Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №537/2694/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/2694/26 Номер провадження 33/814/834/26Головуючий у 1-й інстанції ФАДЄЄВА С. О. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участю: адвоката Денисенка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві об`єднану справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Денисенка В.В. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 02.07.2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2 та ч.1 ст. 130 КУпАП та з урахуванням ч.2 ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665, 60 гривень.

Згідно з матеріалів справи, 19.04.2026 о 15 год. 22 хв. у м. Кременчуці по вул. Суворова, 20, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ЗАЗ Т13110», д.н.з. НОМЕР_2 , не виконав законну вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору і спеціального звукового сигналу.

Окрім того, 19.04.2026 о 15 год. 22 хв. у м. Кременчуці по вул. Суворова, 20, ОСОБА_1 керував автомобілем «ЗАЗ Т13110», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння зі згоди ОСОБА_1 проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Alkotest 7510», результат тестування 2,80 % проміле. З результатами тестування ОСОБА_1 не погодився, у подальшому пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я відмовився.

В апеляційній скарзі адвокат Денисенко В.В. просить скасувати постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 02.07.2026, ухвалити нову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів подання працівниками поліції ОСОБА_1 вимоги про зупинку у відповідності до п.8.9 ПДР.

Надані працівниками поліції записи з нагрудних бодікамер не містять доказів переслідування автомобіля ОСОБА_1 , оскільки з їхнього змісту неможливо встановити, за яким саме автомобілем слідували поліцейські.

Стверджує, що ОСОБА_1 не блокувався транспортним засобом поліції, а зупинився самостійно, що спростовує наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Звертає увагу на відсутність у матеріалах справи відомостей про конкретну причину зупинки автомобіля, а саме порушення Правил дорожнього руху яке слугувало підставою відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».

Вказує, що з наявних відеозаписів з бодікамер поліцейських неможливо підтвердити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. До того ж, з цих відеозаписів не вбачається у ОСОБА_1 наявність ознак алкогольного сп`яніння.

Наголошує на порушенні порядку проведення огляду. Поліцейський здійснив повторне використання мундштука після того. як перше використання газоаналізатора було проведено неповно та у зв`язку з чим був відсутній результат огляду.

У матеріалах справи наявне направлення на медичний огляд ОСОБА_1 до КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування», але вказане направлення було складено вже після проведення огляду на стан сп`яніння та після того, як ОСОБА_1 погодився з результатами огляду на стан сп`яніння. Таким чином, захист вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП у вигляді відмови у проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час, дату й місце апеляційного розгляду, у судове засідання апеляційного суду не з`явився, жодних заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи на адресу апеляційного суду не надсилав, адвокат Денисенко В.В.. у судовому засіданні вказав про обізнаність ОСОБА_1 про апеляційний розгляд справи та вважав за можливе проводити судове засідання у його відсутність. За таких обставин вважаю за можливе апеляційний розгляд справи про адміністративне правопорушення проводити за відсутності ОСОБА_1 ..

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши адвоката Денисенка В.В. в підтримку апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху зазначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Відповідно до частини першої статті 122-2 КУпАП за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, та ч. 1 ст.122-2 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи.

Дані висновки суду першої інстанції в апеляційній скарзі сторони захисту спростовані не були.

За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративні правопорушення судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

– протокол про адміністративне правопорушення від 19.04.2026 року серії ЕПР1 № 644833, у якому викладено обставини вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

– протокол про адміністративне правопорушення від 19.04.2026 року серії ЕПР1 № 644839, у якому викладено обставини вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП;

– направлення на огляд з метою виявлення стану сп`яніння до КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» від 19.04.2026 року;

– відеозаписи з боді-камер поліцейських та реєстратора патрульного автомобіля.

Ці докази є належними, допустимими та достатніми на підтвердження вини ОСОБА_1 у невиконанні вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу та відмові, як водія, від проходження у встановленому законом порядку огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не встановлено факту керування транспортним засобом та перебування за кермом автомобіля саме ОСОБА_1 є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Так, з наявних у матеріалах справи відеозаписів вбачається, що 19.04.2026 року, працівники поліції переслідували транспортний засіб «ЗАЗ Т13110», д.н.з. НОМЕР_2 та з використанням проблискових маячків та звукового сигналу подали вимогу про зупинку водію вказаного транспортного засобу. Водій автомобіля «ЗАЗ Т13110», яким виявився ОСОБА_1 , тривалий час не зупинявся, продовжував рух, змінював напрямок руху, та продовжував керувати транспортним засобом. Після зупинки, водій ОСОБА_1 намагався втекти у двір, проте був зупинений працівниками поліції. ОСОБА_1 було повідомлено про причину зупинки, а саме: під час руху водій, в порушення п.2.3 ПДР, не був пристебнутий паском безпеки.

