Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №569/10680/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10680/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача нарахування індексу інфляції за час прострочення виконання зобов`язання в розмірі 11725,73 грн, три відсотки річних в розмірі 3591,49 грн та 4000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Рівненського міського суду від 12 травня 2010 року по цивільній справі № 2-2034/10 розірвано договір генпідряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 07 червня 2008 року, укладений між ним та ПП «ЄВІС», стягнуто з ОСОБА_4 на його користь 4000 грн в рахунок відшкодування коштів, сплачених позивачем, стягнуто солідарно з ПП «ЄВІС» та ОСОБА_4 на його користь 450 грн витрат на правову допомогу та 120 грн витрат на ІТЗ розгляду справи та державне мито 75 грн. Рішенням Рівненського міського суду від 13 травня 2013 року по цивільній справі № 569/4612/13-ц стягнуто з ОСОБА_4 на його користь 792,81 грн нарахування індексу інфляцій за час прострочення виконання зобов`язання (згідно рішення від 12 травня 2010 року по справі №2-2034/10) та 2000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Рішенням Рівненського міського суду від 15 листопада 2022 року по цивільній справі № 569/11925/22 стягнуто з ОСОБА_4 на його користь нарахування індексу інфляцій за час прострочення виконання зобов`язання в розмірі 21993,55 грн, три відсотка річних в розмірі 2341,70 грн, моральної шкоди в розмірі 2000 грн. Станом на 10 квітня 2026 року відповідач свої зобов`язання про відшкодування майнової та моральної шкоди (погашення заборгованості) не виконав, державною виконавчою службою сума боргу не стягнута. Загальна сума заборгованості за судовими рішеннями становить 35713,87 грн. Сума індексу інфляції за весь час прострочення (серпень 2022 року - квітень 2026 року) виконання грошового зобов`язання становить 11720,73 грн, а сума трьох відсотків річних за період з 22 серпня 2022 року - 10 квітня 2026 року становить 3591,49 грн, загальна сума заборгованості 15312,32 грн. Крім того, більше 12 років бездіяльністю відповідача йому завдано моральну шкоду, що полягає в психологічному напруженні, розчаруванні та незручностях, які виникли внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань, оскільки є інвалідом другої групи та потребує коштів на лікування.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечення проти позову мотивує тим, що рішення суду від 13 травня 2013 року по справі № 569/4612/13-4 та рішення суду від 15 листопада 2022 року по справі № 569/11925/22 стосуються стягнення саме інфляційних втрат, нарахованих на суму, призначену до стягнення за рішенням суду від 12 травня 2010 року у справі № 2-2034/10, а тому повторне нарахування сум інфляційних втрат та 3 % річних саме на призначені інфляційні втрати є неможливим. За затримку виплати присуджених судом сум не можна стягувати інфляційні втрати і 3 % річних. Станом на 11 червня 2026 року виконавчі провадження, в яких стягувачем вказано ОСОБА_1 , а боржником його, завершені. Позивач не надано жодного доказу, який би підтверджував невиконання ним рішення суду від 12 травня 2010 року у справі № 2-2034/10. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що погіршення його стану здоров`я чи госпіталізація до кардіологічного відділення перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з його діями. Сама по собі наявність хронічних захворювань чи інвалідність у позивача не може бути автоматичною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки ці обставини мають об`єктивний характер і пов`язані із загальним станом здоров`я людини похилого віку, а не з виконанням судових рішень.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач ігнорував судові засідання, не виконував рішення суду, але неодноразово перетинав державний кордон України, хоча 26 жовтня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 . Протиправна поведінка відповідача, яка полягає у тривалому невиконанні рішень суду, нанесла йому моральної шкоди, оскільки потребував коштів на лікування.

У запереченнях представник відповідача Зачепіло З.Я. вказала, що під час ухвалення рішення Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 2-2034/10 не виникло нового грошового зобов`язання, яке тягнуло би за собою можливість застосування ст.625 ЦК України, а лише було встановлено факт неналежного виконання зобов`язань за договором генпідряду, а тому відсутні будь-які правові підстави для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих як вже на раніше присуджені до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних, так і на основну суму грошового зобов`язання, що складає 4000 грн. З наданих позивачем медичних документів не можливо простежити причинно-наслідковий зв`язок між погіршенням стану його здоров`я та діями ОСОБА_3 .

Ухвалою від 20 травня 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 14 липня 2026 року суд повернув відповідачу зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні позивача позов підтримав та пояснив, що заборгованість за рішеннями суду погашена відповідачем у повному розмірі в квітні 2026 року. Інфляційні та три проценти річних нараховані лише за період прострочененя виконання рішень суду.

Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що не погоджується зі здійсненим позивачем розрахунком, оскільки загальна сума стягнутих за судовими рішеннями коштів становить 33950,56 грн, а не 35713,77 грн, як зазначає позивач. Раніше присуджені інфляційні втрати та три проценти річних не можна враховувати в базову суму, на яку нараховуються інфляційні втрати та 3 % річних за новий період.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що рішенням Рівненського міського суду від 12 травня 2010 року у цивільній справі № 2-2034/10, яке набрало законної сили 18 червня 2010 року, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 4000 грн в рахунок відшкодування коштів, сплачених позивачем, 1000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, витрати за надану правову допомогу в розмірі 450 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн (державне мито в розмірі 75 грн стягнуто в прибуток держави).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 травня 2013 року у цивільній справі № 569/4612/13-ц, яке набрало законної сили 08 липня 2013 року, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 792,81 грн нарахування індексу інфляції за час прострочення виконання зобов`язання та 2000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 листопада 2022 року у цивільній справі № 569/11925/22, яке набрало законної сили 16 грудня 2022 року, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 нарахування індексу інфляції за час прострочення виконання зобов`язання в розмірі 21993,55 грн, три проценти річних в розмірі 2341,70 грн та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

З виписки за карткою/рахунком позивача в АТ КБ "Приватбанк" встановлено, що 10 квітня 2026 року на рахунок позивача зараховано кошти в сумі 2741,30 грн за виконавчим провадженням № 76021503 (виконавчий документ № 569/4612/13-ц), в сумі 5645 грн за виконавчим провадженням № 76020722 (виконавчий документ № 2-2034/10), в сумі 27327,65 грн за виконавчим провадженням № 76021882 (виконавчий документ № 569/11925/22). 15 квітня 2026 року зараховано кошти в сумі 51,51 грн за ВП № 76021503 (ВД № 569/4612/13-ц).

Позивач є особою з інвалідністю 2 групи (з 03 червня 2010 року) та отримує пенсію в розмірі 4660 грн, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії РВН № 0172790 від 29 червня 2010 року і довідкою про доходи № 1118 3510 1571 3129, виданою Рівненським об`єднаним управлінням ПФУ в Рівненській області.

ОСОБА_1 з 10 грудня 2012 року по 21 грудня 2012 року, з 20 квітня 2015 року по 06 травня 2015 року, з 11 березня 2017 року по 22 березня 2017 року, з 01 березня 2024 року по 06 березня 2024 року та з 05 липня 2024 року по 11 липня 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради, про що свідчать епікриз від 21 грудня 2012 року, епікриз від 06 травня 2015 року, епікриз від 22 березня 2017 року (історія хвороби № 4949), епікриз № 4587 та епікриз від 11 липня 2024 року (історія хвороби № 14156).

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом ст.524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

За положеннями ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином у встановлені строки, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, а грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

Суд встановив, що рішенням Рівненського міського суду від 12 травня 2010 року у справі № 2-2034/10 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто кошти в загальній сумі 5570 грн. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 травня 2013 року у справі № 569/4612/13-ц з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто кошти в загальній сумі 2792,81 грн. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 листопада 2022 року у справі № 569/11925/22 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто кошти в загальній сумі 26335,25 грн.

Вказані рішення суду відповідач виконав 10 квітня 2026 року.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи, що заборгованість відповідач сплатив лише 10 квітня 2026 року, позивач вправі вимагати сплати відповідно до ст.625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання грошових зобов`язань, що виникли на підставі рішень суду.

Доводи представника відповідача щодо безпідставного включення позивачем при розрахунку заборгованості сум інфляційних втрати та трьох процентів річних, раніше присуджених до стягнення, не заслуговують на увагу.

Застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України у цій справі зумовлене невиконанням відповідачем грошового зобов`язання, визначеного рішенням суду, складовою якого є не лише сума основного боргу, суми моральної шкоди, а й суми інфляційних втрат та трьох процентів річних.

У період з 22 серпня 2022 року до 16 грудня 2022 року заборгованість відповідача за рішенням Рівненського міського суду від 12 травня 2010 року у справі № 2-2034/10 та рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 травня 2013 року у справі № 569/4612/13-ц становила 8362,81 грн (5570 грн + 2792,81 грн).

Інфляційні втрати за вказаний період на суму заборгованості 8362,81 грн становлять 494,65 грн, три проценти річних від простроченої суми - 80,42 грн.

У період з 17 грудня 2022 року (наступного дня після набрання рішенням суду у справі № 569/11925/22 законної сили) до 09 квітня 2026 року (борг сплачено 10 квітня 2026 року) заборгованість відповідача за рішенням Рівненського міського суду від 12 травня 2010 року у справі № 2-2034/10, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 травня 2013 року у справі № 569/4612/13-ц та рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 листопада 2022 року у справі № 569/11925/22 становила 34698,60 грн (5570 грн + 2792,81 грн + 26335,25 грн).

Інфляційні втрати за вказаний період на суму заборгованості 34698,60 грн становлять 10896,73 грн, три проценти річних від простроченої суми - 3447,94 грн.

Загальна сума інфляційних втрат на прострочену суму боргу за судовими рішеннями становить 11391,38 грн, три проценти річних від простроченої суми - 3528,36 грн, які належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім`ї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Невиконання відповідачем судового рішення про стягнення на користь позивача 4000 грн в рахунок відшкодування сплачених коштів тривало більше 15 років. Об`єктивних причин, які б унеможливили чи ускладнили своєчасне виконання судових рішень протягом тривалого часу, відповідач не вказав і доказів на підтвердження існування таких обставин суду не надав, а отже, бездіяльність відповідача є неправомірною.

Позивач, який є особою з інвалідністю та періодично проходить лікування в стаціонарних умовах, очевидно, потребує додаткових коштів з огляду на розмір його пенсії.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, тривалість невиконання відповідачем судових рішень, протиправне позбавлення відповідачем позивача права на користування своїм майном (присудженими коштами), а також вимоги розумності і справедливості.

За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн у відшкодування моральної шкоди, а тому позов належить задовольнити частково.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір, від сплати якого позивач звільнений.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми в розмірі 3528 (три тисячі п`ятсот двадцять вісім) грн 36 коп, інфляційні втрати в сумі 11391 (одинадцять тисяч триста дев`яносто одна) грн 38 коп та моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі :

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - ОСОБА_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 28 липня 2026 року.

Суддя