Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №607/2764/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2026 Справа №607/2764/26 Провадження №2/607/3196/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

за участі сторін:

представника позивача – Цвігуна Т.П.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу та

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

04 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» ПрАТ «Тернопільміськгаз» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу у розмірі 10 052,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ «Тернопільміськгаз» зазначило, що між сторонами було укладено Договір розподілу природного газу (далі також – Договір) на підставі Типового договору розміщеного на офіційному сайті http://tmgaz.te.ua, що підтверджується систематичним споживанням природного газу споживачем та сплатою рахунків оператора газорозподільчої мережі (далі – ГРМ). Представник позивача акцентує увагу на тому, що відповідно до пункту 5 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також – НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2494, у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Жодної відповідної дії відповідачем вчинено не було. Також представник позивача зауважує, що свої зобов`язання позивач, відповідно до умов Договору, виконує в повному обсязі, надає послуги з розподілу природного газу відповідачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), однак останній зобов`язання у частині оплати послуг не виконує. Відтак, у особовому рахунку № НОМЕР_1 , за період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2026 року за помешканням ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується заборгованість за послуги з розподілу природного газу у сумі 10 052,27 грн.

Щодо строків позовної давності у позовній заяві зазначено, що заборгованість відповідача виникла 01 січня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року

№ 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби

COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, дію якого надалі неодноразово продовжено, який триває і по цей час. Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» у частині зупинення строків позовної давності на період воєнного стану внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Відтак, ПрАТ «Тернопільміськгаз» зазначає, що через неоплату відповідачем за послугу з розподілу природного газу виникла потреба у судовому захисті прав позивача.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Від відповідача – ОСОБА_2 – надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у позові в повному обсязі, посилаючись на те, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки жодних договірних відносин у сторін немає, відповідач не робив ніяких проплат. Крім того, у позивача є відкритий рахунок у Державній казначейській службі України, однак, він не використовується для оплати послуг з транспортування газу. Більше того, «Тернопільміськгаз» є приватним підприємством та немає ніяких відомостей про те, на яких умовах ними використовується газотранспортна мережа громади міста Тернопіль. Відповідач звертає увагу суду, що позивачем пропущено строк позовної давності. Крім цього, на його адресу висилаються листи з вимогою оплати, без підпису відповідальної особи, відомості про наданість, собівартість продукції, тощо, а останньому пропонується оферта, з якою він не погоджується.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 лютого

2026 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.25).

Представник позивача ПрАТ «Тернопільміськгаз» – Цвігун Т.П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач – ОСОБА_1 – в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову з підстав, наведених у позові, а також висловив готовність сплачувати відповідні платежі, утім лише на рахунок позивача, відкритий у Державній казначейській службі України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Як убачається з витягу про державну реєстрацію прав № 27778367 від 26 жовтня

2010 року, виданого ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» (м. Тернопіль), номер запису 1416 у книзі 49, та свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , виданого на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25 червня 2009 року № 952, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 102,1 кв. м, житловою площею

60,4 кв. м (а.с. 13, 14).

26 березня 2013 року між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Публічним акціонерним товариством «Тернопільміськгаз» укладено договір № 31/39 про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства з газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва. Предметом цього договору є надання ПАТ «Тернопільміськгаз» на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі товариства та не може бути відокремлене від його основного виробництва.

Постановою НКРЕКП «Про видачу ліценції на розподіл природного газу ПАТ «Тернопільміськгаз»» від 29 червня 2017 року № 860 Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Тернопіль та Тернопільського району Тернопільської області (а.с. 38, 39).

Позивачем долучено Типовий договір розподілу природного газу від 14 травня 2018 року (а.с. 15 – 17).

Постановою НКРЕКП «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 29 червня 2017 року № 860» від 09 травня 2023 року № 846 внесено зміни у назві абревіатури з ПАТ на ПрАТ та абзац пункту 1 викладено в новій редакції (а.с. 40, 41).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 грудня

2024 року (справа № 607/25262/24), задоволено заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу та скасовано судовий наказ № 607/25262/24 від 02 грудня 2024 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Тернопільміськгаз» заборгованість за послуги розподілу природного газу у розмірі 5 328,06 грн та судового збору в розмірі

302,80 грн (а.с. 18).

Згідно з довідкою про стан розрахунків з ПрАТ «Тернопільміськгаз» за період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , ЕІС код: 56ХМ32А00998719D, становить 10 052,27 грн (а.с. 19).

У довідці про фінансовий стан споживача ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , вказано обсяг споживання та об`єм газопостачання,

ЕІС-код 56ХМ32А00998719D, сума заборгованості за період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2026 року становить 10 127,63 грн (а.с. 44).

Як вказано у відповіді Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області від 06 березня 2025 року № 9-12-10/1464 станом на 04 березня 2025 року у цьому органі для юридичних осіб ПрАТ «Тернопільміськгаз» відкрито рахунок за субрахунком 3553 «Рахунки інших клієнтів Казначейства» – НОМЕР_3 (а.с. 32, 33).

08 квітня 2025 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до ПАТ «Тернопільміськгаз», в якій просив повідомити йому на підставі якого законодавчого акта йому було відмовлено у можливості внести і відкорегувати показники лічильника.

Відповідно до відповіді ПрАТ «Тернопільміськгаз» «Щодо результатів розгляду заяви» від 30 квітня 2025 року № 1256 ОСОБА_2 , необхідно звернутися у відділ надходження та розподілу природного газу населення для поновлення документів, пред`явити ряд документів. Крім того, за вказаною адресою наявна заборгованість за послуги з розподілу природного газу перед ними.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України). Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України закріплено: суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша); суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга); суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта); забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (частина десята).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша); законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина друга); судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя); при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта); обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята).

2.2. Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України власність зобов`язує; власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

У статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (частина перша); використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома).

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) власність зобов`язує (частина четверта); власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (частина п`ята).

Конституційний Суд України виснував, що власність гарантує не лише права власників, а й зобов`язує, покладає на них певні обов`язки, саме про це йдеться у статтях 13 і 41 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди людині, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства; отже, для реалізації закріпленого в Конституції України права власності потрібні галузеві закони, які встановлюють конкретні норми використання власником належного йому майна з урахуванням інтересів усіх суб`єктів правовідносин (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення

від 12 лютого 2002 року № 3-рп/2002).

2.3. Цивільне законодавство, з-поміж іншого, ґрунтується на тому, що зобов`язання має виконуватися належним чином. Так, згідно з приписами частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, що передбачено частиною першою статті 901 ЦК України.

Відповідно до частин першої – третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вказано у пункті 1 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ПрАТ «Тернопільміськгаз» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір.

Відповідно до пункту 2.1. Договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

У частині першій статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина друга статті 642 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» від 09 квітня

2015 року № 329-VIII (далі – Закон № 329) суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Статтею 40 Закону № 329 передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.

Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі – Кодекс ГРМ) визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу – це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498 (далі – Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт (пункт 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Отже, актом згоди споживача про приєднання до умов договору та підтвердження його укладення можуть бути як заява-приєднання до умов договору, так і сплата рахунку оператора ГРМ, так і факт споживання природного газу споживачем.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, який є публічним та регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам) до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно з пунктом 1.2. договору його умови однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону № 329 і Кодексу ГРМ.

У пунктах 6.1. – 6.2. розділу VI Договору вказано, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф встановлений згідно з пунктом 6.1. цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

У абзаці 3 частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (надалі – Закон № 2189) вказано, що якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

У пункті 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ зазначено, що розрахунки споживача за послуги розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу здійснюється виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачується споживачем рівномірними частинами протягом календарного року.

Згідно з пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 глави 6 розділу VI Кодексу для побутових споживачів на об`єктах у яких відсутнє споживання природного газу протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність визначається оператором ГРМ на рівні: 39 м3 – для об`єкта побутового споживача на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 м3 – для об`єкта побутового споживача на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 м3 – для об`єкта побутового споживача на якому природний газ використовується комплексно у тому числі для опалення або об`єкта споживача, що не є побутовим.

Факт приєднання побутового споживача – відповідача ОСОБА_2 – до умов Договору підтверджується документально зафіксованим споживанням природного газу за об`єктом відповідача.

Із досліджених судом довідок про фінансовий стан споживача ОСОБА_1 за адресою:

АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , убачається факт споживання природного газу та наявність заборгованості за послугу з його розподілу.

За даними Витягу про державну реєстрацію прав № 27778367 від 26 жовтня 2010 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_2 , ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 102,1 кв.м., житловою площею 60,4 кв.м.

Виходячи із наданої позивачем сукупності доказів, суд виснує, що відповідач є отримувачем послуги із розподілу природного газу за адресою:

АДРЕСА_1 , а отже, на нього покладено обов`язок сплати житлово-комунальних платежів.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу і, відповідно, надання послуг з розподілу природного газу до об`єкту газопостачання.

Звернення відповідача із заявою до оператора ГРМ про припинення розподілу природного газу, відсутнє.

Отже, між сторонами виникли договірні відносини щодо надання ПрАТ «Тернопільміськгаз» послуг з розподілу (доставки) природного газу об`єкта житлової нерухомості відповідача, а останній прийняв ці послуги, користуючись природним газом.

ПрАТ «Тернопільміськгаз» надало відповідачу послугу з розподілу природного газу. В порушення умов Договору та вимог законодавства відповідач не здійснював оплату за надані послуги з розподілу природного газу, внаслідок чого за заявлений позивачем період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 10 052,27 грн.

Зазначений розрахунок відповідач ОСОБА_2 не оспорив, доказів на підтвердження відсутності боргу суду не надав.

Крім того, суд зауважує, що у судовому засіданні відповідач висловив готовність сплачувати відповідні платежі, проте виключно на рахунок позивача, відкритий у Державній казначейській службі України.

Суд критично оцінює доводи сторони відповідача щодо його незгоди з рахунками, відкритими у банківських установах, на які необхідно сплачувати вартість відповідних послуг. Так, відповідачем не наведено норми закону чи положення Договору, які б установлювали обов`язок оператора ГРМ приймати від побутових споживачів плату за послугу з розподілу природного газу виключно через рахунок, відкритий у Державній казначейській службі України. Відтак наявність у ПрАТ «Тернопільміськгаз» рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України, не впливає на існування та обсяг грошового зобов`язання відповідача за отримані послуги з розподілу природного газу і не є підставою для звільнення його від виконання такого зобов`язання. Визначальним для вирішення цього спору є встановлення факту надання відповідачу відповідної послуги, її вартості та невиконання ним обов`язку щодо її оплати.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189 послуги з розподілу природного газу віднесено до комунальних послуг. Пунктом 5 частини другої статті 7, частини першої статті 9 Закону № 2189 визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Про наявність обов`язку споживача оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними, неодноразово висловлювався Верховний Суд, зокрема у постановах від 26 вересня 2018 року (справа № 750/12850/16-ц), від 06 листопада 2019 року (справа № 642/2858/16), від 07 липня 2020 року (справа № 712/8916/17).

2.4. У частині заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає, що відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Водночас пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення»

ЦК України було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на всій території України було встановлено з 12 березня 2020 року та скасовано з 24 години

00 хвилин 30 червня 2023 року.

Таким чином, з огляду на законодавче продовження строку позовної давності на період дії карантину та дату звернення ПрАТ «Тернопільміськгаз» до суду з цим позовом – 04 лютого

2026 року, строк позовної давності щодо заявленої до стягнення заборгованості, яка виникла починаючи з 01 січня 2020 року, не сплив. Відтак заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, суд, з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

Враховуючи той факт, що позов задоволений в повному обсязі, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується квитанцією № 219962477 від 29 січня 2026 року (а.с. 22), обов`язок щодо сплати судового збору на користь позивача у розмірі 2 662,40 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 78, 141, 223, 244, 247, 258 – 268, 273 – 274,

352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з розподілу природного газу – задовольнити.

2. Стягнути із ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» заборгованість за послугу з розподілу природного газу за період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2026 року в розмірі 10 052 (десять тисяч п`ятдесят дві) гривні

27 (двадцять сім) копійок.

3. Стягнути із ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» сплачений судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

7. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 червня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Тернопільміськгаз», код ЄДРПОУ: 21155959, адреса місцезнаходження: вул. Митрополита Шептицького, 20, м. Тернопіль.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя Т. І. Якімець