При цьому, ОСОБА_1 жодного разу не спростовував факт керування транспортним засобом. Більше того, останній неодноразово підтвердив факт керування цим транспортним засобом.

У ході спілкування з водієм працівниками поліції були виявлені в останнього ознаки алкогольного сп`яніння і за згоди ОСОБА_1 огляд проводився на місці за допомогою алкотестера, результат тестування позитивний – 2,80 % проміле. ОСОБА_1 з результатом тесту не погодився і йому було запропоновано проїхати до медичного закладу, проте він також відмовився їхати. З відео вбачається, що поліцейські неодноразово пропонували пройти огляд у медичному закладі, роз`яснювали наслідки відмови. Водій один раз висловив нечітку згоду, далі знов вказав, що не погоджується з результатами та не буде їхати у медичний заклад. У подальшому стосовно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, зміст якого доведено до відома ОСОБА_1 та роз`яснено останньому права та обов`язки.

Таким чином, за результатами перегляду відеозапису судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно керував автомобілем. Доводи апеляційної скарги про протилежне свідчать про намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Будь-яких заперечень та пояснень щодо обставин недоведеності факту керування транспортним засобом та порушення процедури проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 в протоколі не зазначив.

Більше того, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 неодноразово вказував, що керував транспортним засобом, а під час телефонної розмови з « ОСОБА_2 » повідомив, що вже вдома, доїхав нормально, і майже втік від поліцейських але його таки наздогнали.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що вимога поліцейського про зупинку була відсутня, також спростовуються відеозаписами, з яких вбачається, що ОСОБА_1 тривалий час не зупинявся на вимогу поліцейського, продовжував рух, змінював напрямок руху та керував транспортним засобом, що свідчить про умисне ігнорування законної вимоги поліцейського про зупинку. До того ж, ОСОБА_1 і сам неодноразово підтвердив, що навмисне не зупиняв транспортний засіб і намагався втекти від працівників поліції.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 зупинився сам біля свого будинку, а не через блокування його автомобіля поліцейським транспортним засобом, спростовує наявність складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, апеляційний суд вважає неспроможними.

Доводи сторони захисту про те, що водій визнав результати огляду на стан сп`яніння, а тому протокол повинен був бути складений не за відмову від проходження огляду, а за перебування водія у стані сп`яніння, є безпідставними. Як вбачається з відеозапису, після оголошення показників алкотестера ОСОБА_3 з результатами не погодився, а від подальшого огляду на стан сп`яніння у медичному закладі відмовився. Протягом усього часу оформлення протоколів ОСОБА_1 чіткої згоди на подальший огляд в закладі охорони здоров`я не висловлював, як і не висловлював згоди з результатами його огляду працівником поліції на місці. Слід також зауважити, що ОСОБА_1 намагався домовитись із працівниками поліції, щоб ті не складали протокол про адміністративне правопорушення.

Самі протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженою на те посадовою особою, як передбачено приписами статті 255 КУпАП, та відповідають вимогам статті 256 КУпАП, а тому є належними та допустимими доказами у справі.

Зафіксована на наданих відеозаписах інформація є достатньою та узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження обставин, що мають значення для справи.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставність зупинки керованого ОСОБА_1 транспортним засобом не може розглядатись як обставина, яка виключає його вину в скоєнні правопорушення за ч. 1 ст. 130 чи ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. До того ж, з відеозаписів вбачається, що причина зупинки була повідомлена водієві, а саме порушення п.2.3 ПДР.

Апеляційний суд також наголошує, що саме по собі твердження про безпідставність зупинки транспортного засобу не може розглядатись як достатня та самостійно підстава для закриття провадження по справі за ч. 1 ст. 130 чи ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, в силу п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Враховуючи зазначене апеляційний суд дійшов переконливого висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 та ст. ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а тому обставини, на які посилається сторона захисту в апеляційній скарзі, є лише способом захисту з метою уникнення відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення.

Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву та давали суду підстави для висновку про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 та ст. ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Доказів, які б свідчили про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи апелянт не надав.

Постанова судді районного суду відповідає вимогам Закону, істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.

За таких підстав, обґрунтування апеляційної скарги не спростовують законних висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Денисенка В.В. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 02.07.2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко