Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №140/276/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/276/26 пров. № А/857/24590/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року, головуючий суддя – Мачульський В.В., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛМІТ» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ТзОВ «МЕЛМІТ» звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару № UA205140/2025/000236/2 від 11.08.2025 року; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2025/002089.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000236/2 від 11.08.2025 року; визнано протиправною та скасовано картку відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002089; стягнуто з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛМІТ» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 324,80 грн (п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні 80 копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом. Зазначає, що визначений рішенням суду першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, а відтак підлягає зменшенню.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2024 року між ТОВ «МЕЛМІТ» (Покупець) та компанією Danish Crown Fleisch GmbH, (Продавець) було укладено контракт № 6/2024/DE, згідно з п. 1.1. якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець прийняти та оплатити охолоджене та заморожене свиняче, яловиче м`ясо, сало, субпродукти, кістки та інші частини свині, яловичини, шкіра згідно інвойсу, який є невід`ємною частиною цього контракту, і підписується на кожну партію товару.

Пунктами 2.2 та 2.3. Контракту встановлено, що валютою є євро, ціни згідно інвойсу.

Пунктом 3.4. Контракту встановлено, що вартість упаковки, маркування, завантаження на ТЗ входить у вартість товару.

Пунктом 4.1. Контракту передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок Продавця на основі 100% передоплати на підставі проформи - інвойс за день до завантаження товару або по факту поставки товару.

Відповідно до пункту 5.1. Контракту встановлено, що поставка товару може здійснюватися автотранспортом із рефрижератором на територію України на умовах згідно з Правилами Інкотермс-2010, а саме FCA, EXW, CIF, CPT або DDU зазначених в інвойсі.

На підставі проформи № 5201145023 від 12.08.2025 року сторони узгодили поставку асортименту товару: 1. Щоковина заморожена свиняча у кількості 1 000,00 кг за ціною 1,15 євро / 1 кг та вартістю 1 150,00 євро; 2. Сало свиняче заморожене у кількості 20 000 кг за ціною 0,72 євро / 1 кг на загальну суму 14 400 євро. Загальна сума проформи склала 15 550,00 євро.

Як зауважив представник позивача у позовній заяві у проформі продавцем було допущено описку в даті, зокрема замість «02.08.2025 року» зазначено «12.08.2025 року». Така проформа була оплачена позивачем у повному обсязі згідно свіфт повідомлення № P2507310924005 від 31.07.2025 року та платіжної інструкції № P2507310924005 від 31.07.2025 року, а у призначені платежу вказано пряме посилання на вищезазначені контракт та проформу, у якій було узгоджено вартість товару із зазначенням помилки в даті проформи 12.08.2025 року.

Товар постачався згідно інвойсу № 5201145497 від 07.08.2025 року.

Оплата позивача здійснена у повному обсязі згідно свіфт повідомлення, а у призначені платежу вказано пряме посилання на вищезазначені контракт та проформу, у яких було узгоджено вартість товару.

11.08.2025 року позивачем було подано через декларанта на митний пост «Луцьк» Волинської митниці для митного оформлення вищезазначену партію товару із описом: Товар-1 «М`ясо свійських свиней морожене, обвалене без спецій, солі та інших харчових приправ, без теплової кулінарної обробки, без консервування - щоковина без шкіри 1019,50кг., дата виробництва: 19/09/2024, термін придатності: 20/03/2026, Виробник: DE NI 11906 EG Danish Crown Fleisch GmbH, DE»; Товар-2 «Сало свійських свиней бокове, морожене, обвалене, без шкіри, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках, вага нетто-20038кг, дата виробництва- 13.01.2025 року -24.02.2025 року, термін придатності-14.07.2026 року -25.08.2026 року, Виробник- DE NI 11906 EG Danish Crown Fleisch GmbH, DE».

Для митного оформлення товару митному органу було подано ряд документів, перелічених в гр. 44 МД № 25UA205140049890U9, серед яких:

Сертифікат якості від 07.08.2025 року;

Інвойс № 5201145497 від 07.08.2025 року;

Міжнародну товарно – транспортну накладну CMR від 07.08.2025 року;

Міжнародний ветеринарний сертифікат № 98503505 від 07.08.2025 року;

Свіфт повідомлення про оплату товару № Р2508060924002 від 06.08.2025 року;

Довідку про транспортні витрати від 08.08.2025 року;

Прайс – лист виробника товару від 04.08.2025 року;

Контракт № 6/2024/DE від 01.08.2024 року;

Експортну декларацію № 25DE53556621801B1 від 07.08.2025 року.

Позивачем була визначена митна вартість товару-1 в розмірі 60 368,85 грн. за ціною контракту з урахуванням витрат на перевезення товару до кордону України розподілену пропорційно обсягу товару в порядку, передбаченому ст. 58 Митного кодексу України, а товару-2 – 771 445,87 грн., з яких 76 135,12 грн.– транспортні витрати до кордону України. Загальний розмір заявленої за митною декларацією митної вартості становить 831 814,72 грн., з яких 80 000,00 грн. транспортні витрати.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В подальшому митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000236/2 від 11.08.2025 року та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2025/002089.

У графі 33 оскаржуваного рішення № UA205140/2025/000236/2 від 11.08.2025 року зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- Відповідно п.3.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.08.2025 року № 6/2024/DE вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входять у вартість товару, проте відомостей для перевірки зазначеного, числового розрахунку не надано. З огляду на умови поставки FCA ESSEN (Німеччина) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, повинен нести клієнт. При цьому, вартість таких витрат не зазначено у графі 21 декларації митної вартості ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості.

- Платіжна інструкція іноземній валюті від 06.08.2025 року № Р2508060924002 не відповідає нормам Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положенню про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року № 216, оскільки платіжний документ не містить належних відомостей про надавача платіжних послуг чи його 1D ключа, які б підтверджували виконання операції за такою платіжною інструкцією. Також, в графі 70 документу (призначення платежу) наявне посилання на проформу-інвойс від 12.08.2025 року N05201145023, який не поданий до митного оформлення. Даний платіжний документ не можливо ідентифікувати до даної поставки, адже невідомо за яку поставку здійснений платіж.

- Копія митної декларації країни відправлення від 07.08.2025 року № 25DE535566218018B1 дає можливість ідентифікувати товар, однак не може бути документом, наданим для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки в ній відсутні вартісні значення.

- Довідка про транспортні витрати від 08.08.2025 року 6/н засвідчує надання послуги з перевезення вантажу ПП «ТРАНС КОМ Альянс» згідно договору про перевезення від 01.01.2024 року №0212024, однак договір не поданий до митного оформлення. які б підтверджували виконання операцій за такою платіжною інструкцією

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості - товар № 2 на рівні - 1,10 дол. США/кг (згідно курсу валют на день подання митної декларації - 0,9447 Євро/кг) за ЕМД № UA205030/2025/011627 від 04.08.2025 року.

Також, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2025/002089.

Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 Митного кодексу України, про що свідчить митна декларація № 25UA205140050143U1 від 11.08.2025 року.

17.10.2025 року позивач надав відповідачу додаткові документи та пояснення на підтвердження заявленої митної вартості товару. Зокрема, було додатково надано проформу № 5201145023, платіжну інструкцію № P2508060924002.0 від 06.08.2025 року про оплату товару, Контракт на перевезення № 02/2024 від 01.01.2024 року, Акт надання послуг (з перевезення) № 5025 від 11.08.2025 року, Рахунок № 5025 від 11.08.2025 року на оплату послуг з перевезення та платіжну інструкцію № 821 від 15.09.2025 року про їх оплату. Також митному органу були надані рахунки на оплату послуг з перевезення вантажів № 4677, 4679 та 4816, які не пов`язані із даною партією товару, однак їх оплата здійснювалась згідно вищезгаданої платіжної інструкції № 821.

Однак листом від 23.10.2025 року №7.3-2/15-02/14/12339 Волинська митниця відмовила у скасуванні спірного рішення про коригування митної вартості товару.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000236/2 від 11.08.2025 року є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.10.2020 року справа №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 року у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Аналізуючи матеріали справи колегія суддів враховує, що декларант позивача подав наступні документи: Сертифікат якості від 07.08.2025 року; Інвойс № 5201145497 від 07.08.2025; Міжнародну товарно – транспортну накладну CMR від 07.08.2025; Міжнародний ветеринарний сертифікат № 98503505 від 07.08.2025 року; Свіфт повідомлення про оплату товару № Р2508060924002 від 06.08.2025 року; Довідку про транспортні витрати від 08.08.2025 року; Прайс – лист виробника товару від 04.08.2025 року; Контракт № 6/2024/DE від 01.08.2024 року; Експортну декларацію № 25DE53556621801B1 від 07.08.2025 року.

01.08.2024 року між ТОВ «МЕЛМІТ» (Покупець) та компанією Danish Crown Fleisch GmbH, (Продавець) було укладено контракт № 6/2024/DE, згідно з п. 1.1. якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець прийняти та оплатити охолоджене та заморожене свиняче, яловиче м`ясо, сало, субпродукти, кістки та інші частини свині, яловичини, шкіра згідно інвойсу, який є невід`ємною частиною цього контракту, і підписується на кожну партію товару.

Пунктами 2.2 та 2.3. Контракту встановлено, що валютою є євро, ціни згідно інвойсу.

Пунктом 3.4. Контракту встановлено, що вартість упаковки, маркування, завантаження на ТЗ входить у вартість товару.

Пунктом 4.1. Контракту передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок Продавця на основі 100% передоплати на підставі проформи - інвойс за день до завантаження товару або по факту поставки товару.

Відповідно до пункту 5.1. Контракту встановлено, що поставка товару може здійснюватися автотранспортом із рефрижератором на територію України на умовах згідно з Правилами Інкотермс-2010, а саме FCA, EXW, CIF, CPT або DDU зазначених в інвойсі.

На підставі проформи № 5201145023 від 12.08.2025 року сторони узгодили поставку асортименту товару: 1. Щоковина заморожена свиняча у кількості 1 000,00 кг за ціною 1,15 євро / 1 кг та вартістю 1 150,00 євро; 2. Сало свиняче заморожене у кількості 20 000 кг за ціною 0,72 євро / 1 кг на загальну суму 14 400 євро. Загальна сума проформи склала 15 550,00 євро.

Така проформа була оплачена позивачем у повному обсязі згідно свіфт повідомлення № P2507310924005 від 31.07.2025 року та платіжної інструкції № P2507310924005 від 31.07.2025 року, а у призначені платежу вказано пряме посилання на вищезазначені контракт та проформу, у якій було узгоджено вартість товару із врахуванням помилки в даті проформи 12.08.2025 року.

Товар постачався згідно інвойсу № 5201145497 від 07.08.2025 року.

Колегія суддів зазначає, що вказана в МД № 25UA205140049890U9 від 11.08.2025 року фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від № 5201145497 від 07.08.2025 року.

Також у спірному рішенні зазначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 06.08.2025 року № Р2508060924002 не відповідає нормам Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положенню про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року № 216, оскільки платіжний документ не містить належних відомостей про надавача платіжних послуг чи його 1D ключа, які б підтверджували виконання операції за такою платіжною інструкцією. Також, в графі 70 документу (призначення платежу) наявне посилання на проформу-інвойс від 12.08.2025 № 5201145023, який не поданий до митного оформлення. Даний платіжний документ не можливо ідентифікувати до даної поставки, адже невідомо за яку поставку здійснений платіж.

Однак, до митного оформлення надавалася не платіжна інструкція, а SWIFT повідомлення, яке містить відмітки банку (номерний та датований штамп) як надавача платіжних послуг та підтверджує факт перерахування (списання) грошових коштів від декларанта на користь продавця товару згідно з Контрактом № 6/2024/DE та проформою-інвойсом № 5201145023. SWIFT-повідомлення містить усі необхідні реквізити надавача платіжних послуг і є належним доказом фактичного виконання платіжної операції.

Крім того, разом із заявою від 17.10.2025 року відповідачу додатково було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 06.08.2025 року № P2508060924002.0, яка містить штамп банку як надавача платіжних послуг, а у призначенні платежу наявне пряме посилання на Контракт № 6/2024/DE та проформу-інвойс № 5201145023. У такому документі наявна дату виконання платіжної операції банком — 06.08.2025 року.

Як слідує з матеріалів справи представник позивача разом із заявою від 17.10.2025 року надав митному органу Контракт № 02/2024 від 01.01.2024 року, укладений між ТОВ «МЕЛМІТ» та ПП «ТРАНСКОМ АЛЬЯНС» на перевезення товару, а також Акт приймання-передачі наданих послуг № 5025 від 11.08.2025, Рахунок № 5025 від 11.08.2025 року на оплату транспортних послуг, Платіжну інструкцію № 821 від 15.09.2025 як доказ оплати транспортних послуг. Крім того, у листі від 23.10.2025 року № 7.3-2/15-02/14/12339 відповідач зазначив, що згідно п.1.2 такого договору, умови транспортування, вид вантажу, вартість перевезення узгоджуються сторонами в заявках встановленої форми в письмовій формі.

Колегія суддів також не приймає доводи митного органу про те, що з огляду на умови поставки FCA ESSEN (Німеччина) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, повинен нести клієнт і зазначає наступне.

Як слідує із товаросупровідних документів, зокрема графи 4 CMR від 07.08.2025 року, завантаження товару відбувалась у місті знаходження продавця товару – Essen / Oldenburg Німеччина. У зв`язку із цим продавець (відправник товару) відповідає за завантаження товару на транспортний засіб. Так, п. 3.4 Контракту чітко врегульовано, що вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входять у вартість товару.

Оскільки, перелічені у п.п. 1, 6 ч. 10 ст. 58 МК України складові митної вартості товару згідно умов п. 3.4 Контракту від 01.08.2024 № 6/2024/DE включені до ціни товару, то у відповідності до цієї норми МК України такі витрати не повинні додатково включатись до митної вартості товару та відповідно відображатись у ДМВ як її окремі складові.

Відтак у декларанта відсутній обов`язок надавати митному органу відомості для перевірки включення продавцем до ціни товару витрат, зазначених у п. 3.4. Договору, оскільки на це є пряма вказівка в контракті, а також це випливає із заявлених умов Поставки (FCA).

При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 року по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Ураховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Враховуючи вищенаведені норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, про те, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товарів, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта про те, що сума витрат 3000 грн., яку стягнуто з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача, є завищеною та неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, то колегія суддів зазначає наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як передбачено ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З матеріалів справи слідує, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 17.11.2021 року, укладений із адвокатським об`єднанням «АФК», додаток №10 від 22.09.2025 року до вказаного договору, рахунок №3 від 07.01.2026 року, платіжну інструкцію №13 від 07.01.2026 року, акт прийому передачі наданих послуг від 07.01.2026 року.

Згідно із пунктом 1.2 договору про надання правничої допомоги від 17.11.2021 року правнича допомога за даним договором надається у справах за участю клієнта щодо оскарження рішень дій та бездіяльності Державної митної служби України та її територіальних підрозділів.

Додатком №10 від 22.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги від 17.11.2021 року визначено вартість послуг адвокатського об`єднання у справі про оскарження рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару № UA205140/2025/000236/2 від 11.08.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2025/002089.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 07.01.2026 року на виконання договору про надання правничої допомоги від 17.11.2024 року, додатку №10 від 22.09.2025 до вказаного договору, адвокатським об`єднанням було надано наступну правничу допомогу: підготовчі дії, підготовка та подання до Волинського окружного адміністративного суду позовної заяви та подальший супровід справи в суді першої інстанції, що включає в себе: повний аналіз документів, наданих клієнтом, формування правової позиції щодо форм та способу захисту інтересів клієнта; проведення переговорів та консультацій з клієнтом на предмет необхідності надання додаткових документів, узгодження позиції щодо обраних форм та способів захисту інтересів клієнта; підготовка та подання адвокатського запиту; підготовка заяви на Волинську митницю в порядку частини 8 статті 55 МК України; сканування документів, які долучаються до позовної заяви; підготовка позовної заяви та її подача до суду в електронному вигляді. Загальна вартість 5 000,00 грн.

На підставі виставленого рахунка №3 від 07.01.2026 року, позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання 5 000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 13 від 07.01.2026 року.

Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є не співмірними із складністю справи та наданими послугами, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони та підлягають зменшенню.

Аналізуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано та об`єктивно визначив суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, яка відповідає критерію розумності та підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, а доводи апеляційної скарги щодо зменшення суми витрат на правову допомогу є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Крім цього, у поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив судові витрати пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 гривень.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції позивач надав: договір про надання правничої допомоги від 17.11.2021 року;- додаток № 10 від 22.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги від 17.11.2021 року, рахунок № 41 від 22.05.2026 р року; акт приймання – передачі наданих послуг від 22.05.2026 року; платіжна інструкція № 583 від 22.05.2026 року.

З наданих доказів слідує, що понесені витрати на правничу допомогу при апеляційному розгляді справи становить 4000 грн.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З системного аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути з відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 4000 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Відтак, з огляду на складність справи, виходячи з критерію співмірності, колегія суддів зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу, який належить стягнути на користь позивача з відповідача в суді апеляційної інстанції повинен становити 2 000 грн, решта витрат на правовову допомогу повинен понести позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі №140/276/26 – без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛМІТ» (код ЄДРПОУ - 39035748) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (код ЄДРПОУ - 43958385) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич