Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №260/8728/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/8728/25 пров. № А/857/18444/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року, головуючий суддя – Гаврилко С.Є., ухвалене у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комунального підприємства некомерційного підприємства "Воловецька центральна лікарня Воловецької селищної ради", Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , КПНП "Воловецька центральна лікарня Воловецької селищної ради", ВЧ НОМЕР_1 НГУ, в якому просив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , яка полягає у невжитті заходів щодо приведення у відповідність до вимог чинного законодавства діяльності свого підпорядкованого структурного підрозділу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,; витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_3 , та від ІНФОРМАЦІЯ_1 не відоме копію висновку/ постанови від 07.06.2025 року військово лікарської комісії відповідно до якого мене визнано придатним до військової служби і надіслати копію витягу з наказу «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації в особливий період» в частині призову ОСОБА_1 та всі наявні документи на ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 для дослідження усіх обставин і прийняття судом законного рішення; витребувати від військової частини НОМЕР_1 національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) копію постанови проходження ВЛК ОСОБА_1 , від 07.06.2025 року, копію наказу про мобілізацію відносно ОСОБА_1 від 07.06.2025 року, копію витягу з наказу відносно ОСОБА_1 про зарахування до списку особового складу військової частини НОМЕР_1 національної гвардії України, та витребувати особисту справу на ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 для дослідження усіх обставин і прийняття судом законного рішення; визнати протиправними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 не відоме не законними від затримання без складання протоколу про затримання, не законне доставлення у ТЦК і СП, поміщення мене ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 у не людські, антисанітарні умови у приміщенні зазначеного ТЦК та СП. 6. Визнати бездіяльність протиправною відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 не відоме і військової частини НОМЕР_1 національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) в частині не надання копії документів які я у них запитував; визнати протиправним та скасувати висновок від 07.06.2025 року позаштатної військово- лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 якає є і зареєстрована як КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВОЛОВЕЦЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ ВОЛОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ" ЄДРПОУ: 01992529 (89100, Мукачівський р-н, Закарпатська обл. смт. Воловець, вул. Карпатська, буд. 23) відповідно до якого ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 визнано придатним до військової служби; визнати протиправним та скасувати наказ в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації від 08.06.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 не відоме ( АДРЕСА_1 ) в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період до військової частини НОМЕР_1 національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) відносно ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 ; визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) в частині зарахування ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 національної гвардії України; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 національної гвардії України виключити ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 національної гвардії України, та звільнити від проходження військової служби ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 ..

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 07 червня 2025 року позивача було примусово затримано використовуючи фізичну силу та доставлено для проходження військово-лікарської комісії співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та працівниками поліції. Вказував, що відповідачем було порушено порядок проведення медогляду позивача, однак незважаючи на це позивача визнано придатним до проходження військової служби. Окрім того, зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 року № 2066 затверджено перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Позивач має стійкі релігійні переконання, які унеможливлюють проходження останнім військової служби. У зв`язку із чим, вважає, дії відповідачів щодо призову позивача та направлення для проходження військової служби під час мобілізації протиправними. А відтак, оскаржувані накази про призов на військову службу за мобілізацією позивача є протиправними.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 щодо не надання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 04 серпня 2025 року та 21 жовтня 2025 року; у задоволенні позову у частині інших позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позову, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до копії тимчасового посвідчення № НОМЕР_6 (замість військового квитка), що видане 10 липня 2020 року солдату ОСОБА_1 , останній є військовозобов`язаним і перебуває у запасі.

07 червня 2025 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією, за результатом якого складено Довідку військово-лікарської комісії № 202-0607-1344 від 07 червня 2025 року, згідно якої останнього визнано придатним до військової служби.

Складенню указаної довідки передувало складення карти обстеження та медичного огляду від 07 червня 2025 року, у якій вказано про придатність позивача до військової служби.

07 червня 2025 року позивачем було подано письмову заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 про видачу військового квитка.

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" від 08 червня 2025 року № 773, військовозобов`язаного ОСОБА_1 було призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період до військової частини НОМЕР_7 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 167 від 09 червня 2025 року солдата ОСОБА_1 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Вважаючи такі дії відповідачів щодо призову на військову службу під час мобілізації протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказ від 08 червня 2025 року "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації" в частині призову позивача на військову службу, прийнятий з урахування всіх обставин справи, а отже не підлягає скасуванню. Натомість, відповідачами, в порушення приписів Закону України «Про звернення громадян» не було надано позивачу відповіді на його звернення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діє і на час розгляду справи.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять "мобілізація" та "особливий період", відповідно до яких:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальна мобілізація, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Суд враховує, що реалізація права на відстрочку від призову під час мобілізації здійснюється у порядку, встановленому законодавством, і саме військовозобов`язаний повинен, за наявності у нього законних підстав для отримання відстрочки, вживати невідкладних заходів для її оформлення у визначеному порядку.

Так, з 18 травня 2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі - Порядок № 560 у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм оформлення відстрочки.

Відповідно до пунктів 56 та 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Пунктом 58 Порядку № 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Пункт 60 Порядку № 560 установлює, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п`яти днів у разі:

подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);

надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;

отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.

При цьому, колегія суддів враховує, що після зарахування до особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця і припинення військової служби (звільнення, виключення зі списків) стало можливим лише на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та відповідними положеннями про проходження військової служби.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 року в справі №200/4189/22 звернув увагу на те, що право на відстрочку повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття статусу військовослужбовця.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у справі №160/10728/23.

Суд зауважує, що після мобілізації виникають нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ № 1153/2008.

Рішення про призов та про призначення до військової частини вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.

Накази є актами індивідуальної дії, які на момент розгляду справи вичерпали свою силу фактом їх виконання. З моменту відправлення до військової частини позивач втратив статус військовозобов`язаного та набув статусу військовослужбовця, у зв`язку з чим правовідносини перейшли у площину проходження військової служби, що регулюється Законом № 2232-XII.

Колегія суддів також враховує правовий висновок Верховного Суду, згідно з яким сама по собі протиправність дій щодо призову (навіть за наявності права на відстрочку) не є автоматичною підставою для звільнення особи з військової служби після її зарахування до лав Збройних Сил України, якщо відсутні підстави, прямо передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.

Також, відповідно до приписів Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року №280, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Як слідує з матеріалів справи, після призову позивача на військову службу під час мобілізації згідно з наказом, в частині призову на військову службу під час мобілізації позивача до в/ч , останній був доставлений до в/ч .

Відповідно до абзацу 10 пункту «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, формування команд поповнення та їх відправлення із збірних пунктів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки областей до військових частин покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу в/ч, відповідач виходив з того, що перед направленням особи до військової частини ВЛК та РТЦК було здійснено всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, що дають право на звільнення позивача від призову на військову службу.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття наказу в/ч позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з наявністю відстрочки, оформленою у встановленому порядку.

За таких обставин, в/ч діяла в межах своїх повноважень і не мала правових підстав відмовити у зарахуванні позивача до особового складу, оскільки на момент видання наказу про зарахування до особового складу в/ч були наявні підстави для його призову на військову службу під час мобілізації.

Апеляційний суд також враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання в/ч звільнити від проходження військової служби позивача не відповідає суті порушеного права позивача та суперечить наведеному вище, а відтак не підлягає задоволенню.

Водночас, норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» містять підстави для звільнення з військової служби, тож позивач не позбавлений можливості звернутись до військової частини з відповідним рапортом.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі №260/8728/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич