Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №138/2194/26 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2194/26

Провадження №:2-а/138/44/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши в письмовому провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2026 представник позивача адвокат Петрів І.М. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 1229 від 11.06.2025 та закриття провадження у справі. Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.06.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 виніс оскаржувану постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КупАП, а саме за те, що позивач не уточнив вчасно свої військово-облікові дані. Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки позивач вчасно, через Центр надання адміністративних послуг оновив військово-облікові дані, про вчасність їх оновлення свідчать і данні з застосунку «Резерв плюс», що відображено в електронному військово-обліковому документі позивача. Вказане також свідчить і про можливість отримання відповідачем відповідних відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні орган, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаною статтею КУпАП згідно примітки до ст. 210 КУпАП.

З урахуванням викладеного, представник позивач просить суд скасувати вказану постанову, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати - сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.06.2026 позивачу поновлено строк звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Також ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 30.06.2026 забезпечено позов, зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 81291106 відкритого 17.06.2026 державним виконавцем Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі постанови № 1229 виданої 11.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 34000 гривень.

Представник позивача, позивач та відповідач, належним чином повідомлені про розгляд даної адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавали.

13.07.2026 до суду надійшли витребувані судом докази.

Також 13.07.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, який ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.07.2026 на підставі ч. 2 ст. 167 КАС України повернуто відповідачу без розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі, зокрема, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до такого висновку.

З копії постанови, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 1229 від 11.06.2025 по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000 грн. Підставою винесення даної постанови слугували наступні обставини: згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 647 від 01.06.2025, працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 був доставлений громадянин ОСОБА_1 , який перебуває у розшуку. Під час перевірки за АІТС «Оберіг» було встановлено, що ОСОБА_1 не уточнив вчасно свої військово-облікові дані, а тому 25.05.2025 до Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області було подано звернення щодо його доставлення для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, постановлено накласти на останнього штраф у сумі 17000 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Частинами першою та другою ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

За приписами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 (далі Закон № 3633-ІХ).

Цим Законом положення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до абз. 4 п.п. 1 п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3633-ІХ громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Тобто оновити вказані у законі дані відповідні категорії громадян України мали в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно.

Судом встановлено, що позивач відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовозобов`язаним, взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 , має звання рядовий, ВОС 999097, номер в Реєстрі Оберіг 120220230693387400054, що підтверджується роздруківкою з застосунку «Резерв+». Крім того, з Витягу № 153200-28052024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 28.05.2024 та роздруківки з застосунку «Резерв+» вбачається, що позивач вчасно оновив свої військово-облікові дані.

Докази на спростування вказаного відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідач під час винесення оскаржуваної постанови не врахував законодавчі положення, зокрема примітку до ст. 210 КУпАП, згідно з якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, саме відповідач у справі, а не позивач, зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 1, 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Держателем Реєстру є Міністерство оборони України.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки - Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки координується та спрямовується Міноборони.

Таким чином, відповідач мав можливість отримати з системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ» персональні дані військовозобов`язаного ОСОБА_1 про те, що останній перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , дані уточнив вчасно, про що свідчить доданий позивачем до позовної заяви роздрукований з додатку Резерв+ електронний військово-обліковий документ позивача з номером в реєстрі Оберіг 120220230693387400054, який має однакову юридичну силу з паперовим військово-обліковим документом (п. 2, 9 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого Постановою КМУ № 559 від 16.05.2024).

Натомість, відповідач не надав суду належні та допустимі докази неможливості отримати відповідачем відомості щодо військово-облікових даних ОСОБА_1 , шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

За таких підстав суд приходить до висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, в тому числі і відповідно до положень примітки до ст. 210 КУпАП.

Суд наголошує, що згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Також згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин шостої та сьомої статті 134 КАС України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 суд зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Суд встановив, що відповідно до ордеру серії ВН № 1731537 та Договору про надання правової допомоги № 18-06/2026 від 18.06.2026 адвокат Петрів І.М. надає правову допомогу позивачу щодо представництва його інтересів зокрема у Могилів-Подільському міськрайонному суді Вінницької області.

Згідно Додаткової угоди № 1 до вказаного договору сторони погодили, що позивач сплачує адвокату гонорар у розмірі 8000,00 грн., вказана угода також містить детальний опис наданих адвокатом послуг.

На підтвердження надання та оплати позивачем послуг за вказаним договором надано платіжну інструкцію № Р24А6115188659D2430 від 04.07.2026 на суму 6500,00 грн., копію Акту здачі-приймання наданих послуг від 04.07.2026 та копію прибуткового касового ордеру № 1 від 18.06.2026 на суму 1500,00 грн.

При цьому відповідач правом подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та доведення їх неспівмірності не скористався.

Враховуючи положення ч. 7 ст. 134 КАС України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами,суд оцінюючи обґрунтованість заяви представника позивача, щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена представником позивача сума є обґрунтованою та доведеною належними та допустимими доказами, а тому на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн..

Частина 1 статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача слід стягнути сплачену суму судового збору за подання позовної заяви, однак з урахування коефіцієнту при зверненні до суду через підсистему «Електронний суд», у розмірі 532,48 грн., а також понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Керуючись ст. 77, 132, 134, 139 ч. 1, 205, 241-246, 286 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі задовольнити повністю.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 1229 від 11 червня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Закрити провадження в адміністративній справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 коп. та 8000 (вісім тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Петрів Іван Михайлович, адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце знаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя: Т.Ю. Холодова