Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №553/3246/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Суд: Автозаводський районний суд м. Кременчука

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 09 серпня 2026 р.

Справа: №553/3246/25

Суддя: Мельник Н. П.

Справа № 553/3246/25

Провадження №2/524/4819/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі

головуючого судді Мельник Н. П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Полтави з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на неповнолітню дитину з твердої грошової суми 1500,00 грн щомісячно на 1/3 частку з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 . Щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

На обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 06.01.2017 у справі № 535/1043/16-ц справі стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 1500,00 грн щомісяця, починаючи з 19.12.2016 і досягнення дочкою повноліття.

З часу ухвалення зазначеного рішення суду дитина виросла, змінилися її потреби в розвитку, харчуванні, побуті, лікуванні та навчанні. Витрати на утримання дитини істотно зросли у зв`язку із погіршенням стану здоров`я дитини, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного медичного супроводу та лікування, віком дитини, забезпечення її повноцінним харчуванням, оплатою навчання, лікуванням та діагностикою. Присуджена сума аліментів не покриває необхідних витрат на потреби дитини, зокрема на лікування, реабілітацію тощо. Крім того, у зв`язку із зміною соціально-економічного становища, зростання цін на товари першої необхідності, збільшилися й витрати на утримання дитини, в тому числі на харчування, взуття, одяг, проїзд у транспорті тощо.

На думку позивача відповідач є молодою працездатною особою, яка має виконувати свій обов`язок щодо утримання дитини.

Присуджена сума аліментів є меншою прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що суперечить положенням ст. 182 Сімейного кодексу України (далі – СК України). Крім того, з часу присудження аліментів зросла мінімальна заробітна плата, доходи відповідача, значно змінився рівень життя.

06.08.2025 ухвалою Подільського районного суду м. Полтави справу передано за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.

14.10.2025 ухвалою Харківського районного суду Харківської області справу передано за підсудністю до Кременчуцького районного суду Полтавської області.

05.03.2026 ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області справу передано за підсудністю до Автозаводського районного суду міста Кременчука.

27.04.2026 справа отримана Автозаводським районним судом міста Кременчука та протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями передана судді Мельник Н. П.

04.05.2026, 07.05.2026 судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача та позивача.

11.05.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з метою захисту інтересів дитини, враховуючи, що позовна заява 01.08.2025 подана позивачем до суду першої інстанції та неодноразово передавалася за підсудністю від одного суду до іншого суду протягом тривалого часу.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

21.05.2026 від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи в електронному вигляді.

З 08.06.2026 по 30.06.2026 включно суддя перебувала у щорічній відпустці.

10.06.2026 представником відповідача до суду наданий відзив, згідно якого відповідач частково визнає позовні вимоги, виходячи з такого. Вважає, що має можливість сплачувати аліменти в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) кожного місяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки відповідач сплачує аліменти на другу дитину сина ОСОБА_5 , на підставі судового наказу, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчук у справі № 524/1297/26, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше встановленого законом мінімального гарантованого розміру аліментів та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.02.2026 до досягнення дитиною повноліття.

Крім аліментів, відповідач добровільно сплачує кошти на утримання дітей, що підтверджує декларацією про майновий стан.

У разі стягнення з нього аліментів за вимогою позивача в розмірі 1/3 частини його доходу, загальний розмір стягнення аліментів за двома виконавчими листами складе 7/12, що у відсотковому виражені складатиме близько 0,58 % від суми його доходу.

З 18.01.2017 по 15.07.2025 відповідач постійно допомагав фінансово спільній з позивачем дитині, але позивач при відкритті виконавчого провадження не зазначила про це, чим фактично сформувала заборгованість по аліментам боржника в сумі 165250,00 грн, що станом на сьогоднішній день частково сплачена.

Відповідач вважає, що позивач мала можливість вирішити цей спір у досудовому порядку, але цього не вчинила, тому передчасно звернулася за правовою допомогою, витратила значну суму коштів, маючи можливість з урахуванням своїх мінімальних доходів звернутися за правовою допомогою до будь-якого місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Вартість наданих відповідачу послуг з правничої допомоги у цій справі є неспівмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількістю підготовлених адвокатом процесуальних документів.

12.06.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів направлення відзиву для позивача.

02.07.2026 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

03.07.2026 у судове засідання з`явилися представники сторін. Представник позивача обґрунтував позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Повідомив про те, що сторона позивача відзив не отримувала, клопотав про надання додаткового часу для ознайомлення із ним та формування позиції позивача.

03.07.2026 в судовому засіданні оголошена перерва з метою забезпечення права сторони позивача на ознайомлення із поданим відзивом.

08.07.2026 стороною позивача надана відповідь на відзив, згідно якої представник позивача ознайомився із відзивом в підсистемі «Електронний суд» 04.07.2026, що стверджується скриншотом з електронного кабінету представника позивача, з якого слідує, що відповідні матеріали надійшли до електронного кабінету представника позивача 04.07.2026, тому відповідь на відзив подана у строк, встановлений ухвалою суду.

Представник відповідача зазначає, що представник відповідача зазначає, що 30.05.2026 через підсистему «Електронний суд» надано доступ до матеріалів цивільної справи з метою ознайомлення, що не є належним підтвердженням дати отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження. Тому відзив не підлягає прийняттю, долученню та врахуванню судом, а справа має бути розглянута за наявними матеріалами.

Сторона позивача посилається на порушення порядку подання відзиву та заперечує щодо долучення клопотання представника відповідача від 12.06.2026 до справи, оскільки фіскальний чек АТ «Укрпошта» є неналежним та недопустимим доказом направлення позивачу відзиву з додатками.

Представник позивача зазначає, що зміст поданого відповідачем відзиву фактично підтверджує обґрунтованість позову в основній частині. Позивач не погоджується з позицією відповідача про можливість визначення аліментів у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку / доходу, оскільки відповідач не навів належного обґрунтування, чому саме зазначена частина доходу є необхідною та достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Зазначена позиція відповідача щодо розміру частки є неспівмірною, необґрунтованою та такою, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності й розумності.

У відзиві відповідач зазначає, що у разі задоволення позовних вимог у розмірі 1/3 частини доходу, з урахуванням аліментів на другу дитину у розмірі 1/4 частини доходу, загальний розмір стягнень становитиме 7/12 частини доходу, при цьому помилково зазначивши, що це становитиме 0,58 % доходу. Насправді 7/12 становить приблизно становить 58,33 % доходу. Такий розрахунок не доводить незаконність або неможливість визначення аліментів у розмірі 1/3 частини доходу. Відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань із заробітної плати за загальним правилом не може перевищувати 50 %, однак це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 %.

Позивач заперечує проти тверджень відповідача про те, що з 2017 року по 2025 рік постійно допомагав фінансово спільній дитині за недоведеністю.

Сторона позивача вважає безпідставними заперечення сторони відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Чинне законодавство не передбачає обов`язкового досудового врегулювання спору у справах про зміну способу стягнення аліментів, а також право особи вільно обирати адвоката. Відповідач не надав належних доказів неспівмірності таких витрат. Твердження про завищений розмір витрат не є достатніми для їх зменшення.

14.07.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких 30.05.2026 через підсистему Електронний суд представнику відповідача надано доступ до матеріалів справи з метою ознайомлення. Після чого встановлено, що у справі в електронному вигляді були відсутні відскановані копії позовної заяви з додатками. Зазначене не потребує підтвердження, оскільки позивач та представник позивача мають безпосередню можливість ознайомитися з цією інформацією через свій електронний кабінет. Позов з додатками отримано представником відповідача в суді, про що є відповідна розписка в матеріалах справи. Відповідно процесуальний строк на подачу відзиву на позовну заяву стороною відповідача не порушений.

Представник відповідача зазначає про виконання вимог, встановлених ст. 178 ЦПК України щодо направлення відзиву засобами поштового зв`язку, оскільки прямою нормою Закону не передбачено направлення з описом вкладення.

Сторона відповідача звертає увагу, що фактично відповідь на відзив подано з порушенням строків встановлених ухвалою суду про відкриття провадження, так як представник позивача отримав відзив на позовну заяву через підсистему «Електронний суд» 10.06.2026.

Сторона відповідача зазначає, що представник позивача у відповіді на відзив зазначає, що між сторонами фактично відсутній спір щодо необхідності зміни способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від заробітку/доходу відповідача, що на переконання сторони відповідача є наслідком залишення позовних вимог без розгляду.

Просять залишити без розгляду та/або не приймати до розгляду відзив відповідача на позовну заяву як такий, що поданий без доказів дотримання встановленого судом строку та без належних доказів направлення позивачу копії відзиву і доданих до нього документів.

16.07.2026 від представника позивача надійшло клопотання про надання дозволу на подання додаткових пояснень та заперечень щодо додаткових пояснень представника відповідача від 14.07.2026.

Відповідно до ч. 5 ст. 174 ЦПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Так, згідно зазначених додаткових пояснень представника позивача слідує, що документ представника відповідача від 14.07.2026 за своєю правовою природою є запереченням на відповідь на відзив, передбаченим ст. 180 ЦПК України, незалежно від того, що представник відповідача назвала його по іншому, до яких застосовуються правила, встановлені ч. ч. 3 -5 ст. 178 ЦПК України, зокрема щодо одночасного направлення копії заперечення іншим учасникам справи та додавання доказів такого направлення. Заперечення також повинно подаватися у строк, встановлений судом. Якщо ж представник відповідача наполягає на тому, що її документ є додатковими поясненнями, такі пояснення могли бути подані лише з дозволу суду відповідно до ч. 5 ст. 174 ЦПК України.

Крім того, у зазначених поясненнях сторона позивача висловила свою позицію щодо твердження представника відповідача про дотримання відповідачем строку подання відзиву, щодо постанови Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 554/14944/22, щодо обов`язку направляти відзив листом з описом вкладення, щодо фіскального чеку АТ «Укрпошта», щодо строку подання позивачем відповіді на відзив, щодо твердження про залишення позову без розгляду у зв`язку з відсутністю спору, оскільки між сторонами існує спір в частині визначенні розміру частки доходу відповідача для стягнення аліментів на дитину.

Представник позивача зазначає, що додаткові пояснення представника відповідача від 14.07.2026 не спростовують аргументів, викладених позивачем у відповіді на відзив.

10.08.2026 у судове засідання сторони не з`явилися, повідомлені належним чином про дату, час, місце розгляду справи.

Від представників сторін 10.08.2026 надішли письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності та відсутності позивача і відповідача. Підтримують викладену у заявах посуті справи позицію щодо позовних вимог.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 223 ЦПК України.

Щодо подання відзиву.

11.05.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі з наданням строку відповідачу 15 днів із дня вручення копії цієї ухвали права на подання відзиву на позовну заяву (заперечення проти позову) відповідно до ст. 178 ЦПК України, копію якого з додатками надіслати (надати) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду та наданням суду документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву позивачу.

21.05.2026 від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи в електронному вигляді.

01.06.2026 представник відповідача отримала копію позову з додатками.

10.06.2026 представником відповідача суду наданий відзив на позовну заяву.

22.06.2026 на адресу суду повернуто конверт, адресований відповідачу на його зареєстроване місце проживання, з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд враховує положення п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, однак звертає увагу, що за відсутності інших даних для відліку строку на подання відзиву, приймає до увагу дату отримання позову з додатками представником відповідача 01.06.2026.

Відтак, строк на подання відзиву не вважається пропущеним.

Зазначення у відповіді на відзив про ненадання відповідачем належних доказів направлення відзиву позивачу спростовуються матеріалами справи, зокрема клопотанням представника відповідача від 12.06.2026 про долучення доказів направлення відзиву для позивача.

Суд погоджується з доводами сторони позивача в частині заперечення сторони позивача про долучення клопотання представника відповідача від 12.06.2026, а також, що фіскальний чек АТ «Укрпошта» є неналежним та недопустимим доказом направлення позивачу відзиву з додатками. Однак, приймає зазначені докази до справи, враховуючи, що зі змістом відзиву сторона позивача ознайомлена, надала відповідь на відзив, а судом відзив прийнято до матеріалів справи. Відтак, не прийняття або прийняття фіскального чека АТ «Укрпошта» не матиме значення у цьому випадку для розгляду справи.

Щодо додаткових пояснень сторони відповідача від 14.07.2026.

Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. При цьому, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Разом з тим, відповідно до ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відтак, з урахуванням наведеного, сторона відповідача має право, як і сторона позивача, на подання заяв, клопотань, пояснень відповідно до ст. 43 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлене таке.

Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивач та відповідач у справі згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 15.01.2014 Виконавчим комітетом Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області.

На підставі рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 06.01.2017 у справі № 535/1043/16-ц, що набрало законної сили 17.01.2017, стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 грн щомісяця, починаючи з 19.12.2016 і до досягнення дитиною повноліття.

18.01.2017 Котелевським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист у справі № 535/1043/16-ц.

Після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 04.01.2023 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 02).

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 09.07.2024 Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 45, шлюб між ОСОБА_8 та позивачем розірвано 09.07.2024.

Дочка позивача та відповідача є дитиною з інвалідністю відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого УСЗН Полтавської РДА.

На примусовому виконанні Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист № 535/1043/16-ц, виданий 18.01.2017 Котелевським районним судом Полтавської області (копія постанови про відкриття виконавчого провадження № 78625119 від 15.07.2025).

У відповідача наявна на утриманні ще малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 05.04.2022 Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис про народження № 139).

04.03.2026 Автозаводським районним судом міста Кременчука у справі № 524/1297/26 виданий судовий наказ про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше встановленого законом мінімального гарантованого розміру аліментів та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.02.2026 до досягнення дитиною повноліття.

Відтак, між сторонами наявний спір в частині визначенні розміру частки доходу відповідача для стягнення аліментів на дитину, тому підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Наявність у відповідача іншої дитини є вагою обставиною, яку суд має враховувати при визначенні розміру аліментів, при цьому також враховуються всі обставини у сукупності: стан здоров`я дочки та відповідача, те, що дитина є особою з інвалідністю, фактичне проживання дитини з матір`ю, збільшення потреб дитини з віком, зростання цін, інфляційні втрати, недостатність попереднього розміру аліментів, відсутність належних доказів того тощо.

Відповідач не надав належних доказів фактичного доходу, майнового стану, реальних щомісячних витрат, стану здоров`я, наявності інших обставин, які б об`єктивно підтверджували неможливість сплати аліментів у заявленому позивачем розмірі.

Відомостей про фінансову допомогу відповідача для позивача протягом 2017 - 2025 років матеріали справи не містять, стороною відповідача не доведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. ч. 8, 9 ст. 7 СК України).

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року за № 789-ХІІ).

Частинами 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини, дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» про те, що батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 СК України).

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття (ст. ст. 150, 180 СК України).

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом (ч. 1 ст. 192 СК України).

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду в частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13.

З аналізу правових норм вбачається, що при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у збільшеному розмірі.

Суд звертає увагу, що під час розгляду позову про збільшення розміру аліментів суд не переглядає рішення, яким стягнуто аліменти, а лише з`ясовує наявність обставин, які дають підстави для збільшення розміру аліментів.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалась на те, що підставою для зміни розміру аліментів, які стягуються з відповідача на підставі судового рішення, зокрема, але не виключно, є те, що аліменти в розмірі 1500,00 грн не здатні забезпечити елементарні витрати на утримання дитини 13 років, при цьому прожитковий мінімум на таку дитину в 2026 році становить 3512,00 грн (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»).

Суд погоджується з доводами позивача, що розмір аліментів в сумі 1500,00 грн на утримання дитини є нижчим від 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не може вважатися достатнім забезпеченням зі сторони батька життєвих потреб дитини такого віку.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

При зміні розміру аліментів, що підлягають збільшенню та які стягуються з відповідача, суд враховує, що на утриманні відповідача перебуває його малолітня дитина, 2022 року народження, на якого стягуються також аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше встановленого законом мінімального гарантованого розміру аліментів.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 ст. 183 СК України).

Суд, враховуючи наявність на утриманні відповідача крім спільної дитини із позивачем, ще однієї малолітньої дитини, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, відсутність відомостей про матеріальне становище відповідача, вважає що є підстави для часткового задоволення позовних вимог та зміни розміру аліментів з 1500,00 грн щомісячно до 1/6 частини щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Суд вважає, що таке збільшення розміру аліментів не суперечить нормам матеріального права та буде справедливим балансом щодо захисту прав всіх дітей відповідача.

Відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань із заробітної плати за загальним правилом не може перевищувати 50 %, однак це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 %.

З аналізу ст. 191 СК України збільшення розміру аліментів відбувається з моменту набрання рішенням суду законної сили.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки рішення задоволено частково на користь позивача, яка звільнена від сплати судового збору на підставі п. п. 3, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в сумі 665,60 грн (50 % від 1331,20 грн) в дохід держави.

У позовній заяві позивачем заявлено про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн. При цьому, такої позовної вимоги в прохальній частині позову не заявлялося.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 12 , 81, 141, 245, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 665 грн 60 коп судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ,

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Н.П. Мельник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua