Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №484/4699/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/4699/26

Провадження № 3/484/1199/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Маржиної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання – Чумак А.О.,

захисниці– адвоката Дмітрішиної О.В.,

у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності згідно заяви– ОСОБА_1 ,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла до суду 13.07.2026 року від Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт НОМЕР_1 виданий Первомайським РВ УМВС України в Миколаївській області від 27.12.2006, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2026 року о 09:58 годині в м. Первомайську по проспекту Праці водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_3 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, неприродна блідість обличчя та тремтіння кінцівок рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі КНП ПЦМБЛ у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

24.07.2026 року від захисниці ОСОБА_1 – адвоката Дмітрішиної О.В. надійшло клопотання про долучення доказів та надані заперечення відносно справи. Представниця зазначає, що зібрані матеріал є необґрунтованими та протиправними і недостатніми для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності з огляду на наступне. Поліцейськими було порушено порядок виявлення факту освідування водія ОСОБА_1 на ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, оскільки технічний прилад Драгер не залучався. Відносно факту відмови пройти медичний огляд в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження, але не міг поїхати в машині поліцейських оскільки його автомобіль мав технічні несправності, автомобіль не закривався, отже ОСОБА_1 з об`єктивних підстав не міг залишити автомобіль на узбіччі дороги. Щодо безперервності відеозапису представниця зазначає, що відеозапис із нагрудних бодікамер поліцейських не був безперервним, що свідчить про вибірковість та маніпуляцію доказами. З метою спростування безпідставних звинувачень, ОСОБА_1 самостійно звернувся до закладу охорони здоров`я та пройшов медичний огляд на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння протягом двох годин з моменту зупинки. Згідно з отриманим висновком медичного огляду, стан алкогольного або наркотичного сп`яніння не виявлено (показники негативні).

24.07.2026 року від захисниці ОСОБА_1 – адвоката Дмітрішиної О.В. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

31.07.2026 року постановою суду клопотання захисниці ОСОБА_1 – адвоката Дмітрішиної О.В. задоволено.

10.08.2026 року від захисниці ОСОБА_1 – адвоката Дмітрішиної О.В. надійшло клопотання про долучення доказів, а саме письмових пояснень ОСОБА_1 стосовно обставин справи, в яких від зазначає, що 03.07.2026 року патрульна поліція запинала його за порушення ПДР України, а саме водій не був пристебнутий ременем безпеки. В ході розмови у працівників поліції виникли підстави щоб запропонувати водієві пройти огляд на стан наркотичного, чи іншого сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився, оскільки його автомобіль не зачинявся і він не міг залишити його на узбіччі дороги. Проходження на місці йому не пропонували. Свою вину не визнає, провадження у справі просить закрити за відсутністю складу правопорушення. Справу просить розглядати в його відсутність, оскільки в день розгляду справи буде перебувати у відрядженні.

Відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього документи, відеозаписи, письмові пояснення ОСОБА_1 , заслухавши пояснення захисника, суд дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження під час розгляду справи.

Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п.1.1 Правил дорожнього руху України (далі ПДР) ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.4 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Згідно п.1.9 Правил, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичне освідування для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних або токсичних засобів.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Процедура виявлення у водіїв ознак наркотичного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан наркотичного сп`яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року за № 1452/735, зареєстрованого в Мінюсті 11.11.2015 року за № 1413/27858.

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а вразі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до п.2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 5 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Наявність саме таких ознак виявлена працівниками поліції у ОСОБА_1 03.07.2026 року.

Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Тож у працівників поліції дійсно були підстави пропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі. В даному випадку огляд на стан сп`яніння на місці не проводиться.

Пункт 6 розділу ІХ "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі" № 1395 від 07.11.2015 передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Викладене у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджене сукупністю досліджених судом доказів.

Судом переглянуто доданий до протоколу про адміністративне правопорушення диск з відеозаписами, здійсненими поліцейськими за допомогою нагрудної камери працівника поліції, і встановлено наступне.

ОСОБА_1 , який 03.07.2026 року о 09:58 годині керував транспортним засобом ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_3 та був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР України, що полягало в керуванні транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки, поліцейський після виявлення у нього та оголошення ознак наркотичного сп`яніння, запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився. Отже озвучені в клопотанні захисниці доводи про те, що працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер є безпідставним, оскільки виявлені та озвучені поліцейським ознаки свідчили про наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування особи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а проведення огляду на встановлення такого сп`яніння згідно Інструкції проводиться виключно в закладі охорони здоров`я.

В подальшому поліцейський пояснив, що за відмову від огляду на нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП та роз`яснив ОСОБА_1 його права і обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

На місці зупинки поліцейський запитав ОСОБА_1 чи буде він надавати письмові пояснення, він погодився. Після надання пояснень, поліцейські приступили до оформлення матеріалів й складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Працівники поліції відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом шляхом залишення транспортного засобу на місці зупинки.

Процес складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП й оформлення відповідних матеріалів зафіксований за відеозаписах, доданих до наданого протоколу. Щодо посилання захисника на відсутність безперервності відеозаписів суд зазначає, що сама по собі відсутність безперервності відеозапису (наявність розривів, зупинок) не є автоматичною підставою для визнання відеозапису недопустимим доказом. Суд оцінює той факт, чи відображає відео ключові моменти: керування особою автомобілем, зупинку, пропозицію пройти огляд водію, його відмову тощо.

Доводи захисту про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним не можуть бути підставою для визнання відеозапису недопустимим, оскільки на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з`ясуванню та дають можливість встановити в діях особи наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п.5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026, згідно якого включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відео фіксація не здійснювалася безперервно не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими, позаяк доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.

Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які би свідчили про те, що такий, у розумінні ст. 251 КУпАП, є неналежним доказом у справі.

Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Відеозаписи в наданій справі за своєю суттю й змістом відповідають один одному та відображеним на них подіям, однак поділені на файли за місткістю й джерелом запису.

Відеозапис обставин події містить достовірні дані про дії ОСОБА_1 та поліцейських на момент зупинки транспортного засобу та складання протоколу про адміністративне правопорушення, має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст. 251 КУпАП.

Досліджений судом відеозапис інформативний, позбавлений упередженості та суб`єктивного ставлення, є послідовним, містить у хронологічній послідовності необхідні відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Суд визнає додані до протоколу про адміністративне правопорушення й надані поліцією відеозаписи належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Про наявність відеозаписів зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що поліцейський - це посадова особа, яка діє в межах наданих йому повноважень та відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395 та інших законодавчих актів, які регламентують діяльність поліції.

В даному випадку діє імператив презумпції правоти поліцейського, тобто при виконанні службового обов`язку поліцейський діє завідомо правомірно, в межах закону. Порушень повноважень поліцейського судом не встановлено. Порушення Правил дорожнього руху виявлено ним безпосередньо при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху та виявленням порушників.

Всі встановлені поліцейськими під час несення служби обставини відображені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 709406 від 03.07.2026 року, який є доказом в наданій справі.

Встановлено, що поліцейські при складанні протоколу про адміністративне правопорушення діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Будь-яких порушень законодавства поліцейськими, які б могли вплинути на вирішення справи судом не встановлено.

Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 те, що за відмову водія від огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку передбачена адміністративна відповідальність, якій передує складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Водночас згідно з інформацією бази даних інформаційно-аналітичної системи Національної поліції ІКС ІПНП підсистеми «Головного сервісного центру» ОСОБА_3 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_4 , тож він, будучи водієм, маючи відповідне посвідчення, зобов`язаний був знати та неухильно виконувати Правила дорожнього руху України, зокрема п.2.5, який регламентує фундаментальний обов`язок водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичне освідування для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних або токсичних засобів.

Щодо твердження захисника про те, що з метою спростування безпідставних звинувачень, ОСОБА_1 самостійно звернувся до закладу охорони здоров`я та пройшов медичний огляд на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння протягом двох годин з моменту зупинки. Згідно з отриманим висновком медичного огляду, стан алкогольного або наркотичного сп`яніння не виявлено (показники негативні). Суд зазначає наступне, що відповідно до Інструкції огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я, отже надані лікарські висновки щодо відсутності алкогольного чи наркотичного сп`яніння є неналежними. Поліцейські пропонували пройти огляд на що ОСОБА_2 відмовився. Крім того, ОСОБА_2 притягують до відповідальності саме за відмову від огляду на стан наркотичного сп`яніння, сам він й не заперечує того факту, що відмовився від проходження такого огляду. Саме відмова від такого огляду й формує склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

В своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 заначив, що тремтіння рук має з дитинства, отже сам підтвердив наявність ознаки відповідно до якої у працівників поліції були підстави пропонувати йому пройти огляд на стан наркотичного або іншого сп`яніння.

Інші доводи й заперечення захисника судом розцінюються критично, позаяк мають формальний характер та зводяться до суб`єктивної оцінки як фактичних обставин справи й зібраних у справі доказів, так і тлумачення норм законодавства через призму власного сприйняття, направленого на захист клієнта, вина якого встановлена зібраними у справі доказами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості водія одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

Сукупність встановлених обставин, підтверджених належними і допустимими доказами, переконує суд у тому, що вина ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні знайшла своє повне підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначено у ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінюючи в сукупності досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 дійсно порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Враховуючи наведене, характер вчиненого правопорушення, наявні дані про особу правопорушника, суд вважає за необхідне призначити йому єдине можливе стягнення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Крім того, на підставі п. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір на користь держави.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, 221, 245, 246, 248, 251, 252, 279, 283, п.1 ч.1 ст. 284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та призначити йому стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір на користь держави в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 к.

Постанову може бути оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. В порядку примусового виконання відповідно до ст. 308 КУпАП з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу зазначеного у постанові.

СУДДЯ: