Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №728/1741/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/1741/26

Номер провадження 3/728/693/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді – Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Кирути Л.І.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, фактично проживаючого в АДРЕСА_1 ,

за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також – КУпАП),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.

І. Опис фактичних обставин, встановлених судом.

1. ОСОБА_1 (далі також – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) інкримінується, що останній 11 липня 2026 року о 09 год 40 хв, у м. Бахмач, по вул. Батуринській, поблизу буд. № 15, керував автомобілем Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , і при зміні напрямку руху, а саме при повороті ліворуч, не переконався у безпеці, не надав перевагу в русі транспортному засобу Ford Fiesta, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався по головній дорозі в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого здійснив зіткнення, чим порушив пункт 10.1 Правил дорожнього руху (далі також – ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України “Про Правила дорожнього руху” від 10.10.2001 № 1306.

При дорожньо-транспортній пригоді водії тілесних ушкоджень не отримали, автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

ІІ. Рух справи.

2. Після надходження адміністративних матеріалів стосовно Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до Бахмацького районного суду (далі також – Суд), їх розгляд у судовому засіданні було призначено на 10.08.2026 о 15 год 00 хв.

ІІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

4. У судове засідання, призначене на 10.08.2026 о 15 год 00 хв Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з`явилася та повідомив, що він визнає свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.

5. Додатково вказував, що при виїзді з другорядної дороги він помітив зліва автомобіль, який рухався з увімкненим покажчиком правого повороту. У зв`язку з цим вважав, що зазначений автомобільна перехресті буде виконувати маневр правого повороту і не створюватиме для нього перешкоди у русі, у зв`язку з чим почав свій рух. Однак автомобіль, що рухався зліва, на перехресті продовжив рух прямо, у зв`язку з чим виникла ДТП.

ІV. Досліджені докази.

6. На підтвердження вини Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення Суду надано такі докази, передбачені статтею 251 КУпАП, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні:

- протокол про адміністративне правопорушення від 11.07.2026 серії ЕПР1 № 716461;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 11.07.2026;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 11.07.2026;

- довідка від 13.07.2026 № 87935-2026, видана відділенням поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області стосовно наявності у Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, посвідчення водія від 05.06.1996 серії НОМЕР_3 ;

- схема місця ДТП.

V. Оцінка Суду.

7. Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись виключно законом і правосвідомістю Суд наголошує на тому, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в діях (бездіяльності) такої особи складу та події адміністративного правопорушення.

8. Також Суд наголошує, що статтею 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також – Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожному гарантоване право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

9. У згаданому контексті слід відмітити, що поняття кримінальне обвинувачення має автономне значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (Блохін проти Росії (Blokhin v. Russia) [ВП], §179; Адольф проти Австрії (Adolf v. Austria), §30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення кримінального характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке обвинувачення.

10. Зокрема, у § 49 справи Озтюрк проти Німеччини Європейський суд з прав людини (далі також – ЄСПЛ) зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.

11. Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні ЄСПЛ у справі Енгель та інші проти Нідерландів (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.

12. Застосовуючи згадані критерії до адміністративних правопорушень щодо порушення правил дорожнього руху, які караються штрафами, обмеженнями водійських прав, такими як зняття балів або призупинення чи скасування водійських прав (Луц проти Німеччини (Lutz v. Germany), § 182; Шмауцер проти Австрії (Schmautzer v. Austria); Малідж проти Франції (Malige v. France); Марчан проти Хорватії (Marиan v. Croatia); Ігор Паскарі проти Республіки Молдова (Igor Pascari v. the Republic of Moldova), §§ 20-23) можна дійти обґрунтованого висновку, що стосовно таких правопорушень діє кримінально-процесуальний аспект статті 6 Конвенції.

13. Підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти обвинувачення зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (Пелісьє та Сассі проти Франції (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; Камасінський проти Австрії (Kamasinski v. Austria), § 79).

14. Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про причину обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про характер обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (Матточча проти Італії (Mattoccia v. Italy), § 59; Пенев проти Болгарії (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).

15. При цьому Суд наголошує, що підставою для притягнення будь-якої особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення.

16. Частиною першою статті 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

17. Так, положеннями статті 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, у тому числі, за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

18. Об`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення полягає, серед іншого, у вчиненні будь-яких порушень правил дорожнього руху, за наслідком яких завдається матеріальна шкода.

19. Зокрема, згідно з положеннями пункту 10.1 ПДР, порушення якого інкримінується Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, і, яке умовою настання дорожньо-транспортної пригоди за версією органу Національної поліції, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

20. Додатково Суд зауважує, що, на його переконання, у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв, наявність чи відсутність у їх діях складу правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них (якщо такі мали місце) та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричинення протиправного наслідку.

21. У тому числі, на таку особливість у правозастосуванні відповідних норм орієнтував Пленум Верховного Суду України у постанові від 23.12.2005 № 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті.

22. Зокрема, у пункті 7 цієї постанови роз`яснено, що у випадках, коли передбачені статтею 286 Кримінального кодексу України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

23. Також це питання висвітлювалося Верховним Судом України при перегляді судових рішень. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2014 року, справа № 5-18кс14, зазначено, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їхніх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

24. Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, є правопорушенням з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту настання наслідку у виді матеріальної шкоди.

25. Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

26. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, як з пояснень ОСОБА_1 , так і з пояснень ОСОБА_2 та схеми дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що така пригода трапилася на перехресті вулиць Ганни Барвінок та Батуринської.

27. Оглянутим у судовому засіданні відеозаписом фіксації обставин правопорушення (файли PSS-20260711-095545UTC+0300.mp4, PSS-20260711-095556UTC+0300.mp4, PSS-20260711-102556UTC+0300.mp4) також підтверджується, що дорожньо-транспортна пригода відбулася на перехресті доріг.

28. У цьому контексті Суд нагадує, що згідно з вимогами пунктів 1.4, 1.5 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

29. Також відповідно до пункту 1.10 ПДР:

- безпечна швидкість – швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах;

- видимість у напрямку руху – максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпечного маневру;

- головна дорога – дорога з покриттям відносно ґрунтової та або , що позначається знаками 1.22, 1.23.1, 1.23.2, 1.23.3, 1.23.4, 2.3. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної;

- дати дорогу – вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість;

- дорожні умови – сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан;

- дорожня обстановка – сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом;

- маневрування (маневр) – початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом;

- небезпека для руху – зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку;

- оглядовість – об`єктивна можливість бачити дорожню обстановку з місця водія;

- перевага – право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху;

- перешкода для руху — нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу;

- перехрестя – місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території;

- смуга руху – поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів.

30. Відповідно до пункту 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

31. Однак саме в даному випадку, на переконання Суду, умовами виникнення дорожньо-транспортної пригоди є недотримання положень Розділу 16 ПДР – “ПРОЇЗД ПЕРЕХРЕСТЬ”, однак їх порушення не інкримінується Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

32. Окремо Суд наголошує, що не зважаючи на визнання Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, своє вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, таке визнання не може бути самостійною достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, особливо коли таке визнання не узгоджується з іншими дослідженими доказами.

33. Суд звертає увагу, що свобода від самовикриття охоплює ряд суб`єктивних прав, зокрема і право не свідчити проти себе, та бути поінформованим про це право. Свобода від самовикриття, як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, є основою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Важливість цього принципу обґрунтовується захистом обвинуваченого від неправомірного примусу органами влади, а його неухильне дотримання дозволяє уникнути судових помилок і досягати цілей статті 6 Конвенції (рішення у справі Саундерс проти Сполученого Королівства, § 68).

34. Підсумовуючи зазначене вище, Суд враховує, що у відповідності до статті 62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

35. У справі Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain, §77, 146) ЄСПЛ установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

В інших своїх рішеннях ЄСПЛ указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа Коробов проти України, заява № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18.01.1978 у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), § 161).

36. Суд зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки, зокрема перекваліфіковувати діяння чи іншим чином змінювати обвинувачення.

37. Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

38. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

39. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 9, 23, 33-35, 124, 247, 266, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Суддя

Бахмацького районного суду Сороколіт Євген Миколайович