Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №401/4267/25 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/377/26 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Справа № 401/4267/25 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12025120000000595 від 23.09.2025, за апеляційною скаргою прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської областві від 18.03.2026, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Світловодськ Кіровоградської області, громадянина України, із середньою освітою, зі слів одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше засудженого:

- 03.07.2002 року Світловодським міським судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 та ч. З ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

- 26.03.2003 року Світловодським міським судом Кіровоградської області за ч. З ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. Звільнений 21.10.2005 року умовно-достроково на підставі постанови Джержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на 1 рік 2 місяці 25 днів; .

- 09.03.2012 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у вигляді виправних робіт строком на 2 роки з вирахуванням 20 % заробітку;

- 05.09.2012 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185,ч. 2 ст. 15 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

- 12.12.2012 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 та ч. З ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 70 ч. 1 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. Звільнився з місць відбування покарання 25.11.2016 року по відбуттю строку покарання;

- 23.02.2018 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на З роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

- 05.12.2019 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць.

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді 5(п`яти)років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, визначивши йому іспитовий термін строком на 2(два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язано обвинуваченого ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів – ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі прокурор Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 не оспорюючи фактичних обставин справи та юридичної кваліфікації дій обвинуваченого просила вирок суду скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема безпідставне застосування ст. 75 КК України, а також через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Положення ст.. 75, 76 КК України не застосовувати. В решті вирок суду залишити без зміни.

Суд першої інстанції фактично не узяв до уваги особу обвинуваченого, зазначивши її у вироку лише формально, не розкривши її сутність.

Обвинувачений не працює, не навчається, у громадському житті участі не приймає. Той факт, що ОСОБА_7 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, не може свідчити про можливість застосування положень ст.75 КК України.

Короткий зміст суті справи:

Вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжку) повторно, в умовах воєнного стану, за наступних обставин.

Відповідно до наказу №152 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2025 солдата ОСОБА_7 , призваного по мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.02.2022 № 32/321/501/13Т та мобілізаційного плану з 31.05.2025 було зараховано на тимчасовий облік військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення, та призначено на посаду військовослужбовця стрільця-помічника гранатометника З стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти рядового складу військової частини НОМЕР_1 , що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, з моменту зарахування з 31.05.2025 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та приступив до виконання військового обов`язку - проходження військової служби.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст. ст.9,11,16,125,126 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551- XIV, ст.1 ч.3, ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним, дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, додержуватись правил військової поведінки, поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили в цілому; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Однак, на початку жовтня 2025 року, точної дати та часу не встановлено, ОСОБА_7 знаходився у свого знайомого ОСОБА_10 у квартирі АДРЕСА_2 , де разом з останнім вживав алкогольні напої. Внаслідок алкогольного сп`яніння ОСОБА_10 заснув у приміщенні спальної кімнати.

У подальшому ОСОБА_7 зайшов до приміщення кухні вищевказаної квартири, та побачив, що на кухонному столі знаходиться телевізор марки “Sony”, моделі "Bravia HDL 32ЕХ402", діагоналлю 32 дюйми, який на праві приватної власності належить ОСОБА_10 та який привернув увагу ОСОБА_11 як предмет незаконного збагачення.

У цей час у ОСОБА_7 виник прямий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення вищевказаного телевізора. Реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій, бажаючи настання суспільних небезпечних наслідків, впевнившись, що його злочинні дії нікому не помітні, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу таємно викрав телевізор марки “Sony”, моделі "Bravia HDL 32ЕХ402", діагоналлю 32 дюйми, вартістю 4122 гривень 50 копійок.

У подальшому ОСОБА_7 , утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_10 у матеріальну шкоду на загальну суму 4122 гривень 50 копійок.

Крім того, в середині жовтня 2025 року, точної дати та часу не встановлено, ОСОБА_7 перебував поблизу будинку АДРЕСА_3 , та вирішив зайти до свого знайомого ОСОБА_10 , який проживає у вищевказаному будинку в квартирі АДРЕСА_4 . Підійшовши до вхідних дверей квартири, ОСОБА_7 , постукавши у вхідні двері, впевнившись у відсутності власника, виявивши наявність ключа від квартири під вхідним килимком, незаконно без дозволу власника проник до приміщення вищевказаної квартири, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_10 , з метою викрадення будь-якого майна, що знаходилось у приміщенні вищевказаної квартири.

Надалі, ОСОБА_7 , реалізуючи прямий злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення будь-якого майна, що знаходилось у приміщенні вищевказаної квартири, зайшов до приміщення спальної кімнати вищевказаної квартири та побачив, що на столі стоїть телевізор марки “Panasonic” моделі "TH-R42PV7", який на праві приватної власності належить ОСОБА_10 та який привернув увагу ОСОБА_11 як предмет незаконного збагачення.

Реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій, бажаючи настання суспільних небезпечних наслідків, впевнившись, що його злочинні дії нікому не помітні, з корисливих мотивів повторно таємно викрав телевізор марки “Panasonic” моделі "TH-R42PV7", вартістю 3375 гривень 00 копійок.

У подальшому ОСОБА_7 , утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 3375 гривень 00 копійок.

Заслухавши доповідача, думку прокурорів, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_7 , який заперечував стосовно задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які відповідно до вимог параграфу 3 гл.28 КПК України, повністю досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.

Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст. 185 КК України у колегії суддів сумнівів не викликає.

Вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочинів, крім визнання своєї вини, в повному обсязі доведена матеріалами кримінального провадження, які розглянуто судом першої інстанції в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

При цьому, районний суд дотримався вимоги змісту ч.3 ст.349 КПК України, допитав обвинуваченого і за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювалися, у тому числі і тих фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті.

На підставі викладеного, колегія суддів відповідно до ч.1 ст.404 КПК України не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких, відповідно до вимог ч.1 ст.349 КПК України докази не досліджувались.

Згідно з ч.2 ст.409 КПК України, підставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Суд першої інстанції призначаючи основне покарання обвинуваченому ОСОБА_7 загалом дотримався вимог ч.2 ст.65, ч.2 ст.50, судом врахована ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даним про особу обвинуваченого, серед яких встановлено, що останній є військовослужбовцем, осудний, відомості про перебування на обліку в закладах з надання наркологічної та психіатричної допомоги відсутні, раніше неодноразово судимий. Судом враховано повне визнання вини, щире каяття, відсутність обставини, яка обтяжує покарання, та дійшов вірного висновку про призначення основного покарання у виді позбавлення волі, що є необхідним, достатнім і є справедливим для його виправлення та попередження нових злочинів.

Водночас, доводи прокурора про неправильне звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком є обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.420 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Відповідно до ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість.

Відповідно до вимог ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети, принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про винувату особу.

Залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому. Суд враховуючи помякшуючі обставини дійшов вірного висновку щодо призначення мінімального покарання згідно санкції статті.

Звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, суд не дотримався приписів закону щодо порядку призначення покарання з випробуванням. Не врахував належним чином тяжкість вчиненого злочину, а також дані про особу винного.

Згідно з ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням крім випадків визначених диспозицією даної статті, серед яких встановлено, що необхідно враховувати особу винного та інші обставини справи.

Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснив, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Суд залишив поза увагою, що обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, у тому числі проти власності, після відбуття покарання вчинив ряд умисних злочинів, на шлях виправлення не став, що характеризує його особистість наявністю стійкої внутрішньої орієнтації на злочинний спосіб задоволення потреб.

Повторне скоєння кримінальних правопорушень свідчить про небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення.

Колегія суддів приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі може становити небезпеку як для суспільства, так і окремих осіб.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам ст.75 КК України.

Отже, вирок суду в частині призначення покарання підлягає скасуванню в зв`язку з неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання з ухваленням в цій частині нового вироку,без застосування положень ст.75 КК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора з наведених у ній мотивів підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частиніпризначеного покарання - скасуванню з постановленням за правилами п.2 ч.1 ст.420 КПК України апеляційним судом, нового вироку.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 420, 615 КПК України колегія суддів ,

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 - задовольнити.

Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської областві від 18.03.2026 щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Визнати винним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскарженим в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: ( підписи )

Згідно з оригіналом:

Суддя Кропивницького

апеляційного суду ОСОБА_2