Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №128/177/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/177/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 серпня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого – судді Бондаренко О.І.

при секретарі Нагірняк Т.А.

без участі сторін, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином, мотивуючи свої вимоги наступним.

25.12.2024 року постановою Барського районного суду Вінницької області звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та ч. 1 ст. 285 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності. Звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України відбулось на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України та ч. 1 ст. 285 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, було закрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. В кримінальному провадженні був заявлений цивільний позов, який розглянутий не був. 3 тих підстав, що порядок вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України. У зв`язку зі звільненням обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, право потерпілих на звернення до суду з цивільним позовом про стягнення шкоди, не порушується, бо за змістом ст. 128 КПК України закриття кримінального провадження не перешкоджає пред`явленню позову у порядку цивільного судочинства.

Позивач зазначає, що матеріалами справи Барського районного суду Вінницької області встановлено, що ОСОБА_2 , будучи працівником Приватного підприємства «Буковина Трек», виконуючи свої трудові обв`язки, керував автомобілем марки «МАН» TGL-12.180, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності Іноземному підприємству "КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД" та переданий ним у володіння Приватного підприємства «Буковина Трек» згідно договору оренди від 01.08.2014 року. Керуючи вказаним транспортним засобом, 27.08.2014 року о 21 год. 20 кв. в м. Бар по вулиці Нахімова від вулиці Щорса до вулиці Героїв Майдану, ОСОБА_2 допустив наїзд на матір позивачки ОСОБА_3 , яка від отриманих травм померла в ЦРЛ Барського району, Вінницької області.

Позивачка, вказує, що смертю матері їй завдано непоправної моральної шкоди, яку вона оцінює в суму 500 000. грн., яка полягає в самому факті смерті матері, яку вона дуже любила, поважала та яка виховала її, допомагала в усіх труднощах та в повсякденному житті. Також позивачка тепер відчуває постійний душевний біль та страждання, нервові переживання, стривоженість та дискомфорт від смерті моєї матері. В мене часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, збудливість, а тому внаслідок заподіяння смерті матері страждає не лише вона, але і її близькі та знайомі люди; непокоять постійні неврози, які проявляються тривогою, страхом.. Також зазначає, що на день смерті мами вона була неповнолітня та залишилася сиротою, оскільки вона була розлучена, а батько від неї відмовився.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Самородова О.П. надала суду заяву, якою просить справу розглянути у її відсутність та відсутність позивачки, змін та доповнень немає, дане засідання проводити без технічної фіксації.

Відповідач ОСОБА_2 є належним чином повідомленим судом про дату, час і місце судового засідання, однак у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подав. Також відповідач повідомлявся через оголошення на веб-порталі судової влади України, Єдиний державний реєстр судових рішень: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Крім того, інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за вебадресою: http://vnr.vn.court.gov.ua

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмовою згодою позивача суд постановив 07.08.2026 ухвалу про заочний розгляд справи у відповідності до ст. 223 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, дослідивши та проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, дійшов висновку, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 в м. Бар Барського району Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.5).

Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.6).

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано та відновлено прізвище « ОСОБА_6 » (а.с.7).

17.12.2024 року ухвалою Барського районного суду Вінницької області звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та ч. 1 ст. 285 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності. Звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України відбулось на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України та ч. 1 ст. 285 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, було закрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (а.с. 8-13).

Матеріалами кримінального провадження Барського районного суду Вінницької області встановлено, що ОСОБА_2 , будучи працівником Приватного підприємства «Буковина Трек», виконуючи свої трудові обв`язки, керував автомобілем марки «МАН» TGL-12.180, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності Іноземному підприємству "КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД" та переданий ним у володіння Приватного підприємства «Буковина Трек» згідно договору оренди від 01.08.2014 року. Керуючи вказаним транспортним засобом, 27.08.2014 року о 21 год. 20 кв. в м. Бар по вулиці Нахімова від вулиці Щорса до вулиці Героїв Майдану, ОСОБА_2 допустив наїзд на матір позивачки ОСОБА_3 , яка від отриманих травм померла в ЦРЛ Барського району, Вінницької області.

Відтак, позивачка ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 500 000 грн, яку обґрунтовує наступним.

Внаслідок ДТП, яка сталась з вини ОСОБА_2 , позивачу була спричинена моральна шкода, що виразилась у смерті її матері, яка була найближчою та найріднішою людиною.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Також суд звертає увагу, що згідно до Рішення Європейського суду з прав людини справа» Віктор Назаренко проти України» ( заява № 18656/13) суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Ці принципи, які охоплюють усі аспекти процесуального законодавства Договірних Сторін, також застосовуються в конкретній сфері вручення сторонам судових документів, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції не може тлумачитись як такий, що визначає конкретну форму вручення документів (див. рішення у справі «Авотіньш проти Латвії» [ВП] ( [GC]), заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016). Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року). Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні (див. рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року, із подальшими посиланнями).

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Вказані обставини є підтвердженими суду належними та допустимими доказами, та не спростовані доводами та доказами сторони відповідача.

В силу вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (визначені в ст. 82 ЦПК України). Докази мають бути належними, допустимими та достовірними, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 77-80 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується, зокрема, батькам, які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності.

Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, оскільки у зв`язку з подією ДТП був порушений нормальний сімейний уклад життя позивача, суд визначає грошове відшкодування моральної шкоди на користь позивачки в розмірі 500 000,00 грн., що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 і відповідатиме характеру та обсягу морального стану.

Вказані обставини є підтвердженими суду належними та допустимими доказами та не спростовані доводами та доказами сторони відповідача, тому дотримуючись принципу законності, справедливості та правової визначеності, суд вважає позовні вимоги підставними і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання розподілу судових витрат.

Відтак, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору в даній категорії цивільної справи, тому судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави у розмірі пропорційному до розміру стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 14, 22, 1191, 1192 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 259, 263, 265, 268, ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП- НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду в розмірі 500 000 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП- НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 5 000 грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Відомості про учасників провадження:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення виготовлено 10.08.2026.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО