Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №686/11117/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/11117/26

Провадження № 33/820/612/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Вітюк І.В., за участю секретаря Цугеля А.В. розглянула у судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 ,

визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 173, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 (сто сімдесят) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

За постановою суду, ОСОБА_1 04 квітня 2026 року близько 01 години 50 хвилин, перебуваючи в громадському місці – по вул. Шевченка, 42 в м. Хмельницькому, висловлювався нецензурною лайкою, образливо чіплялась, погрожувала та ображала капітана поліції ОСОБА_2 , чим порушила громадський порядок і спокій громадян.

Крім того, ОСОБА_1 04 квітня 2026 року близько 01 години 50 хвилин, перебуваючи в громадському місці – по вул. Шевченка, 42 в м. Хмельницькому, не виконала неодноразову законну вимогу працівника поліції Луцькова О.Ю. про припинення адміністративного правопорушення, а саме припинити висловлюватися нецензурною лайкою в громадському місці, зійти з проїзної частини, надану відповідно до ст.18, 23 ЗУ «Про Національну поліцію», при цьому шарпала за формений одяг працівників поліції, поводила себе нахабно та зухвало, чим вчинила злісну непокору законному розпорядженню працівника поліції.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу інкримінованих адміністративних правопорушень.

Свої вимоги аргументує тим, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Наголошує, що суд не повідомив її про місце і час судового розгляду у спосіб, передбачений КУпАП. Звертає увагу на відсутність у матеріалах провадження її заяви про намір отримати судову повістку в електронному вигляді за допомогою SMS- повідомлення, що позбавляло місцевий суд можливості використовувати таку форму повідомлення.

Зазначає, що суд, в порушення вимог ч.2 ст.268 КУпАП, розглянув справу без обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Стверджує, що конфлікт між нею та працівником поліції ОСОБА_2 відбувся на ґрунті неприязних відносин, які виникли раптово, оскільки працівники поліції не надавали інформацію про причини зупинки її автомобіля, а не з хуліганських мотивів.

Акцентує увагу на відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення за ст.185 КУпАП фактичних обставин вчинення протиправних дій, зокрема: хто надавав вимогу чи розпорядження, як саме це робив, з приводу чого така вимога була озвучена, що робить звинувачення за даним епізодом неконкретним.

Наголошує, що у матеріалах провадження відсутні докази, які б вказували на протиправні дії ОСОБА_1 .

Зазначає про упередженість суду першої інстанції при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення, яка полягає у залишенні без реагування її заяви про відвід судді.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 двічі не з`явилася, клопотань про відкладання розгляду справи не подавала. Про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд у її відсутність.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ст.251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Суд вправі повідомляти учасника судового провадження шляхом (способом) надсилання SMS-повідомлень виключно за наявності поданої ним заяви про згоду на отримання судових викликів і повідомлень засобами мобільного зв`язку. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині є слушними.

Зокрема, такий спосіб повідомлення учасника судового процесу як відправка sms-повідомлень регулюється Порядком надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 23 січня 2023 року № 28, відповідно до якого такий виклик можливий виключно за наявності відповідної заяви та технічної можливості.

При цьому, форма заяви надається учаснику судового процесу в суді або самостійно завантажується ним з офіційної сторінки суду, розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України. Така заява підписується власноруч або кваліфікованим електронним підписом учасника судового процесу та подається до суду.

У даному провадженні відсутні будь-які заяви від ОСОБА_1 на отримання судової повістки у формі sms-повідомлень.

Однак, наведений спосіб повідомлення учасника провадження не є наслідком обмеження права особи на захист, не позбавив її можливості реалізувати процесуальні права та не вплинув на законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення в силу наступних підстав.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що місцевим судом вживались заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 не лише у формі sms-повідомлень але і шляхом її виклику за допомогою телефонограм, листів, повісток, приводів, створенням відповідних графіків судових засідань, резервних дат та численних роз`яснень про можливість прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції із власних технічних засобів.

При цьому ОСОБА_1 була достовірно обізнана про дату, час і місце призначених судових засідань. Це підтверджується, зокрема, поданими нею до суду клопотаннями про відкладення судових розглядів у зв`язку із захворюванням, у яких вона зазначає, що не може з`явитися на судові розгляди.

Аналіз цих клопотань свідчить про фактичну обізнаність ОСОБА_1 щодо перебігу судового провадження відносно неї.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не зазначає жодних доводів щодо того, яким саме чином обраний місцевим судом спосіб повідомлення її про судові розгляди призвів до порушення законних прав чи інтересів, обмежив її право на захист або позбавив можливості реалізувати процесуальні права, передбачені законом.

Не встановив таких обмежень і апеляційний суд. Більше того, матеріали даного провадження не містять відомостей про те, що зазначені вище способи повідомлення учасника справи позбавив ОСОБА_1 можливості подати докази, заявити клопотання, скористатися правовою допомогою чи іншим чином реалізувати права, гарантовані законом.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що сукупність вжитих місцевим судом заходів щодо виклику ОСОБА_1 у судові засідання була достатньою та необхідною для досягнення їх процесуальної мети, а саме – своєчасного та належного інформування особи про дату, час і місце судового розгляду.

Стосовно поважності причин неявки ОСОБА_1 в судові засідання місцевого суду, апеляційний суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів провадження, у поданих до суду клопотаннях ОСОБА_1 обґрунтовувала неможливість своєї участі у судових засіданнях станом здоров`я, посилаючись на тимчасову непрацездатність.

Посилаючись на стан здоров`я, як на підставу для неодноразового відкладення судових засідань, ОСОБА_1 не надавала суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість її участі у судовому розгляді як безпосередньо в залі судового засідання, так і в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Не заявляла остання і клопотань про зупинення судового провадження з цих підстав. Водночас, ОСОБА_1 приймає активну участь як представник цивільного позивача у іншій справі (№686/11945/26), перебувала в приміщенні Хмельницького міськрайонного суду де їй вручено повістку, тобто остання не була позбавлена ні за станом здоров`я, ні за умовами перебування в лікарні, вільно пересуватися та спілкуватися, в тому числі представляти інтереси своїх клієнтів.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновками місцевого суду про зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами та її очевидне небажання приймати участь у розгляді даної справи.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що судові засідання відкладалися місцевим судом багато разів (понад 20) протягом тривалого проміжку часу (майже 3 місяці) у всіх випадках у зв`язку із клопотаннями ОСОБА_1 перш ніж цим судом було прийнято рішення про розгляд провадження за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що систематичні неявки ОСОБА_1 в судові засідання місцевого суду свідчать про її свідоме зловживання своїми процесуальними правами, оскільки призвели до безпідставного затягування судового розгляду та перешкоджали розгляду даного провадження в розумні строки, враховуючи закінчення перебігу строків давності притягнення до адміністративної відповідальності, визначених приписами ст.38 КУпАП.

Доводи про те, що конфлікт між ОСОБА_1 та працівником поліції Луцьковим О.Ю. виник не на ґрунті хуліганських спонукань, а внаслідок раптово виниклих неприязних відносин, зумовлених тим, що працівники поліції не повідомляли їй причину зупинки автомобіля спростовуються встановленими судом обставинами правопорушення.

Із долучених відеозаписів з нагрудних камер поліцейських та із службового транспортного засобу вбачається, що після зупинки транспортного засобу «Рено Сандеро», д.н.з. НОМЕР_1 , до транспортного засобу підійшов поліцейський, який представився капітаном поліції Луцьковим та повідомив водієві, що остання зупинена за порушення комендантської години.

Через десять секунд після початку спілкування з водієм із заднього пасажирського сидіння вийшла жінка – ОСОБА_1 , яка з підвищеною емоційністю відреагувала на факт зупинки транспортного засобу та одразу ж продемонструвала посвідчення та повідомила, що вона виконує службові обов`язки. При цьому зазначила, що вони їдуть додому. Надалі ОСОБА_1 підійшла до автомобіля зі сторони водія та зупинилася між поліцейським та водійськими дверцятами, загороджуючи собою водія, перешкоджаючи таким чином поліцейському вести із водієм спілкування. Поліцейський повідомив ОСОБА_1 , щоб вона не перешкоджала йому виконувати його службові обов`язки та декілька разів повторив, щоб ОСОБА_3 зійшла з проїзної частини, на що ОСОБА_1 повідомила, що не збирається цього робити. Менш ніж через дві хвилини спілкування ОСОБА_1 почала агресивно поводитися, ненормативною лексикою стверджувати, що поліцейські їй не представилися та висловлюватися ненормативною лексикою в бік поліцейського. ОСОБА_1 намагався стримати чоловік, який з нею вийшов із транспортного засобу, та вона не реагувала, розмахувала руками, намагалася вступити в сутичку з поліцейським, стверджуючи, що вони нічого не порушили та не будуть виконувати незаконні вказівки. У подальшому ОСОБА_1 голосно викрикувала, що вона вживала алкогольні та наркотичні речовини та висловлювалася ненормативною лексикою в бік працівників поліції. Водію автомобіля наказувала, щоб остання не пред`являла будь-які документи. Інший поліцейський з екіпажу намагався відволікти ОСОБА_1 , щоб вона не вступала в конфлікт, проте ОСОБА_1 одразу ж поверталася до транспортного засобу та загороджувала собою простір біля водійських дверцят, перешкоджаючи поліцейському спілкуватись із водієм. Через шість хвилин після зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 вступила у сутичку із поліцейським ОСОБА_2 , влаштувала шарпанину за його однострій, під час чого поліцейський наголошував, що вона перешкоджає його діяльності. Викрикуючи: «Якій діяльності», із додаванням ненормативних висловлювань, ОСОБА_1 на повідомлення поліцейського про те, що вона перешкоджає його діяльності та порушує громадський порядок і буде затримана, викрикувала, щоб її затримували, додаючи при цьому лайливих слів, та обурювалася з приводу зупинки їхнього транспортного засобу. Поліцейські повідомили в радіоефір, що їм потрібна допомога та ОСОБА_1 , наголошуючи поліцейським, що вона їм представилася, стукала по склу водійських дверцят, повідомляючи водію, щоб та заблокувала двері. Трохи заспокоївшись, ОСОБА_1 повідомила, що їхній транспортний засіб зупинили незаконно та раптово вибігла на проїзну частину перпендикулярно до транспортного засобу, який рухався, та махала руками, щоб той зупинився, наголошуючи, чому цей транспортний засіб працівники поліції не зупиняють. Водій транспортного засобу зупинився та ОСОБА_1 запитала чому поліцейські зупинили автомобіль, у якому вона рухалася. Поліцейський відвів ОСОБА_1 із проїзної частини і повідомив, що вона затримана, завівши їй руки за спину. При виході із транспортного засобу під час прибуття до відділу поліції ОСОБА_1 , викрикуючи, що її б`ють поліцейські та в неї йде з носа кров, хоча із відеозапису цього не вбачається, раптово лягла на асфальтне покриття. Поліцейські при цьому закликали ОСОБА_1 заспокоїтись та просили піднятися, на що вона зазначала, що всі поїдуть «на нуль» та вона їх запам`ятала. У подальшому ОСОБА_1 супроводили до кімнати затриманих ХРУП ГУНП. Після затримання ОСОБА_1 поліцейський перевірив документи у водія транспортного засобу «Рено Сандеро» та вона поїхала з місця події.

Апеляційний суд не заперечує тієї обставини, що основними критеріями відмежування дрібного хуліганства від інших адміністративних правопорушень, зокрема, є об`єкт посягання та така ознака суб`єктивної сторони, як мотив.

За відсутності відповідного мотиву, коли діяння зумовлене неприязними стосунками з потерпілим, а такі дії спрямовані безпосередньо щодо конкретної особи з особистих спонукань, сам по собі факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Разом із тим аналіз наявного в матеріалах провадження відеозапису з місця події спростовує твердження апелянта про виникнення між ОСОБА_1 та працівником поліції ОСОБА_2 конфлікту, зумовленого особистими неприязними відносинами. З відеозапису не вбачається наявності між ними будь-яких попередніх особистих стосунків чи обставин, які б свідчили про існування неприязні, яка б могла зумовити вчинення ОСОБА_1 протиправних дій саме з особистих мотивів.

Навпаки, встановлені судом обставини свідчать про те, що дії ОСОБА_1 були викликані саме перебуванням працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків та відбувалися у громадському місці, при цьому їх характер виходив за межі звичайного конфлікту між конкретними особами та був спрямований на грубе порушення громадського порядку.

Невдоволення ОСОБА_1 діями працівників поліції під час виконання ними службових обов`язків (зупинки транспортного засобу, перевірки документів у водія) не можна прирівняти до неприязних відносин між конкретними особами, а тому наведені апелянтом обставини не спростовують висновку суду про наявність у її діях хуліганського мотиву.

Також апеляційний суд відхиляє твердження ОСОБА_1 про відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення за ст.185 КУпАП фактичних обставин вчинення протиправних дій, зокрема того, хто надавав вимогу чи розпорядження, як саме це робив, з приводу чого така вимога була озвучена, що робить звинувачення за даним епізодом неконкретним.

Апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може оцінюватися відокремлено від інших доказів, досліджених судом, оскільки саме їх сукупність дає можливість встановити фактичні обставини події та характер вчинених особою дій.

Як убачається з матеріалів провадження, у протоколі наведено достатні відомості про обставини, за яких ОСОБА_1 вчинила дії, що ставляться їй у провину, а зміст зазначених у ньому відомостей у сукупності з іншими доказами дає можливість чітко встановити як особу, яка висувала відповідну вимогу, так і зміст такої вимоги, обставини її висунення та характер поведінки ОСОБА_1 після її доведення до відома.

При цьому положення ст.185 КУпАП не ставлять наявність складу адміністративного правопорушення у залежність від обов`язкового дослівного відтворення у протоколі кожного висловленого працівником поліції слова чи детального опису форми доведення вимоги. Визначальним є те, щоб із протоколу та інших матеріалів провадження можливо було встановити конкретну законну вимогу працівника поліції, факт її пред`явлення особі та умисне невиконання такої вимоги.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів вини ОСОБА_1 позбавлені обґрунтування. Натомість матеріали провадження містять письмові пояснення потерпілого; дані відеозаписів з нагрудної камери поліцейських та із їх службового автомобіля; рапорти інспекторів поліції, які об`єктивно підтверджують обставини інкримінованих ОСОБА_1 подій.

Не встановлено апеляційним судом ознак упередженості суду першої інстанції при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення.

Твердження апелянта про залишення без реагування судом першої інстанції її заяви про відвід судді, є безпідставним, адже в матеріалах провадження відсутні такі заяви. Натомість, заява про відкладення судового розгляду не може бути прирівняною до заяви про відвід судді.

Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушень, передбачених ст.173 та ст.185 КУпАП.

Викладені у постанові суду висновки відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

Обставини, які б виключали провадження у справі, відповідно до ст.247 КУпАП, відсутні.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а її апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду І.В. Вітюк