Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №569/875/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м. Рівне

Справа № 569/875/26

Провадження № 33/4815/800/26

Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І.,

з участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - Михайлова В.О.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

представника потерпілої - Коханої О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Михайлова В.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2026 року, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень.

З матеріалів справи вбачається, що07 січня 2026 року близько 11 год. 20 хв. в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 наніс тілесні ушкодження своїй колишній дружині ОСОБА_2 , чим завдав шкоди фізичному здоров`ю, в присутності малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Шаповал М.С. просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність його вини, не надавши належної оцінки доводам сторони захисту та безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вказує, що матеріали справи містять суперечності між протоколом про адміністративне правопорушення, терміновим заборонним приписом та іншими доказами. Зокрема, у протоколі йдеться про заподіяння тілесних ушкоджень, тоді як у заборонному приписі зазначено про фізичне і психологічне домашнє насильство без вказівки на присутність малолітніх дітей. Крім того, за заявою потерпілої розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України, що, на думку апелянта, виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за ті самі обставини.

Доводить, що диспозиція ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за домашнє насильство, яке не спричинило тілесних ушкоджень, тоді як у протоколі зазначено саме про їх заподіяння. Також наголошує, що відсутні належні та допустимі докази перебування малолітніх дітей під час конфлікту, а сам протокол не містить конкретного опису дій, які б свідчили про психологічне чи фізичне насильство та його наслідки, як цього вимагає закон.

Вважає, що наявні у справі матеріали свідчать лише про побутовий конфлікт між колишнім подружжям, який сам по собі не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. При цьому суд першої інстанції не забезпечив всебічного, повного й об`єктивного дослідження доказів та не усунув наявних суперечностей.

Заслухавши доводи ОСОБА_1 та захисника Михайлова В.О. на підтримання апеляційної скарги, думку потерпілої ОСОБА_2 та її представника Коханої О.О. про залишення постанови місцевого суду без зміни, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом статті 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складення протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статтею 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною другою статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП недостатньо самого лише факту сімейної сварки, взаємного конфлікту або використання нецензурних висловлювань у побутовій ситуації. Обов`язковому встановленню підлягають конкретні умисні дії особи, їх спрямованість на потерпілу особу, наслідки у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю чи реальна можливість такого заподіяння у передбачених законом випадках, а також причинний зв`язок між діями особи та відповідними наслідками.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає психологічне насильство як форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування чи інші діяння, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Тобто для кваліфікації дій за частиною другою статті 173-2 КУпАП необхідно встановити, що діяння, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП, було вчинене саме стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, або що неповнолітня особа фактично зазнала впливу домашнього насильства як постраждала дитина. Саме по собі перебування дитини у житлі під час конфлікту між дорослими, без установлення конкретних дій, спрямованих на дитину, без доказів її страху, емоційної невпевненості, психологічної шкоди або реальної загрози такій шкоді, не є достатнім для висновку про доведеність складу правопорушення за частиною другою статті 173-2 КУпАП.

Матеріали справи не містять належного підтвердження того, що діти були постраждалими від домашнього насильства, а саме щодо них ОСОБА_1 вчинялися конкретні умисні дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок яких їм було завдано шкоди фізичному або психічному здоров`ю.

Сам лише факт перебування малолітніх дітей у приміщенні під час конфлікту між ОСОБА_1 та його колишньою дружиною ОСОБА_2 не може безумовно свідчити про вчинення домашнього насильства саме щодо дітей. У матеріалах справи відсутні відомості про те, які саме дії ОСОБА_1 були спрямовані на дітей, у чому полягав їх фізичний, психологічний чи інший вплив на них, а також які конкретні наслідки такі дії спричинили або могли спричинити їхньому фізичному чи психічному здоров`ю.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого саме частиною другою статті 173-2 КУпАП, ґрунтується фактично на припущенні, що перебування дітей під час конфлікту між дорослими автоматично свідчить про вчинення домашнього насильства щодо них. Однак такий висновок не відповідає вимогам статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП і не підтверджений сукупністю належних та допустимих доказів.

Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з частиною першою статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правоорушення.

З огляду на викладене, сукупність наявних у справі доказів не дає можливості дійти поза розумним сумнівом висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив щодо малолітніх дітей діяння, які містять усі передбачені частиною першою статті 173-2 КУпАП ознаки домашнього насильства та утворюють склад правопорушення, передбаченого частиною другою цієї статті.

За таких обставин постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 173-2 КУпАП - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Михайлова В.О. задовольнити.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович