Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №559/774/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м. Рівне

Справа № 559/774/26

Провадження № 33/4815/812/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю: секретаря судового засідання – Москалик Т.В.,

захисника – Клострейх О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Клострейх О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 червня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 червня 2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 24 лютого 2026 року о 04 год. 49 хв. на 367 км автородоги М-06 Київ-Чоп в с. Привільне Дубенського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda CR-V, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810, що підтверджується тестом №5881 від 24 лютого 2026 року. Результат огляду становить 0,66 проміле, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Клострейх О.В. просить постанову місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки зібраним доказам, а висновок про винуватість ОСОБА_1 не підтверджується достатніми та допустимими доказами.

Вказує, що на момент події ОСОБА_1 був діючим військовослужбовцем, який виконував обов`язки військової служби, перебуваючи у службовому відрядженні, що підтверджується довідкою військової частини.

Доводить, що за таких обставин до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення статті 266-1 КУпАП та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 32 від 12.01.2024, які визначають спеціальний порядок проведення огляду військовослужбовців на стан сп`яніння.

Стверджує, що огляд був проведений працівниками поліції з порушенням спеціальної процедури, без участі уповноважених посадових осіб Військової служби правопорядку або командування військової частини, у зв`язку з чим результати такого огляду є недійсними, а отримані докази — недопустимими.

Вказує, що наведена правова позиція узгоджується з роз`ясненням Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, відповідно до якого у разі вчинення військовослужбовцем правопорушення під час виконання обов`язків військової служби його дії підлягають кваліфікації за статтею 172-20 КУпАП із застосуванням спеціального порядку огляду, передбаченого ст. 266-1 КУпАП.

Зазначає, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, не є належним та допустимим доказом, оскільки містить ознаки переривання відеофіксації, не відображає повної процедури документування правопорушення, не фіксує факт керування транспортним засобом та має часові прогалини, що суперечить вимогам Інструкції № 1026.

Заслухавши доводи захисника Клострейх О.В.на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

При прийнятті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.

Висновки суду про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка.

Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння при встановлених судом обставинах підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №599391 від 24 лютого 2026 року (а.с. 2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду позитивний – 0,66‰ проміле (а.с. 5); результатом тесту №5881, проведеного за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810, згідно якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння – 0,66‰ проміле (а.с. 6); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до медичного закладу, згідно якого огляд у медичному закладі не проводився (а.с. 7); відеоматеріалами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано проходження огляду на місці зупинки (файл j1pq2-3, час: 04:20), згоду водія з результатами огляду та його відмову від проходження огляду у медичному закладі у медичному закладі (файл j1pq2-3, час: 05:05).

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об`єктивними доказами, тобто такими, які в процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин.

Так, апеляційний суд виходить з того, що проходження огляду у медичному закладі зафіксовано відеозаписом безперервно, а тому відеозапис, долучений до матеріалів справи, є належним та допустимим доказом.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було.

Суд критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що як військовослужбовець ОСОБА_1 міг бути підданий огляду виключно в порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП.

Положення глави 13-Б КУпАП застосовуються під час провадження у справах про військові адміністративні правопорушення. Натомість у даному випадку ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому огляд на стан сп`яніння правомірно проводився у порядку, визначеному ст. 266 КУпАП.

Крім того, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомив, що прямує від родини до військової частини, тобто на момент зупинки не виконував обов`язків військової служби, а керував транспортним засобом як учасник дорожнього руху. За таких обставин він був зобов`язаний дотримуватися вимог Правил дорожнього руху на загальних підставах.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.ст.33, 38 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На думку апеляційного суду, таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Клострейх О.В.– без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович