Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №308/1841/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1841/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В. В., за участю секретаря судового засідання Кут Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгород, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник, адвокат Юхман Ярослав Володимирович, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що між сторонами 08.06.2013 року укладено шлюб. У шлюбі у подружжя народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставою для розірвання шлюбу позивач зазначає те, що протягом останніх декількох років подружні стосунки між сторонами поступово погіршувались, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, сторони втратили довіру одне до одного, стали частими сварки з причини різних поглядів на шлюб та родину. Вказує, що фактично родина припинила своє існування, сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують.

Позивач переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу між сторонами неможливе та суперечить її інтересам.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.02.2026 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

19.02.2026 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

20.04.2026 ухвалою суду задоволено заяву відповідача ОСОБА_2 та надано сторонам по справі строк для примирення тривалістю у два місяці.

13.07.2026 судом провадження у цивільній справі постановлено поновити.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, надавши до суду заяву, в якій просили розгляд справи проводити за їх відсутності. Позовні вимоги підтримують та просять розірвати шлюб.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, доказів поважності причин неявки до суду не надав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, 08.06.2013 року між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_4 (прізвище після одруження – ОСОБА_5 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) був укладений шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Мукачеву реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, про що складено актовий запис № 198, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.06.2013 року.

У сторін у шлюбі народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №23, зареєстрованого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області від 09.01.2014 року.

Станом на день розгляду справи шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство позивач та відповідачка не ведуть.

Заходи, які вживалися судом з метою примирення позивачки та відповідача, результатів не дали. Від сторін заяв про примирення не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Зі змісту статті 55 Сімейного кодексу України вбачається, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Виходячи із змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини чи чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно зі ст. 112 Сімейного кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 Сімейного кодексу України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. На даний час, офіційно зареєстрований шлюб між позивачем та відповідачкою має формальний характер, фактичні шлюбні відносини між сторонами не підтримуються, спільне господарство вони не ведуть, відтак суд дійшов висновку про недоцільність подальшого збереження шлюбу, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 56, 110, 112,160 Сімейного кодексу України та, керуючись ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 43, 49, 200, 258, 265, 280-281, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Мукачеву реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, про що складено актовий запис № 198.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 331,20 (тисяча триста тридцять одну гривню 20 копійок) грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 10 квітня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка