Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №758/5321/26 — Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5321/26

Провадження № 1-кп/758/1511/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського районного суду міста Києва клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100070000156 від 04.02.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Сміла, Черкаської області, який офіційно не працевлаштований, не одружений, офіційні відомості про перебування дітей на утриманні відсутні, з повною загальною середньою освітою, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 21.10.2021 року вироком Оболонського районного суду міста Києва за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до покарання 4 років 5 місяців позбавлення волі, 23.04.2024 року звільнений на підставі ст.81 КК України з невідбутим строком: 1рік 1 місяць 24 дні,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого у подальшому продовжено.

ОСОБА_6 03.02.2026 приблизно о 17:40 год. перебував за адресою: м. Київ, просп. Європейського Союзу, 3-А, де поруч з магазином « ІНФОРМАЦІЯ_2 » побачив бензиновий генератор марки «Konner&Sohnen KS 10000E» та в цей час у останнього виник злочинний умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно та протиправно, з корисливих мотивів, впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає та не завадить у вчиненні крадіжки, підійшов до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де таємно викрав бензиновий генератор синього кольору марки «Konner&Sohnen KS 10000E», вартістю 44 247,40 грн., який належить ФОП ОСОБА_7 .

Після чого, ОСОБА_6 , утримуючи при собі викрадене майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав ФОП ОСОБА_7 майнової шкоди на суму 44 247,40 грн.

Вказані дії ОСОБА_6 , кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилась, про місце, дату та час судового засідання повідомлена належним чином.

Учасники судового розгляду не заперечували проти можливості проведення судового засідання за відсутності потерпілої ОСОБА_7 .

Вислухавши думку прокурора, представника потерпілої, обвинуваченого, суд вважає за можливе провести судовий розгляд без участі потерпілої ОСОБА_7 та за участю її представника адвоката ОСОБА_4 , оскільки в даному випадку за відсутності потерпілої можливо з`ясувати всі обставини під час судового розгляду.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, визнав повністю, зазначив, що побачив генератор та вирішив таємно ним заволодіти, тому поступово його переміщував, в подальшому погрузив в автомобіль знайомого та продав за 13000 грн.

Покази обвинуваченого ОСОБА_6 є послідовними, логічними, за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та, беручи до уваги, що прокурор і захисник також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, обмежившись: допитом обвинуваченого ОСОБА_6 , показання якого є детальними, послідовними і повністю відповідають фактичним обставинам справи, та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_6 здійснює захисник адвокат ОСОБА_5 , який також не заперечив щодо розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України.

Прокурор в судових дебатах зазначив, що відповідно до ч.3 ст. 90 КК України судимість обвинуваченого аз попереднім вироком не погашена, просив визнати винуватим ОСОБА_6 за ч.4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Відповідно до ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з дня затримання обвинуваченого, а саме з 23.07.2026 року. Скасувати арешт майна, судові витрати відсутні, долю речових доказів, вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Цивільний позов задовольнити.

Представник потерпілої ОСОБА_4 , зазначила, що потерпіла ОСОБА_7 є фізичною особою підприємцем та в період дії військового стану та систематичного відключення енергопостачання, наявність генератора для діяльності потерпілої має важливе значення, а тому дії обвинуваченого призвели до певних незручностей для потерпілої та матеріальних збитків, просила цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди задовольнити в повному обсязі, щодо покарання погодилась із думкою прокурора.

Захисник адвокат ОСОБА_5 у судових дебатах звернув увагу на повне визнання обвинуваченим вини, йогощире каяття. Вказав, що наявні ознаки дійового каяття, оскільки обвинувачений намагався частково у сумі 10000 грн. відшкодувати шкоду потерпілій, яка відмовилася відприйняття його добровільного відшкодування завданої матеріальної шкоди. Зазначив, що обвинувачений зробив належні висновки, його поведінка вказує на можливість звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладенням відповідних обов`язків, відповідно до вимог ст. ст. 75, 76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судових дебатах зазначив, що щиро розкаявся у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, зробив для себе належні висновки про недопустимість таких дій, став на шлях виправлення та не буде вчиняти кримінальних правопорушень. Просив врахувати, що у нього на утриманні перебуває його дитина, яка має певні особливості стану здоров`я щодо якої він позбавлений батьківських прав. Підтримав думку захисника.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, доведена повністю та вона ніким не оспорюється.

За правилами ч. 1 ст. 65 КК України при обранні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Оцінюючи особу обвинуваченого, суд зважує на роз`яснення, що містяться в абзаці 3 пункту 3 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до якого, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує тяжкість вчиненого правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, обставини вчинення діяння, дані, які характеризують особу обвинуваченого, раніше судимий за кримінальні правопорушення проти власності, за попереднім вироком звільнений умовно-достроково та в період незнятої та непогашеної судимості, знов вчинив умисний, корисливий злочин проти власності, зі слів має постійне місце проживання, однак за викликами до суду не з`являвся, офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, на обліку у нарколога, психіатра не перебуває, заподіяну шкоду потерпілій не відшкодував, викрадене майно не повернув.

Вирішуючи питання про наявність у кримінальному провадженні обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд зважує на роз`яснення, що містяться у пункті 4 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду, відповідно до якого, виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому, таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують покарання.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України суд визнає "щире каяття" з огляду на таке.

При цьому суд враховує, що органом обвинувачення під час досудового розслідування, такої пом`якшуючої покарання обставини не встановлено, однак на стадії судового розгляду, прокурор зазначив про наявність такої обставини, яка пом`якшує покарання та суд вбачає всі ознаки, які притаманні для твердження про наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 щирого каяття.

Так, основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.

Судом встановлено, що обвинувачений, висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, винуватість у вчиненні злочинів визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, відсутні наміри щодо повторювання аналогічних дій, що свідчить про наявність у кримінальному провадженні обставини, що пом`якшує покарання, - «щире каяття».

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 02.11.2021 справа №643/13256/17 та ін., які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, зважаючи на наявність пом`якшуючої обставини, відомостей, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, схильність до вчинення протиправних діянь, думку прокурора, щодо призначення мінімального покарання, думку представника потерпілої, яка погодилась із думкою прокурора, суд вважає, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, визначене у межах, установлених у санкцією ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі мінімального розміру, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є домірним скоєному і відповідає меті покарання.

Разом з цим, твердження обвинуваченого про перебування на його утриманні дитини судом не може бути взято до уваги, оскільки стороною захисту не надано підтверджуючих даних, при цьому ОСОБА_6 офіційного джерела доходів не має, що саме по собі нівелює вказане твердження обвинуваченого.

При цьому факт встановлення судом наявності пом`якшуючої покарання обставини, не є безумовною підставою для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, а в даному випадку впливає на призначення мінімального розміру покарання, яке необхідно відбувати реально.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23.07.2026 року, в рамках даного кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який до набуття вироком законної сили слід залишити без змін.

Потерпілою ОСОБА_7 поданий цивільний позов, в якому просить стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду, завдану вчиненням щодо неї кримінальних правопорушень, у розмірі 44247,40 грн.

Обвинувачений ОСОБА_6 цивільний позов визнав у повному обсязі.

Згідно ст.28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної і моральної шкоди від злочину вправі при провадженні у кримінальній справі пред`явити позов до обвинуваченого.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ст.128 КПК України суд, постановляючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Так відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

На час судового розгляду, спричинена шкода обвинуваченим мне відшкодована, що підтверджено представником потерпілої, яка зазначила, що дійсно потерпіла ОСОБА_7 відмовилась від отримання частини грошових коштів від сторони захисту на відшкодування шкоди.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що цивільний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Арешт, накладений на майно, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати.

Суд вирішує питання про долю речових доказів відповідно до вимог ст. ст. 100 КПК України.

З огляду на викладене, на підставі ст. ст. 12, 50, 65, 66, 72, 185 ч.4 КК України, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368-371, 373, 374, 376, 394 ч.2 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, залишити без змін у виді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення за період з 23 липня 2026 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування завданої матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 44 247,40 (сорок чотири тисячі двісті сорок сім) гривень 40 копійок.

Застосований ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 10.02.2026 року у справі 758/1988/2547/26 арешт на майно, яке тимчасово вилучене в ході проведення огляду за адресою: Київ, просп. Європейського Союзу, 35, в службовому кабінеті № 4 Подільського УП ГУНП у м. Києві а саме на: кросівки білого кольору марки «NIKE», які поміщено до спец-пакету QHY0136777, штани світло-бірюзового кольору, які поміщено до спец-пакету QHY0136777, куртку кольору «олива», «ZARA», розмір «M», яку поміщено до спец-пакету QHY0136778, штани синього кольору марки «NIKE», які поміщено до спец-пакету QHY0136778, - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, після набрання вироком законної сили, а саме:

- кросівки білого кольору марки «NIKE», які поміщено до спец-пакету QHY0136777; штани світло-бірюзового кольору, які поміщено до спец-пакету QHY0136777; куртку кольору «олива», «ZARA», розмір «M», яку поміщено до спец-пакету QHY0136778; штани синього кольору марки «NIKE», які поміщено до спец-пакету QHY0136778, повернути законному володільцю ОСОБА_6

- відеозаписи, які записано на DVD-R диск з файлами: «10_9_85_126_пр_Європейського_Союзу_3А_2_20260203173213_to_20260203174715», залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку. В іншій частині вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Направити копію вироку не пізніше наступного дня учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні під час оголошення вироку.

Суддя ОСОБА_1