Суд: Деснянський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: цивільного захисту
Дата: 09 серпня 2026 р.
Справа: №754/181/26
Суддя: Буша Н. Д.
Номер провадження 2-а/754/109/26
Справа №754/181/26
РІШЕННЯ
Іменем України
10 серпня 2026 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Буша Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про справі про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із вищевказаним позовом, в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №3283 від 14.08.2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалою суду від 21.01.2026 року відкрито провадження у вказаній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказаною ухвалою витребувано у відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 докази по справі, термін надання яких встановлено до 28.02.2026 року.
Відповідач, станом на час винесення рішення, правом на подачу відзиву не скористався, ухвалу суду від 21.01.2026 року не виконав.
Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №3283 від 14.08.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В постанові вказано, що ОСОБА_1 07.07.2025 року не прибув за викликом по повістці №4229064 від 26.06.2025 року, яку було направлено рекомендованим поштовим відправленням №0610264876535, чим порушив вимоги абз. 2 ч.1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст. 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1ст. 247 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, ст. 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
У ст. 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1 - 4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу неправомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210-1 КУпАП.
Стаття 210 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024 року, визначає покарання за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.
Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, спірним питанням у даному випадку є зокрема питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності та реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, будь-яких відеозаписів доведення акта відмови від отримання повістки суду не надано.
Доказів ведення відеофіксації із застосуванням технічних приладів під час вручення повістки позивачу відповідачем також не надано, посилань на здійснення такої відеофіксації не наведено.
Відповідно до матеріалів справи, позивач не отримував жодних повісток, які були направлені ІНФОРМАЦІЯ_1 на його адресу реєстрації. Окрім того, позивач не отримував жодних повідомлень, зокрема смс-повідомлень від АТ «Укрпошта» про наявність поштових відправлень на його ім`я, які надійшли або зберігаються у відділенні за адресою обслуговування.
Окрім цього, згідно «Трекінг відправлень» АТ «Украпошта» за номером рекомендованого поштового відправлення №0610264876535 зазначено, що 28.06.2025 року вказане поштове відправлення було прийнято оператором поштового зв`язку, а 09.07.2025 року повернуто та вручено відправнику.
Наведені обставини підтверджують відсутність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19, 65 Конституції України, ст.ст. 38, 210-1, 235, 245, 247, 255, 256, 280 КУпАП, ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 4, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про оборону України», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 77, 90, 99, 241-246, 255, 257, 286 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №3283 від 14.08.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 605,60 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 21 275 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня складання постанови до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 10.08.2026 року.
Суддя Н.Д.Буша
Оригінал: reyestr.court.gov.ua