Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №380/23260/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/23260/25 пров. № А/857/22624/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року, головуючий суддя – Гулкевич І.З., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови у виключенні ОСОБА_1 , з військового обліку; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 з військового обліку; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстр “Оберіг”) відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку та оформити і видати йому військово-обліковий документ з відміткою про виключення; стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він досяг граничного віку перебування в запасі 06.08.2012 року, а з 01.01.2013 року підлягав автоматичному виключенню з військового обліку без необхідності особистого звернення. Незважаючи на це, за даними мобільного застосунку “Резерв+” та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (інформаційна система “Оберіг”) він продовжує обліковуватися як військовозобов`язаний із званням “рекрут” у ІНФОРМАЦІЯ_5 АДРЕСА_1 . 20.06.2025 року в мобільному застосунку “Резерв+” з`явилося повідомлення про звернення ТЦК та СП до органів Нацполіції щодо нього з причин “не стали на військовий облік за новою адресою”, при тому, що його адреса реєстрації не змінювалась з 1996 року. 20.08.2025 року було відкрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП (матеріали F2710911), а 05.11.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 виніс постанову про закриття справи у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП. 02.10.2025 року позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про усунення порушень законодавства шляхом виключення ОСОБА_1 з військового обліку та внесення коректних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстр “Оберіг”). Листом від 20.10.2025 року №15925 відповідач повідомив, що інформація щодо рішення про виключення ОСОБА_1 з військового обліку та набуття статусу особи, яка вже не є військовозобов`язаною відсутня як у Базі, так і у військово-обліковому документі. 21.10.2025 року позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 із скаргою на невиконання заяви, ухилення від розгляду по суті та порушення строків. Листом від 28.10.2025 року №16321 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив, що на всі питання, викладені в заяві від 02.10.2025 року, надано вичерпну інформацію. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей про його виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки 06 серпня 2012 року він був виключений з військового обліку військовозобов`язаних і, відповідно, військовозобов`язаним не є.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.08.2012 року позивач досяг 40 - річного віку.

На даний час позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

02.10.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Листом від 20.10.2025 року №15925 відповідач надав відповідь, у якій зазначено:

“30.04.2025 року згідно інформації АІТС “Оберіг” відбулось автоматичне взяття на облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №932 (зі змінами з 01.04.2025 року) за зареєстрованим місцем проживання (на основі відомостей з ЄДДР).

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку (ч.6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ).

Згідно п.3 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №559 : “Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів”.

Відповідно до п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством,; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Інформація щодо рішення про виключення Вас з військового обліку та набуття Вами статусу особи, яка вже не є військовозобов`язаним, відсутні як у Базі, так і наданому Вами військово-обліковому документі.

Згідно п.4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №559 “4. У разі невідповідностей відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі – повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі-повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. ”

Позивач 21.10.2025 року подав скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_1 на невиконання заяви, ухилення від розгляду по суті та порушення строків.

На зазначену скаргу позивач отримав відповідь від 28.10.2025 року №16321, у якій зазначено, що на всі питання надано вичерпну відповідь. Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону №2232-XII, військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд – до 35 років; 2) другий розряд:-до 60 років. Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону №2232-XII граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.

Позивач вважав, дії відповідача протиправними, що полягають у відмові здійснити внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку, протиправними та такими, що порушують його Конституційних прав, що стало підставою для звернення до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що військовий облік є адміністративною процедурою, здійснення якої регулюється законодавством, чинним на час її здійснення, тобто ведення військового обліку здійснюється на підставі чинного законодавства, а не законодавства, що було чинним у минулому.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Частиною дев`ятою статті 1 Закону № 2232-XII (у чинній редакції) визначено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно положень статті 37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають зокрема громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Відповідно до положень п. 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Військово-обліковими документами є:

- для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

- для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного;

- для резервістів - військовий квиток.

Статтею 32 Закону № 2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Запас військовозобов`язаних, згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону № 2232-XII військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини до 45 років; прапорщики і мічмани до 50 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві (ч. 4 ст. 28 Закону № 2232-XII).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 року № 1169-VII внесені зміни до статті 28 Закону № 2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 22.07.2014 року № 1604-VII до 60 років.

В свою чергу, приписи Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.

Суд враховує, що стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В спірних правовідносинах юридичним фактом за вольовим критерієм є подія, настання якої не залежить від волі та свідомості людини, - недосягнення позивачем граничного віку перебування у запасі. Вік особи як юридичний факт-стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень зазначених Законів № 1169-VII та № 1604-VII. За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі. З огляду на зазначене, суд не вбачає порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 19.09.2018 року у справі № 814/4386/15 та від 17.02.2020 року у справі № 820/3113/17.

Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII позивач, який не досяг 60 - річного віку, підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду, тобто повинен згідно з чинним законодавством України перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

Встановлені у справі обставини свідчать, що відповідно до приписів ст. 28 Закону № 2232-XII, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов`язаним не зважаючи на те, що його знято з військового обліку на підставі норм закону, які діяли на момент такого зняття.

Визначення правового статусу позивача як військовозобов`язаного пов`язане не лише з фактом досягнення ним певного віку, а й із законодавчим регулюванням, чинним на момент виникнення відповідних правовідносин.

На час внесення змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якими було збільшено граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі, позивач не досяг нового граничного віку перебування у запасі, а отже, на нього поширювалися положення чинного законодавства щодо обов`язку перебування на військовому обліку.

Так, зняття з військового обліку є тимчасовим припиненням перебування особи на конкретному обліку, яке не припиняє статусу військовозобов`язаного та не позбавляє можливості повторного взяття такої особи на військовий облік у передбачених законом випадках.

Натомість виключення з військового обліку є остаточним припиненням перебування особи на військовому обліку та припиненням статусу військовозобов`язаного.

Аналогічний підхід щодо розмежування правових наслідків зняття та виключення з військового обліку викладений Верховним Судом у постанові від 21.05.2025 року у справі №280/2880/24.

Посилання апелянта на те, що після досягнення 40-річного віку він автоматично перестав бути військовозобов`язаним, є помилковими, оскільки такі твердження ґрунтуються на застосуванні законодавства у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем відповідного віку, без урахування подальших змін законодавчого регулювання.

Водночас застосування чинних норм Закону №2232-XII до особи, яка на момент набрання ними чинності не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі, не є наданням закону зворотної дії в часі, оскільки такі норми регулюють правовідносини, які тривають, а не змінюють юридичні наслідки, що настали у минулому.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо порушення статті 58 Конституції України є необґрунтованими, оскільки позивач не був позбавлений набутого права на виключення з військового обліку, а лише перебуває у статусі військовозобов`язаного відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі №380/23260/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич