Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №537/2299/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/1502/2026

Справа № 537/2299/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2026 Крюківський районний суд міста Кременчука в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., за участю секретаря судових засідань Бобровської К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Бахмата О.І. звернулась до суду із позовною заявою, згідно якої просить суд ухвалити рішенням, яким: стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 1 800 дол. США; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 30 000 грн. 00 коп.; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь судові витрати в розмірі 6 000 грн. 00 коп.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вироком Крюківського районного суду міста Кременчука від 19.01.2026 року по справі №537/202/26 відповідача ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України. Під час судового розгляду кримінального провадження було встановлено, що відповідач є рідною донькою позивача ОСОБА_1 , однак сторони проживають окремо. У період з початку липня 2025 року по кінець листопада 2025 року (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) відповідач, перебуваючи за місцем мешкання позивача, виявила пакет білого кольору з грошовими коштами в сумі 1 800 доларів США, які належать її матері. У цей час у відповідача виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій умисел, вона таємно викрала вказані грошові кошти, після чого з місця вчинення правопорушення зникла та розпорядилася ними на власний розсуд, чим завдала потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на суму 1 800 доларів США. На теперішній час завдану матеріальну шкоду позивачу не відшкодовано.

Крім того, позивач вказує, що протиправними діями відповідача їй було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 30 000 гривень. Спричинення моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що внаслідок викрадення майна вона зазнала глибоких моральних страждань, було порушено не лише її право власності, а й базове відчуття безпеки та довіри до найближчої людини — власної доньки.

Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука від 11.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справу, однак її представник адвокат Бахмат О.І. надав суду заяву, згідно якої просив суд розглянути справу без участі позивача та її представника та вказав, що позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не надала суду пояснень про причини неявки, відзив на позов до суду не надіслала.

Відповідно до частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального Кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторони позивача та відповідача на підставі наявних письмових матеріалів справи, оскільки відповідачка повідомлялась належним чином про дату, час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву на адресу суду не направила, позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши наявні письмові матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги в сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону

Так, відповідно до вироку Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 19 січня 2026 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено їй покарання у виді п`яти років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши один рік іспитового строку.

Згідно змісту зазначеного вироку, ОСОБА_2 , діючи в умовах воєнного стану введеного на всій території України відповідно до Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та мети, періодично приходила додому до матері ОСОБА_1 та таємно шляхом вільного доступу, попередньо будучи обізнаною про місцезнаходження грошових коштів, здійснювала крадіжку грошових коштів, частково по 100 доларів США кожного разу поки не викрала всю суму, яка становить 1800 доларів США. Після вчиненої крадіжки ОСОБА_2 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, викраденими грошовими коштами розпорядилась на власний розсуд, у результаті чого спричинила потерпілій ОСОБА_1 матеріального збитку на суму 1800 доларів США.

Також судом з`ясовано, що потерпіла ОСОБА_1 не пред`являла цивільного позову у справі №537/202/26 по кримінальному провадженню № 12026170530000005 від 02.01.2026 року.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, суд вважає доведеним факт викрадення відповідного майна позивача у визначеному остаточному розмірі.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особини, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Як роз`яснено у п.п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі й майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними й шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

З огляду на наведені вище обставини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування завданої їй відповідачем ОСОБА_2 матеріальної шкоди є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення розміру завданої шкоди у відповідній іноземній валюті, суд приймає до уваги зроблені ВС висновки у справі № 759/4769/14, за змістом яких вбачається, що майнова шкода завдана потерпілій в результаті заволодіння її коштами в іноземній валюті, стягується у відповідній іноземній валюті, а не в її гривневому еквіваленті.

Щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 30000 грн. 00 коп., суд приходить до наступних висновків.

З приписів статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1)у фізичному болю та стражданнях,яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2)у душевних стражданнях,яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,членів її сім`ї чи близьких родичів; 3)у душевних стражданнях,яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Постановою Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової)шкоди» визначено що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту частини 3 статті 12, та статті 81 Цивільного процесуального кодексу України .

Позивачка, обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, зазначила, що внаслідок протиправних дій відповідачки їй було завдано моральних страждань, які полягають у пережитих негативних емоціях, пов`язаних із втратою значної суми грошових коштів, залишенням без засобів до існування, постійним страхом залишати власне житло без нагляду, а також втратою довіри до найближчої людини — рідної доньки. На думку позивачки, сукупність зазначених обставин призвела до істотних душевних страждань та завдала їй моральної шкоди.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Суд приймає до уваги доводи позивачки про заподіяння їй моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, зазнаних унаслідок протиправних дій відповідачки, пов`язаних із викраденням належних їй грошових коштів.

Вина відповідачки в заподіяні моральної шкоди позивачу підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності та виваженості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, а саме стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 30000 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на оплату правничої допомоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

На підтвердження понесення витрат на оплату правничої допомоги представником позивача суду надано: Договір про надання правничої допомоги №Б\Н від 01.04.2026, укладений між адвокатом Бахматом Олександром Ігоровичем та ОСОБА_1 , Додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги №Б/Н від 01.04.2026 «Розрахунок витрат (гонорару) за надання професійної правничої допомоги у справі про стягнення матеріальної та моральної шкоди», за змістом якого вартість наданих послуг склала 6000 грн. 00 коп, квитанція 08.04.2026 року

За викладених вище обставин, приймаючи до уваги досліджені в судовому засіданні надані представником позивача письмові докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, суд із врахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, а також враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо позовної вимоги про стягнення витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат, понесених останньою на оплату правничої допомоги в розмірі 6000 грн. 00 коп.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то судовий збір, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.7, 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення – задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 80 874 (вісімдесят тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 00 коп., що еквівалентно 1 800 (одна тисяча вісімсот) дол. США.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. в дохід держави.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 03.08.2026

Суддя Д.О. Зоріна