспондуються із відомостями про покупця та продавця, заявленими декларантом;

- платіжна інструкція в іноземній валюті від 29.01.2025 року №3 розглянута, але не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металів, визначених Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2008 року №216. Постановою №216 передбачено обов`язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. Також платіжна інструкція в іноземній валюті від 29.01.2025 року №3 – це розпорядження щодо виконання платіжної операції та не є підтвердженням фактичного переказу коштів на рахунок продавця.

Відповідно до ст. 64 МК України Рівненська митниця володіє інформацією про вартість схожого за характеристиками транспортного засобу (за моделлю, маркою, роком виготовлення) за рівнем вартості 5900,00 євро згідно цінової інформації відкритого Інтернет ресурсу та вартості транспортування згідно з калькуляцією транспортних витрат від 10.02.2025 року №б/н у розмірі 450,00 євро.

За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 – 63 Митного кодексу України, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості транспортного засобу (за маркою, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, календарним роком виготовлення), за рівнем вартості 5900,00 євро згідно цінової інформації відкритого Інтернет ресурсу та вартості транспортування згідно з калькуляцією транспортних витрат від 10.02.2025 року №б/н у розмірі 450,00 євро.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 6350,00 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 276331,68 грн.

Випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 19.02.2025 №25UA204020004005U0. Сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 169715,52 грн.

Вважаючи протиправними картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з цим позовом до суду з наведеними вище позовними вимогами.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни на такі товари. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частинами другою п`ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості ( ст. 54 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами першою четвертою статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності; не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Предметом даного позову є правильність визначення декларантом митної вартості імпортованого товару запчастин до автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів, за основним методом (за ціною договору (контракту).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні ( ч. 2 ст. 58 МК України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Апелянт вказує на те, що митна вартість товару, яка ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути пов`язані з неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта.

Тобто, підставою для витребування додаткових документів може бути лише наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо наданих декларантом документів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17, від 05 липня 2022 року у справі №804/150/16.

Колегія суддів зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зокрема, рахунок-фактуру (інвойс), контракт (договір купівлі-продажу товару), калькуляцію транспортних витрат, банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваного товару) та подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Аналізуючи матеріали справи колегія суддів враховує, що з наявного у матеріалах справи договору №230125 від 23.01.2025 року слідує, що такий укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Голд С» (Україна) як покупцем та Оmnibushandel Mario Rottgen CmbH (резидент Deutschland) як продавцем, предметом якого є поставка автотранспорту марки VDL Bus Ambassador номер vin-кода НОМЕР_2 (п.1.1. договору). Відповідно до пункту 3.1 договору, поставка проводиться продавцем на умовах DAP Рівне (Інкотермс 2010). Пунктом 3.2. договору визначено, що товар доставляється своїм ходом або іншим засобом пересування до місця призначення представником продавця не пізніше 50-ти днів після підбору.

Пунктами 5.1. – 5.5. договору передбачено, що поставка товару здійснюється за рахунок продавця. Витрати на поставку товару включаються до загальної вартості товару, який постачається згідно умов даного Договору. Витрати, пов`язані з митним оформленням товару, його реалізацією та інші виграти несе покупець і вони входять в вартість товару. Передоплата за товар у розмірі 2000,00 євро має бути здійснена протягом 30 днів з дня укладання цього договору. Оплата вважається здійсненою в момент зарахування коштів на поточний рахунок продавця. Покупець конвертує гривні в євро і банківським переказом відправляє продавцю в обумовлені терміни.

Колегія суддів зазначає, що згідно з міжнародними правилами Інкотермс термін DAP (Delivered At Piont (... named point of destination) «поставка в пункті» означає, що продавець виконав своє зобов`язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Умови поставки DAP покладають на продавця обов`язок нести всі ризики, пов`язані з транспортуванням товару до зазначеного пункту призначення. Згідно базису поставки DAP Інкотермс продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Термін DAP може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення. Ціна DAP означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.

Умови поставки DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення.

З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах DAP передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Таким чином у позивача на виникало обов`язку нести транспортні витрати, що могло вплинути на митну вартість імпортованого товару.

Щодо доводів апелянта про те, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 29.01.2025 року №3 розглянута, але не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металів, визначених Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.08.2008 року №216. Постановою №216 передбачено обов`язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. Також платіжна інструкція в іноземній валюті від 29.01.2025 №3 - це розпорядження щодо виконання платіжної операції та не є підтвердженням фактичного переказу коштів на рахунок продавця.

Пунктами 4.1 та 4.2. договору встановлено ціну та загальну вартість товару, зокрема ціна за одиницю товару визначається в кожному окремому випадку за взаємною згодою між продавцем та представником покупця, яка зазначається в інвойсі, а загальна вартість договору складає 2000,00 євро.

Пунктом 5.3. передбачено, що передоплата за товар у розмірі 2000,00 євро має бути здійснена протягом 30 днів з дня укладання цього договору. Оплата вважається здійсненою в момент зарахування коштів на поточний рахунок продавця. Покупець конвертує гривні в євро і банківським переказом відправляє продавцю в обумовлені терміни.

Відповідно до договору №230125 від 23.01.2025 року оплата за товар у розмірі 2000,00 євро здійснена 29.01.2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №3, тобто упродовж 6 днів від дня підписання цього договору. Факт оплати товару підтверджується банківським платіжним документом №Р250129982 від 29.01.2025 року.

При цьому в поданій позивачем митній декларації в графі 22 зазначено загальну вартість поставки товару на суму 2000,00 євро, що відповідає сумі зазначеній в рахунку (інвойсі) №R3163 від 03.02.2025 року.

Подані до митного оформлення товарів інвойси є розрахунково-платіжними документами, в яких покупцю виставляються суми до сплати, та міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Колегія суддів зауважує, що виявлені митним органом розбіжності (неточності) у поданих декларантом документах не впливали на задекларовану митну вартість імпортованих товарів, а отже не створювали передумов для витребування додаткових документів задля її підтвердження.

Натомість позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України.

Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції в ході розгляду даної справи зробив обґрунтований висновок, що в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, а відтак суд апеляційної інстанції визнає їх необгрунтованими, позаяк згідно наявних в матеріалах справи доказів, які досліджені судом під час розгляду цієї справи в сукупності, дають підстави вважати, що зауваження митного органу щодо визначеної позивачем митної вартості товару не впливають на числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12 березня 2020 року у справі №804/6243/14, від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.00162, від 02 березня 2021 року у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Натомість оскаржене рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та відповідно не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, тому відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи відповідача про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними.

Апелянт не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім цього, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Також при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, відхиливши подані декларантом до митного оформлення документи.

Водночас, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару й не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Отже, митним органом при винесенні рішення про коригування митної вартості не було спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність декларанта визначити на підставі наданих документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Враховуючи вищенаведені норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, про те, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товарів, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі №460/8883/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич