Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №380/21599/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/21599/25 пров. № А/857/17614/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року, головуючий суддя - Грень Н.М., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа - Акціонерне товариства «Українська залізниця», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання винити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ у Львівській області, третя особа - АТ «Українська залізниця», в якому просила визнати протиправним та скасувати винесене Відповідачем рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії російської федерації проти України від 14.08.2025 року №13001-29218346-2025-2; зобов`язати Відповідача призначити та виплатити мені одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю як члену сім`ї (дружині) загиблого працівника об`єкта критичної інфраструктури на підставі ст. 2 Закону №2980 у розмірі 1 000 000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вона є дружиною ОСОБА_2 , який був провідником пасажирського вагону Філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця». Актом спеціального розслідування комісія із спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельним наслідком, керуючись п. 34 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, шляхом одностайного голосування, на підставі підпункту 2 пункту 52 Порядку, прийняла рішення визнати груповий нещасний випадок зі смертельним наслідком, який стався 28.08.2022 приблизно о 14:30 з працівниками регіональної філії Філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця», а саме з ОСОБА_2 , пов`язаним із виробництвом. Отже, загибель чоловіка позивачки пов`язана із виробництвом на підприємстві критичної інфраструктури, загибель чоловіка позивачки сталася після 24.08.2022 року, місце виконання трудових обов`язків і смерть чоловіка позивачки відбулися внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків, відповідно до п.3 ст. 1 Закону № 2980-ІХ від 20.03.2023 року позивачка, як дружина загиблого ОСОБА_2 , входить до переліку членів сім`ї загиблих осіб, а, відтак, ОСОБА_1 , має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) її чоловіка ОСОБА_2 20.08.2025 року від відповідача надійшов лист, яким відповідач надав рішення № 1300-5315-8/108432 від 20.08.2025 року. Вказаними документами відповідач відмовив у задоволені заяви позивачки, обґрунтовуючи тим, що відповідно до листа Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 16.09.2024 року підприємство, де працював потерпілий ОСОБА_2 станом на 28.02.2022 року не внесено до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури. Дане рішення та відмову у призначенні допомоги позивачка вважала протиправним.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано винесене Відповідачем рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії російської федерації проти України від 14.08.2025 року №13001-29218346-2025-2; зобов`язано Відповідача призначити та виплатити мені одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю як члену сім`ї (дружині) загиблого працівника об`єкта критичної інфраструктури на підставі ст. 2 Закону №2980 у розмірі 1 000 000 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що підстав для призначення та виплати позивачці одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії російської федерації проти України як члену сім`ї загиблого немає.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2

24.08.2022 року з ОСОБА_2 провідником пасажирського вагона Філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» стався під час виконання трудових обов`язків згідно з трудовим розпорядком підприємства нещасний випадок.

Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 24.08.2022 року о 15:00 у філії «Пасажирські перевезення» АТ «Українська залізниця» від 28.12.2022 року №Н-1/П підтверджено факт того, що нещасний випадок, що стався пов`язаний із виробництвом.

Як слідує з Акта за формою Н-1/П, нещасний випадок із смертельним наслідком із чоловіком позивачки, ОСОБА_2 , стався 24.08.2022 року внаслідок ракетного удару, здійсненого збройними силами російської федерації по приймально-відправній колії №1 приймально-відправного парку «Б» станції Чаплине структурного підрозділу «Дніпровська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

Згідно судово-медичної експертизи від 25.08.2022 року №4446, виданої «Дніпропетровське обласне бюро СМЕ «ДОР», смерть ОСОБА_2 настала в результаті: «Інші уточненні травми із залученням декількох ділянок тіла. Вибухова травма. Ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків». За таких обставин ОСОБА_2 отримав несумісні з життям ушкодження внаслідок збройної агресії рф проти України.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України Закон №2980 одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров?ю, на яку має право особа у разі загибелі члена сім?ї з числа працівників об?єкта критичної інфраструктури згідно із цим Законом, встановлюється у розмірі 1 млн гривень. Оскільки АТ «Укрзалізниця» відноситься до сектору залізничного транспорту, а отже і до об?єктів критичної інфраструктури.

ОСОБА_1 звернулася із заявою від 09.07.2025 року до Головного управління ПФУ у Львівській області.

Листом від 20.08.2025 року №1300-5315-8/108432 повідомлено позивачку про ухвалення Рішення від 14.08.2025 року № 13001-29218346-2025-2. Цим рішенням було вирішено відмовити їй у призначенні одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров?ю, завданої працівникам об?єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії російської федерації проти України у зв?язку із загибеллю (смертю) ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_2 . Таке рішення було ухвалене на підставі того, що підприємство, де працював потерпілий ОСОБА_2 , не внесене до Реєстру об?єктів критичної інфраструктури (далі - Реєстр). Відповідний висновок Головного управління ґрунтувався на інформації, отриманій на запит Головним управлінням від Департаменту захисту критичної інфраструктури Адміністрації Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що попри відсутність відомостей у Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури, на його працівників, що постраждали внаслідок військової агресії російської федерації, поширюються норми Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії російської федерації проти України», та передбачено призначення та виплата грошової допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, шкоду працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» від 20.03.2023 року №2980-ІХ (далі - Закон №2980-ІХ) визначено, що право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю мають особи з числа працівників об`єктів критичної інфраструктури, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, які стали особами з інвалідністю у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов`язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 року воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам.

Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону №2980-ІХ право на отримання одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, передбаченої цим Законом, мають також особи, визначені частиною першою статті 1 цього Закону, визнані особами з інвалідністю у період з 24 лютого 2022 року до набрання чинності цим Законом (тобто до 01.05.2023).

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону №2980-ІХ одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю призначається і виплачується за рішенням органу, визначеного Кабінетом Міністрів України. Визначений Кабінетом Міністрів України орган безоплатно в порядку електронної взаємодії отримує необхідну інформацію від державних органів, які є власниками (розпорядниками, держателями, володільцями, адміністраторами тощо) інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних, комунікаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, у тому числі з Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім`ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів тощо, про осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Порядок отримання інформації з реєстрів та інформаційних баз даних визначається розпорядником персональних даних, що містяться у відповідних реєстрах або базах даних.

Статтею 2 Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії російської федерації проти України» передбачено, що одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю, на яку має право особа згідно із цим Законом, встановлюється у таких розмірах:

1) особам з інвалідністю I групи - 800 тисяч гривень;

2) особам з інвалідністю II групи - 500 тисяч гривень;

3) особам з інвалідністю III групи - 200 тисяч гривень;

4) у разі загибелі (смерті) - 1 мільйон гривень.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (далі - одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю), передбаченої Законом №2980-ІХ, визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 №1396, відповідно до абзацу 2 пункту 11 якого визначено, що для підтвердження факту віднесення об`єкта інфраструктури, на якому служить/працює (служила/працювала) особа, зазначена у частині першій статті 1 Закону, до об`єкта критичної інфраструктури працівник уповноваженого органу надсилає до уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури письмовий запит щодо надання інформації про включення об`єкта до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури та набуття ним правового статусу об`єкта критичної інфраструктури.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру» від 16 листопада 2021 року № 1882-IX (далі - Закон України «Про критичну інфраструктуру») об`єкти критичної інфраструктури - об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру» реєстр об`єктів критичної інфраструктури - автоматизована система, що містить перелік найбільш важливої для життєдіяльності суспільства та держави критичної інфраструктури, щодо якої встановлюються особливі вимоги із забезпечення її безпеки та стійкості і здійснюється моніторинг їх дотримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про критичну інфраструктуру» віднесення об`єктів до критичної інфраструктури здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2023 року №415 затверджено Порядок ведення Реєстру об`єктів критичної інфраструктури, включення таких об`єктів до Реєстру, доступу та надання інформації з нього, який визначає процедури формування і ведення Реєстру об`єктів критичної інфраструктури (далі - Реєстр), включення об`єктів критичної інфраструктури до Реєстру, внесення до нього інформації про об`єкти критичної інфраструктури та їх виключення, доступу та надання інформації з Реєстру.

Відповідно до п.4 цієї Постанови адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації під час воєнного стану, а також протягом дванадцяти місяців після його припинення чи скасування з дня набрання чинності цією постановою забезпечити:

- функціонування, формування і ведення Реєстру в автоматизованій системі, що забезпечує роботу як одномашинний однокористувачевий комплекс, який обробляє інформацію однієї або кількох ступенів обмеження доступу;

- внесення відомостей про об`єкти критичної інфраструктури до Реєстру.

Колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на положення частини 4 статті 6 Закону №2980-ІХ, якою установлено, що до завершення формування реєстру об`єктів критичної інфраструктури відповідно до Закону України "Про критичну інфраструктуру" перелік об`єктів критичної інфраструктури, на працівників яких поширюється дія цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №1109 від 09.10.2020 року "Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури" (далі - Постанова №1109) затверджено Перелік об`єктів критичної інфраструктури, серед яких до Сектору "транспорт і пошта" включено підсектор "залізничний транспорт", до типів основних послуг якого входять: "пасажирські залізничні перевезення", "вантажні залізничні перевезення", "експлуатація та технічне обслуговування залізниці", "забезпечення роботи вокзалів та вузлових станцій".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру» №1882-ІХ від 16.11.2021 року (далі- Закон про критичну інфраструктуру) критична інфраструктура - це сукупність об`єктів критичної інфраструктури. Об`єкти критичної інфраструктури - об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам. Оператор критичної інфраструктури - юридична особа будь-якої форми власності та/або фізична особа підприємець, що на правах власності, оренди або на інших законних підставах здійснює управління об`єктом критичної інфраструктури та відповідає за його поточне функціонування. Віднесення до об`єктів критичної інфраструктури здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за сукупністю критеріїв, що визначають їх соціальну, політичну, економічну, екологічну значущість для забезпечення оборони країни, безпеки громадян, суспільства, держави і правопорядку, зокрема для реалізації життєво важливих функцій та надання життєво важливих послуг (ст. 8 Закону про критичну інфраструктуру). Відповідно до ст. 9 Закону про критичну інфраструктуру встановлені сектори критичної інфраструктури, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

До життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема транспортне забезпечення (п.11 ст. 4 Закону про критичну інфраструктуру) Постановою КМУ від 02.09.2015 року № 735 в редакції постанови КМУ від 20.10.2021 року № 1094 «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут акціонерного товариства «Українська залізниця».

Згідно з пунктами 1,2 Статуту АТ «Українська залізниця» встановлено, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, утворене як акціонерне товариство, 100 % акцій якого закріплюються в державній власності, та є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до п.18 Статуту АТ «Українська залізниця» товариство утворює філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи як на території України, так і за її межами, які діють на підставі положень.

Відповідно до п. 152 Статуту АТ «Українська залізниця» трудовий колектив товариства становлять усі фізичні особи, які беруть участь у його діяльності на основі трудового договору або інших форм, що регулюють трудові відносини працівників з товариством.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її (юридичної особи) функцій. Філія не є юридичною особою. АТ "Українська залізниця" включена в перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року за №83 "Про затвердження об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави".

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 року за №1109 "Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури" залізничний транспорт (що надає наступні послуги: пасажирські залізничні перевезення, вантажні залізничні перевезення, експлуатацію та технічне обслуговування залізниці, забезпечення роботи вокзалів та вузлових станцій) віднесено до переліку секторів основних послуг критичної інфраструктури держави.

Отже, з урахуванням системного аналізу вищенаведених актів законодавства, АТ «Українська залізниця» (юридична особа, до складу якої входять філії та структурні підрозділи) є об`єктом критичної інфраструктури, а, відповідно провідник пасажирського вагону Філії «Пасажирські перевезення» АТ «Українська залізниця» є працівник об`єкту критичної інфраструктури, незважаючи на відсутність відповідного запису у Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури.

Попри відсутність відомостей у Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури, на його працівників, що постраждали внаслідок військової агресії російської федерації, поширюються норми Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії російської федерації проти України», та передбачено призначення та виплата грошової допомоги.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі №380/21599/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич