Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №740/2852/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/2852/25

Головуючий у першій інстанції – Олійник В. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1256/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Луговця О. А., Супруна О. П.,

із секретарем Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

У С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (після заміни первісного відповідача Ніжинської міської об`єднаної територіальної громади в особі Ніжинської міської рад Чернігівської області), в якому просив визначити для нього додатковий строк у три місяці для подачі заяви нотаріусу про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті дочки ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовував тим, що він є батьком, спадкоємцем першої черги, після смерті дочки ОСОБА_3 , однак пропустив строк для подачі заяви нотаріусу про прийняття спадщини з поважних причин.

Так, позивач зазначав, що з матір`ю покійної дочки ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 19.12.1979, після чого вони ще проживали разом до 1990 року, а потім він переїхав жити та працювати до м. Чернігова. До 1996 року за рішенням суду сплачував аліменти на дочку.

У 1995 році у дочки виявили психічне захворювання, їй встановили ІІ групу інвалідності, вона ніде не навчалась і не працювала, колишня дружина фактично опікувалась дочкою, а позивач приїздив до них та продовжував надавати матеріальну допомогу. Вказував, що останні роки він постійно телефонував на мобільний номер телефону колишньої дружини, приїздив до помешкання дочки, привозив продукти та гроші.

Звертав увагу на те, що він має поважний вік 72 роки, з 2005 року є особою з інвалідністю ІІ групи, що пов`язана із захворюванням серця, часто хворіє.

У зв`язку з черговим загостренням хвороби, з 17.09.2024 по 20.09.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні лікарні, після виписки з лікарні більше місяця знаходився виключно вдома, де продовжував лікування. У січні 2025 року по швидкій допомозі потрапив у лікарню, де після проведення оперативного втручання перебував 12 днів на стаціонарному лікуванні та до 10.03.2025 лікувався амбулаторно.

Стверджував, що в період хвороб він періодично телефонував колишній дружині, але вона не відповідала на його дзвінки. Через свій стан здоров`я він не міг фізично поїхати до м. Ніжина і чекав, що ОСОБА_4 сама йому зателефонує.

28.04.2025 він приїхав до квартири колишньої дружини та дочки, де від сусідів та працівників поліції дізнався, що вони обидві померли: ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У подальшому з`ясувалося, що двоюрідна сестра померлої дочки ОСОБА_5 поховала покійних, прибрала у квартирі та звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

30.04.2025 позивач звернувся до приватного нотаріуса, яка повідомила, що спадкова справа до майна покійної дочки заведена іншою особою та відмовила у прийнятті заяви про прийняття спадщини у зв`язку із пропуском строку.

Таким чином, пропуск строку на подання заяви про прийняття спадщини склав 30 днів та причинами його пропуску позивач вважав – незадовільний стан його здоров`я, перебування протягом тривалого часу на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, а також та обставина, що він не знав і не міг знати про смерть дочки, оскільки не був повідомлений органами поліції та відповідачкою, яка звернулась із заявою про прийняття спадщини.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16.03.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильну оцінку судом доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що недобросовісна поведінка відповідачки (спадкоємиці п`ятої черги), а також поважні причини, зазначені в позові, призвели до того, що позивач пропустив строк прийняття спадщини на місяць, який є незначним.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, як необґрунтовану та безпідставну, а рішення суду першої інстанції – без змін, посилаючись на його законність та відповідність нормам матеріального і процесуального права.

Відповідачка зазначає, що з моменту відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до моменту госпіталізації позивача (навіть за його власним твердженням про 15.01.2025) минуло 3 місяці та 14 днів (а відповідно до судового рішення — 3 місяці та 15 днів). Протягом цього суттєвого проміжку часу позивач не перебував у медичному закладі, не знаходився у безпорадному стані та мав повну і нічим не обмежену об`єктивну можливість звернутися до нотаріуса із відповідною заявою особисто або засобами поштового зв`язку, або викликати нотаріуса додому. Жодних доказів існування об`єктивних та непереборних перешкод у період з жовтня 2024 року по січень 2025 року позивачем суду не надано.

Наголошує, що сама по собі наявність у позивача ІІ групи інвалідності безстроково не є автоматичною підставою для визнання причин пропуску строку поважними. Надані позивачем листки непрацездатності за період лікування не містять даних про такий режим, який би зумовив абсолютну та повну неможливість вчинити прості нотаріальні дії особисто або через представника.

Указує, що під час розгляду справи судом першої інстанції свідки, які були допитані в судовому засіданні за клопотанням позивача, надали чіткі та послідовні показання про те, що ОСОБА_1 достеменно знав про факт смерті своєї доньки ОСОБА_3 безпосередньо у жовтні 2024 року.

Звертає увагу, що вона не підтримувала зв`язків із колишнім чоловіком своєї померлої родички і не володіла (та не могла володіти) інформацією про його поточне місце проживання, стан здоров`я, відомостями про його місце проживання чи взагалі самим фактом його приналежності до живих. Чинне законодавство України, зокрема Закон України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не покладає на спадкоємця обов`язку розшукувати інших спадкоємців чи повідомляти нотаріусу відомості про них. Питання інформування з боку правоохоронних органів не входить до передбаченого законом порядку відкриття та прийняття спадщини, а тому не могло стати об`єктивною чи непереборною перешкодою для вчасного подання заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, відповідачки ОСОБА_2 та її представника – адвоката Царенка А. А., які просили залишити в силі рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено непереборних обставин, які перешкоджали б йому в період з 01.10.2024 по 01.04.2025 як самостійно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після своєї дочки за місцем її відкриття, так і надіслати заяву про прийняття спадщини поштою на адресу нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, при цьому в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований (дата реєстрації 30.03.1989) та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є пенсіонером, особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання (а.с. 8, 9, 19, 20).

ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , який згідно із копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 30.11.1999 серії НОМЕР_1 розірвано 19.12.1979 (а.с. 14).

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13).

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали за адресою: АДРЕСА_2 , квартира зареєстрована в цілому за останніми на праві особистої власності (станом на 31.12.2012)(а.с. 15-17).

Відповідно до копії постанови Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 30.11.2024 про закриття кримінального провадження у провадженні слідчого відділу перебували матеріали кримінального провадження №12024270380000813 від 17.11.2024 за ч.1 ст.115 КК України, досудовим розслідуванням встановлено, що за повідомленням ОСОБА_6 від 17.11.2024 працівниками Ніжинського РУП у кв. АДРЕСА_3 виявлені трупи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , видимих тілесних ушкоджень не виявлено, тіла в такому стані знаходяться досить довгий період часу, частково сталося скелетування та гниття; двері до квартири були замкнені із середини; тіла були направлені до моргу для проведення судово-медичної експертизи.

Згідно з копіями висновків експерта ДСУ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» Ніжинського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи 1 №240 та № 241 смерть ОСОБА_3 могла настати ІНФОРМАЦІЯ_1 , смерть ОСОБА_4 могла настати приблизно 01.08.2024 (а.с. 96-104)

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 18.11.2024, виданого Ніжинським відділом РАЦС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ніжин Чернігівської області (а.с. 12, 51).

Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 18.11.2024, виданого Ніжинським відділом РАЦС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Ніжин Чернігівської області (а.с. 11).

За інформацією приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Бублик Т.М. спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась, із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався (а.с. 37-38).

До майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 09.12.2024 заведено спадкову справу №35/2024 за заявою ОСОБА_2 , яка є двоюрідною сестрою померлої (а.с. 39-75).

30.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Бублик Т.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті дочки ОСОБА_3 , однак отримав письмову відмову від 07.05.2025 №33/01-16, з тих підстав, що спадкова справа заведена за вчасно поданою заявою іншого спадкоємця, а він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, факт прийняття ним спадщини не встановлено, оскільки він не був зареєстрований та не мешкав разом з дочкою за однією адресою на день її смерті (а.с. 18, 71, 73 зворот).

На підтвердження поважності пропуску строку на прийняття спадщини після смерті дочки ОСОБА_3 позивач надав:

- виписку із медичної карти амбулаторного хворого КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради 3-є поліклінічне відділення від 09.09.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 потребує постійного прийому гіпотензивних, піроліпідемічних, антитромботичних препаратів, нітропрепаратів курсами, протизапальні, ферментні, судинні препарати (а.с. 24);

- виписку із медичної карти стаціонарного хворого №15799 кардіологічного відділення КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради, відповідно до якої ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 17.09.2024 по 20.09.2024 з діагнозом - ІХС: дифузний кардеосклероз; гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст. 2, ризик 3; блокада ПНПГ; СН ІІ Аст. ФК ІІ )(а.с. 21, 25);

- копію виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №958 КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради від 28.01.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванніз 16.01.2025 по 28.01.2025 з діагнозом гостра злуковатонкокишкова непрохідність, 17.01.2025 проведено оперативне лікування (а.с. 22);

- копію виписки КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради від 21.02.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 за станом здоров`я потребує прийому гіпотензивних препаратів, антитромботичнихнітропрепаратів, нестероїдні протизапальні і судинні препарати (а.с. 23);

- витяг з Електронного реєстру листків непрацездатності, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував на лікарняному у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю з 16.01.2025 по 20.01.2025, з 21.01.2025 по 27.01.2025, з 28.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 14.02.2025, з 15.02.2025 по 21.02.2025, з 22.02.2025 по 25.02.2025, з 27.02.2025 по 03.03.2025, з 04.03.2025 по 07.03.2025, з 08.03.2025 по 10.03.2025 (а.с. 28-30);

- медичні виписки про перебування ОСОБА_1 на лікуванні у 2003 та 2018 роках (а.с. 26, 27).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

У постанові Верховного Суду України від 23.08.2017 у справі №6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

При цьому, суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №381/4482/16-ц (провадження №61-12844св18), від 30.01.2020 у справі №487/2375/18 (провадження №61-10136св19), від 31.01.2020 у справі №450/1383/18 (провадження №61-21447св19), від 16.09.2024 у справі №754/561/23 (провадження №61-14673ск23).

У постанові від 28.03.2022 в справі №750/2158/21 (провадження №61-753св22) (підтверджена постановою Верховного Суду у справі №683/2853/24 від 22.09.2025) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку, встановленого для її прийняття.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом у справі встановлено, що дочка позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач ОСОБА_1 на день смерті дочки не був зареєстрований та не проживав разом з нею за однією адресою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 закінчився 01.04.2025.

Із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса 30.04.2025.

На обґрунтування позовних вимог позивач поважними причинами пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини вказував - незадовільний стан його здоров`я, перебування протягом тривалого часу на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, а також та обставина, що він не знав і не міг знати про смерть дочки, оскільки не був повідомлений органами поліції та відповідачкою, яка звернулась із заявою про прийняття спадщини.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наведені ОСОБА_1 у позовній заяві причини пропуску строку на прийняття спадщини є неповажними.

Такі висновки районного суду є правильними.

Позивач на підтвердження своїх доводів надав докази наявності у нього інвалідності ІІ групи, а також докази щодо наявності хронічних захворювань і перебування на стаціонарному лікуванні.

Наявність хронічних захворювань та інвалідність самі собою не є поважними причинами пропуску строку на прийняття спадщини та не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали б позивачу, у встановлений законом строк, звернутися із заявою про прийняття спадщини, у розумінні положень ст. 1272 ЦК України.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 у справі №691/481/18 (провадження №61-5280св19).

Колегія суддів ураховує, що за наданою медичною документацією позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 17.09.2024 по 20.09.2024, тобто до смерті його дочки ОСОБА_3 та відкриття спадщини.

Також за наданими медичними документами позивач перебував на лікарняному у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, в тому числі на стаціонарному лікуванні, з 16.01.2025 по 10.03.2025. Тобто, після закінчення лікарняного (10.03.2025) позивач мав час вчасно та у встановлені строки, які закінчувались 01.04.2025, звернутись із заявою про прийняття спадщини.

При цьому, районний суд обґрунтовано констатував, що позивач міг як самостійно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після своєї дочки за місцем її відкриття, так і надіслати заяву про прийняття спадщини поштою на адресу нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, при цьому в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.

У свою чергу, відповідно до вищевказаних норм чинного законодавства та правових висновків Верховного Суду щодо їх застосування, відсутність відомостей про смерть спадкодавця не може вважатися об`єктивною причиною, що перешкодила ОСОБА_1 прийняти спадщину, який знав про місце проживання своєї дочки, а з дотриманням загальноприйнятих норм поведінки мав можливість цікавитися її життям та здоров`ям, а отже, знати про її смерть.

При цьому, позивач сам вказував, що періодично телефонував колишній дружині та дочці, а також навідував їх, дочка мала психічне захворювання, ніде не вчилась і не працювала. Колишня дружина позивача ОСОБА_4 , яка опікувалась хворою дочкою, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у позові позивач зазначив, що заїхав до квартири, де жили останні 28.04.2025, тобто майже через 9 місяців після смерті колишньої дружина та майже через 7 місяців після смерті дочки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що свідки, в тому числі з боку позивача, у судовому засіданні підтвердили, що позивач був обізнаний про смерть колишньої дружини та дочки у 2024 році, незадовго після їх смерті.

Так, свідок ОСОБА_7 показала, що позивач зателефонував їй орієнтовно 15 січня 2025 року і сказав, що сталася трагедія, що його рідні померли,

Свідок ОСОБА_8 показала, що вона орієнтовно у листопаді 2024 року повідомила по телефону позивача про смерть дружини і дочки, а позивач вказав, що він на операції і мало не помер.

Свідок ОСОБА_9 показав, що він телефонував позивачу про їх смерть; у 2024 році позивачу було відомо про їх смерть, це було восени, він зустрічався із позивачем і він знав про їх смерть.

За таких обставин, позивач не надав переконливих доказів, що він не міг знати про смерть своєї дочки, а тому посилання на відсутність такої інформації не є тією об`єктивною і непереборною обставиною, що перешкодила вчинити дії щодо прийняття спадщини.

Безпідставним є доводи апеляційної скарги про те, що саме недобросовісна поведінка відповідачки (спадкоємиця 5 черги) призвела до пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини на один місяць, оскільки такі твердження самі по собі не підтверджують наявності об`єктивних та непереборних перешкод щодо своєчасного вчинення відповідної дії, та не свідчить про неможливість позивача звернутися до нотаріуса та вчинити необхідні дії для прийняття спадщини.

При цьому, статус відповідачки як спадкоємиці п`ятої черги сам по собі не створює для неї обов`язку забезпечувати іншого спадкоємця інформацією про необхідність прийняття спадщини та не звільняє позивача від обов`язку самостійно реалізувати належне йому право на спадкування у визначений законом строк.

Таким чином, зазначені позивачем обставини не свідчать та не підтверджують наявність об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для прийняття ним спадщини та, відповідно, не дають підстав для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відповідно до приписів ст. 1272 ЦК України.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення постановлено районним судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим, згідно зі ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16.03.2026 - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 березня 2026року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2026 року.

Головуюча О.Є.Мамонова

Судді: О. А. Луговець

О. П. Супрун