Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №500/6739/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/6739/25 пров. № А/857/24560/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О. П., Онишкевича Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року, головуючий суддя – Баб`юк П.М., ухвалене у м. Тернопіль, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ в Тернопільській області в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільські області №19001-48919696-2025-2 від 03.05.2025 року про відмову в призначенні субсидії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відновити порушене законне право на субсидію та призначити ОСОБА_1 житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з жовтня 2025 року; зобов`язати відповідача відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення про припинення субсидії, яка була призначена позивачу з 2023 року, у домогосподарстві позивача не існувало обставин, передбачених законом як підстави для припинення: немає простроченої заборгованості за комунальні послуги, склад домогосподарства не змінився, відомості про доходи та склад сім`ї залишилися незмінними, а тому, призначена субсидія з 2023 року мала бути перепризначена відповідачем і на опалювальний сезон 2025-2026.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільські області №19001-48919696-2025-2 від 03.05.2025 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з жовтня 2025 року; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ГУПФУ в Тернопільській області оскаржили його в апеляційному порядку, які, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції: позивач - скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі; відповідач – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свою апеляційну скаргу ОСОБА_1 мотивує тим, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

ГУПФУ в Тернопільській області свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії від 03.05.2025 року, позивач зазначає, що є одруженою, проте інформацію про членів сім`ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) або фактичне місце проживання відмінне від адреси домогосподарства не зазначає, у зв`язку з чим позивачу відмовлено в призначенні субсидії.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .

Позивачка через систему "Портал електронних послуг" Пенсійного фонду України звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою від 08.11.2023 року № 377473 про призначення житлової субсидії для оплати житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами вказаної заяви від 08.11.2023 року № 377473 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 19001-48919696-2023-1 від 11.12.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні житлової субсидії, з тієї підстави, що у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку та не мають доходів.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржила його в судовому порядку.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 року у справі № 500/8282/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 року № 500/8282/23 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 19001-48919696-2023-1 від 11.12.2023 рокупро відмову ОСОБА_1 у призначенні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2023 року про призначення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Листом від 18.10.2024 року № 1900-0309-8/51099 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивачку про те, що на викання рішення суду від 06.02.2024 року у справі № 500/8282/23, за результатами повторного розгляду заяви від 08.11.2023 року № 377473 їй відмовлено у призначенні субсидії, у зв`язку із тим, що на дату звернення згідно з даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у члена сім`ї із складу домогосподарства за період, який враховуються доходи, а саме з 01.04.2023 року по 30.09.2023 року, відсутній дохід у ОСОБА_2 та не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Інформація про факт перебування за кордоном понад 60 днів ОСОБА_2 позивачем при зверненні із заявою про призначення житлової субсидії не зазначалась.

15.10.2024 року позивачка, через систему "Портал електронних послуг" Пенсійного фонду України повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою № 391096 про призначення житлової субсидії для оплати житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду вказаної заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 19001-48919696-2024-2 від 07.11.2024 року позивачці відмовлено у призначенні житлової субсидії, з тієї підстави, що подано недостовірні відомості, які впливають на призначення житлової субсидії та її розмір.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржила його в судовому порядку.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 у справі №500/6960/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні субсидії на підставі її заяви від 08.11.2023 року № 377473.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільські області № 19001-48919696-2024-2 від 07.11.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні субсидії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити субсидію, згідно з поданими ОСОБА_1 заявами від 08.11.2023 року № 377473 та від 15.10.2024 року № 391096, починаючи з 2023 року.

27.10.2025 року позивачем надіслано відповідачу запит з проханням роз`яснити чи буде Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області автоматично продовжено їй житлову субсидію на опалювальний період 2025-2026 років, чи необхідно подавати нову заяву для повторного призначення субсидії.

У відповідь на звернення, відповідачем листом від 10.11.2025 року №8074-8566/Г-02/8-1900/25, повідомлено позивачку, що з 01.05.2025 їй відмовлено у призначенні субсидії, оскільки документи для призначення житлової субсидії подано не в повному обсязі, оскільки згідно заповненої декларації сімейний стан одружена, а відомості про чоловіка у справі не зазначені.

Також позивачці було надіслано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.06.2025 року №19001-48919696-2025-2, яким позивачці відмовлено у призначенні житлової субсидії, з тієї підстави, що документи для призначення житлової субсидії подано не в повному обсязі.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачці в призначенні субсидії, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 19001-48919696-2025-2 від 16.06.2025 року про відмову у призначенні позивачці субсидії на оплату житлово-комунальних послуг не ґрунтується на дійсних фактичних обставинах справи, прийняте всупереч вимогам чинного законодавства та є протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Умови призначення та порядок надання житлових субсидій визначено Положенням про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою КМУ 21.10.1995 року № 848 (далі - Положення № 848).

Відповідно до пункту 1 Положення №848 це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій:

щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме:

житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком;

комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами;

щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку;

житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік.

Згідно пункту 3 Положення № 848 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку.

Відповідно до пункту 4 Положення №848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, внеску/платежу об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов`язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1156 «Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії» (пункт 5 Положення № 848).

Згідно із пунктом 9 Положення № 848 призначення житлових субсидій здійснюється:

- до 30 листопада 2022 року включно - структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм.Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення);

- починаючи з 1 грудня 2022 року - органами Пенсійного фонду України.

Згідно пункту 14 Положення № 848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), зокрема якщо:

у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді:

за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів (крім випадків, зазначених в абзацах дев`ятому - одинадцятому цього підпункту). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування, навчання або догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується відповідними документами, а також дні перебування за кордоном - протягом періоду воєнного стану в Україні та двох місяців після його припинення або скасування. При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб в період перебування їх за кордоном не розраховуються.

Відповідно до пункту 43 Положення № 848 для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або тимчасовим посвідченням громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортним документом іноземця або документом, що посвідчує особу без громадянства, посвідкою на постійне/тимчасове проживання, посвідченням біженця або іншим документом, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), подає:

- заяву;

- декларацію;

- довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом уповноваженого органу у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;

- копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності);

- договір наймання (оренди) житла (у разі наявності);

- рішення суду (в разі наявності);

- інші документи, які не передбачені цим пунктом, але відповідно до цього Положення необхідні для розгляду питання по суті (у разі потреби).

Зазначені документи подаються структурному підрозділу з питань соціального захисту населення, посадовим особам виконавчого органу, центру надання адміністративних послуг за зареєстрованим/задекларованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання), органу Пенсійного фонду України - незалежно від місця проживання.

Під час прийому документів для призначення житлової субсидії забороняється вимагати від громадян документи, подання яких не передбачено цим Положенням (пункт 48 Положення № 848).

Відповідно до пункту 501 Положення № 848 проведення перевірки достовірності даних, що надійшли від осіб, які звертаються за призначенням житлових субсидій, здійснюється на підставі даних, зокрема отриманих шляхом автоматизованого доступу, з:

Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - про право власності на земельну ділянку, квартиру (будинок);

Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, - про знищення/пошкодження житлового приміщення (квартири, будинку);

Державного реєстру актів цивільного стану громадян - про державну реєстрацію шлюбу, розірвання шлюбу, народження, смерті осіб;

Єдиного реєстру боржників - про заборгованість за виконавчими провадженнями щодо стягнення аліментів;

Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - про зареєстрованих фізичних осіб - підприємців;

Єдиного державного реєстру внутрішньо переміщених осіб - про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб;

Централізованого банку даних з проблем з інвалідності - про встановлення статусу особи з інвалідністю та групи і підгрупи (за наявності);

Реєстру осіб, які мають право на пільги, що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру, - про надання пільг;

Структура та формат інформаційних файлів, що передаються та приймаються в порядку взаємодії інформаційних систем, визначаються Мінсоцполітики та Мін`юстом шляхом прийняття спільних рішень, які оформлюються окремими протоколами.

Системний аналіз вищевикладених норм дає суду підстави зробити висновок про те, що до складу домогосподарства включаються всі особи, які зареєстровані та (або) задекларовані в житловому приміщенні (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб – особи, які фактично проживають).

У спірних правовідносинах апеляційний суд зазначає, що позивачці виплачувалась субсидія до 30.04.2025 року.

У відповідності до пунктів 78-80 Положення №848, після закінчення строку отримання житлової субсидії уповноважені органи самостійно здійснюють призначення житлової субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому періоді, крім домогосподарств:

у складі яких є особи, зазначені у підпункті 3 пункту 14 цього Положення (за винятком осіб, зазначених в абзацах шостому - одинадцятому підпункту 3 пункту 14 цього Положення);

які отримують житлову субсидію за місцем фактичного проживання як внутрішньо переміщені особи у разі виявлення, за даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, зміни їх місця проживання;

у складі яких є задекларовані особи;

у складі яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих (задекларованих) осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб;

які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;

які орендують житлове приміщення для проживання і звертаються за житловою субсидією на оплату житлово-комунальних послуг.

Уповноважені органи без звернення громадян збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому цим Положенням, і протягом 10 днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення з використанням програмних засобів (в автоматичному режимі) про призначення, непризначення, відмову в призначенні житлової субсидії та інформують про прийняте рішення громадян у порядку, визначеному пунктами 61, 62 цього Положення.

Домогосподарствам, зазначеним у пункті 78 цього Положення, призначення житлової субсидії на наступний строк здійснюється після подання нових заяви та декларації.

Щодо доводів відповідача про те, що у декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії від 03.05.2025 року, позивач зазначає, що є одруженою, проте інформацію про членів сім`ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) або фактичне місце проживання відмінне від адреси домогосподарства не зазначає, у зв`язку з чим позивачу відмовлено в призначенні субсидії.

Як зазначалося вище, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 року у справі №500/6960/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 року, адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільські області № 19001-48919696-2024-2 від 07.11.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні субсидії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити субсидію, згідно з поданими ОСОБА_1 заявами від 08.11.2023 № 377473 та від 15.10.2024 року № 391096, починаючи з 2023 року

Приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що позивачем надано суду лист управління державної реєстрації Тернопільської міської ради від 17.12.2024 року № 2527/28-03 у якому зазначено, що згідно з реєстром Тернопільської міської територіальної громади та картотеки переданої Тернопільським МВ УДМС України в Тернопільській області за період з 01.08.2012 року по 31.03.2016 року та за період з 04.04.2016 року по 13.12.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інформація про реєстрацію інших осіб за вказаною адресою відсутня.

Зазначив, що відповідачем, будь-яких доказів на спростування інформації у листі управління державної реєстрації Тернопільської міської ради від 17.12.2024 року № 2527/28-03 не надано.

Колегія суддів наголошує, що згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не надав доказів змін у складі домогосподарства позивача з часу призначення субсидії, відтак обставини які впливають на право її отримання не змінилися.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутні правові підстави для відмови позивачу в призначенні субсидії, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 19001-48919696-2025-2 від 16.06.2025 року про відмову у призначенні позивачці субсидії на оплату житлово-комунальних послуг не ґрунтується на дійсних фактичних обставинах справи, прийняте всупереч вимогам чинного законодавства та є протиправним.

Отже, в цій частині позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач не довів наявності безпосереднього причинного зв`язку такої шкоди із оскаржуваними рішенням та діями відповідачів. Доказів на підтвердження існування моральних страждань та належним чином визначеного позивачем розміру моральної шкоди суду не надано.

Сам лише факт порушення прав не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 04.07.2019 у справі № 823/628/17, від 03.09.2020 у справі № 520/3061/19.

Апеляційний суд зазначає, що сам факт тривалості порушення права, а також неодноразове звернення особи за судовим захистом не може слугувати підставою для висновку, що внаслідок протиправної поведінки відповідача негативні емоції позивача досягли рівня страждання або приниження.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн, а відтак позов в цій частині позовних вимог правомірно залишено без задоволення.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі №500/6739/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич