Рішення від 22 травня 2026 р. у справі №450/5911/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5911/25 Провадження № 2/450/832/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі :

головуючого – судді Даниліва Є.О.

при секретарі Хохолик О.І.

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про (предмет позову):

встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 18.01.2022, дійсний до 18.01.2032, орган, що видав 4652) разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 з 2010 року,

визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 18.01.2022, дійсний до 18.01.2032, орган, що видав 4652) в порядку спадкування за законом після смерті її дідуся ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,0771 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер: 4623688200:02:002:0318, розташована: АДРЕСА_2 , яка належала її дідусеві на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV – ЛВ №029870 від 12.08.1997 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1203,

підстава позову (позиція позивача):

позивач є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що на момент смерті спадкодавця проживала з ним та продовжувала обробляти та доглядати за спадковим майном після його смерті. ОСОБА_3 до дня смерті (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживав без реєстрації в АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, звернувшись до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав після смерті матері заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, оскільки з поданих для нотаріуса документів не вбачається підтвердження факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . У позасудовому порядку позивач не має можливості здійснити спадкування, оскільки правовстановлюючі документи на спадкове майно втрачені.

Позиція відповідача: у судове засідання не з`явився, подав заяву про визнання позову.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

02.01.2026 року ухвала суду про відкриття провадження у справі.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

За час свого життя з підстав, що не заборонені законом, а отже згідно вимог ч. 1 ст. 328 ЦК України ОСОБА_3 крім іншого, набув право власності на земельну ділянку площею 0,0771 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер: 4623688200:02:002:0318, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана земельна ділянка належала спадкодавцеві відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ЛВ №029870, виданого 12 серпня 1997 року Чишківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області.

З копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 14.01.2016 року, виданого Чишківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

В день смерті ОСОБА_3 згідно ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, відкрилась спадщина, в склад якої окрім іншого згідно ст. 1218 ЦК України, увійшло право власності на зазначені вище майнові права.

ОСОБА_3 за час свого життя своїми майновими правами на випадок смерті не розпорядився, тому спадкування після його смерті здійснюється за законом почергово, відповідно до ч.1 ст. 1258 ЦК України.

Відповідно до довідки Кооперативного садівничого товариства «Джерело» Львівського автотранспортного підприємства – 14606 №37 від 28 липня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2010 року постійно проживала однією сім`єю, була пов`язана спільним побутом та мала взаємні права та обов`язки разом із своїм дідом – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до моменту його смерті та вела спільне господарство у дачному будинку АДРЕСА_3 та знаходиться на земельній ділянці площею 0,0771 га, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV – ЛВ №029870 від 12.08.1997 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №1203.

Відповідно до ч. 2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Більше того, постановою Верховного Суду від 14.07.2021 року у справі № 463/4000/19 встановлено, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»: саме постійне проживання спадкодавця зі спадкоємцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця проживання спадкодавця за адресою місця проживання спадкоємця.

Таким чином, саме постійне проживання спадкодавця зі спадкоємцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово- будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Таким чином за вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановлено факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 з 2010 року.

Тому враховуючи наведене, беручи до уваги відсутність спору про право щодо вказаних правовідносин та те, що підтвердження такого факту необхідне позивачу для одержання свідоцтва про право на спадщину, суд, оцінивши докази у їх сукупності, вважає, що заява є підставною та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України, до спадкоємців першої черги спадкування після смерті ОСОБА_3 , належить його син – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 21.11.1970 року). Однак, він не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законодавством України вважається таким, що не прийняв спадщину.

Відповідно до ч.1 ст. 1264 ЦК України, до спадкоємців четвертої черги спадкування після смерті ОСОБА_3 , належить його онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадкоємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 подав заяву про визнання заявлених позовних вимог, в якій вказав, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Судом оглянута спадкова справа № 82/2023 після смерті ОСОБА_3

ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Вегери Н.Б. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, що стверджується копією заяви № 234 від 30.08.2023 року.

Заявник зверталася до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_3 однак заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, оскільки нотаріус не може встановити наявність підстав для затикання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, прийняття спадкоємцем спадщини і- встановлений законом спосіб, оскільки вищевказана довідка № 37 від 28.07.2023 року Кооперативного садівничого товариства «Джерело» Львівського автотранспортного підприємства -14606 не може бути доказом постійного проживання із спадкодавцем, а також неможливо встановити, чи не дуло інших спадкоємців 1-5 черги, які фактично прийняли спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 3 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з довідки Кооперативного садівничого товариства «Джерело» Львівського автотранспортного підприємства – 14606 №37 від 28 липня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2010 року постійно проживала однією сім`єю, була пов`язана спільним побутом та мала взаємні права та обов`язки разом із своїм дідом – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до моменту його смерті та вела спільне господарство у дачному будинку АДРЕСА_3

Інших спадкоємців, які б претендували на прийняття спадщини не було.

Таким чином судом встановлено, що у відповідності до вимог ст. 1268 ЦК України позивач ОСОБА_1 , прийняла спадщину після смерті діда ОСОБА_3 .

Встановлено, що в позасудовому порядку, зокрема нотаріальному, позивач здійснити спадкування спадкового майна немає можливості, оскільки постійне проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги: те, що спадкодавець з підстав, що не заборонені законом, а отже правомірно набув право власності на спадкове майно; те, що спадкодавець за час свого життя не розпорядився спадковим майном на випадок своєї смерті; те, що позивач є спадкоємцем першої черги спадкування після смерті спадкодавця; те, що позивач вчинила дії, що свідчать про прийняття нею спадщини після смерті спадкодавця; те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку; відповідачі визнали позовні вимоги заявлені позивачем та ухвалення рішення на користь позивача не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 ,– задоволити повністю.

Встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її дідуся ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,0771 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер: 4623688200:02:002:0318, розташована: АДРЕСА_2 , яка належала її дідусеві на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV – ЛВ №029870 від 12.08.1997 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1203.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 12.05.2026 року.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 .

СуддяЄ. О. Данилів