Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №317/5306/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №317/5306/25 Головуючий в 1 інст.Мінгазов Р.В.

Провадження №33/807/416/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього - адвоката Чапленко А.І. на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 01 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовець, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,

стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №473971 встановлено, що 05 жовтня 2025 року о 08-15 годині на а/ш Н-08 513 км в Запорізькому районі, Запорізької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Astra д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Alcotest 6820. Результат тесту: 0,48 ‰ проміле. Тест №3169. З результатами огляду ОСОБА_1 погодився. Від керування транспортного засобу відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України, про повторність попереджений.

Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Чапленко А.І. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся у неналежні спосіб та порядок повідомлення ОСОБА_1 , матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних, достатніх та допустимих доказів вини ОСОБА_1 , сам по собі протокол у справі про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні ст.251 КУпАП, також у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено та не додано до матеріалів справи сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки, за допомогою якого був проведений огляд ОСОБА_1 , вказаний в результаті проведеного огляду результат 0,48 ‰ не є коректним та є хибним, який не підтверджує в повній мірі алкогольне сп`яніння. Крім того, під час тестування ОСОБА_1 палив та продував трубку газоаналізатора, що також унеможливлює зробити правильну фіксацію концентрації алкоголю в повітрі, що видихається. Момент останнього калібрування Drager 6820, за допомогою якого здійснено огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , не встановлений, то результати такого огляду не є належним доказом вини ОСОБА_1 також, огляд ОСОБА_1 мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, як військовослужбовця.

Заявлене захисником-адвокатом Чапленко А.І. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Чапленко А.І. участі не брали, відомості про отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови в матеріалах справи відсутні. Як зазначено в апеляційній скарзі, при обґрунтуванні вимог про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, 10 грудня 2025 року ОСОБА_1 отримав копію постанови суду першої інстанції через додаток «ДІЯ», та вже 18 грудня 2025 року захисник-адвокат Чапленко А.І. подала апеляційну скаргу, в якій, окрім іншого, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. При цьому, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

В судове засідання, призначене на 05 червня 2026 року, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Чапленко А.І. не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомили.

05 червня 2026 року захисник-адвокат Чапленко А.І. в чергове подала на адресу апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з її перебуванням у відпустці, проте докази поважності причин відкладення не надала.

Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав апеляційний розгляд справи за клопотаннями захисника-адвоката Чапленко А.І. (відповідні клопотання від 14 січня 2026 року, 10 квітня 2026 року), та задля виклику ОСОБА_1 , останній викликався до суду за допомогою SMS - повідомлення за номером телефону, вказаному в рапорті працівника поліції, згідно з відповідними довідками у додатку «Viber» судові повістки є доставленими, також здійснено відповідне оголошення на сайті Судової влади України.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Чапленко А.І., суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності причин неявки покладається на учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею своєї справи не цікавиться.

В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 та його захисника може затягнути цей розгляд на невизначений час.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Чапленко А.І., що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №473971 від 05 жовтня 2025 року, згідно з яким, 05 жовтня 2025 року о 08-15 годині на а/ш Н-08 513 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Astra д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820. Результат 0,48 ‰. Тест №3169. З результатом згоден. Від керування ТЗ відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України, про повторність попереджений, чим п. 2.9.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП;

- у довідці про відсутність повторності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 та отримання останнім посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 20 листопада 2013 року;

- у роздруківці Alcotest Drager 6820 від 05 жовтня 2025 року, тест №3169, відповідно до якого ОСОБА_1 пройшов тест на стан алкогольного сп`яніння, результат позитивний -0,48‰;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого проводився огляд ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, результати огляду: проба позитивна - 0,48‰, з результатом ОСОБА_1 згоден;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Як убачається з оскаржуваної постанови, в судові засідання 05 листопада 2025 року, 01 грудня 2025 року ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, останній ознайомлений з місцем розгляду судової справи в Запорізькому районному суді Запорізької області, про що свідчить його підпис у протоколі про адміністративне правопорушення. Судові повістки надсилались на адресу, вказаною правопорушником у протоколі, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи, а також повідомлявся надісланням SMS-повідомлення на номер телефону, зазначений у протоколі. Згідно довідки про доставку SMS, абонент SMS-повідомлення отримав завчасно.

На електронну адресу суду 04 листопада 2025 року надійшло повідомлення, адресатом котрого вказаний ОСОБА_1 , про розгляд справи без його участі, та про визнання провини, однак відправником зазначеного електронного листа є ОСОБА_2 , який є командиром взводу ***, в якому зазначив що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і є його підлеглим.

Разом з тим, таке повідомлення судом до уваги не прийняте, оскільки не підписані автором звернення в тому числі із застосування ЕЦП.

На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Доводи захисника-адвоката Чапленко А.І., викладені в апеляційній скарзі, про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся у неналежні спосіб та порядок повідомлення ОСОБА_1 , є безпідставними та спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

За змістом положень частини 3 статті 268 КУпАП, присутність осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов`язковою.

Те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Чапленко А.І., не завадило суду повно і всебічно з`ясувати обставини справи та постановити законне та обґрунтоване рішення.

Більше того, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено обов`язкового скасування прийнятої в справі постанови через розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При апеляційному розгляді ОСОБА_1 мав можливість реалізувати всі свої процесуальні права в т.ч. право на захист, проте, висновки суду першої інстанції стороною захисту в т.ч. самим ОСОБА_1 , не спростовано.

З приводу доводів сторони захисту про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено та не додано до матеріалів справи сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки, за допомогою якого був проведений огляд ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає про таке.

Відповідно до п.5 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перед проведенням огляду такої вимоги не заявляв, а недолучення до матеріалів справи про адміністративне правопорушення зазначених документів само по собі не свідчить про порушення з боку поліцейських та про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.

Доводи сторони захисту про те, що вказаний в результаті проведеного огляду результат 0,48 ‰ не є коректним та є хибним, який не підтверджує в повній мірі алкогольне сп`яніння, є безпідставними, оскільки відповідно до вимог п.7 Розділу ІІ Інструкції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Отже, показник концентрації алкоголю в повітрі, що видихається, при проведенні огляду ОСОБА_1 перевищував допустимий показник більше, ніж у 2 рази.

Доводи апелянта про те, що під час тестування ОСОБА_1 палив та продував трубку газоаналізатора, що також унеможливлює зробити правильну фіксацію концентрації алкоголю в повітрі, що видихається є необґрунтованими, оскільки доказів некоректної роботи приладу при палінні, апелянтом не надано.

З приводу доводів сторони захисту, викладених в апеляційній скарзі, про те, що момент останнього калібрування Drager 6820, за допомогою якого здійснено огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , не встановлений, то результати такого огляду не є належним доказом вини ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає про таке.

Відповідно до чеку про результат тестування на алкоголь, долученого до протоколу, останнє калібрування приладу було проведено 21 листопада 2024 року.

Відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747, міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається", становить 1 рік, що підтверджує відповідність застосованого технічного приладу встановленим вимогам стандартизації, метрології та сертифікації, і відповідно можливість його використання для проведення огляду з метою виявлення перебування особи у стані алкогольного сп`яніння.

В свою чергу, відповідно до вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки.

До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.

Більш того, ОСОБА_1 погодився з результатами огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, до медичного закладу їхати не забажав на огляд, що підтверджується відеозаписом.

Окрім того, у акті огляду у графі «з результатами згоден» ОСОБА_1 поставив свій підпис.

Також, підпис останнього міститься і у роздруківці з технічного приладу.

Доводи захисника-адвоката Чапленко А.І. в апеляційній скарзі про те, що огляд ОСОБА_1 , як військовослужбовця, мав здійснюватись в порядку, передбаченому ст.266-1 КУпАП, є безпідставними. Ці доводи ґрунтуються на помилковому розумінні норм права.

Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

З матеріалів справи, серед іншого і з відеозапису, убачається, що ОСОБА_1 керував не військовим автомобілем на час його зупинки працівниками поліції, а своїм власним транспортним засобом, та не виконував у той час завдання, пов`язаного з військовою службою.

Отже, підстав для застосування процедури, передбаченої ст.266-1 КУпАП не було.

Окрім того, як вже зазначено вище, відповідно до вимог ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на загальних підставах.

Тому, в цьому випадку адміністративні матеріали оформлені та протокол про адміністративне правопорушення обґрунтовано складені працівником поліції, що повністю відповідає вимогам ст.255 КУпАП.

Об`єктивних даних, які б давали підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів стороною захисту в т.ч. самим ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не спростовано.

Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за №1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАПта містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

У зазначеному протоколі міститься підпис самого ОСОБА_1 без будь-яких зауважень.

Даних про те, що останній оспорював відомості, зазначені у протоколі, в установленому законом порядку, в матеріалах справи немає.

Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів стороною захисту у встановленому законом порядку не спростовано.

Вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Неповноти та однобічності з`ясування обставин, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, а також упередженості з боку суду першої інстанції не убачається.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП.

При накладені адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити захиснику-адвокату Чапленко А.І. строк на апеляційне оскарження постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 01 грудня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Чапленко А.І. залишити без задоволення.

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 01 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 317/5306/25