Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №380/7851/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/7851/25 пров. № А/857/18638/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, головуючий суддя – Кедик М.В., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання витини дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 29.03.2024 по 20.05.2024 року; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 29.03.2024 року по 20.05.2024 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 і під час безпосередньої участі у бойових діях 27.03.2024 року отримав вибухову травму, вогнепальне поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується відповідними медичними документами. Проте, Військова частина НОМЕР_1 протиправно не здійснила нарахування та виплату додаткової грошової винагороди..

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в збільшеному розмірі, право на яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі збільшеному до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 29.03.2024 року по 20.05.2024 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі збільшеному до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 29.03.2024 року по 20.05.2024 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час проходження останнім військової служби в складі військової частини НОМЕР_1 позивач: з 29.03.2024 року до 31.03.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні; 01.04.2024 до 04.04.2024 перебував на стаціонарному лікуванні; з 04.04.2024 року до 30.04.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні; з 30.04.2024 року до 20.05.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні. Водночас, з аналізу відповідної медичної документації, наданої самим же позивачем, вбачається відсутність будь-яких відомостей щодо характеру отриманої ОСОБА_1 травми відповідно до встановленого Класифікатора, що прямо корелюється з можливістю отримання/ неотримання відповідної додаткової винагороди.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.01.2024 року № 5 (по стройовій частині) вважати таким, що зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , призначений наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 19.12.2023 року №643-РС, на посаду солдата резерву 62-ої запасної роти Військової частини НОМЕР_1 , який прибув із Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), з 05.01.2024 року зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, вважати таким, що з 05.01.2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2024 року № 178 (по стройовій частині) військовослужбовця призваного по мобілізації молодшого сержанта ОСОБА_1 , стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 6 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що не прибув з відпустки за станом здоров`я до розташування підрозділу військову частину НОМЕР_1 . 22 червня 2024 року був відсутній на місці служби у підрозділі військової частини НОМЕР_1 . Призупинити з 22 червня 2024 року виплату грошового забезпечення, згідно пункту 15 розділу І наказу Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року “Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам”. Зняти з речового забезпечення з 22 червня 2024 року та зняти з котлового забезпечення з 22 червня 2024 року.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2024 року № 217 (по стройовій частині) вважати таким, якому призупинено військову службу у Збройних Силах України відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пунктів 114/1, 144/2, 144/3 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», солдату ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишньому стрільцю-снайперу механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив військову частину з 20 червня 2024 року, якому призупинено військову службу наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 03 серпня 2024 року №212-РС призупинити строк військової служби у Збройних Силах України на період мобілізації, вислугу років для призначення пенсії та вислугу у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключити із всіх видів забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 з 03 серпня 2024 року.

Відповідно до довідки Військової частини від 01.04.2024 року № 1295 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдат ОСОБА_1 27.03.2024 року отримав вибухову травму, вогнепальне осколкове наскрізне поранення правої стопи з вогнепальним осколковим переломом медіальної клиноподібної кістки. Акубаротравма без перфорації барабанних перетинок. За обставин при захисті Батьківщини.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 0486424 ОСОБА_1 у період з 29.03.2024 року по 31.03.2024 року знаходився у стаціонарі. Повний діагноз: Ds:МВТ (27.03.2024 року) ВОНП правої стопи з вогнепальним осколковим переломом медіальної клиноподібної кістки.

Згідно з виписним епікризом № 1395/264 ОСОБА_1 у період з 01.04.2024 року по 04.04.2024 року знаходився у стаціонарі. Повний діагноз: Стан після оперативного втручання 27.03.2024 року первинної хірургічної обробки ран правої стопи, 01.04.2024 року повторної хірургічної обробки ран правої стопи, накладання відтермінованих навідних швів з приводу МВТ (27.03.2024 року). ВОНП правої стопи з вогнепальним осколковим переломом медіальної клиноподібної кістки.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 909 ОСОБА_1 у період з 04.04.2024 року по 30.04.2024 року знаходився у стаціонарі. Повний діагноз: Стан після оперативного втручання 27.03.2024 первинної хірургічної обробки ран правої стопи, 01.04.2024 року повторної хірургічної обробки ран правої стопи, накладання відтермінованих навідних швів з приводу МВТ (27.03.2024 року), вогнепального осколкового наскрізного поранення правої стопи з вогнепальним осколковим переломом медіальної клиноподібної кістки. 19.04.2024 року ВХО ран лівого ріст суглобу.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 1181 ОСОБА_1 у період з 30.04.2024 року по 20.05.2024 року знаходився у стаціонарі. Повний діагноз: Стан після оперативного втручання 27.03.2024 року первинної хірургічної обробки ран правої стопи, 01.04.2024 року повторної хірургічної обробки ран правої стопи, накладання відтермінованих навідних швів з приводу МВТ (27.03.2024 року), вогнепального осколкового наскрізного поранення правої стопи з вогнепальним осколковим переломом медіальної клиноподібної кістки.

Представник позивача звернувся до відповідача з заявою від 25.02.2025 року щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 за період з 29.03.2024 року по 20.05.2024 року.

Листом від 08.03.2025 року відповідач повідомив, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 175 від 22.06.2024 року, військовослужбовцю призваного по мобілізації молодшого сержанта ОСОБА_1 , призупинено з 22 червня 2024 року виплату грошового забезпечення, згідно з пунктом 15 розділу І наказу Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 року “Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам”. Зняти з речового забезпечення з 22 червня 2024 року та зняти з котлового забезпечення з 22 червня 2024 року. Після повернення ОСОБА_1 в розташування військової частини НОМЕР_1 буде поновлено всі види забезпечення.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, яка полягала в невиплаті позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, збільшеної до 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що виплату грошового забезпечення призупинено з 22.06.2024 року, при цьому спірним періодом у цій справі є період з 29.03.2024 року по 20.05.2024 року. Таким чином події, які слугували підставою для призупинення виплати грошового забезпечення мали місце після спірного періоду, а саме після 22.06.2024 року.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів Українивід28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацом 4 п. 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку № 260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Пунктом 13 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що військово лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Аналіз наведеного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, свідчить, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

При цьому, Постановою № 168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості періодів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Аналогічні правові висновки щодо наявності підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, тау відпустці за станом здоров`я викладені у постановах Верховного Суду від ЗО травня 2025 року у справі № 380/27432/23, від 05 червня 2025 року у справі № 520/16421/23, від 19 червня 2025 року у справі № 480/9155/23.

При цьому, відповідно до пунктів 2, 9, 12 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.

Згідно з частиною другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби.

Згідно з пунктами 144-1, 144-2 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, України, затверджений Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Отже, лише з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань даних про досудове розслідування, відбувається призупинення військової служби.

Нарахування і виплата основного грошового забезпечення та премії, здійснення речового забезпечення припиняється з призупиненням військової служби.

Водночас, згідно п.144-6 Положення №1153/2008 для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.

Як слідує з матеріалів справи, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.06.2024 року № 175 позивача прийнято вважати таким, що не прибув з відпустки за станом здоров`я до місця розташування підрозділу.

В той же час, вказаним вище наказом ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення.

Надалі, на підставі надходження на адресу військової частини витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 03.08.2024 Позивачу призупинено військову службу, що тягне за собою настання відповідних правових наслідків у т.ч. – щодо виплат грошового забезпечення.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач повернувся до місця розташування військової частини.

Отже, встановлений факт самовільного залишення військовослужбовцем військової частини є правовою підставою для припинення виплати військовослужбовцю грошового забезпечення.

Враховуючи те, що факт самовільного залишення позивачем військової частини є підтвердженим, апеляційний суд вважає, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності, коли не виплатив позивачу додаткову винагороду, оскільки нарахування і виплата грошового забезпечення припиняється з моменту призупинення військової служби.

При цьому апеляційний суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 08 вересня 2022 року у справі №9901/276/19, відповідно до якої «протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.».

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що з 22.06.2024 року позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину, у відповідача відсутні підстави для виплати позивачу грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №380/7851/25 – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич