Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №135/753/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/753/26

Провадження № 2-о/135/37/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05.08.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ладижин цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні. Зазначила, що вона є сестрою військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язку при захисті Батьківщини. Вона отримала відповіді від Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради від 16.09.2024, відділу обслуговування громадян №11 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.09.2024, Департаменту пенсійного забезпечення страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України від 27.01.2025, у яких їй повідомили про неможливість надання їй статусу члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України, а також про неможливість призначення їй пенсії у разі втрати годувальника. Також заявник отримала відповідь від військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2025 р., у якій зазначено, що відповідно Наказу Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року №26 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» встановлено перелік осіб, яким у разі смерті (загибелі) військовослужбовця виплачується належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення: «дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку, а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають та не мають дітей».

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області по справі №135/1102/23 від 5 червня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 є членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання обов`язків при захисті Батьківщини. Військова частина НОМЕР_1 не може здійснити нарахування, та як «Член сім`ї військовослужбовця» відсутній в переліку, визначеному Наказом МОУ №260. Заявник вважає вартим зазначити про довідку від виконавчого комітету Ладижинської міської ради від 13.05.2022 №2.1-04/786, у якій зазначено, що вона дійсно проживала разом з братом ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони вели сільське господарство, спільні фінансові зобов`язання та виконували ремонтні роботи за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник у заяві наголошує на тому, що кошти, які надавав їй ОСОБА_2 , надали їй змогу вилікуватись та покращити свій жахливий стан здоров`я. З 2019 року вона не працевлаштована, самостійного доходу не мала. Єдине та основне джерело її доходу були кошти, які надавав їй брат ОСОБА_2 . На усі рахунки заявника був накладений арешт коштів, через що вона не мала змоги отримувати кошти від свого загиблого брата, а тому її брат надсилав кошти її доньці на її банківську картку, якою заявник користувалась.

Встановлення факту перебування на утриманні брата заявнику потрібно для надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, отримання пенсії по втраті годувальника, отримання виплати належного, але не отриманого її братом до дня смерті (загибелі) грошового забезпечення.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити. Заявник вказала, що вона довго хворіла з 2017 року. В 2017 році померла її мати, вона прооперувалась, не могла фізично працювати, тому була на утриманні брата. Отримувала кошти за земельний пай. Коли її брат пішов служити, то скидав їй кошти на картку доньки, оскільки її рахунки були арештовані виконавцем. Брат скидав гроші на картку, якою вона користувалась, щоб можна було проводити якісь ремонтні роботи. Коли брат проходив службу, то казав, щоб вона найняла людей і поробила вдома все, що потрібно, поробила ремонти, і на це скидав кошти на картку. Вказала, що вона проживає сама в АДРЕСА_2 . Має дві доньки, які проживають за кордоном. Дочки їй не допомагають, бо не мають такої можливості. ЇЇ мати та брат ОСОБА_9 жили в іншому будинку в АДРЕСА_1 .

Представник заінтересованої особи Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради в судове засідання не з`явився. Подали заяву, в якій просили розгляд справи провести за відсутності їх представника, покладаються на розсуд суду.

Представник заінтересованої особи Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в судове засідання не з`явився. Представник подав письмові пояснення, у яких просив відмовити в задоволенні заяви, а справу розглядати без участі їх представника. У письмових поясненнях зазначила, що ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку та не надає доказів своєї непрацездатності. Рішенням Головного управління від 24.09.2024 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю доказів щодо перебування заявника на утриманні загиблого брата. Подані заявником докази сумісного проживання з братом, спільне виконання ремонту будинку, у яком проживали, медична документація, отриманя орендної плати за земельний пай, а також визнання рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 05.06.2024 у справі №135/1102/23 членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 не є підтвердженням перебування на повному його утриманні. Для визнання особи утриманцем суд досліджує постійний характер допомоги (допомога не мала бути епізодичною), основне джерело існування (допомога від годувальника має складати левов участку коштів, необхідних для виживання). Для неповнолітніх дітей факт утримання батьками презюмується законом, але у випадках із повнолітніми чи іншими родичами (наприклад онуками, братами/сестрами), цей факт потрібно доводити. Тому вважають, що заявником не надано достатніх даних, що будучи працездатною одержувала від загиблого брата допомогу, яка була б постійним і основним джерелом для існування.

Заслухавши заявника, дослідивши матеріали справи, покази свідків, суд виходить з такого.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 .

З копії свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 29.04.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Времівка Волноваського району Донецької області.

Згідно сповіщення сім`ї (близьких родичів) загиблого від 25.04.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 була повідомлена про те, що її брат, солдат стрілець-помічник гранатометника 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 на території села Времівка Волноваського району Донецької області.

Згідно рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 5 червня 2024 року по справі №135/1102/23 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання обов`язків при захисті Батьківщини.

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради №1106 від 16.09.2024 вбачається, що начальником Управління було повідомлено ОСОБА_1 про те, що до членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України належать, зокрема утриманці загиблого (померлого), у зв`язку з чим виплачується пенсія.

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії №/ПС 025350012065 від 24.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю родинних стосунків відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Відповідно до відповіді в/ч НОМЕР_1 від 19.09.2025 ОСОБА_1 повідомляють, що виплата належне але не отримане загиблим військовослужбовцям грошове забезпечення може бути виплачене особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців.

Таким чином, факт який просить встановити ОСОБА_1 має юридичне значення, оскільки від його встановлення в неї можуть виникнути права на отримання виплат.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані письмові докази, покази свідків, й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд виходить з такого.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тобто, виходячи з аналізу вказаної норми СК України, сім`єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1 8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, що під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні. Членами сім`ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Крім того Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Відповідний висновок міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-й.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Так, за загальним правилом судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії, відшкодування шкоди чи отримання грошової допомоги тощо. Факт перебування особи на утриманні померлого має місце за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю (заявнику), була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Наведений вище правовий висновок та аналогічні йому викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16 ц, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18, від 27 січня 2021 року у справі №584/1166/15-ц.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є обставини, які підтверджують отримання заявником допомоги від загиблого, яка надавалась постійно на систематичній основі та була основним джерелом засобів до існування для заявника.

На підтвердження перебування на утриманні брата заявниця надала: медичні документи щодо перебування на лікуванні в 2018 році та проведеної в ході лікування операції; доручення ОСОБА_2 на отримання коштів за пай в 2018 році; довідку про отримання орендної плати за пай по дорученню та видатковими касовими ордерами за 2018, 2021, 2022 рік; медичні документи щодо проведеного обстеження та лікування в 2025 році; рішення Ладижинського міського суду від 05.06.2024; трудову книжку; роздруківку руху кошті по картці, покази свідків.

Судом встановлено, що докази щодо отримання в 2018-2022 роках орендної плати за пай були враховані судом як доказ при встановленні факту перебування ОСОБА_1 в сімейних відносинах із ОСОБА_2 , що видно із рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 5 червня 2024 року по справі №135/1102/23.

Отримання за дорученням орендної плати дійсно може свідчити про близькі сімейні відносини між довірителем та повіреним. Разом з тим, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя (ст. 1000 ЦК України).

Відтак, отримання орендної плати за пай не є належним доказом щодо отримання допомоги від довірителя.

Медичні документи щодо перебування заявниці на лікуванні в 2018 році та проведеної в ході лікування операції не є належними доказами отримання будь-якої допомоги від брата та відповідно і перебування на його утриманні протягом певного періоду часу до його загибелі.

Згідно наданої заявницею роздруківки про рух коштів за картковим рахунком видно, що від ОСОБА_2 на картковий рахунок клієнта ОСОБА_3 зараховувались кошти 14.04.2022 10000 грн, 10.04.2022 5000 грн, 30.03.2022 20000 грн, 25.03.2022 10000 грн.

Разом з тим, заявницею не доведено, що вказаний банківський рахунок належав їй, чи те, що вона користувалась цим рахунком. Оскільки із роздруківки про рух коштів вказано, що клієнтом банку є ОСОБА_3 .

Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 перераховував кошти ОСОБА_3 4 рази в березні-квітні 2022 року, період таких перерахунків загалом становить менше одного місяця, проте заявницею не доведено, що ці кошти перераховувавсь саме їй, і саме з метою її утримання, а не з метою їх збереження задля подальшої передачі коштів ОСОБА_5 , після його повернення додому, чи для інших цілей.

Крім того, як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_1 , її брат переказував їй кошти для того, щоб вона найняла людей та зробила в будинку ремонт.

Проведення спільних ремонтних робіт дійсно має доказове значення при встановленні перебування в сімейних відносинах. Разом з тим, в достатній мірі не підтверджує факту перебування на утриманні. Оскільки за твердженням заявниці, будинок, в якому мав проводитись ремонт, належав її брату.

При цьому суд також враховує, що матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_1 на утриманні брата до його служби в ЗСУ. Зокрема, відсутні докази його працевлаштування та можливості надання будь-якої допомоги сестрі.

Крім того, наявність боргових зобов`язань перед банківськими та кредитними установами, на що посилається заявниця, не підтверджує факту перебування на утриманні брата.

Відсутність офіційного працевлаштування заявниці не може беззаперечно свідчити про неотримання нею будь-яких доходів, що не доведено в судовому засіданні належними доказами.

Відтак, встановлено, що заявницею ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тривалого, систематичного протягом певного періоду часу отримання допомоги та перебування на повному утриманні брата ОСОБА_2 , яке було б для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Покази свідків не підтвердили факт, який просила встановити заявниця. Так, свідок ОСОБА_6 вказала, що ОСОБА_1 , захворіла, перенесла операцію, її брат намагався заробити, щоб допомогти матері та сестрі. Сім`я була бідна, але дружна.

Свідок ОСОБА_7 показала, що заявниці зробили операцію в 2018 році, вона була вдома, не могла працювати, не було коштів. Зараз вона обходить два будинки, робить там ремонт. ОСОБА_9 допомагав, висилав їй кошти, а ОСОБА_8 за ті кошти допомагала робити ремонт.

Покази свідків про підтримку з боку брата, а також надання ним коштів для того, щоб робити ремонт в будинку, не свідчать про те, що єдиним джерелом доходів заявниці була допомога від брата. Навпаки, підтверджують те, що кошти він переказував сестрі для того, щоб та зробила ремонт в його будинку.

Отже, оцінивши зазначені докази в їх сукупності судом не встановлено достатніх даних для підтвердження отримання заявницею від брата на постійній основі допомоги, яка була б для неї не просто додатковою підтримкою, а єдиним чи основним джерелом засобів існування.

Встановивши, що заявниця на момент загибелі брата була повнолітньою, а доказів, які б підтверджували її належність до категорії непрацездатних осіб, які мають право отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ, нею не надано, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про встановлення факту перебування на утриманні загиблого брата.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 263 - 265, 294, 315-319 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 10.08.2026.

Суддя