Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №564/2879/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2879/26

10 серпня 2026 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Ковальська А.А.

за участю:

заявника – не з`явився

заінтересованої особи – не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку окремого провадження цивільну справу №564/2879/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви вказує, що є донькою ОСОБА_2 , який систематично вчиняє щодо неї домашнє насильство психологічного характеру, яке проявляється у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою, словесних образах, приниженні честі та гідності, психологічному тиску, погрозах, агресивній поведінці та створенні напруженої й конфліктної атмосфери за місцем проживання заявника.

Вказує, що його дії викликають у неї постійне відчуття страху, тривоги, емоційної напруги та невпевненості у власній безпеці. Внаслідок систематичного психологічного насильства заявнику завдається шкода психічному здоров`ю, погіршується її емоційний стан, остання перебуваю у стані постійного стресу та побоюється повторення подібної поведінки в майбутньому.

У зв`язку із вчиненням домашнього насильства заявником викликалися працівники поліції і за вчинення домашнього насильства до ОСОБА_2 застосовувалися заходи адміністративного впливу, зокрема його було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що свідчить про систематичний характер його протиправної поведінки.

Також вказує, що її батько є військовослужбовцем однак часто перебуває за місцем їх спільного проживання. Наразі він проходить військову службу та тимчасово відсутній, проте заявник обґрунтовано побоюється за своє психічне здоров`я та безпеку у разі його повернення і не бажає його подальшого перебування та появи у будинку, в якому проживає, оскільки існує реальна загроза продовження домашнього насильства та погіршення її психологічного стану.

Зазначає, що є особою з інвалідністю, у зв`язку з чим має певні проблеми зі станом здоров`я, а тому будь-який психологічний тиск, конфлікти, словесні образи та погрози з боку батька негативно впливають на її психоемоційний стан і самопочуття, спричиняють додатковий стрес, тривогу та погіршення стану здоров`я.

Просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , строком на шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: 1) заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 та її родиною за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Заявник належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити у її відсутність, заяву підтримує.

Заінтересована особа в судове в судове засідання не з`явилась, повідомлення про виклик останньої в судове засідання повернулось без вручення.

Дослідивши матеріали справи щодо належного повідомлення заінтересованої особи про час, дату та місце судового засідання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України, судова повістка, а з нею і копія позовної заяви з додатками, надсилалися судом на адресу зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача, яка міститься в Єдиному державному демографічному реєстрі.

Згідно з матеріалами справи, повернутий на адресу суду поштовий конверт містить відмітку оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою» та напис «служить».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зазначена процесуальна норма узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 17 березня 2023 року у справі №760/17314/17, від 10 травня 2023 року у справі №755/17944/18, а також у довідкових узагальненнях Касаційного цивільного суду.

Верховний Суд наголошує, що неотримання стороною судової кореспонденції, яка направлялася за належною (офіційно зареєстрованою) адресою, є особистим процесуальним ризиком цієї сторони. Належне функціонування та перевірка поштової скриньки за місцем реєстрації є обов`язком самого громадянина.

Сам по собі факт фізичного неотримання відповідачем судових повісток у зв`язку з його відсутністю за місцем реєстрації не спростовує факту належного інформування та не є безумовною поважною причиною для неявки у судове засідання, оскільки держава виконала свій обов`язок щодо забезпечення доступу до правосуддя, здійснивши відправлення на офіційну адресу учасника справи.

При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011 згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

З огляду на викладене, оскільки суд вжив усіх передбачених законом заходів для сповіщення заінтересованої особи, а остання не скористалась своїм правом на участь у засіданні, суд визнає таку особу належним чином повідомленою та вбачає законні підстави для ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд встановив.

ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 19.11.1997 Малолюбашанською сільською радою Костопільського району Рівненської області, актовий запис про народження №40.

ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи з дитинства, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0747041 від 15.12.2016.

Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 22.06.2026 у справі №564/2475/26 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова суду набрала законної сили 03.07.2026.

Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 29.06.2026 у справі №564/2629/26 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова суду набрала законної сили 10.07.2026.

29.06.2026 КЦ «ЦЕСП» КМР складено на ім`я ОСОБА_1 . Направлення №3 особи, яка постраждала від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, до центру надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Із листа Відділення поліції №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області №116599-2026 від 10.07.2026, який адресований ОСОБА_1 , судом встановлено, що до відділення поліції №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області в період з 01.01.2025 по 10.07.2026 від заявника ОСОБА_1 надходило 4 повідомлення щодо громадянина ОСОБА_2 , які в установленому законом порядку були зареєстровано до ІПНП (єдиний облік), а саме:

ЄО №15490 від 20.12.2025 по тому факту, що 20.12.2025 о 14:20 за адресою: АДРЕСА_1 , батько ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння, вчиняє домашнє насильство, поводиться неадекватно та агресивно. Повідомлення розглянуто згідно Закону України «Про звернення громадян» за спрощеною процедурою, а саме, виїздом СОГ на місце події встановлено, що ОСОБА_2 , перебуваючи у приміщенні своєї кімнати власної квартири, здійснював постріли з пневматичної зброї по меблям. ОСОБА_2 направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки останній СЗЧ;

ЄО №7020 від 06.06.2026 за тим фактом, що о 13:53 надійшло повідомлення ОСОБА_1 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , батько в стані алкогольного сп`яніння вчиняє домашнє насилля, виганяє з квартири. Повідомлення розглянуто згідно Закону України «Про звернення громадян» за спрощеною процедурою, а саме, по приїзду на місце виклику працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_2 прийшов на вихідні до дому, оскільки є військовим, хотів попрати та попросив доньку допомогти, але у відповідь почув відмову, внаслідок чого виник короткочасний конфлікт на побутовому підґрунті. Заявниця підтвердила, що дійсно відмовилась батьку у допомозі, від надання пояснень відмовилась. З обома учасниками конфлікту було проведено профілактичну бесіду виховного характеру щодо недопущення вчинення подібних конфліктів у майбутньому. Факт домашнього насильства не підтвердився;

ЄО №7124 від 08.06.2026 по тому факту, що о 10:52 ОСОБА_1 повідомила, що по місцю проживання батько ОСОБА_2 систематично вчиняє домашнє насилля, виганяє її з квартири. Повідомлення розглянуто згідно Закону України «Про звернення громадян» за результатами якого відносно ОСОБА_2 складено адміністративний протокол за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який направлено до суду для розгляду;

ЄО №8249 від 25.06.2026 по тому факту, що о 12:02 надійшла письмова заява ОСОБА_1 про те, що остання просить прийняти міри до її батька ОСОБА_2 , який проживає за вищевказаною адресою та систематично вчиняє відносно заявниці домашнє насильство. Повідомлення розглянуто згідно Закону України «Про звернення громадян» за результатами якого відносно ОСОБА_2 складено адміністративний протокол за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який направлено до суду для розгляду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у цій сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно із пунктом 2 ч.1 ст.24, пунктом 1 ч.1, ч.ч.2, 3 ст.26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають постраждала особа або її представник.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч.4 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Судом встановлено, що заявник, покликаючись на систематичне вчинення її батьком щодо неї домашнього насильства психологічного характеру, яке проявляється у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою, словесних образах, приниженні честі та гідності, психологічному тиску, погрозах, агресивній поведінці та створенні напруженої й конфліктної атмосфери за місцем проживання заявника, фактично покликається на випадки, які мали місце 20.12.2025; 06.06.2026; 08.06.2026 та 25.06.2026.

При цьому суд враховує, що лише за фактами, які мали місце 08.06.2026 та 25.06.2026 були складені адміністративні матеріали відносно ОСОБА_2 та направлені до суду для розгляду.

За подією, яка мала місце 06.06.2026 факт домашнього насильства не підтвердився, а за подією, яка мала місце 20.12.2025 судом не встановлення вжиття будь-яких заходів до ОСОБА_2 , якого за результатами виїзду на виклик направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки останній рахується в СЗЧ.

Суд враховує, що протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушення прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.

Невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілому від насильства у сім`ї.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №756/3859/19 зазначено, що враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Частиною другою ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких – батьки (мати, батько) і дитина (діти) та діти подружжя.

Необхідною умовою для застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що підлягає доказуванню.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №754/11171/19 зазначено, що тимчасове обмеження прав кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд, на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства, має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані з протиправною поведінкою такої особи.

Також Верховним Судом у своїх постановах від 29 серпня 2019 року у справі №640/23804/18 і від 05 березня 2020 року у справі №755/5273/19 висловлено висновок про те, що звернення заявника до органів поліції не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Суд враховує, що з наведених заявником фактів щодо чотирьох звернень до органів поліції за фактом вчинення відносно неї домашнього насильства зі сторони її батька ОСОБА_2 не підтверджує доводів заявника про систематичне вчинення останній щодо неї домашнього насильства психологічного характеру.

Так лише у двох наведених у листі Відділення поліції №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області №116599-2026 від 10.07.2026 випадках, а саме 08.06.2026 та 25.06.2026, підтвердились факти домашнього насильства, були складені відповідні протоколи, матеріали направлені до суду і за результатами розгляду яких судом 22.06.2026 та 29.06.2026 винесено постанови, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За фактом іншого конфлікту – 06.06.2026, факт домашнього насильства не підтвердився, що вбачається із зазначеного вище листа відділу поліції, оскільки мав місце короткочасний побутовий конфлікт.

Наявність факту домашнього насильства за фактом події 20.12.2025 також не вбачається за можливе встановити.

Разом з тим, два факти, які мали місце 08.06.2026 та 25.06.2026 не свідчать про систематичність вчинення таких дій відносно заявника, оскільки останні мали місце у кроткий проміжок часу, а саме в межах трьох тижнів червня 2026 року.

Щодо події, яка мала місце 20.12.2025, то доказів наявності на вказану дату домашнього насильства судом також не встановлено.

Суд враховує, що з метою ухвалення рішення щодо видачі обмежувального припису слід проводити оцінку ризиків, а саме оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Проте, матеріали справи не містять належних доказів того, що події, на які покликається заявник у своїй заяві, є безумовною підставою для застосування спеціального заходу у виді обмежувального припису до ОСОБА_2 .

Заявником не надано об`єктивних і переконливих доказів того, що на час звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису існує імовірність вчинення домашнього насильства, а також ризиків, які можуть настати у подальшому із невчиненням щодо ОСОБА_2 обмежувального припису.

Так заявник вказує, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, що, у свою чергу, підтверджує, що останній за місцем проживання в АДРЕСА_1 фактично буває рідко і що також спростовує доводи заявника про наявність підстав для видачу обмежувального припису.

Так, відповідно до ст.ст.12, 76-78 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення суд дійшов переконливого висновку, що заявником не надано доказів існування безумовних підстав для застосування спеціального заходу у виді обмежувального припису до ОСОБА_2 , оскільки заявником не надано об`єктивних і переконливих доказів того, що на час звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису існує імовірність вчинення домашнього насильства, а також ризиків, які можуть настати у подальшому із невчиненням щодо ОСОБА_2 обмежувального припису, а відтак заява ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст.258, 350-1 – 350-6, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня проголошення.

У зв`язку із неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершився розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 10 серпня 2026 року.

СуддяВ. В. Левчук