Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №260/5387/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/5387/25 пров. № А/857/24358/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П.,Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року, головуючий суддя – Луцович М.М., ухвалене у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 24 червня 2024 року по 28 червня 2024 року: з 31 липня 2024 року по 06 серпня 2024 року та перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини з 02 липня 2024 року по 31 липня 2024 року, з 06 серпня 2024 року по 06 вересня 2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 24 червня 2024 року по 28 червня 2024 року, з 31 липня 2024 року по 06 серпня 2024 року та перебування у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини з 02 липня 2024 року по 31 липня 2024 року, з 06 серпня 2024 року по 06 вересня 2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 28 січня 2023 року по 27 грудня 2024 року. 08 червня 2023 року позивач під час захисту Батьківщини потрапив під артилерійський обстріл та внаслідок розриву снаряду отримав численні поранення, після чого перебував на стаціонарному лікуванні. Проте під час проходженням позивачем стаціонарного лікування йому не нараховувалася та не виплачувалася додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 24.06.2024 року по 28.06.2024 року, з 31.07.2024 року по 06.08.2024 року у розмірі 100 000 грн, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 02.07.2024 року по 31.07.2024 року, з 06.08.2024 року по 06.09.2024. Позивач звернувся до відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди. У відповідь відповідач повідомив позивача про те, що станом на дату виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 23.12.2024 року підтвердних документів, які характеризують періоди перебування на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення ОСОБА_1 до медичної роти військової частини не надходило. Всі додані підтвердні документи до заяви ОСОБА_1 від 05.03.2025 року були передані до ординатора медичної роти військової частини НОМЕР_1 . Після видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди, фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 буде здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди до кінця квітня 2025 року за наявності відповідного фінансування. Оскільки виплати у квітні так і не було, представник позивача звернулася із запитом до відповідача щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_1 , відповідь начальника фінансово-економічної служби від 28 травня 2025 року №3-38/3/88 надійшла на електронну пошту представника позивача 29 травня 2025 року, згідно даної відповіді, права на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн ОСОБА_1 не набув.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 24 червня 2024 року по 28 червня 2024 року, з 31 липня 2024 року по 06 серпня 2024 року, з 02 липня 2024 року по 31 липня 2024 року, з 06 серпня 2024 року по 06 вересня 2024 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 24 червня 2024 року по 28 червня 2024 року, з 31 липня 2024 року по 06 серпня 2024 року, з 02 липня 2024 року по 31 липня 2024 року, з 06 серпня 2024 року по 06 вересня 2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у спірні періоди 2024 року медичні документи, які стали підставою для перебування позивача на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я, містять формулювання про те, що відповідні захворювання пов`язані саме з проходженням військової служби, а не із захистом Батьківщини. Така кваліфікація є визначальною та виключає можливість застосування підвищеної винагороди у розмірі 100 000 гривень пропорційно часу перебування на лікуванні.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що у спірний період позивач проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.12.2024 року № 363 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (згідно Алгоритму дій посадових осіб стосовно військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби від 21.11.2024 року №4087-ІХ направляються для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 ) у зв`язку з вибуттям до нового місця служби.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 21.01.2025 року № 22 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 .

Згідно довідки №76 від 06.07.2023 року солдат ОСОБА_1 08 червня 2023 року одержав вогнепальне осколкове сліпе поранення задньої стінки грудної клітини, в ділянці правої лопатки, правої половини грудної клітини. Множинні травми бічної стінки живота праворуч. Правобічний пневмоторакс. За обставин під час захисту Батьківщини, близько 04:55 години під час ведення наступальних дій в районі н.п. Мала Токмачка Запорізької області військовослужбовець потрапив під артилерійський обстріл та внаслідок розриву снаряду отримав численні поранення. Під час отримання поранення перебував у засобах індивідуального захисту, не знаходився в стані алкогольного, токсичного чи наркотичного спяніння.

Згідно довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_5 від 09 жовтня 2024 року №1697/7239, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): наслідки MBT (08.06.2023 року) вогнепальних осколкових множинних непроникаючих поранень грудної клітки з дефектом м`яких тканин та переломом правої лопатки, пневмотораксу зправа, операцій (08.06.2023 року) ПХО вогнепальних ран, дренування правої плевральної порожнини за Бюлау; (12.06.2023 року) -повторна хірургічна обробка ран грудної клітки з накладанням швів на рани у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців грудної клітки, консолідованого вогнепального перелому правої лопатки з незначним порушенням функції дихання та незначним порушенням функції правої верхньої кінцівки. (194.0, Y89.1). Наслідки травми обох колінних суглобів (08.06.2023 року): застарілого розриву медіального меніска, пошкодження медіальної колатеральної зв`язки лівого колінного суглобу, розриву медіального меніска правого колінного суглоба, операції резекції заднього рога медіального меніска обох колінних суглобів (26.06.2024 року, 01.08.2024 року) у вигляді посттравматичного деформуючого артрозу правого колінного суглобу II (другої) стадії, лівого колінного суглоба I стадії з больовим синдромом при фізичних навантаженнях, нестабільністю лівого колінного суглоба з помірним порушенням функції обох нижніх кінцівок. Поранення, травма, так, пов`язані із захистом Батьківщини. (Довідка про обставини травми №76 від 06.07.2023 року). Травма, поранення відноситься до тяжких згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості затверджених Наказом МОЗ №370 від 04.07.2007 року.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_5 від 28 червня 2024 року №875/3487 проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено, що останній потребує відпустку для лікування після захворювання на 30 днів, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання: стан після операції (26.06.2024 року) артроскопічної парціальної резекції заднього рога медіального меніска лівого колінного суглобу з приводу його застарілого розриву з тимчасовим порушенням функції лівої нижньої кінцівки. Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_5 від 06 серпня 2024 року №1052/5278 проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено, що останній потребує відпустку для лікування після захворювання на 30 днів, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання: стан після операції (01.08.2024 року) артроскопічної парціальної резекції заднього рога медіального меніска лівого колінного суглобу з приводу його застарілого розриву з тимчасовим порушенням функції лівої нижньої кінцівки. Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1924 у період з 31.07.2024 року по 06.08.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №1549/330 у період з 24.06.2024 року по 28.06.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні.

Позивач 21.02.2025 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату додаткової грошової винагороди за час лікування та перебування у відпустці для лікування.

Листом від 07.03.2025 року №3-38/2/4283 відповідач повідомив про те, що станом на дату виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 23.12.2024 року, підтвердних документів, які характеризують періоди перебування на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення ОСОБА_1 до медичної роти військової частини не надходило. Всі додані підтвердні документи до заяви ОСОБА_1 від 05.03.2025 року були передані до ординатора медичної роти військової частини НОМЕР_1 . Після видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди, фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 буде здійснено нарахування та виплата додаткової винагороди до кінця квітня 2025 за наявності відповідного фінансування.

Представник позивача звернулася із адвокатським запитом щодо нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 .

Листом від 28.05.2025 року №3-38/3/8836 відповідач повідомив про те, що згідно із наданою інформацією від медичної роти військової частини НОМЕР_1 (яка безпосередньо займається опрацюванням підтвердних медичних документів), та відповідно до доданих документів до заяви ОСОБА_1 від 21.02.2025 року (вх. №639/3-37 від 05.03.2025 року): - виписний епікриз №1549/330 - Основний діагноз: застарілий комбінований (горизонтально-клаптеподібний) розрив заднього рога медіального меніска, сивоніл лівого колінного суглоба. - виписний епікриз №3991 - Основний діагноз: гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатньості. Гіпертонічна хвороба II ст. - виписний епікриз №3991 - Основний діагноз: ураження заднього рогу медіального меніска у зв`язку зі старим розривом або ушкодженням. - довідка ВЛК №1052/5278 від 06.08.2024 року - Захворювання, так пов`язане з проходженням військової служби. - довідка ВЛК №875/3487 від 28.06.2024 року - Захворювання, так пов`язане з проходженням військової служби. Відповідно до вищенаведеної інформації, права на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень ОСОБА_1 не набув.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність поданих позивачем документів, підтверджують право позивача на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн за періоди перебування на стаціонарному лікуванні та відпустці у зв`язку з наслідками поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацом 4 п. 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку № 260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Пунктом 13 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що військово лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Аналіз наведеного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, свідчить, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

При цьому, Постановою № 168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості періодів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Аналогічні правові висновки щодо наявності підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, тау відпустці за станом здоров`я викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2025 року у справі № 380/27432/23, від 05 червня 2025 року у справі № 520/16421/23, від 19 червня 2025 року у справі № 480/9155/23.

Як слідує з матеріалів справи, що 08.06.2023 позивач отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення задньої стінки грудної клітини в ділянці правої лопатки, правої половини грудної клітини. Множинні травми бічної стінки живота праворуч. Правобічний пневмоторакс (Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 06.07.2023 року № 76.

Відповідно до довідки ВЛК військової частини НОМЕР_5 від 28 червня 2024 року №875/3487 проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено, що останній потребує відпустку для лікування після захворювання на 30 днів, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання: стан після операції (26.06.2024 року) артроскопічної парціальної резекції заднього рога медіального меніска лівого колінного суглобу з приводу його застарілого розриву з тимчасовим порушенням функції лівої нижньої кінцівки. Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби.

Згідно з довідкою ВЛК військової частини НОМЕР_5 від 06 серпня 2024 року №1052/5278 встановлено, що позивач потребує відпустки для лікування після захворювання на 30 днів, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання: стан після операції (01.08.2024 року) артроскопічної парціальної резекції заднього рога медіального меніска лівого колінного суглобу з приводу його застарілого розриву з тимчасовим порушенням функції лівої нижньої кінцівки. Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби.

Щодо довідки ВЛК від 09 жовтня 2024 року, то колегія суддів зазначає, що у вказаній довідці лікарська комісія описує наслідки травми обох колінних суглобів, які мали місце 08.06.2023 року, однак відпустки для перебування на стаціонарному лікуванні позивача надавалися саме довідкою ВЛК № 875/3487 від 28 червня 2024 року та довідкою ВЛК від 06 серпня 2024 року № 1052/5278, і в них підставою для надання такої відпустки зазначено « Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби»

Колегія суддів зазначає, що факт отримання позивачем поранення у 2023 році не заперечується, однак медичні документи, що стосуються спірних періодів 2024 року, вказують на інший характер стану здоров`я — як такий, що пов`язаний із проходженням військової служби, а не із безпосереднім виконанням бойових завдань чи наслідками поранення під час захисту Батьківщини. Ця обставина є визначальною для застосування підвищеної винагороди, оскільки законодавець чітко розмежував випадки «пов`язано із захистом Батьківщини» та «пов`язано з проходженням служби».

Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 року у справі №600/367/24 дійшов висновку, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.

З аналізу нормативного регулювання слідує, що саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв. При цьому відповідне Положення розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби»; а також «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» та ін.

Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов`язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється. Натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане лише з виконанням обов`язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов`язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн відсутні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що формулювання «перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» не є тотожним формулюванню «перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку із захворюванням», оскільки у першому випадку йдеться про поранення, контузію, травму або каліцтво, а у другому про захворювання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивач перебував у спірні періоди на лікуванні через захворювання, що пов`язане з проходженням військової служби, а не у зв`язку із пораненням (травмою, контузією, каліцтвом) отриманим під час захисту Батьківщини, тому у відповідача були відсутні правові підстави для виплати додаткової винагороди відповідно постанови КМУ №168, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі №260/5387/25 – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич