Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №140/175/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/175/26 пров. № А/857/18100/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року, головуючий суддя – Лозовський О.А., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога Фуд» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ТзОВ «ПЕРЕМОГА ФУД» звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000243/2 від 02.09.2025 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що декларантом було надано усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. На підтвердження митної вартості товару за ціною договору надані такі документи як: контракт, інвойс, специфікація, пакувальний лист, прайс-лист, докази на оплату товару, докази витрат на перевезення. Жодних розбіжностей у документах, поданих для митного оформлення і які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не було, а тому у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів. Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом..

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000243/2 від 02.09.2025 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, Митницею встановлено наявність в документах неточностей та розбіжностей. У зв`язку з цим декларанту направлено електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи, а саме виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно формування вартості імпортованих товарів на заявлених комерційних умовах поставки; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями; товарно-транспортні документи, які б стосувалися задекларованого товару (накладна УМВС). Вказує, що необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість товару. Зауважив, що декларантом не забезпечено надання відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У зв`язку з цим прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та визначено митну вартість на підставі інформації щодо митної вартості аналогічного товару. Оскаржене рішення вважає таким, що прийняте в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України..

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «Перемога Фуд» зареєстроване як юридична особа, основним видом економічної діяльності котрого є: 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.07.2025.

На виконання зовнішньоекономічного контракту №PF/DНІ001 від 12.07.2024 року, укладеного між компанією Dalian Haifeng International Trading Co., Ltd (КНР) та ТзОВ «Перемога Фуд», згідно із рахунком-фактурою (інвойсом) №НF047240826 від 15.08.2025 року, позивачем на митну територію України ввезено товари (консервовані гриби).

01.09.2025 року декларантом позивача в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано МД №25UA205140054208U0 з описом товарів: «консервовані гриби мариновані з додаванням оцту чи оцтової кислоти в скляних банках: опеньки мариновані делікатесні відбірні (Nameko) в скляних банках 12х580 мл (500 г нетто), по 12 банок в упаковці – 2050 упаковок, чиста вага нетто 12300,00 кг, Не містить ГМО. Торговельної марки Dream Valley, виробництва Dalian Haifeng International Trading Co., Ltd (Китай), в якій митна вартість товару була визначена за основним методом, а саме за вартістю товару згідно рахунку – 2,70 дол. США/коробку з усіма необхідними документами на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору.

У вказаній декларації митна вартість товару визначена за основним - першим методом, а саме за ціною товару – 5535,00 доларів США (графа 22 МД) та з урахуванням витрат, які покупець поніс під час переміщення товару до митного кордону України в сумі 73 707,73 грн.

Відтак, митна вартість у перерахунку на національну валюту задекларована на суму 369033,25 грн (графа 12 МД).

Для підтвердження митної вартості декларантом надано: коносамент №243450704 від 29.08.2024 року; інвойс №НF047240826 від 15.08.2025 року; прайс-лист №б/н від 15.08.2024 року; пакувальний лист №б/н від 15.08.2024 року; сертифікат якості №б/н від 15.08.2024 року; сертифікат здоров`я №224N47270002684001 від 23.08.2024 року; фітосанітарний сертифікат №225N47270002684002 від 23.08.2024 року; санітарний сертифікат від 15.08.2024 року; сертифікат про відсутність ГМО від 15.08.2024 року; сертифікат про походження товару №C24669220920074 від 27.08.2024 року; експортну митну декларацію країни відправлення №422720240000870064; 090820250000101439 від 14.03.2025 року; повідомлення про митне оформлення безпаперового експорту від 25.08.2024 року; автотранспортну накладну №00015329 від 19.12.2024 року; супровідний транзитний документ Т1 №MRN 24 PL322080NS2VAFM4; накладну СМГС №06108 від 08.12.2022 року; контракт №ВТ/PF001 від 08.08.2022; рахунок №5653425678 від 20.11.2024 року; договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 12.08.2022 року; рахунки №5653425680, №5653425682, №5653425684, №5653425686 від 20.11.2024 року; свіфт від 22.11.2024 року (оплата ТЕП); свіфт (платіжна інструкція) від 21.11.2024 року (оплата імпортованого товару); договір про надання послуг митного брокера №38 від 28.07.2025 року.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні від 01.09.2025 року зазначено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:

- відповідно договорів (контрактів) про перевезення від 08.08.2022 року №BT/PF001, від 12.08.2022 року №UA00251386 послуги з перевезення вантажу надали відповідно перевізники Bovec Trade LLP, (England) та Maersk A/S, Copenhagen, Denmark. Загальна сума транспортних витрат становить 3396,04 дол. США. Заявлено згідно рахунків-фактур про надання транспортно-експедиційних послуг: №5653425678 від 20.11.2024 року – 1500 дол. США морське перевезення; №5653425680 від 20.11.2024 року – 296,04 дол. США витрати до місця доставки Гданськ, №5653425682 від 20.11.2024 року – 1600 дол. США вартість наземного перевезення. Декларантом не надано розрахунок вартості перевезення вантажу по всьому маршруту слідування від завантаження до місця розвантаження, з врахуванням вартості морського та залізничного перевезення, навантаження/розвантаження, портових послуг, інших витрат;

- в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг №5653425678 передбачено умови оплати – 120 днів з дати отримання товару. В рахунках №5653425680, №5653425682 зазначено негайна оплата, термін 24.11.2024 року. Платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до рахунків-фактур не надано;

- відповідно п. 3.1 договору (контракту) про перевезення від 12.08.2022 року №UA00251386 Перевізник організовує транспортування, серед якого послуги навантажувально-розвантажувальних робіт, проте дані витрати відсутні в гр. 21 декларації митної вартості (ДМВ), що свідчить про їх не включення до митної вартості товару;

- в прайс-листі від 15.08.2024 року зазначене одне найменування товару виключно для ТзОВ «Перемога Фуд», тоді як відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу;

- платіжна інструкція в іноземній валюті від 21.11.2024 року не містить належних відомостей про надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операцій за такою платіжною інструкцією, отже, не відповідає нормам Закону України від 21.11.2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положенню про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року №216.

Внаслідок цього митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) транспортні (перевізні) документи; 5) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Декларант надав додаткові документи: банківський платіжний документ від 22.11.2024 року, лист роз`яснення від 01.09.2025 року №3/09, накладну СМГС, рахунки №5653425680, 5653425682, 5653425684, 5653425686.

Листом від 02.09.2025 року б/н декларант повідомив про подані документи та відсутність інших витребовуваних митницею документів.

Наданий банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортних послуг на загальну суму 4074,11 дол. США, що не відповідає сумі транспортних витрат 3396,04 дол. США, заявленій до митного оформлення. Відповідно графи 70 платіжного документу (призначення платежу) розрахунок здійснено за контрактом від 12.08.2022 року №UA00251386 згідно рахунків №5653425680, 5653425682, 5653425684, 5653425686, з яких №5653425680, 5653425682 стосуються партії товару. Числового розрахунку транспортних витрат по зазначених рахунках для ідентифікації, що стосується оцінюваного товару, декларантом не надано. Інформація в листі від 01.09.2025 року №3/09 ТзОВ «Перемога Фуд» про оплату за транспортне перевезення не відображає конкретної вартості транспортних послуг від завантаження до місця розвантаження, з врахуванням вартості морського та залізничного перевезення, навантаження/розвантаження, інших витрат. Накладна СМГС не стосується партії оцінюваного товару.

Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, а також у зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, внаслідок спрацювання ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 року №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор”, а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних товарів.

Внаслідок вищезазначеного Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2025 року №UA205140/2025/000243/2 та сформовано картку відмови №U205140/2025/002295.

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, митну вартість товарів визначено за другорядним методом визначення митної вартості - резервним, відповідно до ст. 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів, а саме: товар на рівні – 2,24 дол. США/кг за ЕМД №UA209170/2025/006552 від 27.01.2025 року. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Гриби, консервовані з доданням оцту: Canned pickled mushrooms NAMEKO…», країна походження Китай, імпорт товару якого здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів на умовах поставки FOB CN, з урахуванням партії ввезеного товару. У рішенні додатково зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або в судовому порядку.

Товар випущено у вільний обіг згідно з МД №25UA205140054493U0 від 02.09.2025 року з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.10.2020 року справа №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 року у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Аналізуючи матеріали справи колегія суддів враховує, що згідно Договору №UA00251386 на перевезення зовнішньоторгівельних вантажів від 12.08.2022 року, компанія Maersk A/S надала послуги, а саме: навантажувально-розвантажувальні роботи в порту за межами території України – вартість 296,04 дол. США, згідно рахунку №5653425680 від 20.11.2024 року.

Пунктом 3.1 договору на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 12.08.2022 року №UA00251386 передбачено, що Перевізник організовує транспортування, серед якого і послуги навантажувально-розвантажувальних робіт

Також, позивачем подано лист від 01.09.2025 року вих. №3/09, у якому останній самостійно визначив та розподілив загальну суму транспортних витрат, зазначивши, що оплата за транспортне перевезення по платіжці на суму 4074,11 дол. США складається з чотирьох рахунків, рахунки за номерами №5653425680, 5653425682 від 20.11.2024 за залізничне перевезення та погрузочно-розвантажувальні роботи в порту для контейнера BMOU2475136, інші рахунки за номерами 5653425684, 5653425686 від 20.11.2024 року за залізничне перевезення та погрузочно-розвантажувальні роботи в порту для контейнера WNGU2464276.

Вартість транспортних послуг, які включаються до митної вартості були обґрунтовані та документально підтверджені рахунком на оплату міжнародного перевезення вантажобагажу морським транспортом від 22.11.2024 року, який було складено на підставі рахунків №5653425680, 5653425682, 5653425684, 5653425686, що відповідає умовам договору від 12.08.2022 року №UA00251386, згідно якого плата за перевезення вантажів фіксується в рахунках Перевізника.

Пахунки №5653425680, №5653425682 від 20.11.2024 року підтверджують транспортні витрати за залізничне перевезення та погрузочно-розвантажувальні роботи в порту контейнера BMOU2475136, рахунки №5653425684, №5653425686 від 20.11.2024 року за залізничне перевезення та погрузочно-розвантажувальні роботи в порту для контейнера WNGU2464276.

Крім того, рахунок-фактура від 20.11.2024 року №5653425678 підтверджує перевезення вантажобагажу морським транспортом (морський фрахт) на суму 1500,00 дол. США. Оскільки умови оплати встановлені протягом 120 днів із дати отримання товару, відповідно на момент розмитнення оплата проведена не була, що не суперечить умовам контракту.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлена декларантом сума транспортних витрат у розмірі 4074,11 дол. США була підтверджена належними доказами.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 року по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Ураховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Враховуючи вищенаведені норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, про те, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товарів, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі №140/175/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич