Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №760/28212/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/28212/24 2/760/9342/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інна Петрівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати, що вона пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин та визначити для неї додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішення суду законної сили для звернення з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Вона є спадкоємцем першої черги за законом, від спадщини не відмовлялася, взяла на себе організацію та оплату поховання спадкодавця. Проте у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звернулася, а звернувшись 25 жовтня 2024 року, отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з пропуском цього строку.

Поважність причин пропуску строку вона пов`язує із сукупністю обставин: збройною агресією Російської Федерації проти України та дією воєнного стану, систематичними сигналами повітряної тривоги й перебоями в електропостачанні у місті Києві; неодноразовою та суперечливою зміною нормативного регулювання перебігу строку для прийняття спадщини в умовах воєнного стану, яка була непередбачуваною для спадкоємця; психоемоційним станом, зумовленим смертю батька; а також тим, що після звернення у березні 2024 року за усною консультацією до державної нотаріальної контори вона отримала інформацію про неможливість подання заяви без документів на квартиру, які були відшукані лише у жовтні 2024 року, після чого вона одразу звернулася до нотаріуса. Наголошує на незначності пропущеного строку та на тому, що після отримання відмови нотаріуса невідкладно звернулася до суду.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаним позовом та призначено підготовче судове засідання. Витребувано у приватного нотаруса Київського міського нотаріального округу Кузьменко І. П. матеріали спадкової справи заведеної за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

16 грудня 2024 року надійшли копії матеріалів спадкової справи.

18 грудня 2024 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому проти позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити. Зазначив, що позивачем не надано документів на підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем, а тому вона не є належним позивачем. Вважає, що строк для прийняття спадщини обчислюється з дня смерті спадкодавця, оскільки державна реєстрація смерті відбулася в межах одного місяця з дня смерті, а тому пункт 20 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не застосовується. Наводить доводи про те, що дія воєнного стану, повітряні тривоги та перебої в електропостачанні не є непереборними обставинами, оскільки місто Київ не належить до територій активних бойових дій та не є окупованим, державні й приватні нотаріуси в місті Києві працюють, а заяву про прийняття спадщини можна було подати особисто або надіслати поштою будь-якому нотаріусу України. Стверджує, що відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно не перешкоджає поданню заяви про прийняття спадщини, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину є окремим, наступним етапом оформлення спадкових прав. Посилається на висновки Верховного Суду про те, що юридична необізнаність спадкоємця та його душевні страждання у зв`язку зі смертю близької людини не є поважними причинами пропуску строку.

06 лютого 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вважала доводи відповідача безпідставними. Зазначила, що родинні відносини зі спадкодавцем підтверджуються свідоцтвом про народження та документами про реєстрацію шлюбу і зміну прізвища. Наголосила, що відповідач є її сином та онуком спадкодавця, спадкоємцем п`ятої черги за законом, ніколи не проживав у спірній квартирі й не цікавився нею, а його поведінка є суперечливою та недобросовісною. Вказала, що іншого житла у власності або користуванні не має, натомість відповідачу належить частка в іншій квартирі. Наводила доводи щодо неодноразової зміни законодавства про строки прийняття спадщини в період воєнного стану та щодо того, що за період з 29 лютого 2024 року по 25 жовтня 2024 року в місті Києві було оголошено 357 повітряних тривог. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

18 лютого 2025 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких просив вирішувати справу без урахування відповіді на відзив, оскільки її подано з пропуском процесуального строку, а також відмовити у задоволенні клопотання про визнання явки відповідача обов`язковою, посилаючись на його навчання за денною формою у закладі закритого типу та на наявність у нього представника - адвоката. По суті заперечив проти тверджень позивача щодо його ставлення до спадкодавця й участі в організації поховання, наполягав на відсутності об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення позивача до нотаріуса та на тому, що глибокі душевні страждання і несвоєчасне отримання правової допомоги не є поважними причинами пропуску строку.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко І. П. письмових пояснень щодо позову не подала.

24 березня 2025 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05 березня 2024 року (а. с. 19).

Позивач ОСОБА_4 є дочкою спадкодавця, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 від 03 квітня 1980 року (а. с. 27) та свідоцтвом про шлюб, яке видано повторно 16 січня 2025 року (а. с. 193), відповідно до якого після реєстрації 06 вересня 2002 року шлюбу з ОСОБА_6 позивач змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_2 . На час відкриття спадщини позивач разом зі спадкодавцем не проживала.

07 травня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко І. П. за заявою ОСОБА_2 заведено спадкову справу № 72400148, зареєстровану у Спадковому реєстрі за № 06/2024, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 76867382 від 07 травня 2024 року.

25 жовтня 2024 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко І. П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте постановою нотаріуса від 25 жовтня 2024 року їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про початок і закінчення перебігу строку для прийняття спадщини, суд виходить з такого.

Пунктом 20 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX) передбачено особливий порядок обчислення строків, встановлених статтями 1269, 1270, 1271, 1272, 1273, 1276, 1277, 1283, 1298 цього Кодексу, - з дня державної реєстрації смерті особи, проте лише у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою.

Смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано 05 березня 2024 року, тобто в межах одного місяця з дня смерті, а тому наведений пункт до спірних правовідносин не застосовується, і строк для прийняття спадщини обчислюється за загальним правилом частини першої статті 1270 ЦК України - з 29 лютого 2024 року та сплив 29 серпня 2024 року. У цій частині доводи відповідача суд визнає обґрунтованими.

Позивач звернулася до нотаріуса 25 жовтня 2024 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на 1 місяць 26 днів.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини; при цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання відповідної заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19) та від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

Оцінюючи наведені позивачем причини пропуску строку, суд виходить із того, що вони підлягають дослідженню не ізольовано одна від одної, а в їх сукупності та у взаємозв`язку з поведінкою спадкоємця протягом усього шестимісячного строку.

Так, судом установлено, що позивач з моменту відкриття спадщини вчиняла дії, які об`єктивно свідчать про її волю прийняти спадщину та про відсутність наміру відмовитися від неї: 05 березня 2024 року вона отримала свідоцтво про смерть спадкодавця, взяла на себе організацію та оплату поховання, що підтверджується договором замовлення на організацію та проведення поховання від 06 березня 2024 року (том 1 а. с. 22). 09 березня 2024 року отримала прах померлого, що підтверджується довідкою про одержання праху та дозволом Солом`янської окружної прокуратури від 04 березня 2024 року (том 1 а. с. 21, 24), а також вживала заходів до відшукання документів на спадкове майно. Наведена поведінка є послідовною та несумісною з байдужістю спадкоємця до долі спадщини.

У межах шестимісячного строку, у березні 2024 року, позивач звернулася до нотаріальної контори за консультацією щодо оформлення спадщини, за наслідками якої в неї сформувалося хибне уявлення про неможливість подання заяви про прийняття спадщини за відсутності правовстановлюючих документів на квартиру.

З пояснень сторони позивача, документи на квартиру були відшукані позивачем у жовтні 2024 року, після чого вона невідкладно, 25 жовтня 2024 року, звернулася до нотаріуса, а отримавши постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, - упродовж двох тижнів звернулася до суду з цим позовом.

Наведені обставини підтверджено показаннями свідка ОСОБА_8 , допитаної в судовому засіданні, яка пояснила, що вона є матір`ю позивача, бабою відповідача та колишньою дружиною померлого ОСОБА_3 . Зі сторонами у неї нормальні родинні відносини. Дочка (позивач) наразі проживає з нею, а відповідач навчається у військовому інституті на першому курсі і там же проживає. Мені відомо, що дочка після отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_3 05 березня 2024 року, через декілька днів ходила до нотаріуса, але їй було відмолено у прийнятті заяви, оскільки у неї не було правовстановлюючих документів на квартиру. Указує, що документи на квартиру принесла їй сусідка померлого в жовтні 2024 року, оскільки знала її, бо вона з ОСОБА_3 прожили в шлюбі 30 років. Після смерті ОСОБА_3 у дочки був пригнічений стан, оскільки смерть була раптовою. Внук з дідом за життя не підтримував відносин.

Суд ураховує також, що правове регулювання перебігу строку для прийняття спадщини в умовах воєнного стану неодноразово змінювалося. Постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 доповнено пунктом 3, яким установлено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється. Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 цей пункт викладено в новій редакції, згідно з якою перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року № 469 пункт 3 постанови № 164 виключено. Крім того, у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 Верховний Суд дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Таким чином, протягом дії воєнного стану питання про перебіг строку для прийняття спадщини тричі отримувало відмінне нормативне вирішення, а відповідність підзаконного регулювання приписам закону стала предметом окремого висновку суду касаційної інстанції. Наведене об`єктивно ускладнювало для спадкоємця, який не має спеціальних юридичних знань, самостійне визначення кінцевої дати строку для прийняття спадщини та не може бути поставлене йому у вину.

Суд ураховує й ту обстановку, в якій позивач мала реалізувати своє право: за період з 29 лютого 2024 року по 25 жовтня 2024 року в місті Києві було оголошено 357 сигналів повітряної тривоги, місто зазнавало ракетних обстрілів, мали місце перебої в електропостачанні. Хоча ці обставини самі по собі не унеможливлювали звернення до нотаріуса, вони становили додаткове об`єктивне ускладнення для вчинення спадкоємцем юридично значимих дій та підлягають урахуванню в сукупності з іншими встановленими обставинами.

Суд бере до уваги й незначність пропущеного строку - 1 місяць 26 днів, що узгоджується з підходом, викладеним у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18), а також те, що право на прийняття спадщини є суб`єктивним цивільним правом спадкоємця, зміст якого полягає в наданні йому альтернативи - прийняти спадщину або відмовитися від неї (постанови Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23 (провадження № 61-7645св24) та від 14 серпня 2024 року у справі № 537/3556/22 (провадження № 61-2839св24)).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при вирішенні питання про пропуск строку на вчинення дій має застосовуватися правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надмірного формалізму.

За наведеного суд доходить висновку, що встановлена сукупність обставин - активна та послідовна поведінка позивача, спрямована на прийняття спадщини; сформоване за наслідками звернення до нотаріальної контори в межах шестимісячного строку хибне уявлення про порядок і умови подання заяви; нестабільність та суперечливість нормативного регулювання перебігу строку для прийняття спадщини в період воєнного стану; обстановка воєнного стану в місті Києві; незначність пропущеного строку та невідкладність подальших дій позивача - свідчить про наявність об`єктивних та істотних труднощів для вчинення позивачем дій щодо прийняття спадщини у встановлений строк, а отже причини пропуску нею цього строку є поважними.

При цьому вимога про визнання причин пропуску строку поважними не є самостійним способом захисту цивільного права, а становить підставу для визначення додаткового строку в порядку частини третьої статті 1272 ЦК України, тому вирішується судом у мотивувальній частині рішення.

Визначаючи тривалість додаткового строку, суд виходить із того, що строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили є достатнім для подання позивачем заяви про прийняття спадщини.

Доводи відповідача з посиланням на постанову Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 333/1912/23 суд відхиляє, оскільки правовідносини у наведеній та у цій справі не є подібними за фактичними обставинами: у справі № 333/1912/23 спадкоємець упродовж усього строку для прийняття спадщини не вчиняв жодних дій, спрямованих на її прийняття, та звернувся до нотаріуса зі значно більшим пропуском строку, тоді як у цій справі встановлено активну поведінку позивача та її звернення до нотаріальної контори в межах шестимісячного строку.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20) не спростовує висновків суду, оскільки психоемоційний стан позивача, зумовлений смертю батька, не покладено судом в основу рішення як самостійну та достатню підставу для визначення додаткового строку, а враховано лише у сукупності з іншими встановленими обставинами.

Не спростовують висновків суду й доводи відповідача з посиланням на постанову Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 709/769/19 (провадження № 61-13720св20), оскільки суд виходить не з юридичної необізнаності позивача як такої, а з того, що позивач у межах строку для прийняття спадщини вчиняла дії, спрямовані на з`ясування порядку його реалізації, і в поєднанні з нестабільністю нормативного регулювання та обстановкою воєнного стану була об`єктивно позбавлена можливості своєчасно подати відповідну заяву.

Доводи учасників справи щодо їхнього особистого ставлення один до одного та до спадкодавця, а також щодо наявності чи відсутності в них іншого житла, предметом доказування у цій справі не є та на її вирішення не впливають.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, у їх сукупності та взаємозв`язку (стаття 89 ЦПК України), суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 1220, 1261, 1268, 1269, 1270, частиною третьою статті 1272 ЦК України, статтями 76-81, 89, 126, 141, 178, 179, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інна Петрівна, місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення подається учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна