Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №380/20609/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/20609/25 пров. № А/857/22199/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року, головуючий суддя – Костецький Н.В., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ у Львівській області, ГУПФУ у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови мені у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 (із змінами, внесеними Законом України від 05.10.1995 року №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 року №2663-111), частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора №21-110-зп від 29.05.2025 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок належної мені пенсії за вислугу років згідно із довідкою Офісу Генерального прокурора №21-110-зп від 29.05.2025 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 (із змінами, внесеними Законом України від 05.10.1995 року №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111), частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати в розмірі 78866,66 грн., без обмеження її граничного (максимального) розміру, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією, починаючи з 01 січня 2025 року до моменту здійснення перерахунку.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відмова у проведенні перерахунку пенсії у розмірі 90% від розміру заробітної плати із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії на підставі та у порядку, визначеному законом, чинним на момент призначення пенсії, є втручанням у майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.08.2025 року №913280127925 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора №21-110-зп від 29.05.2025 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, за нормами чинними на 01.01.2022 року, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Львівській області, ГУПФУ у Вінницькій області оскаржили його в апеляційному порядку, які, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої апеляційні скарги обґрунтовують тим, що Закон України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру» втратив чинність, а статтею 86 Закону № 1697 передбачено обчислення пенсій за вислугу років працівникам прокуратури у розмірі 60% суми місячної (чинної) заробітної плати, підстави для перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 90% відсутні.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подані апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Позивач є пенсіонером органів прокуратури, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 17.08.2009 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 17.08.2016 року у справі №455/948/16-а визнано протиправними дії Старосамбірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо відмови ОСОБА_1 у здійснені перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5.11.1991 року № 1789-Х11 (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 року № 358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-111, що діяла станом на час призначення пенсії) на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 23.06.2016 року № 18-1021 зп про заробітну плату; зобов`язано Старосамбірське об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області здійснити перерахунок, призначеної 17.08.2009 року ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років, на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 23.06.2016 року № 18-1021 зп про заробітну плату відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5.11.1991 року № 1789-Х11 (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 року № 358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 року № 2663-111, що діяла станом на час призначення пенсії) з розрахунку 90 відсотків від місячної заробітної плати в розмірі 22395 гривень 35 копійок, без обмеження розміру, починаючи з 01.01.2016 року.

На виконання вказаної постанови суду, позивачу проведено з 01.01.2016 року перерахунок пенсії за вислугу років з розрахунку 90 відсотків від місячної заробітної плати в розмірі 22395,35 грн., без обмеження розміру пенсійної виплати. Розмір пенсії на виконання судового рішення склав 24186,98 грн.

11.07.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру». До заяви позивачем долучено довідку Офісу Генерального прокурора від 29.05.2025 року № 21-110зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, за нормами чинними на 01.01.2022. У додатку до заяви позивач просив провести перерахунок пенсії за вислугу років на підставі довідки від 29.05.2025 року № 21-110 у розмірі 90% від суми заробітної плати, вказаної у цій довідці, без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.01.2025 року у відповідності до рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 17.08.2016 року № 455/948/16-а

За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке рішенням від 11.08.2025 №913280127925 відмовило позивачу у перерахунку пенсії, оскільки максимальний розмір пенсії заявника після проведеного перерахунку згідно довідки Офісу Генерального прокурора № 21-110зп від 29.05.2025 року склав би 23610 грн. (78866,66 х 60% = 47320 грн., обмеження 23610 грн.), відповідно для проведення перерахунку пенсії за заявою від 11.07.2025 року підстави відсутні.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні відсоткового значення розміру основної пенсії та граничного її розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, та яке стосується саме призначення пенсії, а не її перерахунку. При перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватися норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто відповідно до редакції статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, чинної станом на дату призначення пенсії.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституція України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституція України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, який набрав чинності 15 липня 2015 року та яким, зокрема, врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Відповідно до частини другої статті 86 зазначеного Закону пенсія працівникам прокуратури призначається у розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частиною п`ятнадцятою статті 86 Закон України «Про прокуратуру» встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень та інших доплат) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом із тим, обмеження максимального розміру пенсії було запроваджено також Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статтею 2 якого передбачено, що максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до спеціальних законів, у тому числі Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Правова позиція щодо застосування зазначених норм висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20, якою відступлено від попередніх висновків та зазначено, що пункт 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VІ не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, а встановлює особливий порядок його застосування до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, і розмір якої перевищував встановлений максимум.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що рішенням від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України визнано неконституційним положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII у редакції, якою визначення умов і порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури було віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

У зв`язку з цим частина двадцята статті 86 Закон України «Про прокуратуру» підлягає застосуванню в первинній редакції, відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії у разі підвищення грошового забезпечення відповідної категорії працівників прокуратури, однак із дотриманням встановленого законом обмеження щодо її максимального розміру не більше десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Отже, право на перерахунок пенсії виникає у зв`язку з підвищенням складових заробітної плати працівників прокуратури, проте реалізація такого права здійснюється з урахуванням імперативних приписів законодавства щодо граничного розміру пенсійної виплати.

Позивач наполягає, що набуте ним право на отримання пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закон України «Про прокуратуру» не може бути звужене, а тому при здійсненні перерахунку пенсії застосуванню підлягають норми закону, чинні на момент її призначення, оскільки перерахунок є лише переглядом розміру раніше призначеної пенсії.

Оцінюючи такі доводи, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.

На час призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих регулювалися статтею 50-1 Закон України «Про прокуратуру», відповідно до якої пенсія призначалася у розмірі 80 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати з підвищенням на 2 відсотки за кожен повний рік роботи понад 10 років, але не більше 90 відсотків від суми місячного заробітку.

Водночас з 15.07.2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру», яким запроваджено нове правове регулювання статусу прокурорів, у тому числі їх матеріального та пенсійного забезпечення. Частиною другою статті 86 цього Закону встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.

Суд враховує правові висновки, викладені у рішенні від 26.03.2020 року №6-р/2020 Конституційний Суд України, згідно з якими заробітна плата прокурорів як елемент організації та порядку діяльності прокуратури має визначатися виключно законом.

Таким чином, реалізуючи право на перерахунок пенсії після набрання чинності Законом № 1697-VII, позивач вступив у правовідносини, що регулюються саме цим Законом. При цьому стаття 50-1 Закону № 1789-XII втратила чинність, а Закон № 1697-VII не містить застережень щодо збереження під час перерахунку відсоткового розміру пенсії, визначеного попереднім законом.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури є новою юридичною підставою для визначення її розміру, яка виникла після набрання чинності Законом № 1697-VII. Відтак до таких правовідносин підлягають застосуванню виключно норми чинного закону на момент виникнення права на перерахунок закону.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 21.12.2021 року у справі № 580/5962/20, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VІІ, застосовуються положення частини другої статті 86 цього Закону, якими встановлено 60-відсотковий розмір пенсії від суми місячної (чинної) заробітної плати.

Застосування під час перерахунку пенсії положень статті 50-1 Закону № 1789-XII, які втратили чинність, призвело б до неоднакового підходу у визначенні відсоткового розміру пенсії для різних категорій прокурорів та поставило б осіб, яким пенсія перераховується після набрання чинності Законом № 1697-VII, у привілейоване становище порівняно з тими, кому пенсія призначається відповідно до цього Закону.

Такий підхід суперечив би принципу рівності перед законом, закріпленому у статті 24 Конституція України, а також принципу дії закону в часі.

Отже, розмір відсоткового значення пенсії під час її перерахунку має визначатися відповідно до частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, тобто у розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про необхідність здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати є безпідставними, а позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо правомірності застосування при перерахунку пенсії обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом статті 2 Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону передбачено, що обмеження максимальним розміром не поширюється на осіб, яким пенсію призначено до набрання ним чинності. Водночас для таких осіб установлено спеціальний порядок: у разі якщо розмір їх пенсії перевищує визначений максимум, її виплата здійснюється без індексації та без проведення інших перерахунків до моменту, коли розмір пенсії відповідатиме встановленому максимальному розміру.

Отже, наведені положення спрямовані не на скасування обмеження максимального розміру пенсії, а на врегулювання особливостей його застосування до осіб, яким пенсію призначено до набрання чинності Законом № 3668-VI, та в яких її розмір перевищував установлений максимум.

Надалі, у зв`язку з набранням чинності Закон України «Про прокуратуру», питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовані статтею 86 цього Закону, абзацом шостим частини п`ятнадцятої якої встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням усіх надбавок і доплат) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 року у справі № 580/5962/20, в якій Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від раніше сформованої позиції та зазначила, що пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, а встановлює особливий порядок його застосування до окремої категорії осіб.

З урахуванням вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зобов`язаний враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд також враховує правові позиції Конституційного Суду України, зокрема викладені у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, згідно з якими соціально-економічні права не є абсолютними, а механізм їх реалізації може змінюватися державою з огляду на фінансово-економічні можливості та необхідність забезпечення балансу інтересів суспільства.

Практика Європейський суд з прав людини також свідчить про визнання за державами широкого поля розсуду у сфері соціальної політики. У рішеннях у справах «Valkov and Others v. Bulgaria» (заява №2033/04) та «Khoniakina v. Georgia» (заява №17767/08) Суд не констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку із змінами чи обмеженнями соціальних виплат за умови їх законності, легітимної мети та пропорційності.

Обмеження максимального розміру пенсії працівникам прокуратури встановлене законом, переслідує легітимну мету регулювання політики соціального забезпечення та не покладає на позивача надмірного чи непропорційного тягаря. При цьому право позивача на пенсійне забезпечення не припинено, а розмір пенсії, навіть з урахуванням установленого обмеження, залишається суттєво вищим за середній розмір пенсії в Україні.

Таке обмеження не має дискримінаційного характеру, оскільки поширюється також на інші категорії осіб, яким пенсії призначаються відповідно до спеціальних законів.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність застосування до пенсії позивача обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, а також про обґрунтованість визначення її розміру у 60 відсотків від суми місячної заробітної плати відповідної категорії працівників прокуратури.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі №380/20609/25 – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич