Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №127/26339/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/26339/26

Провадження 2-а/127/267/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась адвокат Діденко Наталія Петрівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування.

Позов мотивовано тим, що 17.07.2026 т.в.о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову № R623369 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 2101 КУпАП, та накладення штрафу у сумі 17 000, 00 гривень. Дана постанова була винесена за результатами протоколу № 2056 від 06.07.2026, при складанні якого позивачем було надано пояснення щодо неотримання жодних повісток на своє ім`я, зокрема повістки № 7477052 від 25.05.2026, в тому жодних порушень правил військового обліку не було, про що також свідчить витяг з «Резерв +», сформований на дату складання протоколу 06.07.2026 та підтверджує обставину відсутності будь-яких порушень. Позивач є особою, яка відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та має діючу відстрочку, тобто умислу щодо ухилення його від мобілізації не було, умислу порушувати правила військового обліку позивач не мав. Згідно вказаної постанови вбачається, що позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце зазначені в повістці, тим самим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ознайомившись зі змістом даної постанови, позивачем було встановлено, що обставини викладені у ній не відповідають дійсності, адже ним було уточнено військовооблікові дані, жодних порушень військового обліку у нього не було, про що свідчить витяг із Резерв +, сформований станом на 06.07.2026. По повістках, які було позивачем отримано, він з`являвся до відповідного ТЦК та СП, а жодних інших повісток він не отримував ані особисто, ані засобами поштового зв`язку, ані в будь-який інший спосіб від ІНФОРМАЦІЯ_2 . За таких обставин позивач вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.

Вищевикладене й стало підставою для звернення адвоката позивача до суду із вимогами про визнання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № R623369 від 17.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП протиправною, її скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення.

На виконання вимог ч. 9 ст. 44 і ч. 2 ст. 161 КАС України адвокатом позивача було надано разом із позовом, поданим до суду в електронній формі, докази надсилання відповідачу до його електронного кабінету копії позовної заяви із доданими до неї документами, які були доставлені до нього 27.07.2026 об 11 год. 00 хв., що підтверджується відповідною квитанцією № 8118571. (а.с. 22)

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 28.07.2026 підсистемою «Електронний суд» до електронного кабінету відповідача автоматично було доставлено позовну заяву із доданими до неї документами, що підтверджується відповідною довідкою. (а.с. 27)

Ухвалою суду від 29.07.2026 вищевказану заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, яку вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Також, даною ухвалою суду запропоновано відповідачу надати суду відзив і усі докази в порядку і строки, встановлені судом; витребувано у відповідача докази по справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 268 КАС України відповідач вважається повідомленим належним чином про розгляд справи з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на вебпорталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Ухвала суду від 29.07.2026 була надіслана до ЄДРСР 29.07.2026, зареєстрована 29.07.2026 і оприлюднена 30.07.2026.

Копія ухвали суду від 29.07.2026 була надіслана судом до електронних кабінетів учасників справи і доставлена до них 29.07.2026 після 17 год., що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів. (а.с. 28-29) Враховуючи положення п. 2 і абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 251 КАС України ухвала суду від 29.07.2026 була вручена відповідачу 30.07.2026.

У строк, встановлений судом ухвалою від 29.07.2026, від відповідача відзив на позов не надійшов.

В порушенням вимог вищевказаного судового рішення витребувані докази відповідачем суду не надані, причини невиконання ухвали суду у строк, встановлений судом – не повідомлено.

Будь-які інші докази по справі чи клопотання, крім поданих адвокатом позивача разом із позовною заявою, від учасників справи на адресу суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене і положення ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

По справі судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

06.07.2026 старшим стрільцем 2 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 – старшим солдатом ОСОБА_3 , уповноваженим складати протоколи про адміністративні правопорушення наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 358 від 24.05.2026, було складено протокол про адміністративне правопорушення № 2056 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 2101 КУпАП. (а.с. 13-14)

З даного протоколу вбачається, що: « ОСОБА_1 не з`явився за викликом по повістці № 7477052 від 25.05.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14.00 год. 04.06.2026 для «уточнення своїх персональних даних», згідно повістки сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та надісланої засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, доказів наявності поважних причин неприбуття по повістці не надав, чим порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 і ч. 3 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 17 Закону України «Про оборону України»», чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП.

17.07.2026 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову № R623369, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000, 00 гривень. (а.с. 15-16)

З вищевказаної постанови вбачається, що за результатами зясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначене у повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і тим самим скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП.

Також із вищевказаної постанови вбачається, що її було винесено у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Частиною першою статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом прийнято до уваги, що метою повідомлення про розгляд справи є поінформованість особи, яка притягується до відповідальності, про час і місце розгляду справи для надання їй можливості реалізувати передбачені законом процесуальні права.З протоколу про адміністративне правопорушення № 2056 від 06.07.2026 не вбачається повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Водночас, у відповідності до п. 10 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом МОУ 01.01.2024 № 3 і зареєстрованої в МЮУ 05.01.2024 за № 36/41381 (надалі – Інструкція) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про дату, місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про місце і час розгляду справи при підписанні протоколу (у разі його складення) або окремим повідомленням про розгляд справи (додаток 8), яке вручається особі особисто під підпис або надсилається (в тому числі централізовано) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання (перебування), зазначену особою під час уточнення облікових (персональних) даних, або на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не повідомляється про місце і час розгляду справи у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала заяву про визнання правопорушення. У разі оформлення повідомлення про розгляд справи на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки засвідчує його особистим підписом та скріплює гербовою печаткою. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів.

У відповідності до положень ст. 2799 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 2101 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

При цьому, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач був належним чином повідомленим про розгляд справи про адміністративне правопорушення, який відбувся 06.07.2026. Також матеріали справи не містять доказів того, що позивачем була подана заява про визнання вчиненого ним адміністративного правопорушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності

Водночас, судом прийнято до уваги, що метою повідомлення про розгляд справи є поінформованість особи, яка притягується до відповідальності, про час і місце розгляду справи для надання їй можливості реалізувати передбачені законом процесуальні права.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 1-34/2010 (пункти 4.1, 4.2), адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

У відповідності до положень ст.ст. 268, 277 і 2799 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст.ст. 210, 2101 КУпАП, розглядаються в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи; у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності справа розглядається за її відсутності у триденний строк після надходження відповідної заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, умови, чітко визначені ст.ст. 268, 277 і 2799 КУпАП, за яких був можливий розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , були відсутні.

Вищевказані обставини вказують на порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 235 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 2101 КУпАП, віднесено до компетенції Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. При цьому порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України (ст. 246 КУпАП). Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст. 248 КУпАП). Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (ст.ст. 7, 8 КУпАП). Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст. 7 КУпАП).

У даному випадку, необхідність у відповідності до ст. 278 КУпАП проведення належної підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення та обов`язок з`ясування при її розгляді обставин, визначених ст. 280 КУпАП, покладено саме на ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

При цьому за приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).

За змістом ч. 3 ст. 2101 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Отже, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX (Указ № 65/2022), запроваджено загальну мобілізацію, яка триває і донині.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є військовозобов`язаним і перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 ; згідно із витягів з «Резерв+» має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (станом на 22.06.2026 – до 30.10.2026, станом на 06.07.2026 – до завершення мобілізації; постанова ВЛК – 01.06.2000 (непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час); дані уточнено 22.06.2026, 06.07.2026. (а.с. 11, 17-19)

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано вищевказаною Інструкцією.

Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.

Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов`язаному для захисту своїх прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Підставою прийняття оскаржуваної постанови № R623369 від 17.07.2026 стала неявка позивача за викликом у строк, зазначений у повістці.

Згідно з п. 8 Положення № 154, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

На виконання п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Згідно з абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Також, положеннями ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено й чіткий виключний перелік поважних причин неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені відповідними документами, а саме: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Отже, будь-які інші причини неприбуття громадянина до територіального центру комплектування у строк, зазначений у повістці, не є поважними.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).

Пункт 21 Порядку № 560 передбачає, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно із п. 41 вказаного Порядку № 560 визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

У відповідності до п. 411 Порядку № 560 перевірка чинності повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проводиться шляхом зчитування QR-коду за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості, зазначені у повістці, у тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням мобільного додатка.

Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначав, що повістку № 7477052 від 25.05.2026 на 04.06.2026 він не отримував.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Змінами, внесеними постановою уряду від 08.10.2024 № 1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.

У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Доказів того, що на ім`я позивача була оформлена повістка № 7477052 від 25.05.2026 про його виклик до ТЦК та СП на 04.06.2026, матеріали справи не містять.

Також в матеріалах справи відсутні й докази належного підтвердження оповіщення позивача про виклик до ТЦК та СП, якщо повістка все ж таки була оформлена.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд не знайшов підтвердження того, що було здійснено повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Суд зауважує, що обставини щодо надсилання та вручення поштової кореспонденції позивачу підлягають перевірці відповідачем, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Керуючись ч. 9 ст. 80 КАС України, приймаючи до уваги неподання відповідачем витребуваних судом доказів без поважних причин і без повідомлення причин суд, враховуючи яке ці докази мають значення, визнає повідомлені стороною позивача обставини, для з`ясування яких витребовувався доказ.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог ст. 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, виходячи із положень ч. 2 ст. 77 КАС України та закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже таким чином суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Справа «Karelin v. Russia» від 20 вересня 2016 року). Оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України і ч. 4 ст. 129 Конституції України, суд прийшов до висновку, що відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність оскаржуваного рішення, наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне зазначити, що у своїх численних рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що дотримання органами державної влади або уповноваженими службовими особами встановленої законом процедури притягнення особи до юридичної відповідальності є невід`ємним елементом права особи на справедливий суд констатований у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже будь-яке відхилення від встановленого порядку є порушенням та не може гарантувати застосування до особи справедливих правових заходів, закладених в нормах чинного законодавства.

Отже, дослідивши письмові пояснення викладені позивачем у позові, оцінивши відповідно до ст. 90 КАС України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Суд прийшов до висновку про протиправність постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R623369 від 17.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП. Тому, враховуючи вищевикладене та положення ч. 1 ст. 6, ч. 2 ст. 9 та п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд прийшов до висновку про скасування даної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено сплату позивачем судового збору в сумі 1 331, 20 гривень, що підтверджується квитанцією від 27.07.2026. (а.с. 21)

При цьому, судом встановлено переплату судового збору позивачем, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, як визначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 визначений у розмірі 3 328, 00 гривень.

Системний аналіз ст. 6 Закону України «Про судовий збір», ч. 2 ст. 245 та ч. 3 ст. 286 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення є передумовою для застосування іншого способу захисту порушеного права - закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, як наслідків протиправності такого рішення, а тому є однією вимогою.

Відтак, за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 665, 60 гривень, а із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 532, 48 гривень.

Отже, враховуючи вищевикладене, судовий збір сплачено позивачем в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно із п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в розмірі переплаченої суми за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому, судовий збір в розмірі 798, 72 гривень може бути повернутий позивачу за його клопотанням за ухвалою суду на підставі п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в порядку, передбаченому частиною 1 статті 7 цього Закону.

Отже, враховуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 532, 48 гривень.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про оборону України», Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.01.2024 за № 36/41381, ст.ст. 1, 6, 7-9, 2101, 235, 245-249, 251, 252, 254-256, 268, 278, 279, 2799, 280, 283, 288 КУпАП, ст.ст. 2, 3-9, 44, 72-79, 90, 94, 132, 139, 143, 211, 217, 241-246, 257-258, 262-263, 268-272, 286 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R623369 від 17.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП, протиправною та скасувати її, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Судовий збір в сумі 532, 48 гривень стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 .

Судовий збір в сумі 798, 72 гривень може бути повернутий ОСОБА_1 за його клопотанням в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його складення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 : код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя